Постанова

від 22.12.2020 по справі 640/16619/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16619/19 Головуючий у 1 інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Бужак Н.П.

Парінова А.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві, в якому просила визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення форми Ф від 26.04.2019 року № 3158953-1305-2615, прийняте ГУ ДФС у м. Києві, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за період 2019 року у сумі 272 904 грн. 92 коп.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №31589553-1305-2615, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві в частині визначеного податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 88 871, 38 грн.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №31589553-1305-2615, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби в місті Києві звернулося з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянтом зроблено розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі якого контролюючим органом зроблено висновок, що сума земельного податку за 2019 рік становить 272 904,92 грн.

26 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

02 листопада 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління Державної податкової служби в місті Києві надійшли додаткові пояснення.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві просить замінити відповідача у справі його правонаступником, а саме, Головне управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві

Згідно ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №682-р від 21 серпня 2019 року, Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДФС у м. Києві і на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Київською міською радою та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 10.07.2013 року, у відповідності до якого, продавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.05.2013 року №491/9548 продав, а покупець купив земельну ділянку, кадастровий номер якої 8000000000:76:073:0007, місце розташування якої АДРЕСА_1 , площею 0, 0780 га у межах, які встановлені у натурі (на місцевості).

Пунктом 1.2 зазначеного Договору визначено, що земельна ділянка, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-8000021502013 має цільове призначення: 03.08 та відноситься до земель громадської та житлової забудови.

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер якої 8000000000:76:073:0007, місце розташування якої АДРЕСА_1 , площею 0, 0780 га нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 19103353,86 грн. Дата формування Витягу 29.08.2019 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 15.08.2013 року, індексний номер 8041207, об`єкт нерухомого майна нежитловий будинок (літ А) - заклад громадського харчування, АДРЕСА_1 , площею 3504,4 кв.м. належить позивачу на праві приватної власності.

26 квітня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення №3158953-1305-2615, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 272904,92 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами пункту 265.1 статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

У відповідності до п. 270.1 ст. 270 ПК України, об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями пункту 271.1 статті 271 ПК України закріплено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В силу пункту 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Положення пункту 286.5 статті 286 ПК України визначають, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №3158953-1305-2615, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 272904,92 грн. (а.с. 10).

Колегія суддів зазначає, що, у відповідності до пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп. 14.1.42 п. 14.1 статті 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

За приписами ч. 1 статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до статті 194 ЗК України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оцінку земель від 11.12.2003 року № 1378-IV, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно ч. 2 статті 20 Закону України Про оцінку земель , дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Частиною 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішенням Київської міської ради від 26.07.2017 року №43/1877 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення відповідно Податкового кодексу України, "Про оренду землі", "Про оцінку земель" та з метою забезпечення надходжень до бюджету міста від плати за землю і сприяння розвитку земельних відносин в місті Києві Київська міська рада вирішила затвердити Порядок визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві згідно з додатком 5 (далі - Порядок)

У відповідності до підпункту 2.1 пункту 2 додатку №5 Порядку нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається окремо в межах економіко-планувальних зон за формулою:

Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі,

де: Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях: Цнм - середня вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони: Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах; Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50); Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 N 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель".

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер якої 8000000000:76:073:0007, місце розташування якої місто Київ, вулиця Шота Руставелі, 11 у Печерському районі, площею 0, 0780 га, відповідно до якого, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 19 103 353,86 грн. (а.с. 13).

В апеляційній скарзі Головним управлінням ДПС у м. Києві зроблено розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у відповідності до якого, нормативна грошова оцінка в 2019 році за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,07810 га становить - 27 290 492,00 грн.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, жодних належних та достатніх доказів на підтвердження визначення нормативної грошової оцінки в 2019 році за земельну ділянку, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,07810 га у розмірі 27290492 грн. контролюючим органом до суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження зміни цільового призначення із 03.08 на 03:10, і як наслідок застосування більшого коефіцієнта при розрахунку земельного податку.

Відповідно до пункту 5 додатку 3 Положення про плату за землю в місті Києві до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629, із змінами і доповненнями, ставка земельного податку становить 1%.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, сума земельного податку за 2019 рік розрахована контролюючим органом позивачу невірно та має становити 19103353,86 * 1% = 191 033, 54 грн.

Колегія суддів, також, зазначає, що апелянтом не вказано, в чому полягає невідповідність розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки позивача, що міститься у Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29 серпня 2019 року, обставинам справи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2019 року №31589553-1305-2615, прийняте Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві в частині визначеного податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 88 871,38 грн.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Бужак Н.П.

Парінов А.Б.