Рішення

від 17.09.2020 по справі 757/50829/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50829/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання Хабеця О. О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ТОВ Факторингова компанія Укрфінресурс ,

ТОВ Старкпром ,

треті особи: ПАТ "Кредобанк",

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад Ольга Петрівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрфінресурс , Товариства з обмеженою відповідальністю Старкпром , треті особи: Публічне акціонерне товариство Кредобанк , Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад Ольга Петрівна про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.05.2016 року за кредитним договором № 10 від 26.01.2007 року, договору про відступлення права за договором іпотеки, скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що договір відступлення прав вимоги від 27.05.2016 року за кредитним договором № 10 від 26.01.2007 року укладений між ТОВ Факторингова компанія Укрфінресурс та ТОВ Старкпром , договір про відступлення права за договором іпотеки від 27 травня 2016 року, укладені з порушенням чинного законодавства України, оскільки кредитодавцем за кредитним договором може бути виключно банк або інша фінансова установа. ТОВ Старкпром не є фінансовою установою і тому не має права надавати фінансові послуги, не може бути кредитодавцем за кредитним договором.

19.11.2018 року ухвалою суду відкрито провадження у цій справі та, з урахуванням ч.4 ст.19 ЦПК України, суд вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

13.12.2019 року ухвалою суду за заявою представника відповідача- 2 ТОВ Старкпром , Шейко О.О. , дана справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

17.09.2020 року позивачем подана заява про розгляд справи без її участі та участі її представника на підставі поданих сторонами письмових доказів.

Сторони скористались своїм правом та надали відзиви на позовну заяву.

В обгрунтування своїх доводів Відповідач-2 посилається на те, що позивач помиляється в природі оспорюваних договорів та наполягає на їх законності, як договорів про відступлення права вимоги та вказує на те, що позивачем не доведено факт порушення його охоронюваних законом прав та інтересів внаслідок укладення Договору відступлення права вимоги від 27 травня 2016 року за кредитним договором №10 від 26 січня 2007 року, договору про відступлення права за договором іпотеки від 27.05.2016 року.

Відповідач-1 також посилається на законність укладених договорів та відсутності підстав для задоволення позову.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, перевіривши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.01.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ Кредобанк був укладений кредитний договір №10 від 26 січня 2007 року.

26.01.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ Кредобанк був укладений іпотечний договір на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №10 від 26 січня 2007 року. На забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 по кредитному договору в іпотеку передана земельна ділянка, кадастровий номер 8000000000:66:598:0030, площею 0, 062, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, за адресою АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 на праві власності.

26.05.2016 року між ПАТ Кредобанк (правонаступник ВАТ Кредобанк ) (Первісний кредитор) та ТОВ Факторингова компанія Укрфінресурс (Новий кредитор, що зареєстроване та здійснює свою діяльність у відповідності до законодавства України, уповноважене надавати фінансові послуги, внесено до державного реєстру фінансових установ на підставі Розпорядження Нацкомфінпослуг від 05.11.2013 року № 3970) укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №10 від 26.01.2007 року.

27 травня 2016 року між ТОВ Факторингова компанія Укрфінресурс та ТОВ Старкпром був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором №10 від 26.01.2007 року та договір про відступлення права за договором іпотеки, який укладений на забезпечення кредитного договору №10 від 26.01.2007 р. та є невід`ємним від основного договору. Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П.

Відповідно до п.3.1 Договору відступлення права вимоги від 27.05.2016 р. права вимоги Боржника відчужуються Цедентом та набуваються Цесіонарієм за вартістю, що становить 535 000, 00 грн.

Пунктом 1.3 Договору визначено, заборгованість за всіма невиконаними станом на момент укладення цього договору грошовими зобов`язаннями Боржника перед Цедентом за Кредитним договором, в тому числі заборгованість за невиконаними грошовими зобов`язаннями щодо:

-повернення (погашення) кредиту (основного боргу) та відсотків за користування кредитом у загальній сумі 671 463, 90 грн

-сплати неустойки (пені) в сумі 142 168, 82 грн.

Відповідно до п.п. 2.2. п. 2 Договору, на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває від Цедента Права вимоги до Боржника в повному обсязі (в зв`язку з чим Цесіонарій стає в їх межах кредитором за Кредитним договором) з дати та за умови належного виконання Цесіонарієм у повному розмірі свого обов`язку по оплаті Цеденту за відступлення права таких прав вимоги до Боржника згідно з умовами цього договору.

З аналізу змісту Договору відступлення права вимоги від 27.05.2016 р. суд приходить до висновку про те, що укладений між ПАТ Кредобанк та ТОВ Факторингова компанія Укрфінресурс оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка права вимоги) є одним з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у даній справі договору не змінює його правової природи.

З укладенням договору про відступлення права вимоги відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу юридичну особу, - ТОВ Старкпром , яке не відноситься до фінансових установ у розумінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , яка може надавати фінансові послуги, у тому числі і у формі факторингу.

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг . Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Даний висновок суд базується на наступних нормах матеріального права.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-III Про банки і банківську діяльність , у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

З аналізу статей 512-518 Цивільного кодексу України можна зробити такий висновок щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасниками цесії можуть бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом з тим, із частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, статті 350 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 5 Закону України Про банки і банківську діяльність вбачається, що суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 Цивільного кодексу України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 Цивільного кодексу України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 Господарського кодексу України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У частинах першій, другій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору, то під час цесії може бути відступлене право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (статті 515 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Отже фактично має місце різниця між номінальною вартістю вимоги та вартості відступлення, що визначається фактично як винагорода фактора, та є однією з ознак договору факторингу.

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваних договорів здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України Про банки і банківську діяльність кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Суд при вирішенні даного позову враховує аналогічну правову позицію розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу, яка викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 .

Оспорюваний договір уступки права вимоги за кредитним договором містить всі ознаки договору факторингу.

ТОВ Факторингова компанія Укрфінресурс уступив ТОВ Старкпром грошову вимогу до ОСОБА_1 (боржника) в обмін на грошові кошти в сумі 535 000, 00 грн., які (новий кредитор) зобов`язався сплатити первісному кредитору, тобто фактично відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги до третьої особи (боржника), що є основною ознакою договору факторингу.

Уклавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором відповідач-2 отримав фінансування у розмірі 535 000, 00 грн., а ТОВ Старкпром , в свою чергу, укладаючи вказаний договір набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця виразилася в отриманні ТОВ Старкпром від первісного кредитора таких прав щодо боржника: а) права вимоги на стягнення (отримання) від боржника будь-яких грошових нарахувань та вимог, у тому числі передбачених кредитним договором заходів відповідальності, які виникли у первісного кредитора до боржника до моменту укладення цього договору; б) права вимоги, які випливають з факту неналежного виконання боржником умов кредитного договору, в тому числі право на дострокове стягнення суми кредиту, процентів та інших пов`язаних з цим сум; в) права будь-яких інших вимог згідно генерального договору та кредитного договору.

За таких обставин та з огляду на те, що за змістом частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а оспорюваний правочин суперечить наведеним вище приписам цивільного законодавства України щодо суб`єктного складу договору факторингу, то він підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України.

Суд приймає як належний доказ встановлені станом на дату розгляду даної справи істотні порушення ТОВ Факторингова компанія Укрфінресурс вимог Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг при здійсненні діяльності у сфері надання фінансових послуг, а саме в розрізі договірних відносин з ТОВ Старкпром .

Так, позивачем направлялась до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Повідомлення про порушення законів та інших нормативних актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрфінресурс .

Листом № 11598/16-12 від 16.11.2018 р. позивача було повідомлено про те, що за наслідком розгляду її заяви (повідомлення вх.від 03.10.2018 р.) про порушення законів та інших нормативних актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрфінресурс було отримано погодження Державної регуляторної служби України про надання дозволу на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ Факторингова компанія Укрфінресурс від 26.10.2018 р. № 10440.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 2070 від 27.11.2018 року була анульована ліцензія на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг ТОВ Факторингова компанія Укрфінресурс .

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК України імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину у порядку передбаченому процесуальним законом. При цьому, оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України.

Ч. 1 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо та в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилається позивач знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо вимог позивача про скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Старкпром на земельну ділянку 8000000000:66:598:0030, площею 0, 062, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, за адресою АДРЕСА_2 , яке зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33297173 від 30.12.2016 року, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П. суд зазначає наступне.

При розгляді даної справи судом встановлено, ТОВ Старкпром набуло у власність майно ОСОБА_1 у незаконний спосіб, з порушенням вимог законодавства щодо укладення договору факторингу, що порушує права та інтереси позивача.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу цивільно-правових відносин.

При цьому, позивач просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за ТОВ Старкпром , як наслідок визнання правочинів недійсними, а не з підстав порушення порядку проведення державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 31-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

З наведеного положення вбачається, що Даним Законом передбачено вичерпний перелік рішень суду на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішенням суду щодо недійсності правочину не передбачає обов`язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об`єкт.

За змістом ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи наведене, запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав, реалізація рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновлення порушених прав позивача буде неможливим.

З огляду на вказане, з метою реального захисту та відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Старкпром (Код ЄДРПОУ 40486447) на земельну ділянку 8000000000:66:598:0030, площею 0, 062, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, за адресою АДРЕСА_2, яке зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33297173 від 30.12.2016 року, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П.

Розподіл судових витрат між сторонами регулюється ст.141 ЦПК України, відповідно з відповідачів в солідарному порядку підлягає стягнення судових витрат, у вигляді судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 6, 16, 202-216,512, 514, 626, 627, 628, 1077 1078, 1084 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 109, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрфінресурс , Товариства з обмеженою відповідальністю Старкпром , треті особи: Публічне акціонерне товариство Кредобанк , Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад Ольга Петрівна про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 27.05.2016 року за кредитним договором № 10 від 26.01.2007 року, договору про відступлення права за договором іпотеки, скасування державної реєстрації - задовільнити.

Визнати недійсними договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 27 травня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрфінресурс (Код ЄДРПОУ 38899260) та Товариством з обмеженою відповідальністю Старкпром (Код ЄДРПОУ 404806447).

Визнати недійсними договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 27 травня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П. за реєстровими номерами 2359, 2365, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Укрфінресурс (Код ЄДРПОУ 38899260) та Товариством з обмеженою відповідальністю Старкпром (Код ЄДРПОУ 404806447).

Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Старкпром (Код ЄДРПОУ 40486447) на земельну ділянку 8000000000:66:598:0030, площею 0, 062, цільове призначення: для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, за адресою АДРЕСА_2, яке зареєстроване на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33297173 від 30.12.2016 року, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад О.П.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Укрфінресурс (01103, м. Київ, вул. Дружби Народів, 30-Б, Код ЄДРПОУ 38899260)

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю Старкпром (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 4-А, Код ЄДРПОУ 40486447)

Треті особи: Публічне акціонерне товариство Кредобанк (79026, м. Львів, вул. Сахарова 78, Код ЄДРПОУ 09807862)

Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Новосад Ольга Петрівна (АДРЕСА_3).

Суддя Г.О. Матійчук