Рішення

від 18.12.2020 по справі 626/2546/19

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/2546/19

Провадження № 2/626/64/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

18.12.2020 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Гусара П.І.,

за участю секретаря Івашкіної Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краснограді, у відсутності сторін, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №626/2546/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь про визнання договору оренди землі недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

14.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди №584 від 01.11.2006 року земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0028, укладений між нею і Приватним аграрно-орендним підприємством Промінь .

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в її власності знаходиться земельна ділянка, розміром 5,19 га, кадастровий №6323381200:14:000:0028, яка належить їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ХР №059969 від 22.08.2001 року.

01.11.2006 року між нею та ПАОП Промінь був укладений договір оренди землі на 12 років. Після закінчення строку договору, на який він був укладений, нею був направлений до ПАОП Промінь лист про повернення їй земельної ділянки, так як вона не мала наміру продовжувати договір оренди. Але їй було повідомлено, що договір оренди був укладений на 25 років, така ж інформація міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак вона ніякого договору на 25 років не підписувала, а тільки на 12 років, повноважень на підписання такого договору нікому не надавала. Про існування договору оренди землі №584 від 01.11.2006 року строком на 25 років вона навіть не здогадувалась, а дізналась лише з інформації, наданої з Реєстру прав на нерухоме майно. За таких обставин вона вважає, що є усі підстави для визнання договору оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 року, укладений між нею та ПАОП Промінь , недійсним.

Відповідач подав відзив на позов, в якому вказав, що позов не підлягає задоволенню, оскільки протягом 13 років позивач отримувала орендну плату, яку не могла отримувати без договору оренди. Крім того, позивач посилається на те, що підписувала договір оренди строком на 12 років, в той час примірника договору з таким строком не надала. Також нею були підписані додаткові угоди від 10.06.2013 року та від 01.12.2016 року про зміни до договору оренди, що свідчить про визнання нею договору оренди №584 від 01.11.2006 року. Крім того у заяві від 22.09.2020 року посилається на те, що позивач після подання даного позову до суду також підписала додаткову угоду до спірного договору оренди від 27.12.2019 року, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав, що також свідчить про визнання нею договору оренди №584 від 01.11.2006 року.

Представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Лобач Н.І. подала до суду 18.12.2020 року клопотання, в якому просить розглянути справу без її участі.

Представник відповідача ПАОП Промінь - адвокат Кадун П.В. подав до суду 17.12.2020 року заяву в якій просить проводити судове засідання без присутності сторони відповідача в задоволенні позовних вимог відмовити в повному об`ємі з підстав раніше ним вказаних, зокрема у заяві від 29.10.2020 року просив розглянути справу на підставі наявних у справі документів, врахувавши відзив та рішення Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020 року №145/2047/16-ц.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, вважає наступне.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ХР №059969 від 22.08.2001 року ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 5,19 га. на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області (а.с.13).

З копії договору оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 року вбачається, що між ОСОБА_1 та ПАОП Промінь укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації. Договір зареєстрований 14.03.2007 року за №040769800034 у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (а.с.8-10).

Відповідно до акту передачі-прийому земельних ділянок згідно з договором оренди від 01.11.2006 року земельна ділянка ОСОБА_1 площею 5,19 га ріллі із земель Кобзівської сільської ради була передана орендарю ПАОП Промінь згідно з планом (схемою) розміщення земельної ділянки на місцевості (а.с.11-12).

Позивач не заперечує договірних відносин з ПАОП Промінь щодо оренди її земельної ділянки, в той час зазначає, що договір оренди земельної ділянки вона укладала на 12 років.

Згідно з копією заяви від 30.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до ПАОП Промінь про повернення їй земельної ділянки після закінчення строку дії договору у 2019 році, який вона укладала на 12 років (а.с.4).

Так як позивач зазначає, що договір оренди земельної ділянки №584 від 01.11.2006 року вона не підписувала, за клопотанням представників сторін, ухвалою суду від 02.01.2020 року по справі була призначена почеркознавча експертиза до ХНДІСЕ М.С.Бокаріуса (а.с.32-33).

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №3558 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 24.04.2020 року підписи від імені ОСОБА_1 :

в договорі №584 оренди земельної діялнки від 01.11.2006 (а.с. 8-10), в розділі 20. ПІДПИСИ СТОРІН , в графі Орендодавець ОСОБА_1 ,

в договорі №584 оренди земельної діялнки від 01.11.2006, в розділі 20. ПІДПИСИ СТОРІН , в графі Орендодавець ОСОБА_2 , -

- виконані не ОСОБА_1 .

Питання 2 ухвали не вирішувалося з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку (а.с. 43-56).

Таким чином, судом встановлено, що підпис у спірному договорі оренди земельної ділянки №84 від 01.11.2006 позивачеві не належать, будь-яких доручень іншій особі з повноваженнями на підписання даного договору від її імені, вона нікому не надавала і відповідачем не надано доказів щодо таких повноважень, але державна реєстрація договору відбулась.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд вважає наступне.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно частини першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Згідно з частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини пов`язані з орендою землі, є Закону України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У пункті 8 постанова Пленуму ВСУ №09 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК 435-15 підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення .

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що цей договір він не не підписував.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, спірний договір оренди землі є неукладеним, тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачами неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

При цьому, за наявності для того підстав позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права (договору оренди). Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96)).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

За таких обставин судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 76-82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного аграрно-орендного підприємства Промінь про визнання договору оренди землі недійсним- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд через Красноградський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя