Рішення

від 15.09.2020 по справі 369/10226/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10226/16-ц

Провадження № 2/369/624/20

РІШЕННЯ

Іменем України

15.09.2020 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участю секретаря Одинцов О.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ГОРКІ про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки загальною площею 0,1594 га з кадастровим номером 3222482001:01:008:5146, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2014 р. зареєстрований в реєстрі за №3630 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 25186346, зареєстрований в реєстрі за №12-48 від 25.02.2016).

Позивач зазначає, що одним із власників суміжних земельних ділянок, що межує із його земельною ділянкою є ОСОБА_2 кадастровий номер земельної ділянки 3222482000:05:008:0281 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

25.02.2016 року позивач звернувся до ТОВ Торговий дім Земля з заявою про виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1594 га за адресою АДРЕСА_1 на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в зв`язку з виявленим фактом самовільного зайняття частини земельної ділянки позивача відповідачем шляхом встановлення паркану.

25.02.2016 року між позивачем та ТОВ Торговий дім Земля укладено договір на виконання робіт №25-02/16. В газету Новий день від 26.03.2016 р. було дано оголошення про те, що ТОВ Торговий дім Земля 08.04.2016 року о 14-00 буде проводити із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Також в даному оголошенні зазначалося, що просять суміжних землекористувачів (землевласників), а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 бути присутніми для погодження спільних меж. Також, листами від 24.03.2016 № 27 гр. ОСОБА_4 , №25 до гр. ОСОБА_3 , №26 до гр. ОСОБА_2 повідомлено про те що ТОВ Торговий дім Земля 08.04.2016 року 0 14-00 буде проводити роботи із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Також в даному оголошенні зазначалося, що просять бути присутніми суміжних землекористувачів (землевласників).

08.04.2016 року при складанні акту прийомки-передачі земельної ділянки були присутні позивач, представник ТОВ Торговий дім Земля Манькута О.П., представник Гореницької сільської ради ОСОБА_5 ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були відсутні. Проте, відновлення межових знаків земельної ділянки та передача їх на зберігання позивача було здійснено не в повному обсязі, були передані лише межові знаки за номерами 2016.04-008-00001 та НОМЕР_1 , оскільки було встановлено, що парканом (металева сітка з бетонними стовпчиками) суміжного землевласника ОСОБА_2 самовільно зайнято частину земельної ділянки позивача. Площа самовільного зайняття складає 0.0412 га.

Позивач наголошує, що жодних договорів, які б надавали право користування частиною спірної земельної ділянки між ним та відповідачем не укладались .

Просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 , що проживає за адресою АДРЕСА_2 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, частину самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,1594 га з кадастровим номером 3222482001:01:008:5146, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення паркану (сітка - рабиця з бетоними стовпчиками), що самовільно займає земельну ділянку площею 0.0412 га із загальної площі земельної ділянки площею 0,1594 га з кадастровим номером 3222482001:01:008:5146. Стягнути з відповідача на корить позивача витрати по сплаті судового збору.

06 лютого 2017 року по справі було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

05.08.2019 року до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

10.10.2019 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області заочне рішення від 06.02.2017 року скасовано. Призначеного розгляд справи за правилами загально позовного провадження.

29.11.2019 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області замінено відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ТОВ ГОРКІ ( ідентифікаційний код 36993976, місцезнаходження 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Промислова, буд. 6) як власника земельної ділянки.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Письмовий відзив у встановлений строк до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1594 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області , цільове призначення- для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер земельної ділянки 3222482001:01:008:5146 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2014р. №3630 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ст. 152 ЗК України землевласник або землекористувач може вимагати усунення яких-небудь порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванні заподіяного збитку.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем було надано суду технічну документацію із землеустрою ТОВ Торговий дім Земля .

Відповідно до Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.04.2016 р. №А8/235 та Акту обстеження земельної ділянки від 08.04.2016 року № 04- 19/13, складеним старшим державним інспектором сільського господарства в Київській області - начальником міжрайонного Києво-Святошинського відділу контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Київській області - Сопільським В. М. в результаті проведеного обстеження було встановлено, що станом на 01.04.2016 р. частина земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0412 га самовільно зайнята ОСОБА_2 та огороджена парканом (сіткою-рабицею), що є порушенням статей 125, 126 земельного кодексу України та ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

07.06.2016 року старшим державним інспектором сільського господарства в Київській області - начальником міжрайонного Києво-Святошинського відділу контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Київській області - Сопільським В.М. видано Припис №П7/235 у якому приписано ОСОБА_2 у 30 денний термін усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства що до самовільного зайняття частини земельної ділянки площею 0,0412 га з кадастровим номером: 3222482001:01:008:5146 шляхом огородження парканом (сіткою-рабицею) та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Докази на спротсування поданого звіту матеріали справи не містять.

Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.03.2004 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1677 га розташовану на території АДРЕСА_1 .

З листа від 30.08.2019 року №29-10-0.223-11246/2-19 вбачається, що згідно інформації Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені ГУ Держгеокадастру у Київській області згідно НСК ДЗК відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:009:0064 помилково перенесено до Державного земельного кадастру. Державним кадастровим реєстратором Управління створено повідомлення №ЗВ 32177193820190 про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення.

З листа від 23.09.2019 року №29-10-0.221-12251/2-19 вбачається, що згідно відомостей НКС ДЗК земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:05:009:0064 розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:009:0281, відомості про дану земельну ділянку перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру та дана земельна ділянка обліковується за ТОВ ГОРКІ

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:05:009:0281 площею 2.022 га є ТОВ ГОРКІ .

За ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст. 152 ЗК України землевласник або землекористувач може вимагати усунення яких-небудь порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванні заподіяного збитку.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ст. 386 ЦК встановлені гарантії захисту права власності. Так, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказав на порушення його права встановленням паркану на його земельній ділянці.

За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Способом захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, може бути зобов`язання вчинити дії.

Оскільки після скасування заочного рішення та заміни відповідача по справі, представник ТОВ ГОРКІ , як власник земельної ділянки доказів на спростування позовних вимог не надав, на підставі наведено суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Горкі , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 звільнити та привести до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, частину самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,1594 га з кадастровим номером 3222482001:01:08:5146, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення паркану (сітка - рабиця з бетоними стовпчиками), що самовільно займає земельну ділянку площею 0.0412 га із загальної площі земельної ділянки площею 0,1594 га з кадастровим номером 3222482001:01:008:5146 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.С.Пінкевич