Постанова

від 17.12.2020 по справі 391/327/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2020 року м. Кропивницький

справа № 391/327/20

провадження № 22-ц/4809/1559/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Компаніївська селищна рада Кіровоградської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Полудень Альони Юріївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2020 року у складі судді Червонописького В. С. і

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області та просив:

- скасувати право комунальної власності Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (її правонаступника), на земельну ділянку площею 5,3704 га, кадастровий номер 3522884300:02:000:0332, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

-визнати право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 5,3704 га, кадастровий номер 3522884300:02:000:0332, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Першотравенка Компаніївського району Кіровоградської області помер ОСОБА_2 , який був зареєстрований та проживав в селі Першотравенка Компаніївського району Кіровоградської області.

ОСОБА_1 , який є сином померлого, прийняв спадщину, адже зберігав документи і сімейний архів та користувався належним йому майном, проте належним чином не оформив спадщину на підставі державного акту, оскільки вважав що прийняв спадщину належним чином.

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 026286 від 28.03.2002 ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 5,37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522884300:02:000:0332.

30 листопада 2006 року рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області було визнано відумерлою спадщину ОСОБА_2 на користь Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

На підставі вказаного рішення Першотравенській сільській раді Компаніївського району Кіровоградської області було видано Державний акт на право приватної власності на землю, серії ЯК № 2204380 від 30.11.2012 на земельну ділянку площею 5,3704 га, кадастровий номер 3522884300:02:000:0332.

Позивач вважає, що при вирішенні питання щодо визнання спадщини відумерлою, було не повністю з`ясовано обставини щодо наявності спадкоємців, адже на момент смерті батька ОСОБА_1 , останній мав в наявності всі правовстановлюючі документи та фактично володів і іншим його майном.

З метою оформлення спадщини, ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Компаніївського районного нотаріального округу, надавши всі необхідні документи, проте нотаріус надала позивачу відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована, тим, що станом на момент звернення спадкоємця до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, стало відомо, що право власності на спадкове майно, а саме земельну ділянку, належить Першотравенській сільській раді, а тому неможливо видати свідоцтво про право на спадщину.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач в установлений законом строк ніяких дій, які свідчили б про прийняття ним спадщини не вчинив.

Позивач немає оригіналу Державного акту на земельну ділянку, а надана позивачем архівна копія Державного акту Серії ІІ-КР № 026268 виданого на ім`я ОСОБА_2 підтверджує, що його було видано 17 жовтня 2001 року, тобто після смерті власника земельної ділянки.

Суд першої інстанції зазначив, що протягом всього часу, а це двадцять один рік з дня смерті батька, ОСОБА_1 не користувався та не заявляв прав на земельну ділянку.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2006 року, з вимогами про скасування якого позивач не звертався до апеляційної інстанції, визнано відумерлою спадщину ОСОБА_2 та передано у власність територіальній громаді с. Першотравенка земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5,37 га розташовану на території Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

У вказаному рішенні зазначено, що в судовому засіданні був присутній заявник в особі голови Першотравенської сільської ради, а судом не встановлено спадкоємців, згідно наданих довідок державними органами, що спростовує докази позивача про фактичне прийняття ним спадщини.

Будь-яких інших доказів про те, що позивач користувався майном належним ОСОБА_2 , суду надано не було.

В апеляційній скарзі адвокат Полудень А. Ю., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2020 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що не встановлює дійсні обставини справи.

Позивач вважає, що є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , проте не оформив належним чином право власності.

Суд першої інстанції жодним чином не оцінив, фактично проігнорував довідку сільського старости про те, що позивач перед смертю проживав з батьком, але не був зареєстрований, що також підтвердили свідки, акти надані до матеріалів справи, власне син і провів поховання батька.

Крім того, представнику позивача стало відомо після ухвалення оскаржуваного рішення суду, що у позивача є правовстановлюючий документ на транспортний засіб - мотоцикл, яким ОСОБА_1 користувався з 1998 року та залишався в його користуванні і після смерті батька, що свідчить про фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном.

Зокрема у позивача наявний технічний паспорт НОМЕР_2 на мотоцикл МТ-10, що належав ОСОБА_2 , а також довіреність, посвідчена Компаніївсько районною державною нотаріальною конторою 15.12.1998 за № 197 на ім`я ОСОБА_1 на вказаний мотоцикл.

Про даний факт сам позивач не повідомив ні суд, ні представника, оскільки вважав, що це не має значення для процедури оформлення права власності на землю, що і є предметом даної судової справи, тому, в суд першої інстанції ці докази не були надані.

Вказаний доказ не є недостовірним чи недопустимим, оскільки прямо встановлює факт вступу у спадщину в цілому.

Суд першої інстанції також проігнорував наданий позивачем доказ, що оригіналу державного акту, окрім архівної копії, державного акту серії ІІ-КР № 026286 від 28.03.2002 у Відділу у Компаніївському районі Держгеокадастру не має, тобто можна стверджувати про отримання оригіналу державного акту його власником, в даному випадку спадкоємцем.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Полудень Є. О., який представляє інтереси ОСОБА_1 , підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Компаніївської селищної ради Кіровоградської області в судове засідання апеляційного суду не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглянути справу без його участі осіб, що відповідає положенням статті 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 (а. с. 7-9).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Першотравенка Компаніївського району Кіровоградської області (а. с. 10).

З архівної копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 026286 від 28.03.2002 вбачається, що ОСОБА_2 , на праві власності належала земельна ділянка площею 5,37 га, яка розташована на території Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (а.с.12-14)

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2006 року визнано відумерлою спадщину ОСОБА_2 та передано у власність територіальної громади села Першотравенка Компаніївського району Кіровоградської області земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5,37 га, розташовану на території Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області. Рішення суду набрало законної сили (а. с. 11).

Першотравенська сільська рада Компаніївського району Кіровоградської області уклала договір оренди землі (земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 5,37 га) з ФГ Бурлака від 14.05.2013, строком на 10 років (а.с.15-19).

Згідно рішення Компаніївської селищної ради Кіровоградської області № 396 від 27.12.2017 Першотравенську сільську раду Компаніївського району Кіровоградської області реорганізовано шляхом приєднання до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області (посилання) http://www.kompanievska-selrada.gov.ua/index.php/selishchna-rada.

Постановою державного нотаріуса Компаніївської державної нотаріальної контори Узлової-Айзіме С. Ю. від 12.06.2020 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , оскільки в останнього відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно та наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами (а. с. 20).

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із частинами першою та третьою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до частини четвертої Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

У частині п`ятій Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, зазначено що правила Книги шостої ЦК України (щодо спадкування) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

За змістом зазначеного припису відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР.

У справі, що переглядається, установлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , після його смерті відкрилась спадщина, строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до статті 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений у статті 21 цього Кодексу.

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (стаття 526 ЦК УРСР).

Згідно статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до статті 530 ЦК УРСР при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Таким чином, для встановлення тієї обставини, чи прийняв спадкоємець спадщину, необхідно встановити, чи вступив він фактично в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Якщо позивач у шестимісячний строк вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права власності на спадкове майно.

Згідно з пунктом 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, що була чинною до 07 липня 1994 року, доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути, зокрема: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року у справі № 6-167цс12.

Звертаючись до суду з позов про скасування права власності та визнання права власності в порядку спадкування, ОСОБА_1 зазначав, що після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач прийняв спадщину, адже зберігав документи і сімейний архів та користувався належним йому майном, проте належним чином не оформив спадщину на земельну ділянку, що належала батьку, оскільки вважав що прийняв спадщину належним чином.

Проте, 30 листопада 2006 року рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області було визнано відумерлою спадщину ОСОБА_2 на користь Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Позивач вважає, що при вирішенні питання щодо визнання спадщини відумерлою, було не повністю з`ясовано обставини щодо наявності спадкоємців, адже на момент смерті батька ОСОБА_1 , останній мав в наявності всі правовстановлюючі документи та фактично володів і іншим його майном.

Згідно з пунктом сьомим частини третьої статті 2 ЦПК України обов`язковість судового рішення є одним із завдань та основних засад цивільного судочинства.

Відповідно до статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом частини четвертої статті 82 ЦК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

За змістом частини першої статті 17 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана норма кореспондується з частиною першою статті 352 ЦПК України, в якій зазначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2006 року визнано відумерлою спадщину ОСОБА_2 та передано у власність територіальної громади села Першотравненка Компаніївського району Кіровоградської області земельну ділянку.

Ухвалюючи вказане рішення, суд встановив, що згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти, спадкові договори, заяви про прийняття спадщини), наданого Компаніївською нотаріальною контору, спадкова справа ОСОБА_2 у Спадковому реєстрі відсутня.

Судом не встановлено спадкоємців, згідно наданих довідок державними органами (а. с. 11).

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Таким чином, в матеріалах справи є чинне рішення суду, яким визнано відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_2 та передано у власність Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, правонаступником якої є Компанївська селищна рада Кіровоградської області, земельну № НОМЕР_1 площею 5,37 га, розташовану на території Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

Вказаним рішенням спадщина, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , втратила статус спадщини та є відумерлою, а на відумерлу спадщину не може бути визнано право власності за спадкоємцями.

Оскільки про вказане рішення позивачу було відомо, а в апеляційному порядку він його не оскаржував, позовні вимоги про скасування права комунальної власності Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області в особі її правонаступника Компаніївської селищної ради Кіровоградської області та визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 5,3704 га, кадастровий номер 3522884300:02:000:0332, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_1 є передчасними та не підлягають задоволенню.

З огляду на наявність рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2006 року про визнання відумерлою спадщини після смерті ОСОБА_2 , судом першої інстанції було передчасно надано оцінку доказам, наданих сторонами, що підтверджують або спростовують наявність обставин щодо фактичного вступу позивачем в управління або володіння спадковим майном.

Разом з тим суд вважає, що, надання оцінки доказам судом першої інстанції на правильне по суті вирішення спору та відповідний правовий результат не впливає.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про скасування права власності Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області в особі її правонаступника Компаніївської селищної ради на земельну ділянку та визнання права власності не вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 в поряду спадкування, оскільки таке право власності передано сільській раді на підставі рішення суду, яке є чинним та ніким не оскаржувалось.

Довідка сільського старости про те, що позивач перед смертю проживав з батьком, але не був зареєстрований, технічний паспорт НОМЕР_2 на мотоцикл МТ-10, що належав ОСОБА_2 , довіреність, посвідчена Компаніївською районною державною нотаріальною конторою 15.12.1998 за № 197 на ім`я ОСОБА_1 на вказаний мотоцикл, а також відсутність оригіналу державного акту, окрім архівної копії, державного акту серії ІІ-КР № 026286 від 28.03.2002 у Відділу у Компаніївському районі Держгеокадастру, на які посилається представник позивача в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом, з огляду на те, що аналіз обставин, як вони можуть підтвердити або спростувати є передчасним через наявність рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Полудень Альони Юріївни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 21.12.2020.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко