Рішення

від 16.12.2020 по справі 235/5961/20

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 235/5961/20

Провадження №2/235/1952/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор`євої С.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), яка діє в інтересах малолітньої особи - сина ОСОБА_3 , звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 (далі - відповідач) на її користь в інтересах малолітньої особи - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальну шкоду у розмірі 2723,90 грн, а також моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 31.07.2020 з вини відповідача пасажири електровелосипеду ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (сестра позивача) отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані до Мирноградської ЦМЛ. 17.08.2020 суддею Красноармійського міськрайонного суду Донецької області винесено постанову, за якою відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП. Вказує, що в результаті неправомірних дій відповідача її малолітній дитині були спричинені тілесні ушкодження, в період з 31.07.2020 по 10.08.2020 позивач з сином знаходились на лікуванні в травматологічному відділенні КНП Мирноградська центральна міська лікарня з діагнозом Поєднана травма тіла. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забита рана в області лівої брови. Численні забої та садна обличчя. Забій, садно лівого плечового суглоба . Сума матеріальних збитків, спричинених діями відповідача, дорівнює 2723,90 грн. Стверджує, що її сину спричинені моральні страждання, після отриманої травми у нього значно погіршився сон, позивач вимушена щотижнево звертатися до дитячого лікаря за консультаціями та обстеженням дитини, так як дитина стала дратівлива, у нього виникає страх навіть при звуці автомобілю, намагається сховатися від людей; позивач продовжує лікувати сина заспокійливими засобами, які призначені лікарем. Виходячи із засад розумності, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 10000 грн, що в меншій мірі зможе покрити моральні страждання сина. Зауважує, що відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (а.с.30- відповідь на відзив).

Ухвалою суду від 28.09.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.18).

Ухвалою суду від 27.10.2020 за клопотанням позивача витребувано у КНП Мирноградська центральна міська лікарня Мирноградської міської ради інформацію щодо призначення лікарських засобів для лікування малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив стаціонарне лікування в травматологічному відділенні лікарні з 31.07.2020 по 10.08.2020 (а.с.41).

Ухвалою суду від 24.11.2020 до КНП Мирноградська центральна міська лікарня Мирноградської міської ради застосовано захід процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання вимог ухвали суду від 27.10.2020 (а.с.50).

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, про що подав відзив на позов (а.с.27-28), зазначивши таке. Після ДТП відповідач особисто приїжджав до Мирноградської лікарні, звертався до позивача та пропонував купити всі необхідні ліки, які потрібні для лікування її сина, позивач сказала, що відповідач має заплатити їй 3000 доларів, а ліки вона буде сама купувати. З епікризу (історія хвороби № 4975/540) вбачається, що ОСОБА_3 призначено екстракт валеріани, гліцин, нурофен для дітей, цераксон, флемоксин, йогурт, фукорцин. За наданими відповідачем доказами загальна сума ліків, придбаних за призначенням лікарів, складає 574,21 грн. Доказів того, що сину позивача були призначені інші ліки, назви яких містяться у чеках, позивачем не надано, а враховуючи, що в ДТП задіяно три особи, які їхали на електровелосипеді, інші ліки могли придбаватись для лікування інших учасників дорожньо-транспортної пригоди. Що стосується чека на 950 грн (КТ головного мозку), то доказів того, що вказана процедура призначалась лікарем та була здійснена саме відносно сина позивача, немає, оскільки в епікризі відсутні будь-які посилання щодо необхідності здійснення КТ головного мозку, або щодо результатів КТ. Таким чином, стягнення матеріальних збитків в заявленому розмірі 2723,90 грн є, на думку відповідача, необґрунтованим. Позов в частині стягнення матеріальних збитків на суму 574,21 грн відповідач визнає.

Заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, спричиненої малолітній дитині, відповідач визнає в сумі 500 грн, оскільки вважає, що груба необережність позивача сприяла заподіянню шкоди її сину, саме позивач, нехтуючи своїми батьківськими обов`язками по забезпеченню дитині безпеки, порушуючи Правила дорожнього руху, піддала ризику життя та здоров`я ОСОБА_6 , створивши ситуацію, в якій дитина зазнала шкоди, а тому, з урахуванням порушення позивачем безпеки дорожнього руху на підставі ч.2 ст.1193 ЦК України розмір моральної шкоди має бути зменшений до розміру 500 грн.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_2 та відповідач просили позов задовольнити частково з підстав, наведених у відзиві.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин .

Позивач є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

31.07.2020 о 16 годині 05 хвилин відповідач, керуючи Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у с.Новоолександрівка Покровського району, на перехресті вул.Гагаріна та вул.Набережна, під час руху не врахував дорожньої обстановки та особливостей дорожніх умов, не дотримався безпечного інтервалу, скоївши ДТП, а саме скоїв зіткнення з електровелосипедом, який рухався у попутному напрямку, чим порушив п.13.1 ПДР, за що постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.08.2020 відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн (а.с.13). Постанова набрала законної сили 28.08.2020 (а.с.13).

Сторонами визнано, що в результаті вказаного ДТП спричинені тілесні ушкодження сину позивача - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був госпіталізований у КНП Мирноградська центральна міська лікарня , де відповідно до епікризу історії хвороби №4975/540 знаходився у травматологічному відділенні з 31.07.2020 - 10.08.2020 з діагнозом: поєднана травма тіла; ЗЧМТ; Струс головного мозку; Забита рана в області лівої брови; Численні забої та садна обличчя; Забій, садно лівого плечового суглоба; рекомендовано вживати екстракт валеріани, гліцин, нурофен для дітей, цераксон, флемоксин, йогурт, фукорцин; з лікарні ОСОБА_7 виписаний в задовільному стані на амбулаторне лікування під нагляд невролога за місцем проживання (а.с.8).

З відповіді КНП Мирноградська центральна міська лікарня від 04.12.2020 №559, надісланої до суду 08.12.2020 на виконання ухвали суду від 27.10.2020, вбачається, що ОСОБА_8 проходив стаціонарне лікування в травматологічному відділенні з 31.07.2020 по 10.08.2020, призначені йому медикаменти були придбані представником хворого за власні кошти. ОСОБА_9 була рекомендована комп`ютерна томографія головного мозку, від якої мати хворого утрималась. Також для лікування ОСОБА_3 необхідно було придбати такі видаткові матеріали: розчин Фукорцин - 1 фл, марля - 1 уп., рукавички - 5 пар (а.с.54).

Позивачем надані копії фіскальних чеків на підтвердження придбання ліків, видаткових матеріалів та проведення КТ головного мозку - на загальну суму 2724,30 грн (а.с.9-10), при дослідженні в судовому засіданні яких позивач зазначила, що вони підтверджують придбання нею ліків як для її сина, так і для її сестри ОСОБА_10 , яка, зі слів позивача, також постраждала в ДТП за участю відповідача.

Також позивач в судовому засіданні 16.12.2020 визнала факт того, що КТ головного мозку її сину проведено не було, оскільки необхідно було його приспати, від чого вона відмовилась.

З наданої копії медичної картки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що позивач зверталась з сином ОСОБА_7 до психіатра 13.08.2020 та 07.10.2020 зі скаргами на нічні кошмари сина, які виникли, зі слів позивача, після вищевказаного ДТП, дитина часто прокидається вночі, кричить; зазначено, що увага важко переключається, обманів сприйняття і розладів мислення немає (а.с.31-34).

З письмових пояснень, наданих відповідачем в ході опитування інспектором Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області 31.07.2020, вбачається, що відповідач їхав зі швидкістю 30 км/год, попереду нього рухався електровелосипед з двома дівчинами та дитиною між ними, індивідуальних засобів захисту на яких не було; позивач почав їх обганяти та почув удар в праву частину автомобіля, зупинився, вийшов та побачив, що вони впали (а.с.12).

Відповідно до листа Покровського відділу поліції ГУ НП в Донецькій області від 16.11.2020 відповідачу на його звернення від 21.10.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності велосипедистки - позивача повідомлено, що її притягнути не можливо, оскільки закінчився строк притягнення до адміністративної відповідальності за такою дорожньо-транспортною пригодою (а.с.48).

Розв`язуючи спір, суд враховує такі норми права .

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1167 ЦК України).

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ст.1168 ЦК України).

Приписами ст.1187 ЦК України визначені підстави відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, за якими джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України).

Отже, за загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

На підставі досліджених доказів, враховуючи часткове визнання відповідачем позову, суд вважає встановленими обставини вчинення відповідачем винуватих та протиправних діянь, встановлених постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.08.2020 (справа №235/4847/20), а також факт завдання шкоди цими діяннями здоров`ю малолітнього сина позивача та причинний зв`язок між ними та настанням такої шкоди.

При цьому суд зазначає, що правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, згідно зі ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , положеннями ст.3 якого визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст.81 ЦПК України).

Суд відмічає, що відповідачем та його представником не було зазначено в суді першої інстанції та не надано відповідних доказів на підтвердження того, що на час настання вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача, її малолітньої дитини та відповідача цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована та обов`язок відшкодувати шкоду має покладатись на певного страховика. Навпаки відповідач позовні вимоги фактично визнав, заперечуючи розмір матеріальної та моральної шкоди.

За викладених обставин, тягар відповідальності з відшкодування спричиненої в результаті ДТП сину позивача матеріальної та моральної шкоди має нести відповідач.

Згідно з ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Наданими позивачем доказами підтверджується, що в результаті отриманих травм сину позивача лікарями були призначені екстракт валеріани, гліцин, нурофен, цераксон, флемоксин, йогурт, фукорцин, разом з якими позивачу необхідно було придбати розчин фукорцину, марлю - 1 уп., рукавички - 5 пар; з наданих позивачем копій фіскальних чеків вбачається, що наведені медичні препарати та матеріали придбані нею на суму 629,21 грн. Необхідність придбання для сина позивача ОСОБА_7 інших ліків та матеріалів, які зазначені в чеках позивача, належними доказами не підтверджені, як не підтверджено й те, що КТ головного мозку на суму 950 грн проводилось саме сину позивача, яка визнала в судовому засіданні, що КТ було проведеного відносно її сестри.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача в інтересах її дитини ОСОБА_7 матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 629,21 грн.

З приводу розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

За п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як зазначено вище, за ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, зокрема фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007).

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази - історію хвороби та медичну картку малолітнього сина позивача ОСОБА_7 , внаслідок отриманих травм в результаті ДТП за участю відповідача, він без сумніву зазнав сильного фізичного болю, через отримані травми проходив лікування, після стаціонарного лікування потребував амбулаторного лікування під наглядом невролога, позивач неодноразово зверталась зі скаргами на нічний сон дитини до психіатра. Наведене апріорі вказує на спричинення дитині віком 1 рік 10 місяців небажаного психологічного та фізичного дискомфорту, завдання моральної шкоди.

З огляду на характер та обсяг страждань (душевних, психічних), яких зазнала дитина позивача, характер немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення), виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд погоджується із заявленим позивачем розміром відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Одночасно суд зазначає, що доводи відповідача про порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема п.6.6, та допущення грубої необережності, що спричинило ДТП, не заслуговують на увагу, оскільки в порушення свого обов`язку щодо доказування, а також враховуючи принцип невинуватості, відповідачем не надано суду відповідних доказів, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України), натомість вина відповідача у вказаній пригоді підтверджена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, на розгляд якої відповідач не прибув та правом її оскарження не скористався; рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що саме відповідач не врахував дорожньої обстановки та особливостей дорожніх умов, не дотримався безпечного інтервалу.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 706 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 84% від 840,80 грн).

Керуючись статтями 13, 19, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальну шкоду у розмірі 629,21 грн (шістсот двадцять дев`ять грн 21 коп).

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завдану ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн (десять тисяч грн).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 706 грн (сімсот шість грн).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 21.12.2020.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя