Постанова

від 15.12.2020 по справі 910/16866/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2020 р. Справа№ 910/16866/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 15.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 03.11.2020

про часткове задоволення заяви про забезпечення позову

у справі №910/16866/20 (суддя - Стасюк С.В.)

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс"

про забезпечення позову до подання позовної заяви

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - заявник, ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову (до подачі позовної заяви) шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Айбокс" (надалі - скаржник, ТОВ "Айбокс") у розмірі 166 231 162, 95 грн, які обліковуються на банківських рахунках:

-IBAN № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492, МФО: 322302);

-IBAN № НОМЕР_2 , відкритий у ПАТ "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492, МФО: 322302);

-IBAN № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492, МФО: 322302);

-IBAN № НОМЕР_4 , відкритий у АТ "А-Банк" (ідентифікаційний код 14360080, МФО: 307770);

-IBAN № НОМЕР_5 , код валюти: 980; 840, відкритий у АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (ідентифікаційний код 23494714, МФО: 300346);

-IBAN № НОМЕР_6 , відкритий у АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (ідентифікаційний код 23494714, МФО: 300346);

-IBAN № НОМЕР_7 , відкритий у АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (ідентифікаційний код 23494714, МФО: 300346);

-IBAN № НОМЕР_8 , код валюти: 980; 840; 978; 643, відкритий у АТ "ОТП БАНК" (ідентифікаційний код 21685166, МФО: 300528);

-IBAN № НОМЕР_9 , відкритий у АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (ідентифікаційний код 23494714, МФО: 300346);

-IBAN № НОМЕР_10 , відкритий у ПАТ "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492, МФО: 322302);

-IBAN № НОМЕР_11 , відкритий у АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (ідентифікаційний код 23494714, МФО: 300346);

-IBAN № НОМЕР_12 , відкритий у АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (ідентифікаційний код 23494714, МФО: 300346);

-IBAN № НОМЕР_13 , відкритий у ПАТ "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492, МФО: 322302),

або на будь-якому іншому рахунку, який буде виявлено у ході виконавчого провадження.

При зверненні з вказаною заявою, заявник зазначив, що має намір звернутися з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Айбокс" боргу на загальну суму 162 373 533, 55 грн, що складається з основного боргу у розмірі 74 829 150, 72 грн, нарахованих з 04.02.2015 по 30.10.2020 інфляційних втрат у розмірі 74 664 526, 59 грн та 3 % річних у розмірі 12 879 856, 24 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/16866/20 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Айбокс" у розмірі 74 829 150, 72 грн, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

У іншій частині заяви відмовлено.

Місцевий господарський суд керуючись ст.ст. 136, 137 ГПК України дійшов висновку про те, що заявником належними та допустимими доказами обґрунтовано можливість ускладнення або неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.

Господарський суд першої інстанції зазначив, що станом на день розгляду заяви, заборгованість ТОВ "Айбокс" перед ОСОБА_1 не погашена, що свідчить про неналежне та умисне невиконання зобов`язань з боку ТОВ "Айбокс".

Оскільки сума майбутнього позову є досить значною для заявника, а ТОВ "Айбокс" уникає виконання свого зобов`язання, тобто діє недобросовісно, відповідно наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках та належать ТОВ "Айбокс".

Водночас, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів належності зазначених заявником рахунків ТОВ "Айбокс", суд першої інстанції відмовив у частині задоволення заяви про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на конкретно визначених заявником рахунках, дійшовши висновку за необхідне накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Айбокс" в межах суми 74 829 150, 72 грн, які будуть виявлені на будь-яких рахунках державним чи приватним виконавцем у ході виконавчого провадження, враховуючи, що саме така сума була списана з рахунку заявника на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" за Договором кредитної лінії №НКЛ-2002859 від 13.09.2013.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "Айбокс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/16866/20 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Стягнути з заявника понесені скаржником судові витрати.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення не відповідає критеріям законності, оскільки прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що призвело до помилкових висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржувана ухвала прийнята із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не здійснив належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності відповідних заходів, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог при забезпеченні позову.

На думку скаржника, саме по собі визначення заявником ціни та предмету майбутнього позову у вигляді розміру заборгованості по кредиту та наполягання останнього на потенційній можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Айбокс" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя - доповідач) Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/16866/20 за апеляційною скаргою ТОВ "Айбокс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.12.2020.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України своїм правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Айбокс" до Північного апеляційного господарського суду не подав.

15.12.2020 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю бути присутнім у судовому засіданні повноважного представника у зв`язку із хворобою.

У судове засідання 15.12.2020 з`явився представник заявника. ТОВ "Айбокс" представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Частиною 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника скаржника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника скаржника, а тому відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 15.12.2020 представник ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 15.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, до подачі позовної заяви, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Айбокс" у розмірі 166 231 162, 95 грн, які обліковуються на зазначених у заяві банківських рахунках.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обгрунтована тим, що 13.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айбокс" було укладено Договір кредитної лінії №НКЛ-2002859 (надалі - Договір кредитної лінії). З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредитної лінії, 25.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено Договір поруки №П 2002859-6.

В подальшому, у зв`язку з невиконання ТОВ "Айбокс" зобов`язань за Договором кредитної лінії, та з метою погашення відповідної заборгованості, 04.02.2015 Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", на підставі положень Договору поруки №П 2002859-6 від 25.06.2014, було здійснено списання з рахунку ОСОБА_1 , який відкритий у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", грошових коштів у сумі 4 157 175, 04 доларів США (що, згідно умов Договору поруки, по курсу 18, 00 грн. за 1 долар США становить 74 829 150, 72 грн) з призначенням платежу "погашення простроченої заборгованості за Договором кредитної лінії №НКЛ-2002859 від 13.09.2013 року", що підтверджується випискою по особовому рахунку та листом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 04.02.2015 №2/01-17/1360/3.

У зв`язку з списанням Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з рахунку ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок погашення заборгованості по Договору кредитної лінії, за твердженням заявника, ОСОБА_1 набув статусу кредитора до позичальника в межах погашеної суми заборгованості по Договору кредитної лінії, тобто з 04.02.2015 у ТОВ "Айбокс" виникли зобов`язання перед ОСОБА_1 на загальну суму 74 829 150, 72 грн.

При цьому, заявник зазначив, що у ТОВ "Айбокс" наявні значні борги перед фізичними особами-поручителями за Договором кредитної лінії у розмірі понад 212 183 851, 85 грн, що на його думку свідчить про ухилення ТОВ "Айбокс" від виконання взятих на себе грошових зобов`язань та наявність ризиків неотримання позивачем від відповідача грошових коштів.

Суд першої інстанції керуючись ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про часткове задоволення вказаної заяви, з огляду на доведеність ОСОБА_1 обставин щодо унеможливлення в майбутньому виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем надано суду достатньо належних та допустимих доказів, з якими приписи ГПК України пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на таке.

За приписами ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Тобто положення Господарського процесуального кодексу України пов`язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, накладення арешту в межах ціни позову на грошові кошти відповідача, що належать або підлягають передачі або сплаті заявнику/позивачу і знаходяться у відповідача чи в інших осіб, є одним із визначених законом способів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №005 (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, за приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

При цьому, позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.

У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат (Аналогічний висновок викладено у п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Можливість обмеження права розпоряджання рахунком установлено ст. 1074 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду. Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що співмірним та адекватним заходом із позовними вимогами, направленим на ефективне поновлення в правах, є саме накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Айбокс" у розмірі 74 829 150, 72 грн, які були списані з рахунку заявника на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" за Договором кредитної лінії №НКЛ-2002859 від 13.09.2013.

При цьому, судом першої інстанції правомірно враховано співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та наслідків накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Айбокс".

Водночас слід зазначити, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в розмірі 74 829 150, 72 грн, які були списані з рахунку заявника на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" за Договором кредитної лінії №НКЛ-2002859 від 13.09.2013, які застосовуються судом, не позбавляють ТОВ "Айбокс" його конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджатимуть останньому займатись господарською діяльністю.

Окрім того, господарським судом правомірно відмовлено в частині задоволення заяви про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на конкретно визначених заявником рахунках, а лише накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" в межах суми 74 829 150, 72 грн, які будуть виявлені на будь-яких рахунках державним чи приватним виконавцем у ході виконавчого провадження, оскільки заявником не надано суду належних та допустимих доказів належності зазначених заявником рахунків Товариству з обмеженою відповідальністю "Айбокс".

В силу положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявником належними та допустимими доказами обґрунтовано дійсну можливість утруднення чи неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог саме на грошові кошти у розмірі 74 829 150, 72 грн.

При цьому, скаржником на спростування наведених обставин не було надано жодного доказу, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття визначених заявником заходів до забезпечення позову у разі задоволення позову може ускладнити виконання прийнятого в майбутньому судового рішення.

При цьому, судом першої інстанції також враховано, що обраний захід до забезпечення позову не повинен мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання. При вирішенні вказаної заяви про вжиття заходів забезпечення позову судом також враховується те, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Разом з тим, у даному випадку судом першої інстанції було враховано наявність у державних або приватних виконавців повноважень щодо самостійного встановлення рахунків боржників за виконавчими провадженнями, наданих останнім Законом України Про виконавче провадження .

Таким чином, враховуючи, що обраний заявником спосіб забезпечення позову спрямований на ефективний захист/поновлення порушених прав останнього, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Айбокс" у межах суми стягнення - 74 829 150, 72 грн, які знаходяться на усіх банківських рахунках відповідача.

Слід також зазначити, що виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові по справі №916/1572/19 від 10.10.2019.

Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону України Про виконавче провадження забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України Про теплопостачання , статті 151 Закону України Про теплоенергетику та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки , на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 59 Закону України Про виконавче провадження у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

З огляду на викладене, накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на усіх його рахунках, не порушує конституційних прав громадян, які працюють на ТОВ "Айбокс", на оплату праці, адже виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Враховуючи, що до вирішення спору по суті наявні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття визначеного заявником заходу забезпечення позову, а саме, шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ Айбокс , порушить його права та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення питання про забезпечення позову у даній справі та правильність висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Айбокс" не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/16866/20 має бути залишена без змін.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 Господарського процесуального кодексу України, згідно з пунктом 4 частини 1 якої, у резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають покладенню на скаржника.

Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/16866/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 у справі №910/16866/20 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Айбокс".

4. Матеріали справи №910/16866/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 23.12.2020.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова