Постанова

від 21.12.2020 по справі 906/322/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Справа № 906/322/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення господарського суду Житомирської області від 28.09.20р. у справі № 906/322/20 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Житомирської міської ради

2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №112"

про стягнення збитків завданих самовільним зайняттям земельної ділянки та її повернення

за участю представників сторін:

від органу прокуратури Безпалов А.В., посвідчення № 051323 від 02.11.18

позивача 1- не з`явився;

позивача 2 - не з`явився;

відповідач - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №112" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 1810136600:06:026:0019, в межах площі 0,9840 га, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, проїзд Складський, 20 та стягнути з відповідача на користь Житомирської міської ради заподіяну ним шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 42 136,80 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що відповідач використовує земельну ділянку шляхом розміщення на ній залізобетонних плит, будівельних вагончиків, залізобетонних конструктивних елементів та під`їзних шляхів до них без оформлення права власності, оренди чи користування нею, тобто самовільно займає земельну ділянку, що є підставою для звільнення земельної ділянки та стягнення шкоди внаслідок її самовільного зайняття.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.09.2020 р. у справі № 906/322/20 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що прокурором не доведено суду, що майно, яке виявлено на спірній земельній ділянці, яка є комунальною власністю і перебуває в оренді іншої особи, належить чи будь-коли належало відповідачу, або, що останній мав чи має будь-яке відношення до цього майна.

В свою чергу, складені інспектором протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення від 10.10.2019 р. відносно заступника директора ТОВ "Мостобудівельний загін №112" Костровського С.М. не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки судом не встановлено, а прокурором не доведено суду, що ОСОБА_1 , на момент вчинення правопорушення чи на момент притягнення до адміністративної відповідальності, займав посаду заступника директора даного товариства. При цьому суд вказав, що факт сплати штрафу громадянином ОСОБА_1 не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки прокурором не надано суду доказів того, що останній має будь-яке відношення до відповідача, на момент складання постанови про адміністративне правопорушення, а сама по собі сплата штрафу не свідчить про завдання шкоди чи про визнання факту завдання шкоди.

Також судом першої інстанції вказано, що матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ "МС Соціальний Проект" на підставі договору оренди, тобто фактично позов заявлено в інтересах цієї юридичної особи, що свідчить про відсутність порушення прав позивачів, які б підлягали захисту шляхом пред`явлення позову прокурором.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Перший заступник керівника Житомирської обласної прокуратури звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги; здійснити розподіл судових витрат.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено вимоги ст. ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 2, 86, 236 ГПК України, ст. ст. 123, 125, 126, 211, 212 ЗК України, ст. 387 ЦК України.

Скаржник зазначає, що інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області здійснено перевірку використання земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:026:0019, що знаходиться за адресою: м. Житомир, проїзд Складський, 20 та встановлено факт самовільного зайняття ТОВ "Мостобудівельний загін №112" частини даної земельної ділянки площею 0,9840 га, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 01.10.2019 р. № 528-ДК/215/АО/10/01/419 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 528-ДК/597/НП/09/01/-19, винесено відносно ТОВ "Мостобудівельний загін №112" припис від 01.10.2019 р. № 528-ДК/0323Пр/03/01/-19, яким зобов`язано товариство усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом реєстрації права власності на земельну ділянку або звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, а також відносно заступника директора ТОВ "Мостобудівельний загін №112" ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №528-ДК/0216ІІ/07/01/-19 від 10.10.2019 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 528-ДК/0216По/08/01/-19 від 10.10.2019.

Апелянт вказує, що право власності або право користування земельною ділянкою площею 0,9840 га за ТОВ "Мостобудівельний загін №112" не зареєстровано, що є порушенням ст. ст. 125, 126 ЗК України, а висновки суду першої інстанції про відсутність доказів самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем, спростовуються матеріалами перевірки контролюючого органу та міської ради.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки тим обставинам, що посадовою особою відповідача у добровільному порядку було сплачено адміністративний штраф за фактом вчинення правопорушення, а дії органу контролю щодо проведення перевірки в судовому порядку не оскаржувались.

На думку скаржника висновок суду про те, що відсутність запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 - заступника директора відповідача свідчить про те, що останній не є посадовою особою не відповідає дійсності, оскільки статус посадової особи не ототожнюється із статусом особи, яка діє від імені юридичної особи, відомості про яку зазначаються у реєстрі. Більш того, на момент проведення перевірки ОСОБА_1 не заперечувалось, що він є посадовою особою ТОВ "Мостобудівельний загін №112", а в судовому засіданні відповідач у своїх поясненнях не заперечував, що останній обіймає посаду заступника директора, однак вказане не взято судом до уваги.

Що стосується висновків суду про те, що сплата штрафу не свідчить про заподіяння шкоди та не доводить факт самовільного зайняття земельної ділянки, то скаржник вказує, що адміністративне стягнення накладається на особу, яка є винною у вчиненні правопорушення, а відсутність з її боку дій щодо оскарження процедури притягнення до відповідальності та сплата штрафу є підтвердженням факту вчинення правопорушення саме цією особою.

Відносно доводів суду про фактичне пред`явлення прокурором позову в інтересах приватної юридичної особи скаржник зауважує, що відповідно до Конституції України та Закону Україну "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді виключно інтересів держави. Норма ст. 212 Земельного кодексу України передбачає безумовне право власника землі вимагати її повернення від самовільного зайняття. Наявність же права оренди на земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, у іншої особи не є перешкодою для захисту порушених інтересів держави від дій третіх осіб, у даному випадку відповідача, який у порушення вимог чинного законодавства самовільно використовує таку земельну ділянку.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 р. (враховуючи ухвалу суду від 24.11.2020 р. про виправлення описки) було відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.12.2020 р. об 12:00 год. Запропоновано відповідачу - у строк до 11.12.2020 р. надіслати до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів учасникам справи.

Відповідач, правом передбаченим ст. 263 ГПК України не скористався, відзиву на апеляційну скаргу суду не подав.

В судовому засіданні 21.12.2020 р. прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Позивачі та відповідач в судове засідання 21.12.2020 р. не з`явилися, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення прокурора , колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом із змісту акту обстеження земельної ділянки від 01.10.2019 р. № 528-ДК/215/АО/10/01/419, ТОВ "МС Соціальний Проект" належить на праві оренди земельна ділянка площею 2,6651 га з кадастровим номером 1810136600:06:026:0019, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, проїзд Складський, 20, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.12.2018 р. № 390.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, земельна ділянка площею 2,6651 га кадастровий номер 1810136600:06:026:0019 належить до земель комунальної власності Житомирської міської об`єднаної територіальної громади та передана в оренду ТОВ "МС Соціальний проект".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 27.12.2019 р. № 10-6-0.44-9244/2-19 Управлінням контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирський області від 27.09.2019 р. № 528-ДК здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства щодо використання земельної ділянки за кадастровим номером 1810136600:06:026:0019, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, проїзд Складський, 20.

В ході перевірки встановлено, що відповідач використовує частину даної земельної ділянки площею 0,9840 га для розміщення залізобетонних плит, будівельних вагончиків, залізобетонних конструктивних елементів та під`їзних шляхів до них, а сама земельна ділянка, знаходиться під охороною, про що складено акт обстеження земельної ділянки № 528-ДК/215/АО/Ю/01/-19 від 01.10.2019 р. та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 528-ДК/597/НП/09/01/19 від 01.10.2019 р. (а. с. 14, 15).

Державним інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області винесено припис № 528-ДК/0323Пр/03/01/-19 від 01.10.2019 р., відповідно до якого ТОВ "Мостобудівельний загін №112" зобов`язано усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом реєстрації права власності на земельну ділянку або звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки (а. с. 16).

Державним інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області складений протокол від 10.10.2019 р. про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53-1 КУпАП, відносно заступника директора ТОВ "Мостобудівельний загін №112" ОСОБА_1 . В протоколі висвітлені обставини, аналогічні тим, що вказані у актах від 01.10.2019 р. Протокол містить підпис ОСОБА_1 (а. с.18).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 10.10.2019 р., яка винесена державним інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, визнано винним заступника директора ТОВ "Мостобудівельний загін №112" ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 53-1 КУпАП (самовільне зайняття земельної ділянки), та накладено штраф в розмірі 170 грн.

В постанові зазначено, земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:06:026:0019 належить на праві оренди ТОВ "МС Соціальний проект". Відповідач використовує частину цієї земельної ділянки площею 0,9840 га для розміщення залізобетонних плит, будівельних вагончиків, залізобетонних конструктивних елементів та під`їзних шляхів до них, а сама земельна ділянка, знаходиться під охороною (а. с. 20).

Відповідно до квитанції від 10.10.2019 р. ОСОБА_1 сплатив штраф в розмірі 340 грн (а. с. 21).

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельної ділянки від 11.02.2020 р. №220-ДК/70/НП/09/01/-20, складеним державним інспектором Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області зазначено, що ТОВ "Мостобудівельний загін №112" не усунуло порушення та не звільнило земельну ділянку (а. с. 30).

Відповідно до розрахунку, складеного державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,9840 га за адресою: м. Житомир, проїзд Складський, 20 становить 42136,80 грн. Даний розмір розрахований виходячи із середньорічного доходу, який можна отримати від користування землями за цільовим призначенням, коєфіцієнтів функціонального використання та індексації нормативної грошової оцінки земель (а. с. 19).

Предметом даного позову є вимога прокурора в інтерех держави в особі позивачів про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку та стягнення шкоди внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор обгрунтовує порушення інтересів держави тим, що відповідач використовує частину земельної ділянки в розмірі 0,9840 га, кадастровий номер 1810136600:06:026:0019, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення права власності, оренди чи користування нею, тобто займає її самовільно, чим порушує права та інтереси позивачів у справі - Житомирської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

При цьому, вказує, що Житомирська міська рада та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не зверталися до суду з позовом про повернення вказаної земельної ділянки та відшкодування завданої шкоди, що свідчить про неналежне здійснення ними повноважень.

Таким чином, на думку прокурора, його звернення з даним позовом до суду зумовлене об`єктивною причиною, а саме не здійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом у спірних правовідносинах.

Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено дотримання прокурором передбаченої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з позовом.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, досліджуючи матеріали справи вважає за необхідне зазначити, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Наслідком вирішення господарського спору повинно бути відновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права чи охоронюваного законом інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Згідно із частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Підставами виникнення, зміни та припинення земельних відносин є юридичні факти - юридично значимі обставини, які поділяються відповідно на правовстановлюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі. До таких обставин відносяться, зокрема, договори та інші угоди, передбачені законом, а також не передбачені законом але такі, що не суперечать йому. Зазначене кореспондується зі статтею 11 ЦК України.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відтак, правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки на підставі якого володілець (орендар) наділяється певними правами та обов`язками.

Апеляційним господарським судом встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 1810136600:06:026:0019, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, проїзд Складський, 20 належить до земель комунальної власності Житомирської міської об`єднаної територіальної громади та перебуває в користуванні ТОВ "МС Соціальний проект" згідно договору оренди земельної ділянки від 10.12.2018 р. № 390.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами у справі те, що ТОВ "МС Соціальний проект" на даний час являється законним володільцем (користувачем) земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:026:0019, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, проїзд Складський, 20. Дане речове право виникло та існує у товариства на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.12.2018 р. № 390.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази визнання недійсним даного договору оренди, припинення його дії чи розірвання сторонами у встановленому законом порядку.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Тобто, орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Якщо порушення речового права на чуже майно з вини третіх осіб завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі.

Засади захисту цивільних прав орендаря земельної ділянки визначені в Законі України "Про оренду землі" та Земельним кодексом України. Так, права орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі закріплено у статті 25 Закону України "Про оренду землі". Водночас, статтею 27 зазначеного Закону передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З огляду на те, що ТОВ "МС Соціальний проект" являється законним володільцем (користувачем) земельної ділянки кадастровий номер 1810136600:06:026:0019, що знаходиться за адресою: м. Житомир, проїзд Складський, 20 на підставі договору оренди земельної ділянки від 10.12.2018 р. № 390, тому саме вказане товариство, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів може звернутися до суду за захистом належного йому, порушеного третіми особами речового права.

Беручи до уваги викладене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави прокурором в особі Житомирської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що свідчить про необгрунтованість заявленого позову.

Окрім того, колегія суддів відзначає, що статтею 22 ЦК України передбачено, що, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом наведеної вище норми матеріального права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини. І лише наявність зазначених елементів свідчить про існування складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено, в даному випадку, на прокурора та позивачів.

Разом з тим, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

Відповідно до розрахунку, складеного державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,9840 га за адресою: м. Житомир, проїзд Складський, 20 становить 42136,80 грн. Даний розмір розрахований виходячи із середньорічного доходу, який можна отримати від користування землями за цільовим призначенням, коєфіцієнтів функціонального використання та індексації нормативної грошової оцінки земель (а. с. 19).

Як зазначалося судом апеляційної інстанції вище, договір оренди земельної ділянки від 10.12.2018 р. № 390 чинний на даний час, в судовому порядку недійсним не визнаний, не припинив свою дію та не розірваний у встановленому законом порядку.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що умови договору оренди земельної ділянки від 10.12.2018 р. № 390 ТОВ "МС Соціальний проект" не виконувалися в частині сплати платежів за користування земельною ділянкою загальною площею 2,6651 га з кадастровим номером 1810136600:06:026:0019, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, проїзд Складський, 20, з чого можна дійти висновку, що ТОВ "МС Соціальний проект" здійснювало належним чином платежі за користування земельною ділянкою, в тому числі, за користування земельною ділянкою площею 0,9840 га, з розміру якої у даній справі здійснено розрахунок шкоди та яка є частиною земельної ділянки загальною площею 2,6651 га.

Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що прокурором та позивачами відповідно до вимог ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не було доведено суду факту наявності шкоди, що є також підставою для відмови в задоволенні позову.

Також суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що вимоги прокурора спрямовані на те, щоб відповідач звільнив земельну ділянку, яка знаходиться у законному користуванні ТОВ "МС Соціальний проект", яка не залучена до участі в справі і відношення якої до таких вимог не відоме.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 53-1 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою накладається на громадянина, або на посадову особу.

Як встановлено апеляційним судом, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 10.10.2019 р. ОСОБА_1 не значиться серед осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТОВ "Мостобудівельний загін №112" (а. с. 160).

Суду також не доведено обставин того, що ОСОБА_1 , на момент вчинення правопорушення чи притягнення до адміністративної відповідальності, займав посаду заступника директора ТОВ "Мостобудівельний загін №112".

Відтак, враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно зазначив, що у даному випадку в суду відсутні підстави для застосування положень ч. 6 ст. 75 ГПК України.

Окрім того, враховуючи те, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 займав посаду заступника директора ТОВ "Мостобудівельний загін №112" на момент складання постанови про адміністративне правопорушення, тому сама по собі сплата штрафу не свідчить про завдання шкоди чи про визнання факту завдання шкоди саме ТОВ "Мостобудівельний загін №112", а тому не має правового значення для вирішення даного спору, враховуючи встановлені судом обставини у справі.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 28.09.20р. у справі № 906/322/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Першого заступника керівника Житомирської обласної прокуратури - без задоволення.

Судові витрати покладаються на скаржника згідно ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.09.2020 р. у справі № 906/322/20 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "23" грудня 2020 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.