Постанова

від 22.12.2020 по справі 500/1212/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1212/20 пров. № А/857/10473/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року, ухвалене головуючим суддею Подлісною І. М. у м. Тернополі, у справі за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства Перфект Буд про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства Перфект Буд про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 60400,00 грн. та пені в сумі 670,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на порушення приписів Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні відповідач у 2019 звітному році не дотримав нормативу працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи, у зв`язку з чим зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 60400,00 грн. та пеню в розмірі 670,44 грн. Оскільки приватним підприємством Перфект Буд вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач не виконав свого обов`язку, оскільки самостійно не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю та покладає обов`язок працевлаштування повністю на центр зайнятості. Центр зайнятості лише сприяє у працевлаштуванні, а безпосереднє працевлаштування здійснює керівник підприємства і він несе відповідальність за невиконання цього нормативу. Вважає, що оскільки даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано, тому йому слід сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати, що складає 60400 грн та пеню за порушення термінів сплати даних санкцій у 37 днів, що складає 640,44 гривень.

Представником позивача подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку письмового провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою 10-ПІ від 18.02.2020, поданого приватним підприємством Перфект Буд до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників товариства становила 15 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні становить 1 особа, середньорічна зарплата штатного працівника - 60400,00 грн (а. с. 7).

На запит Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 14.04.2020 за №426/04-128 про надання інформації подання звітів Ф-З-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю у 2019 році приватним підприємством Перфект Буд Заліщицькою районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості листом №19-02/203/0/20-01-23 від 14.05.2020 повідомлено, що приватним підприємством "Перфект Буд" протягом 2019 року було подано 12.02.2019 звіт за формою №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю за посадою слюсар-ремонтник , підсобний робітник (а. с. 12). Протягом 2019 року центром зайнятості на ПП Перфект Буд направлялося 7 осіб з інвалідністю, однак усі самостійно відмовилися від працевлаштування, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 17-21, 103, 104).

Враховуючи те, що відповідачем не виконано нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2019 році у кількості, визначеній чинним законодавством, Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 60400,00 грн. і пеню в сумі 670,44 грн. за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій на 37 днів. Всього на загальну суму 61070,44 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 5).

Вказані санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачено, що стало підставою звернення позивача до суду для стягнення вказаних сум в примусовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у 2019 році вживалися заходи для виконання вимог Закону України від 21.03.1991 № 875-XII Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон № 875-XII), які полягали, у тому числі, у створенні робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, та повідомленні служби зайнятості у встановленому законом порядку про наявність вказаної вакансії.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з статтею 18 Закону №875-ХІІ, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч.1).

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи (ч.2).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3).

Згідно ч.1-3 ст.19 Закону №875-ХІІ, для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 (одного) робочого місця. При цьому, підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другої вказаної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

До того ж, слід зазначити, що за змістом ст.18-1 Закону №875-ХІІ, пошук підходящої роботи безпосередньо здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.

На підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.04.2019 по справі №817/1188/18, від 31.07.2019 по справі №812/1164/18, яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України має бути врахована при розгляді даної справи.

Матеріалами справи підтверджується, що у відповідача у спірний період працювало 15 штатних працівників, отже кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу, становить 1 особа. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб.

Поряд з цим встановлено, що відповідачем 12.03.2019 подавався до Заліщицького районного центру зайнятості звіт Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю за посадою слюсар-ремонтник , підсобний робітник . Протягом 2019 року центром зайнятості на ПП Перфект Буд направлялося 7 осіб з інвалідністю.

Однак, всі особи, яким видавалось направлення на працевлаштування до ПП Перфект Буд відмовились від працевлаштування особисто (а.с. 17-21, 103, 104).

Більше того, ПП Перфект Буд самостійно працевлаштувало особу з інвалідністю на посаду електрогазозварника (а.с.123).

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів констатує про протиправність застосування до Приватного підприємства Перфект Буд адміністративно-господарських санкцій в розмірі 60 400 гривень та нарахування пені в розмірі 670,44 гривень, оскільки дане підприємство не вчиняло правопорушення у сфері господарювання та вжило усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Також, ПП Перфект Буд сумлінно виконувало вимоги законодавства, виділяло робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, надавало державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю та працевлаштування осіб з інвалідністю та звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року у справі № 500/1212/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 22.12.2020