Рішення

від 22.12.2020 по справі 942/1576/20

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 22.12.2020

ЄУ № 942/1576/20

Провадження №2-о/942/335/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Стєніної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в смт. Новопсков цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла в м. Моспине Пролетарського району міста Донецька, Україна.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Моспине Донецької області померла її мати ОСОБА_2 . Звернувшись до Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), представнику заявника було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки вона померла на території, яка не підконтрольна Україні, і довідка про смерть вважається недійсною. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для заявника юридичне значення, так як вона зможе провести державну реєстрацію смерті матері у встановленому законом прядку та отримати свідоцтво про смерть.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 21 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Заявник та представник заявника в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник заявника надав заяву, в якій справу просив розглядати без його участі та участі заявника.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст.17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Відповідно до відмови Жданівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стануСхідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09.12.2020 за вих. № 371/20.35/132/20 представнику заявника ОСОБА_3 відмовлено в державній реєстрації смерті ОСОБА_2 за наданим документом на підтвердження смерті останньої, оскільки наданий документ - свідоцтво про смерть (лікарське свідоцтво про смерть) видане на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, не відповідає встановленій формі документів відповідно до чинного законодавства України та не є підставою для проведення державної реєстрації смерті.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 23 жовтня 2000 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого 21 лютого 2001 року Моспінським МВМ Пролетарського РВ УМВС України в Донецькій області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Покровське Тельманівського району Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_3 , виданого 26.02.1968 Александрівською сільською радою Старобешівського району Донецької області.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 , виданого 08.05.1987 Краснолуцькою селищною радою Антрацитівського району Ворошиловградської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уклали шлюб 08.05.1987, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_6 .

Представником заявника надано лікарське свідоцтво про смерть № 61 від 25.06.2020, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Моспине Пролетарського району Донецької області, причина смерті - хронічна судинно-мозкова недостатність, церебральний атеросклероз ІІІ з гіпертонією.

Також на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 представником заявника до матеріалів справи додано копію свідоцтва про смерть та довідку про причину смерті видані установами, які знаходитьсяна тимчасово не підконтрольній Україні території .

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини ( Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45 ) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001 ) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії ( Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016 ) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96 ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою) ( Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142 ). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне вимоги представника заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , задовольнити, зазначивши, що остання померла в м. Моспине Пролетарського району міста Донецька, Україна, оскільки це підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка с. Покровське Тельманівського району Донецької області, громадянка України, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Моспине Пролетарського району м. Донецьк, Донецька область, Україна, причина смерті - хронічна судинно-мозкова недостатність, церебральний атеросклероз ІІІ з гіпертонією.

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 23 жовтня 2000 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник заявника: Бікезін Дмитро Валентинович, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2464 від 06.08.2007, договору про надання правової допомоги від 08.12.2020, ордеру серія ДН № 84625 від 11.12.2020, адреса: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа - Жданівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 24822103, який знаходиться за адресою: вул. Пушкіна, 12 б, м. Лиман, Донецька область.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: О.С. Стеценко