Ухвала

від 16.12.2020 по справі 761/31935/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5912/2020 (761/31935/20) Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю

представника власника майна ТОВ «ТІМ ЛІДЕР», адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ТІМ ЛІДЕР», адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року задоволено клопотання заступника начальника другого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління ДФС України ОСОБА_7 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт на ноутбук чорного кольору марки DELL s/n 57N54C2, 11346044978 та зарядний пристрій до нього, вилучений в ході обшуку 02.10.2020 року за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 32В.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «ТІМ ЛІДЕР», адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, повернути арештоване майно ТОВ «ТІМ ЛІДЕР» (ідентифікаційний код 42477350), а саме ноутбук чорного кольору марки DELL серійний номер: 57N54C2, 11346044978 та зарядний пристрій до нього.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає про відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри. Вказує про відсутність у доданих до клопотання матеріалах інформації про обставини злочину та фактичних даних, які обґрунтовують необхідність вилучення та арешту майна. Стверджує, що арешт тимчасово вилученого майна незаконний та безпідставний, а ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук незаконна.

Далі в апеляційній скарзі апелянт зазначає про порушення строків звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна та його розгляду судом.

Судове засідання по розгляду згаданої апеляційної скарги призначено слуханням в апеляційній інстанції на 13 годину 15 хвилин 16.12.2020 року, про що надіслано повідомлення прокурору 04.11.2020 (а.с. 43-44 т. 2), проте в судове засідання прокурор не прибув, про причинисвоєї неявки суду не повідомив, у зв`язку із чим, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність прокурора.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майназадоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління Державної фіскальної служби України перебувають матеріали кримінального провадження №32020000000000044, відомості про яке 23.03.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України.

07.10.2020 заступник начальника другого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління ДФС України ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арештуна ноутбук чорного кольору марки DELL s/n 57N54C2, 11346044978 та зарядний пристрій до нього, вилучений в ході обшуку 02.10.2020 року за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 32В., якеухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року, задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до правильного висновку, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри та відсутність у доданих до клопотання матеріалах інформації про обставини злочину, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. До такого висновку колегія суддів приходить з огляду на додані до клопотання матеріали.

Разом з цим, положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обгрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, проте такої мети, яка передбачена пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України у клопотанні не зазначено.

Твердження апелянта про відсутність даних, які обґрунтовують необхідність вилучення та арешту майна, не знайшли свого підтвердження, оскільки клопотання слідчого містить підстави і мету арешту, обгрунтування необхідності арешту майна, перелік і види майна, що належить арештувати, що, в свою чергу, свідчить про відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Не є підставою для скасування ухвали слідчого судді і посилання апелянта на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року, оскільки вказане судове рішення не є предметом апеляційного перегляду у даному судовому засіданні.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про порушення стороною обвинувачення строків, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 КПК України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, що має місце у даному випадку, з урахуванням тих обставин, що обшук проведено 02.10.2020 (а.с. 205-212 т. 1), а з клопотанням про арешт майна ініціатор клопотання звернувся до суду 05.10.2020 (а.с. 221 конверт т. 1), у перший робочий день після обшуку.

Посилання апелянта на порушення слідчим суддею строку розгляду клопотання про тимчасово вилучене майно, заслуговують на увагу, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 173 КПК України, проте не тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення, з огляду на положення ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить. Крім того, розгляд вказаного клопотання про арешт майна перенесено слуханням в суді першої інстанції на 19.10.2020, за клопотанням захисника ОСОБА_6 .

Посилання представника власника майна на порушення стороною обвинувачення вимог ст. 223 КПК України під час проведення обшуку, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом, з урахуванням наявності під час проведення обшуку понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 205-212 т. 1).

Твердження сторони захисту про те, що під час обшуку вилучено предмети, які не зазначені в ухвалі про обшук, не є визначеною законом самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, з урахуванням дотримання стороною обвинувачення вимог ч. 2 ст. 168 КПК України.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому посилання апелянта на незаконність арешту, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року, якою задоволено клопотання заступника начальника другого відділу управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління ДФС України ОСОБА_7 , та накладено арешт на ноутбук чорного кольору марки DELL s/n 57N54C2, 11346044978 та зарядний пристрій до нього, вилучений в ході обшуку 02.10.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ТІМ ЛІДЕР», адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4