Рішення

від 22.12.2020 по справі 227/4954/20

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.12.2020 227/4954/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Левченка А.М.,

за участі секретаря судового засідання - Черкасової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі Добропільського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа: Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті, справа 227/4954/20,-

ВСТАНОВИВ

14 грудня 2020 року представник заявниці звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Зугрес м. Харцизька, Донецької області, Україна.

В обґрунтування вимог заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Зугрес, м.Харцизьк, Донецької області від хронічної серцево - судинної недостатності, померла мати заявника, ОСОБА_3 , у віці 85 років. При звернені до адміністрації м.Зугрес м. Харцизька для реєстрації смерті своєї матері, отримано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 01 листопада 2018 р. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7.11.2014 р. №1085 (зі змінами) Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення , м.Зугрес, Донецької області входить до цього переліку. Тому, видане ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Зугрес м.Харцизька Донецької області свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 - є недійсним і не створює правових наслідків, а тому жоден орган влади та відділ реєстрації актів цивільного стану не може провести реєстрацію. Добропільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) відмовлено у державній реєстрації смерті на підставі того, що органи влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Встановлення факту смерті ОСОБА_3 , заявнику необхідно для державної реєстрації смерті державним органом влади на території України та подальшого отримання законного свідоцтва про смерть з внесенням його до державного реєстру актів цивільного стану громадян та для безперешкодного використання свідоцтва про смерть, яке буде створювати правові наслідки.

Заявник та його представник у судове засідання не з`явилися, представник звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутність, також зазначив, що у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян, актовий запис про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , є донькою померлої ОСОБА_3 , що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_2 від 17.02.1962 р. де її дівоче прізвище вказано ОСОБА_4 (а.с.13), довідки про укладення шлюбу №А-00690, після укладення шлюбу прізвище заявниці ОСОБА_5 (а.с14), свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.09.1984 р. (а.с. 15), свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 07.06.1985 р., відповідно до якого прізвище заявниці з ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 (а.с. 16), а тому заявниця має право на звернення до суду з відповідною заявою.

Згідно копії паспорту громадянина України НОМЕР_5 , виданого 19.04.2002 року Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області, заявник ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.7-9).

На підтвердження факту смерті до матеріалів справи долучено копію: свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , копію довідки про причину смерті від 30.10.2018 року, відповідно до яких ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 85 років померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Зугрес м.Харцизьк, Донецької області, Україна.

До матеріалів справи долучено відмову Добропільського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у проведенні державної реєстрації смерті № 20.32-127/223 від 11.12.2020 року, відповідно до якої представнику заявника було відмовлено в реєстрації смерті ОСОБА_3 , оскільки для підтвердження факту смерті пред`явлено документи, форма яких не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545 Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1150/13024.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України Про реєстрацію актів цивільного стану Державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

За приписами ч. 1 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З огляду на наведену норму закону, надані заявником копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , копія довідки про причину смерті від 30.10.2018 року не відповідають формі, визначеній Наказом Міністерства охорони здоров`я України Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті від 08.08.2006 року №545, тому є недійсними та не створюють правових наслідків, оскільки видані на тимчасово неконтрольованій органами державної влади України території, визначеній Верховною Радою України.

Положеннями ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Втім, згідно консультативному висновку Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, органами реєстрації актів цивільного стану, закладами охорони здоров`я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст.2 Закону України Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

З урахуванням викладеного, оцінивши усі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт смерті, приймаючи до уваги наявність об`єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту смерті та з метою захисту прав і свобод заявника, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті, оскільки в даному випадку це єдиний спосіб зареєструвати факт смерті та отримати свідоцтво про смерть, виданого державним органом України.

Згідно зі ст. 319 ч.2 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті її матері.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , що надасть можливість заявниці отримати свідоцтво про смерть видане відповідним державним органом України.

У по ряд ку ст. 317 ЦПК Ук ра ї ни, рі шен ня су ду під ля гає не гай но му ви ко нан ню.

Керуючись ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. ст.12, 81, 263-265, 293, 317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , заінтересована особа: Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті, справа 227/4954/20 - задовольнити.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Зугрес м.Харцизьк Донецької області, Україна, громадянки України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с.Геральзово, Городницького району, Житомирської області, від хронічної серцево - судинної недостатності.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа: Добропільський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), ЄДРПОУ 23356225, місце знаходження: Україна, Донецька область, м. Добропілля, вул.Першотравнева, буд.83.

Суддя А.М. Левченко

22.12.2020