Рішення

від 11.12.2020 по справі 470/801/19

БЕРЕЗНЕГУВАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/470/32/20

Справа № 470/801/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Одіяка А.М., секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Березнегувате в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства Агровіта про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2019 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду з уточненими у подальшому позовними вимогами до відповідача про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі.

В позові зазначив, що на праві власності йому належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,4658 га., розташована в межах території Любомирівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області. Дану земельну ділянку він успадкував від свого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно договору оренди землі, укладеного 20 листопада 2013 року строком на 5 років, зазначена земельна ділянка перебувала в оренді ПСП "Агровіта", директором якого є ОСОБА_4 . Дія даного договору сплинула 20 листопада 2018 року, батько договір оренди не продовжував та ніяких додаткових угод на продовження даного договору оренди землі не укладав. Однак влітку 2019 року він звернувся до орендаря, щоб забрати земельну ділянку, на що останній йому відмовив, пояснивши, що батько уклав з ним додаткові угоди на користування землею, одна з яких від 28 січня 2016 року, а друга від 02 серпня 2018 року строк дії якої до 31 грудня 2025 року. Відповідно до зазначеного договору оренди землі від 20 листопада 2013 року за користування земельною ділянкою не пізніше 31 грудня кожного року повинна бути виплачена орендна плата, яка на цей рік по господарству становить 2 000,00 грн. за 1 га. Однак орендну плату за користування нею відповідач йому не сплатив та не збирається цього робити, так як її отримала його рідна тітка - сестра батька ОСОБА_5 . Виходячи з розписки, яку він має, відповідач безпідставно виплатив їй 12 091,94 грн. На підставі зазначеного просив суд розірвати договір оренди землі в зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язків - несплатою орендної плати у передбачені договором строки, стягнути з відповідача на його користь орендну плату за 2018-2019 роки, в розмірі 24 039.88 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити через систематичне невиконання відповідачем зобов`язань за договором, зокрема несвоєчасну сплату орендної плати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував, пояснив, що дійсно у 2013 році уклав з батьком позивача договір оренди землі, який, з урахуванням додаткових угод 2016 та 2018 років, діє до 31 грудня 2025 року. За 2018 рік орендну плату за землю отримав батько позивача особисто, а за 2019 рік її отримала тітка позивача, оскільки у 2018 році ОСОБА_3 помер, діти від нього відмовилися, а у тітки позивача ОСОБА_5 грошей на поховання не було. В 2019 році, коли позивач звертався до нього за поверненням земельної ділянки, намагався повторно виплатити йому орендну плату за 2019 рік, однак він отримати її відмовився. В 2020 році зателефонував позивачу, щоб виплатити йому орендну плату, однак він повідомив, що знаходиться на заробітках у Німеччині та отримає її коли повернеться. Крім того в ході підготовчого провадження представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву, в якому також заперечував проти розірвання договору оренди землі через виконання зобов`язань за договором.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши докази у справі, суд дійшов наступного.

Позивачка є власником земельної ділянки площею 7,4658 гектари, кадастровий номер 4821182200:02:000:0116,для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Любомирівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, яку він отримав у спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про народження позивача від 05 червня 1986 року, де його батьком записано ОСОБА_3 , копією свідоцтва про смерть останнього, виданого виконкомом Висунської сільської ради Березнегуватського району 24 жовтня 2018 року, копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори 07 травня 2019 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на землю від 07 травня 2019 року (а.с.8-11).

20 листопада 2013 року між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір оренди землі б/н, за умовами якого позивач передав відповідачу в оренду вищевказану земельну ділянку, площею 7,4658 гектари, строком на 5 років - до 2018 року, зі сплатою за її користування орендної плати, в розмірі 4479,48 грн. на рік, з урахуванням суми податку з доходів фізичних осіб (а.с.14-16).

28 січня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду, за умовами якої строк дії зазначеного договору оренди землі продовжено до 31 грудня 2023 року, а орендна плата склала 1200,00 грн. за 1 гектар на рік, тобто 8958,96 грн.Вказана додаткова угода зареєстрована державним реєстратором Березнегуватського районного управління юстиції 04 серпня 2016 року (а.с.17-18).

Крім того 02 серпня 2018 року між сторонами було укладено іншу додаткову угоду, за умовами якої строк дії зазначеного договору оренди землі продовжено до 31 грудня 2025 року, а орендна плата склала 2000,00 грн. за 1 гектар на рік, тобто 14931,6 грн.Вказана додаткова угода також зареєстрована державним реєстратором Березнегуватського районного управління юстиції 08 лютого 2019 року (а.с.19-20).

В позовній заяві позивач зазначає, що ні він, ні його померлий батько не отримали орендну плату за вказаним договором оренди землі за 2018 - 2019 роки.

Однак з видаткового касового ордеру від 02 серпня 2018 року, зареєстрованого в журналі реєстрації видаткових касових ордерів за № 273, вбачається що батько позивача отримав орендну плату за 2018 рік в розмірі 12019,94 грн. (а.с.86,91).

Також з розписки, наданої тіткою позивача ОСОБА_5 27 вересня 2018 року вбачається, що вона отримала оренду плату за вказаним договором оренди землі за 2019 рік в розмірі 12019,44 грн., однак вона не є стороною договору оренди землі від 20 листопада 2013 року, спадщину після смерті ОСОБА_3 не прийняла, а тому підстав виплачувати їй орендну плату у відповідача не було (а.с.21).

28 липня 2020 року представник відповідача зв`язувався з позивачем за допомогою смс-повідомлень, щоб сплатити йому орендну плату за користування земельною ділянкою, однак останній повідомив, що перебуває у Німеччині, повернеться не скоро, а тому не має можливості її отримати (а.с.68-69).

За змістом статей 626 , 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частина 2 даної статті передбачає, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч.4 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно статей 13, 14 Закону України Про оренду землі , (далі - Закон), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.3 ст.31 Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частина 1 ст.32 цього Закону передбачає випадки, в яких достроково можливо розірвати договір оренди земельної ділянки. Ними є: невиконання сторонами своїх обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону та умовами договору, випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки.

Земельним Кодексом України, а саме ст.96, встановлено обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату за користування землею.

За вимогами ч.1 ст.24 ЗУ Про оренду землі (в редакції на час укладення спірного договору), орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Стаття 141 ЗК України передбачає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа. Вказані правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц та від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18.

В ході розгляду справи судом встановлено, що за 2018 рік відповідач повинен був сплатити за договором оренди землі, з урахуванням п.2 додаткової угоди від 28 січня 2016 року та п.2 додаткової угоди від 02 серпня 2018 року 11429,83 грн. з урахуванням суми податку з доходів фізичних осіб (з 01.01.2018 до 02.08.2018 - 5252,65 грн. (8958,96 грн. : 365 днів у році х 214 днів) та з 02.08.2018 до 31.12.2018 - 6177,18 грн. (14931,6 грн. : 365 днів у році х 151 день), а фактично сплатив батьку позивача 12019,94 грн., чим розрахувався у повному обсязі.

За 2019 рік відповідач повинен був сплатити за договором оренди землі, з урахуванням п.2 додаткової угоди від 02 серпня 2018 року 14931,6 грн. з урахуванням суми податку з доходів фізичних осіб , однак помилково безпідставно сплатив тітці позивача 12019,94 грн., в зв`язку з чим заборгував позивачу 14341,49 грн. з урахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та з урахуванням переплати за 2018 рік 590,11 грн.

Доводи представника позивача про недоведеність відповідачем отримання батьком позивача орендної плати за земельну ділянку за 2018 рік судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема видатковим касовим ордером відповідача від 02 серпня 2018 року.

За такого, враховуючи наявність заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі за 2019 рік в розмірі 14341,49 грн., суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості по орендній платі, однак враховуючи, що в діях відповідача не вбачається систематичності невиконання зобов`язань по договору оренди землі від 20 листопада 2013 року, позовні вимоги позивача про розірвання вказаного договору оренди землі суд вважає не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

За правилами ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору - за вимогою про стягнення заборгованості по орендній платі пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 458,40 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства Агровіта про стягнення заборгованості по орендній платі,задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства Агровіта на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за 2019 рік за договором оренди землі б/н від 20 листопада 2013 року, в розмірі 14341,49 (чотирнадцять тисяч триста сорок одна грн. 49 коп.) грн., з відрахуванням з вказаної суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства Агровіта про розірвання договору оренди землі б/н від 20 листопада 2013 року, відмовити.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства Агровіта на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору, в розмірі 458,4 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Березнегуватським РВ УМВС України в Миколаївській області 25 вересня 2005 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: приватне сільськогосподарське підприємство Агровіта , юридична адреса: с. Любомирівка Березнегуватського району Миколаївської області, 56250, код ЄДРПОУ 31827032.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2020 року.

Суддя С. А. Луста