Ухвала

від 04.09.2007 по справі 12/436-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/436-НА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"04" вересня 2007 р.Справа № 12/436-НА

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шпак В.О. розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом  Військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносин Міністерства оборони України - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького  

до Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів

Третя особа на стороні позивача - Військова частина А-2502 м. Старокостянтинів

про визнання такими, що не відповідають чинному законодавству та скасування рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 30 п.1 від 25.01.2007 року, №30 п.2 від 25.01.2007 року, № 30 п.3 від 25.01.2007 року, № 60 п.1 від 08.02.2007 року, № 60 п.3 від 08.02.2007 року, № 60 п.4 від 08.02.2007 року, № 60 п.5 від 08.02.2007 року. № 87 п.1 від 22.02.2007 року, №146 від 29.03.2007 року.   

Суддя  Шпак В.О.                    

Секретар судового засідання Стельмах Д.В.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився

Від відповідача Мініх І.М. - за довіреністю від 18.12.2006р.

Від третьої особи Андрусенник В.С. - за довіреністю від 03.09.2007р.

Від прокуратури не з'явився

Суть спору:

Представники позивача та прокуратури в судове засідання не з'явились. Листами від 29.08.2007р., 04.09.2007р. військова прокуратура Хмельницького гарнізону та КЕВ м. Хмельницького заявили клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату в зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважних представників.

Клопотання про відкладення розгляду справи відхиляється, оскільки зазначені прокурором та позивачем причини неявки повноважних представників не є поважними і не позбавляє їх права направити інших повноважних осіб для участі у розгляді справи.

Крім того, неявка вказаних осіб не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Військовий прокурор Хмельницького гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Міністерства Оборони України - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького до Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради  м. Старокостянтинів про визнання такими, що не відповідають чинному законодавству та скасування рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради № 30 п.1 від 25.01.2007 року, № 30 п.2 від 25.01.2007 року, № 30 п.3 від 25.01.2007 року, № 60 п.1 від 08.02.2007 року, № 60 п.3 від 08.02.2007 року, № 60 п.4 від 08.02.2007 року, № 60 п.5 від 08.02.2007 року. № 87 п.1 від 22.02.2007 року, №146 від 29.03.2007 року.

Військовою прокуратурою Хмельницького гарнізону було проведено перевірку чинного законодавства щодо порядку обліку та розподілу житлової площі Міністерства оборони України у Старокостянтинівському гарнізоні.

В ході проведеної перевірки було встановлено, що 12 січня 2007 року відбулося засідання житлової комісії Старокостянтинівського гарнізону, де розглядалось питання розподілу житлової площі між чергами та житловими комісіями військових частин у відповідності з датою зарахування на квартирний облік військовослужбовців Старокостянтинівського гарнізону, на підставі розпорядження Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України №163\УКБ-7\931 від 23.10.2006 року, для безквартирних військовослужбовців Старокостянтинівського гарнізону в побудованому 119-квартирному будинку по вул. Попова 4/1, що у м. Старокостянтинові.

Відповідно до протоколу засідання житлової комісії Старокостянтинівського гарнізону №15 від 12.01.2007 року в новозбудованому будинку по вул. Попова 4\1, було виділено:

- військовій   частині   А4009   -   квартиру   №91   (житловою площею 43,07 кв.м.);

- військовій  частині  А2502  -  квартири  №15   (житловою площею 28,47 кв.м.), №5 (житловою площею 41,76 кв.м.), №69 (житловою площею 26,21 кв.м.), №48 (житловою площею 27,94 кв.м.), № 44 (житловою площею 42,17 кв.м.), №21(житловою площею 41,98 кв.м.), №116 (житловою площею 26,21 кв.м.), №82 (житловою площею 41,02 кв.м.).

В подальшому, відповідно до рішення житлової комісії військової частини   А4009,   затвердженого   протоколом   засідання   житлової   комісії військової частини А4009 №2 від  13.01.2007 року, кв.  №91  (житловою площею   43,07    кв.м.)    по    вул.  Попова   4/1,    згідно загальної черги військовослужбовців,  які  перебувають  на квартирній черзі  у  військовій частині, була виділена старшому прапорщику запасу Шереметьєву В.О. на

склад сім'ї з чотирьох осіб зі зняттям з квартирного обліку. Відповідно до вказаного рішення житлової комісії військової частини А4009 квартиру за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Есенська, 6 кв. 183, старший прапорщик запасу Шереметьєв В.О. звільняє та здає у встановленому порядку, про що останнім, включаючи членів родини, було написано зобов'язання на ім'я командира військової частини А4009.

Аналогічно, відповідно до рішення житлової комісії військової частини А2502, затвердженого протоколом засідання житлової комісії військової частини А2502 № 10 від 23.01.2007 року:

- кв. №15 (житловою площею 28,47 кв.м.) по вул. Попова 4\1, згідно загальної черги військовослужбовців, які перебувають на квартирній черзі у військовій частині, була виділена капітану Конику В.В. на склад сім'ї з трьох осіб зі зняттям з квартирного обліку. Відповідно до вказаного рішення житлової комісії військової частини А2502 квартиру за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Софійська, 9 кв. 93, капітан Коник В.В. звільняє та здає у встановленому порядку, про що останнім, включаючи членів родини, було написано зобов'язання на ім'я командира військової частини А2502;

-  кв. №5 (житловою площею 41,76 кв.м.) по вул. Попова 4\1, згідно загальної черги військовослужбовців, які перебувають на квартирній черзі у військовій частині, була виділена старшому прапорщику запасу Полонському В.П. на склад сім'ї з трьох осіб зі зняттям з квартирного обліку. Відповідно до вказаного рішення житлової комісії військової частини А2502 квартиру за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Есенська, 8 кв. 54, старший прапорщик запасу Полонський В.П,   звільняє та здає у встановленому порядку, про що останнім, включаючи членів родини, було написано зобов'язання на ім'я командира військової частини А2502;

-  кв. №69 (житловою площею 26,21 кв.м.) по вул. Попова 4\1, згідно загальної черги військовослужбовців, які перебувають на квартирній черзі у військовій частині, була* виділена старшому солдату запасу Мех С.О. на склад сім'ї з двох осіб зі зняттям з квартирного обліку. Відповідно до вказаного рішення житлової комісії військової частини А2502 квартиру за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Софійська, 9 кв. 121, старший солдат запасу Мех С.О. звільняє та здає у встановленому  порядку,  про  що останньою, включаючи членів родини, було написано зобов'язання на ім'я командира військової частини А2502;

-  кв. №48 (житловою площею 27,94 кв.м.) по вул. Попова 4\1, згідно загальної черги військовослужбовців, які перебувають на квартирній черзі у військовій частині, була виділена капітану Гудошнику Ю.М. на склад сім'ї з трьох осіб зі зняттям з квартирного обліку. Відповідно до вказаного рішення житлової   комісії   військової   частини   А2502   квартиру   за   адресою:   м. Старокостянтинів, вул. Миру, 3\21 кв. 34, капітан Гудошник Ю.М.  звільняє та здає у встановленому  порядку, про що останнім, включаючи членів родини, було написано зобов'язання на ім'я командира військової частини А2502;

-  кв. №44 (житловою площею 42,17 кв.м.) по вул. Попова 4\1, згідно загальної черги військовослужбовців, які перебувають на квартирній черзі у військовій частині, була виділена капітану Нарижнєву О.Г. на склад сім'ї з чотирьох осіб зі зняттям з квартирного обліку. Відповідно до вказаного рішення житлової комісії військової частини А2502 квартиру за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Есенська, 6 кв. 333, капітан Нарижнєв О.Г.  звільняє та здає у встановленому порядку, про що останнім,  включаючи членів родини, було написано зобов'язання на ім'я командира військової частини А2502;

-  кв. №21 (житловою площею 41,98 кв.м.) по вул. Попова 4\1, згідно загальної черги військовослужбовців, які перебувають на квартирній черзі у військовій частині, була виділена старшому лейтенанту Верьовкіну О.О. на склад сім'ї з чотирьох осіб зі зняттям з квартирного обліку. Відповідно до вказаного рішення житлової комісії військової частини А2502 квартиру за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Есенська, 6 кв. 290, старший лейтенант Верьовкін О.О. звільняє та здає у встановленому порядку, про що останнім, включаючи членів родини, було написано зобов'язання на ім'я командира військової частини А2502;

- кв. №116 (житловою площею 26,21 кв.м.) по вул. Попова 4\1, згідно загальної черги військовослужбовців, які перебувають на квартирній черзі у військовій частині, була виділена старшому прапорщику запасу Юрчуку А.І. на склад сім'ї з трьох осіб зі зняттям з квартирного обліку. Відповідно до вказаного рішення житлової комісії військової частини А2502 квартиру за адресою: м. Старокостяитинів, вул. Миру, 3\20 кв. 27, старший прапорщик запасу Юрчук А.І.  звільняє та здає у встановленому порядку,  про що останнім, включаючи членів родини, було написано зобов'язання на ім'я командира військової частини А2502;

-  кв. №82 (житловою площею 41,02 кв.м.) по вул. Попова 4\1, згідно загальної черги військовослужбовців, які перебувають на квартирній черзі у військовій частині, була виділена старшому прапорщику Мазурець С.В. на склад сім'ї з чотирьох осіб зі зняттям з квартирного обліку. Відповідно до вказаного рішення житлової комісії військової частини А2502 квартиру за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Миру, 1/42 кв. 46, старший прапорщик Мазурець С.В.  звільняє та здає у встановленому порядку, про що останнім, включаючи членів родини, було написано зобов'язання на ім'я командира військової частини А2502.

Відповідно до ст.ст. 37, 52 Житлового кодексу УРСР, облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням —також і за місцем проживання. Жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, —за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Згідно п.п. 1.4, 1.7, 4.1, 4.5 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженого наказом Міністра оборони України №577 від 06.10.2006 року, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Уся житлова площа, яка надходить до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляється відповідно до гарнізонної черги рішенням начальника гарнізону, погодженим з квартирно-експлуатаційним органом, за поданням гарнізонної житлової комісії між військовими частинами, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку. Військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових      умов.      Військовослужбовці      забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання за рішенням житлової комісії військової частини, яке погоджується з начальником квартирно-експлуатаційного органу. Списки розподілу житлової площі по військовій частині з необхідними документами направляються через квартирно-експлуатаційний орган на затвердження начальнику гарнізону.

У ст.ст. 6, 7 Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, затвердженого Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 24 від 01.06.1995 року, чітко визначено, що орган, який здійснює поліпшення житлових умов, у тижневий термін приймає рішення про надання громадянину (громадянам), ордера на житлове приміщення, яке він отримує в результаті поліпшення житлових умов на підставі поданої громадянином відповідної довідки бюро технічної інвентаризації. Житлове приміщення має бути звільнене та передане органу, який здійснює поліпшення житлових умов, протягом місяця у належному стані відповідно до вимог пункту 36 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.92 N572).

Всупереч вказаним вимогам нормативних актів Виконавчим, комітетом Старокостянтинівської міської ради були прийняті рішення № 30 п.1 від 25.01.2007 року, № 30 п.2 від 25.01.2007 року, № 30 п.З від 25.01.2007 року, № 60 п.1 від 08.02.2007 року, № 60 п.З від 08.02.2007 року, № 60 п.4 від 08.02.2007 року, № 60 п.5 від 08.02.2007 року, № 87 п.1 від 22.02.2007 року, № 146 від 29.03.2007 року, про прийняття до державного житлового фонду квартир за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Есенська, 6 кв. 183; м. Старокостянтинів, вул. Софійська, 9 кв. 93; м. Старокостянтинів, вул. Есенська, 8 кв. 54; м. Старокостянтинів, вул. Софійська, 9 кв. 121; м. Старокостянтинів, вул. Миру, 3\21 кв. 34; м. Старокостянтинів, вул. Есенська, 6 кв. 333; м. Старокостянтинів, вул. Есенська, 6 кв. 290; м. Старокостянтинів, вул. Миру, 3\20 кв. 27; м. Старокостянтинів, вул. Миру, 1\142 кв. 46 відповідно.

Крім того, в п.2 вказаних рішень зазначено, що право власності на зазначені квартири оформити за територіальною громадою міста в особі Старокостянтинівської міської ради, що суперечить вимогам Закону України „Про власність”.

Відповідач проти позову заперечив,  оскільки вважає, що справу, відповідно до ст.ст. 121, 157 КАС України необхідно закрити у зв'язку з тим, що справа не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Так, відповідно до ст.3 КАС України, в якій дається визначення „справа адміністративної юрисдикції” розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків в конкретних правовідносинах , у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а ці суб'єкти відповідно зобов'язанні виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадках, якщо суб'єкт (у тому числі орган місцевого самоврядування) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Щодо спростування по суті позову, то вважає, що позов не грунтується на вимогах чинного законодавства і підлягає відхиленню з урахування наступного: відповідно до ст. 4 Житлового кодексу України - житловий фонд включає жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд). Статтею 5 ЖК України передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Відповідно до ст. 35 Закону України „Про власність" (чинного на момент винесення рішення виконкомом) об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ним органів, кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд. Відповідно до ст.60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, в тому числі житловий фонд.

Актами прийняття - передачі від 28.06.1985 року та від 05.07.1996 року житлові будинки, в яких знаходяться спірні квартири були передані з балансу КЕЧ на баланс міської ради, тобто, частина жилих будинків - по вул. Миру, 3/21; вул. Миру, 3/20; вул. Миру, 1/142 з 1985 року перебуває у віданні міської ради, частина будинків: №№ 6, 8 по вул. Ессенська; № 9 по вул. Софійська з 1996 року перебуває у віданні міської ради ( на балансі Старокостянтинівської ЖЕК) і є суб"єктом права комунальної власності, що спростовує твердження Позивача про те, що будинки, в яких розташовані дані квартири належать до житлового фонду Міністерства оборони України і перебувають на обліку в КЕЧ м. Хмельницького.

Отже, з урахуванням вище викладеного, оскаржуванні рішення виконавчого комітету цілком грунтувались на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права власності є передача майна безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності (відповідно до ст. ст. 2, 318 Цивільного кодексу України –суб'єктами права власності визнаються і фізичні особи) територіальній громаді. В даному випадку, підставою для прийняття оскаржуваних рішень виконкому стала безоплатна передача територіальній громаді м. Старокостянтинів за заявою власника чи співвласників житлових квартир, згідно порядку, визначеному наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.06.1995 року № 24 „Про затвердження Тимчасового положення про порядок передачі громадянами житла, що перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов". Передача квартир громадянами є підставою для зміни їх юридичного статусу - з приватного житла на комунальне житло, тобто включення їх до житлового фонду ради, що є об'єктом права комунальної власності територіальної громади.

Також варто зазначити, що Позивач, ставлячи до суду вимогу повністю скасувати вказані рішення виконкому, обґрунтовує свої вимоги лише тим, що зазначеними рішеннями виконавчого комітету , зокрема включенням до них п.2, в якому говориться про формлення за територіальною громадою міста Старокостянтинів права власності на спірні квартири, порушено право власності на дані квартири Міністерства оборони України, що позбавляє можливості військовослужбовцям ЗСУ отримати житло. Щодо інших пунктів спірних рішень виконкому, відсутні обгрунтування в позовній заяві щодо їх невідповідності чинному законодавству. Отже, виконавчий комітет, як орган місцевого самоврядування, а саме наказ № 24 від 01.06. 1995 року оперує в Тимчасовому положенні поняттям „орган" (відповідно до ст. 5 Коституції України - органами визнаються органи державної влади та органи місцевого самоврядування), наділений повноваженнями приймати рішення про прийняття житла до комунальної чи державної власності, скасовувати розпорядження про приватизацію житла, видавати ордера на жилі приміщення, тощо. Позивач не наділений державно-владним повноваженнями, відповідно не відноситься до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування , відповідно, відсутні підстави про те, що саме йому, як органу, повинне бути передане житло під час реприватизації. Просить суд у позові відмовити.

Відповідно до ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

            Згідно з ст.2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

             Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

             Згідно з ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З наведених правових норм вбачається, що цивільним законодавством регулюються приватні, цивільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Публічні відносини, засновані на владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, податкові, бюджетні відносини цивільним законодавством не регулюються.

               При цьому, учасником цивільних відносин можуть бути держава, державні органи, органи місцевого самоврядування та інші суб'єкти публічного права. У межах цих цивільних відносин можуть оскаржуватись нормативно-правові акти або правові акти індивідуальної дії, видані вказаними суб'єктами публічного права, якщо вони порушують цивільні права або інтереси.

Згідно з ст.1 Господарського кодексу України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

З наведених правових норм вбачається, що у межах господарських відносин можуть оскаржуватись акти органів державної влади, місцевого самоврядування та інших суб'єктів, що ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Згідно з п.6 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві. Змістом будь-яких правових відносин є врегульованих правом взаємні права, інтереси, обов'язки та заборони суб'єктів суспільства у цих правовідносинах. Відповідно, зміст публічно-правових відносин складається з взаємних публічних прав, інтересів, обов'язків та заборон суб'єктів суспільства у певних публічно-правових відносинах.

Отже, у публічно-правових відносинах одна особа має та реалізує певні публічні права чи інтереси, а інша особа відповідно виконує певні публічні обов'язки або дотримується публічних заборон. У разі невиконання останньою особою своїх публічних обов'язків або недотримання публічних заборон вона порушує публічні права чи інтереси першої особи, яка не в змозі їх належним чином реалізувати. За цих обставин ця особа має право подати до суду адміністративний позов на захист свої порушених публічних прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин. Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, наприклад приватного цивільного чи господарського права, інтересу відповідно до вказаних норм Цивільного чи Господарського кодексів України, не належить розглядати порядку адміністративного судочинства.

Даний висновок підтверджується також постановами Верховного Суду України у справах від 05.12.2006р. та від 27.03.2007р., в яких вказано, що предметом спору у даних справах є право користування особою певним майном та відновлення цього порушеного права, тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство - діяльність судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ. Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Згідно з п.7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Згідно з ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

З наведених норм вбачається, що справою адміністративної юрисдикції може бути спір, який виник між конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх публічних прав та обов'язків у конкретних публічно-правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно законодавчо зобов'язані виконувати вимоги, приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, та не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Суб'єкт (особа) за нормами Кодексу адміністративного судочинства України вважається суб'єктом владних повноважень лише тоді, коли він у конкретних правових відносинах, у яких виник спір, здійснює владні управлінські функції (владно керує поведінкою інших суб'єктів, а ці суб'єкти законодавчо підкоряються вимогам та приписам такого владного суб'єкта). У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору), такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні владних управлінських функцій», та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень. Даний висновок підтверджується також листом Верховного Суду України №3.2.-2005 від 26.12.2005р.

Як вбачається з позовної заяви та інших матеріалів справи, позивач звернувся  з адміністративним позовом про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на користування надрами, на тій підставі, що не вчинення Відповідачем спірних дій порушує приватне цивільне (господарське) право Позивача на отримання вказаних природних ресурсів в користування для здійснення господарської діяльності. З чого можна зробити висновок, що між сторонами виник спір у приватно - правових, цивільних (господарських) відносинах стосовно реалізації позивачем свого приватного, цивільного (господарського) права на отримання в користування певних природних ресурсів.

При цьому, суд зважає на те, що дані відносини не засновані на владному підпорядкуванні позивача відповідачу, у даних відносинах відповідач не здійснює владних управлінських функцій відносно позивача, а виконує функції власника природних ресурсів, а позивач виступає користувачем цих природних ресурсів, вказані особи у цих відносинах є рівними один до одного, та не підпорядковуються один одному.

За вказаних обставин суд вважає, що спірні відносини є приватними, цивільними (господарськими) та регулюються цивільним (господарським) законодавством, оскільки засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності позивача і відповідача.

Як вбачається з предмету позовних вимог між сторонами йде спір про право  володіння та користування зазначеними квартирами.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає його  розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1. ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, суд у відповідності до п.2 ст.157 КАС України, роз'яснює позивачу, що даний спір віднесений до спорів господарської юрисдикції і підлягає розгляду в порядку встановленому  Господарським процесуальним кодексом України.  

За таких обставин провадження у даній справі підлягає закриттю відповідно до п. 1. ст. 157 КАС України.

Керуючись п.п. 6 та 7 Розділу VII „Прикінцеві та перехідні положення”, ст.ст. 112,121,п. 1,2 ст. 157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, СУД, -

У ХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №12/436-НА закрити.          

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження ухвали подається протягом 5 днів з дня її проголошення, апеляційна скарга подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ ухвала, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                В.О. Шпак

Віддрук. 5 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького),

3 - відповідачу.

4 - третій особі - Військова частина А2502 м. Старокостянтинів.

5 - військовому прокурору.