Постанова

від 21.12.2020 по справі 640/20473/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20473/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Кучми А.Ю., Безименної Н.В.

за участю секретаря Юрковець А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С ТА Н О В И Л А

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому позивач просило суд визнати протиправними дії державного виконавця та скасувати постанову про накладення штрафу від 12.08.2020 року ВП №56509737.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що позивачем не виконано судове рішення з поважних причин, зокрема, через відсутність законодавчо визначеного механізму для його виконання.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою та посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також не правильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, адміністративний позов Аграрної біржі (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33947314) задоволено та, зокрема, зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві внести зміни до інтегрованої картки платника (Аграрної біржі) шляхом відображення сплати податкових зобов`язань по податку на додану вартість відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях поданих Аграрною біржею до АТ "Банк "Фінанси та кредит" та скасування (виключення) суми податкового боргу у розмірі 266963,70 грн. та пені у розмірі 1322,13 грн, нарахованої на вказану суму, з дати нарахування цих сум.

Відповідно до ухвали суду від 16.04.2020 замінено сторону виконавчого провадження, відкритого з примусового виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/18507/16, а саме: Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) винесена постанова державного виконавця ВП №56509737 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. у зв`язку з повторним невиконанням без поважних причин рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2018 року по справі №826/18507/16 за позовом Аграрної біржі.

Позивач вважаючи протиправною вказану постанову про накладення штрафу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на відсутність механізму виконання рішення не є поважною причиною.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною 2 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У свою чергу, стаття 75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст. 75 Закону №1404-VIII).

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Водночас, колегією суддів не встановлено наявності об`єктивних причин які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 за № 751/28881 (далі - Порядок № 422).

За змістом п. 5 розділу I Порядку № 422, контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Отже, з вказаної норми вбачається, що відповідач має можливість здійснювати відповідні коригування облікових показників ІКП у ручному режимі у разі необхідності.

Первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: ухвала суду про відкриття провадження; ухвала про забезпечення позову; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження; ухвала суду про відкриття касаційного провадження; ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення; рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд України) (пункт 2 розділу VII Порядку № 422).

Порядок № 422 також містить процедуру відображення в інформаційних системах органів ДФС, призначених для збереження, обробки та надання користувачам інформації про стан адміністративного оскарження та про стан розгляду справ у судах за участю органу ДФС. Так, дії працівників податкового органу чітко регламентовані підпунктом 2 пункту 3 частини1 розділу VII Порядку № 422.

Доказів вчинення таких дій або обґрунтувань щодо неможливості їх вчинення контролюючим органом не наведено.

За таких обставин, невжиття відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, всіх належних і необхідних заходів для виконання судового рішення фактично нівелює мету правосуддя, порушує основоположний конституційний принцип обов`язковості судового рішення та конвенційні засади, зокрема ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і ставить позивача в юридичну невизначеність.

При цьому, у рішеннях ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року по справі "Brumarescu v. Romania" та від 24 липня 2003 року по справі "Ryabykh v. Russia" Європейським судом зазначено, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

У рішенні віл 30 листопада 2006 року по справі "Красношапка проти України" ЄСПЛ зазначив, що виконавче провадження є другим етапом у провадженні, оскільки право, яке відстоювалось, фактично не реалізовано до виконання.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду в цій справі набрало законної сили, але так і не було виконано відповідачем у повному обсязі, а саме дані інтегрованої картки Аграрної біржі відкориговані не були.

Релевантним в даному випадку є правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 30 листопада 2018 року в справі № 802/1634/15-а, згідно якого у випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред`явлена вимога про сплату податкових платежів. При цьому незарахування до бюджету сплачених платником податку грошових зобов`язань з вини банку виключає факт отримання контролюючим органом від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування вказаної суми до відповідного бюджету та не є підставою для органів ДФС не виконувати свого обов`язку щодо забезпечення контролю за достовірністю, повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків та упередження випадків неповного, неправильного або несвоєчасного відображення облікових показників та некоректного формування зведених і звітних показників центральної бази даних.

Водночас, доводи апелянта, аналогічні тим, що наводилися в суді першої інстанції, та фактично зводяться до того, що податковий орган не може взяти на себе зобов`язання без дотримання процедури, визначеної Порядком № 422.

Однак, такі доводи та взагалі правова позиція апелянта суперечать вищенаведеним положенням Основного закону, а саме ст. 129-1, а також ст. 14 КАС України та нівелюють мету не тільки інституту судового контролю, який в цьому випадку був реалізований судом, а й взагалі меті правосуддя.

Тож, твердження про те, що рішення суду в цій справі буде виконуватися після надання відповідних роз`яснень ДПС України є необґрунтованими з підстав, наведених вище.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2018 року в справі № 816/2220/17 нездійснення відповідного коригування призводить до порушення прав і законних інтересів платника податків. Відсутність механізму виконання судового рішення або його складність, не може визнаватися визначальною обставиною такого невиконання.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що позивачем не надало доказів на підтвердження факту виконання виконавчого листа, посилання позивача на відсутність механізму викоання рішення не є поважними причинами не викоання такого рішення, тому постанова про накладення штрафу є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.

Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про протиправність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, 313, 315-316, 321-322 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

Н.В. Безименна

Повний текст постанови складено 21 грудня 2020 року.