Рішення

від 22.12.2020 по справі 388/1649/19

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/1649/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

22.12.2020 року Долинський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Степанов С.В.

за участю секретаря Лінської Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко Володимир Олександрович про визнання додаткової угоди від 20 грудня 2018 року до договору оренди земельної ділянки від 20 січня 2009 року недійсною та скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки), -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача про визнання додаткової угоди від 20 грудня 2018 року до договору оренди земельної ділянки від 20 січня 2009 року недійсною та скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки)посилаючись на наступне.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 028369 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,5593 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:1147, розташованої на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

20 січня 2009 року між ОСОБА_1 та ФОП - ОСОБА_2 було укладено Договір оренди землі площею 5,79 га, строком на 10 років. Даний догорів оренди землі зареєстровано в Державному підприємстві Центр Державного земельного кадастру 04 червня 2009 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040937000028.

В подальшому, з реєстру речових прав на нерухоме майно

ОСОБА_1 дізнався, що ФОП ОСОБА_2 20 грудня 2018 року укладено на його земельну ділянку, площею 6,5593 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:1147, Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 20 січня 2009 року і згідно вказаної Додаткової угоди від 20.12.2018 року ОСОБА_1 як орендодавець начебто дав згоду на

укладання вказаної Додаткової угоди, відповідно до умов якої внесено зміни

до Договору оренди землі від 20.01.2009 року щодо строку на який укладено

сам Договір оренди землі від 20.01.2009 року. Так, згідно Додаткової угоди від

20.12.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 20 січня 2009 року,

строк оренди земельної ділянки, площею 6,5592 га, кадастровий номер:

3521980700:02:000:1147, складає 25 років і діє до 20.01.2034 року.

В судовому засіданні позивач зазначає, що додаткову угоду від 20 грудня 2018 року до договору оренди земельної ділянки від 20 січня 2009 року в тому тексті та втому змісті в якому Додаткова угода від 20.12.2018 року викладена ФОП ОСОБА_2 він підписував , але зміст додаткової угоди не читав.

Договір оренди земельної ділянки площею 6,5593 га кадастровий номер: 3521980700:02:000:1147 припинив свою дію 04.06.2019 року у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено .

Після закінчення договору оренди землі, укладеного між власник земельної ділянки ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 6,55 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:1147, пропозицій щодо укладай договору оренди землі на вказану земельну ділянку на новий строк з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_1 не надходило .

Позивач звертався 28.11.2019 року до відповідача із заявою про небажання здійснення подальших орендних правовідносин із відповідачем та повернення позивачу земельної ділянки площею 6,5593 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:1147, так як термін оренди земельної ділянки скінчився, а тому договір оренди землі з 20.01.2009 року припинив свою дію в 04 червня 2019 року , в зв`язку із закінченням стоку , на який його було укладено .

Будь-яких відповідей від Відповідача на Заяву Позивача, Відповідачем

на адресу Позивача направлено не було.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Позивачу стало відомо, що до договору оренди землі б/н від 20.01.2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , 20.12.2018 року між Позивачем та ФОП ОСОБА_2 начебто було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 20.01.2009 року, на земельну ділянку площею 6,5593 га, кадастровий номер: 521980700:02:000:1147 строком дії до 20.01.2034 року.

Державну реєстрацію додаткової угоди від 20.12.2018 року до договору оренди землі б/н від 20.01.2009 року, було здійснено приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко Володимиром Олександровичем , про що свідчить рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44922099 від 29.12.2018 року .

Позивач стверджує, що вказаної Додаткової угоди від 20.12.2018 року укладеного до Договору оренди землі від 20.01.2009 року, в тій редакції та у тому змісті у якому вказана додаткова угода зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у нього не має , так як ФОП ОСОБА_2 про укладання вказаної додаткової угоди від 20.12.2018 до договору оренди землі від 20.01.2009 не повідомляв та примірник додаткової угоди позивачу не надав.

Про укладення від імені Позивача Додаткової угоди від 20.12.2018 року

до Договору оренди землі від 20.11.2009 року в тому тексті та в томі змісті в

якому вона зареєстрована в реєстрі речових прав на нерухоме майно,

позивачу нічого не відомо , оскільки він її не підписував та не отримував від відповідача листа повідомлення про бажання поновити договір оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладене та перелічені норми чинного законодавства, у зв`язку із недотриманням ФОП ОСОБА_2 вимог статті 33 Закону України Про оренду землі , якою встановлені вимоги щодо надіслання листа- повідомлення про бажання поновити договір оренди землі та надіслання проекту додаткової угоди, враховуючи, що ОСОБА_1 . Додаткова угоду від 20.12.2018 року до договору оренди землі б/н від 20.01.2009 року на

земельну ділянку площею 6,5593 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:1147 не підписувалася, а значить і не укладалася, зі змістом Додаткової угоди від 20.12.2018 року ОСОБА_1 ніхто не ознайомлював, враховуючи вимоги статей 203, 207, 215, 407, 638, 640 Цивільного кодексу України Додаткова угода від 20.12.2018 року до договору

оренди землі б/н від 20.01.2009 року, на земельну ділянку площею 6,5593 га,

кадастровий номер: 3521980700:02:000:1147 є недійсною .

Позивач стверджує, що відповідач за договором оренди землі користується земельними ділянками площею 5,79 га право власності на яку не було зареєстровано у Державному земельному кадастрі та у Державному реєстрі речових прав, не було встановлено межі земельної ділянки в натурі, не було присвоєно кадастрового номера земельної ділянки як сформованої земельної ділянки згідно із документацією землеустрою.

На думку позивача за договором оренди землі передавалися в оренду земельні частки (пай) в умовних кадастрових гектарах, місцезнаходження та межі цієї частки (паю) не були визначеними, тобто вони не є земельними ділянками, а тому при формуванні земельної ділянки та присвоєнні їй кадастрового номера підлягає укладенню новий договір оренди землі.

Позивач вказує, що відповідачем не сплачено земельного податку в період за 2017-2019 роки, що можна вважати як систематична не сплата орендарем ФОП ОСОБА_2 земельного податку.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, зазначив, що підписував додаткову угоду не ознайомлюючись із її змістом.

Сторона відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила.

Із письмових пояснень наданих відповідачем, слідує наступне. Додаткова угода від 20.12.2018 року до договору оренди землі від 20.01.2009 року укладалась та підписувалась за місцем проживання ОСОБА_1 в с. Славне, Долинського району Кіровоградської області. На момент укладення та підписання додаткової угоди ніяких пустих граф не було, зміст додаткової угоди був виготовлений та повністю заповнений з узгодженням між сторонами умовами бухгалтером ФОП - ОСОБА_2 , яка відповідальна за ведення та облік всіх договорів оренди землі після чого дана додаткова угода була підписана особисто ОСОБА_1 та самим орендарем. Зі змістом заповненого договору оренди позивач був ознайомлений та особисто його підписав та надавався йому примірник додаткової угоди. Відповідно до ст.33 Закону України Про оренду землі встановлений порядок поновлення договору оренди землі у разі його закінчення. Спірною додатковою угодою вносилися зміни до діючого договору оренди, тому так як на момент укладення додаткової угоди 20.12.2018 року договір оренди не закінчувався то відповідно ніякий лист-повідомлення та проект додаткової угоди ОСОБА_1 не направлявся, оскільки не підлягав направленню. Після укладення з позивачем додаткової угоди, орендар ФОП - ОСОБА_2 особисто звертався до приватного нотаріуса Величка В.О. для вчинення дій щодо державної реєстрації. Заборгованість по сплаті орендної плати перед ОСОБА_1 відсутня. Заборгованість зі сплати земельного податку також відсутня, оскільки земельний податок із власника земельної ділянки не утримувався.

Третя особа - приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко В.О. в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (чч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України).

При здійсненні провадження у цій конкретній справі суд дає оцінку вимогам, запереченням, аргументам, поясненням та міркування щодо предмета спору виключно тим, що містяться у заявах по суті справи, а не тим підставам позову, що не відображені у ньому, а проголошені представником позивачки у вступному слові.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення сторонами договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Судом установлено, що 20 січня 2009 року між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі площею 5,79 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, зареєстрований у Державному підприємстві Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 червня 2009 року за № 04093700002 8 (а.с.14-15).

За змістом договору оренди землі від 20 січня 2009 року його укладено на строк десять років. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вищезазначена земельна ділянка належить на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІ-КР № 028369, що виданий 28 грудня 2001 року на підставі рішення сесії Богданівської сільської ради від 12 липня 2001 року № 69 (а. с. 13).

20 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20 січня 2009 року. На підставі цієї додаткової угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки): 29734918. Додаткова угода підписана сторонами (а. с. 16, 21).

Цією додатковою угодою від 20 грудня 2018 року до договору оренди землі від 20.01.2009 року внесено зміни, зокрема щодо строку дії договору. Визначено, що договір укладено на двадцять п`ять років і він діє до 20 січня 2034 року.

Отже, оскільки тепер договір оренди землі від 20 січня 2009 року не визнаний недійсним, а також не є нікчемним, відповідно з урахуванням вимог додаткової угоди від 20 грудня 2018 року його строк дії до 20 січня 2034 року. Тобто доводи позивача щодо неповернення земельної ділянки за закінчення строку дії договору є необґрунтованими.

Вищезазначене також дає підстави дійти висновку, що між сторонами не укладався правочин щодо поновлення договору оренди землі з підстав, визначених ст. 33 Закону України Про оренду землі , відповідно посилання позивачки на невідповідність цих вимог також є необґрунтованим.

Вищезазначені доводи позивача не можуть бути підставами для визнання недійсним спірного правочину.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою , п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-78 ЦПК України про те, що ОСОБА_1 не підписував спірну додаткову угоду від 20 грудня 2018 року матеріали справи не містять.

Доводи про недійсність правочину з тих підстав, що частина його змісту відображає умови, що внесені рукописним способом є повністю необґрунтованими, оскільки законом не визначено для правочину вчинення його змісту виключно машинописним способом.

Суд вище також зазначав, що орендодавцю ОСОБА_1 земельна ділянка належить на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії серії ІІ-КР № 028369, що виданий 28 грудня 2001 року на підставі рішення сесії Богданівської сільської ради від 12 липня 2001 року № 69. План меж земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки: 3521980700:07:000:0147 відображені у цьому правовстановлюючому документі (а. с. 13).

Це повністю спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що в оренду передавалась земельна частка (пай) із невизначеними межами, а також, що передана в оренду земельна ділянка стала об`єктом цивільного права у розумінні ч. 9 ст. 79-1 ЗК України виключно після внесення даних про неї до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрації у Державному земельного кадастрі.

Не ґрунтуються на вимогах закону доводи щодо обов`язку сторін договору оренди землі укладати новий правочин у зв`язку із внесенням даних на об`єкт оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Визнання правочину недійсним та його розірвання не є тотожними способами захисту цивільних прав, відповідно підстави для розірвання договору не можуть бути підставами для визнання його недійсним.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13 зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону то суд немає правових підстав для задоволення позову.

Тобто обов`язком позивача при здійсненні провадження у справі за позовом про визнання правочину недійсним є доведення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів укладеним правочином, а не формальне посилання на порушення закону, у тому числі того, що не є підставою для визнання правочину недійсним.

З огляду на вказане, у ході судового розгляду, не знайшли підтвердження підстави на яких посилався позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 18 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення спірного правочину), ст. ст. 203, 204, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко Володимир Олександрович про визнання додаткової угоди від 20 грудня 2018 року до договору оренди земельної ділянки від 20 січня 2009 року недійсною та скасування рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки).

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Долинського районного суду С. В. Степанов