Постанова

від 16.12.2020 по справі 757/31446/20-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 757/31446/20-к

провадження № 51-5334км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

представника

ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » адвоката ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року

в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 04 червня 2020 року

за № 12020000000000546, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 361-2,

ч. 3 ст. 362 Кримінального кодексу України (далі КК), надано дозвіл на тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР

14 червня 2018 року за № 12018000000000368, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3

ст. 28, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 361-2, ч. 3 ст. 362, ч. 3 ст. 364, ч. 3 ст. 209 КК,

з можливістю вилучення оригіналів документів та речей, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема, вилучених

19 лютого 2019 року під час проведення обшуку приміщень за адресою:

АДРЕСА_1 , а саме сервера супер мікро (« ІНФОРМАЦІЯ_3 »), серійний номер 1707121.

Київським апеляційним судом ухвалою від 22 вересня 2020 року на підставі положень

ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) відмовлено

у відкритті апеляційного провадження за скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах

ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на вищезазначену ухвалу слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів з можливістю вилучення їх оригіналів.

Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі

У касаційній скарзі представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвокат

ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та просить призначити новий розгляд справи в апеляційному суді. Вважає, що ухвала не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, та необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК. Крім того, стверджує, що чинне законодавство прямо передбачає апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК.

Також зазначає, що ухвала слідчого судді від 28 липня 2020 року підлягає перегляду

в апеляційному порядку з урахуванням правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року (справа № 5-142кс(15)17) та Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 237/1459/17).

Позиції учасників судового провадження

Представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Наполягав, що основним видом діяльності товариства є комп`ютерне програмування, однак вилучення сервера « ІНФОРМАЦІЯ_3 » повністю унеможливило його діяльність.

Від прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 надійшли заперечення

на касаційну скаргу представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Прокурор зазначає про законність та обґрунтованість ухваленого апеляційним судом рішення. Свою позицію мотивує тим, що ухвала слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей

і документів у цьому кримінальному провадженні не підлягає оскарженню, оскільки

будь-яких прав ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у зв`язку з вилученням речей та документів на підставі ухвали слідчого судді від 28 липня 2020 року, на його думку, не порушено. Просив розгляд касаційної скарги проводити без участі прокурора.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідача, вислухавши доводи представника ТОВ «

ІНФОРМАЦІЯ_1 », перевіривши касаційну скаргу, заперечення прокурора та матеріали провадження, обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права

на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 24 КПК кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод, законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За частиною 2 ст. 418 КПК рішення суду апеляційної інстанції в тому числі про відмову

у відкритті апеляційного провадження повинно бути ухвалено з дотриманням вимог

ст. 370 КПК.

Частиною 4 ст. 399 КПК передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав,

з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження

на підставі ч. 4 ст. 399 КПК за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_5

в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на ухвалу слідчого судді місцевого суду про тимчасовий доступ до речей та документів, не врахував таких вимог закону щодо оскарження вищевказаної ухвали і свого рішення належним чином не мотивував.

Разом з тим можливість оскаржити ухвалу суду про тимчасовий доступ до речей

та документів передбачена положеннями п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, відповідно до яких під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, що посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.

Як визначено ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим

і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проте ухвала апеляційного суду цим вимогам не відповідає.

Як убачається з матеріалів провадження, обґрунтовуючи підстави апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вказував, зокрема, про те, що вилучення сервера унеможливило здійснення діяльності товариства, основним видом якого є комп`ютерне програмування, і призвело до зменшення доходів, вимушеного звільнення всіх працівників та припинення оренди офісного приміщення. Як видно з переліку додатків до апеляційної скарги, представник долучив ряд документів на підтвердження своїх доводів.

Однак, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суддя апеляційного

суду, пославшись на положення ст. 309 КПК вказав, що ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, оскільки вилучені речі і документи не позбавляють Головне слідче управління Національної поліції України можливості здійснювати свою діяльність, хоча

в апеляційній скарзі ставилося питання, що без вилучених речей неможливе здійснення господарської діяльності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Отже, свого рішення апеляційний суд належним чином не мотивував та не навів в ухвалі підстав зробленого висновку з урахуванням приписів п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК, згідно, з якими ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку у випадку надання дозволу на вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких юридична особа позбавляється можливості здійснювати свою діяльність.

Таким чином, не надавши оцінки жодному з доводів представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в апеляційній скарзі щодо наявності, на його думку, підстав для апеляційного оскарження, не навівши в ухвалі мотивів на їх спростування, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону

з огляду на положення ст. 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

Водночас не відповідають вимогам закону доводи в касаційній скарзі про те, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2020 року про тимчасовий доступ до речей і документів не передбачена КПК, у зв`язку із чим апеляційний суд мав переглянути її в апеляційному порядку з урахуванням правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року

(№ 5-142кс(15) та Верховного Суду від 23 травня 2018 року (справа № 237/1459/17),

з огляду на таке.

Так, главою 15 КПК «Тимчасовий доступ до речей і документів» визначено загальні положення тимчасового доступу до речей і документів, вимоги до клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а також порядок розгляду такого клопотання.

При цьому можливість постановити слідчим суддею ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів прямо передбачена ч. 5 ст. 163 КПК, а стаття 164 КПК встановлює вимоги до такого рішення слідчого судді.

Отже, доводи в касаційній скарзі про те, що рішення слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів не передбачене КПК, є безпідставними,

а тому в цьому випадку не може бути застосовано правовий висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 12 жовтня 2017 року (№ 5-142кс(15),

а також не підлягає застосуванню і висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 травня 2018 року (справа № 237/1459/17), оскільки він стосується ухвал

слідчих суддів про надання дозволу на проведення позапланових перевірок, які не

передбачені КПК.

За таких обставин касаційна скарга представника ТОВ «

ІНФОРМАЦІЯ_1 » підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час

якого слід врахувати викладене та ухвалити судове рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року скасувати

і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3