Постанова

від 17.12.2020 по справі 28/14

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. Справа № 28/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вх.№2884Д/1) на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/14 (повний текст якої складено та підписано 13.10.2020 суддею Курило Г.Є. у приміщенні господарського суду Донецької області), постановлену за результатами розгляду скарги (вх.№09-6/1508 від 01.10.2020) ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання незаконною бездіяльності керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Центрально-Міське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області» , м.Макіївка,

до Державного підприємства «Макіїввугілля» , м.Київ,

про стягнення 95786173,41 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/14 скаргу №09-6/1508 від 01.10.2020 ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» про визнання незаконною бездіяльності керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у межах ВП №60912616 щодо не подачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області у справі №28/14 від 14.02.2011; зобов`язання керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, необхідні для перерахування ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області у справі №28/14 від 14.02.2011, задоволено у повному обсязі.

Визнано незаконною бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах ВП №60912616 щодо не подачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області у справі №28/14 від 14.02.2011.

Зобов`язано керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, необхідні для перерахування ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області у справі №28/14 від 14.02.2011.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, господарський суд мотивував її тим, що підстави, передбачені частиною другою і частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Відтак лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку, рішення суду повинно виконуватися відповідно до положень частин 2-3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» . При цьому ніяких обставин переривання/призупинення перебігу вказаного строку означена спеціальна норма не передбачає. Крім того, зупинення виконавчого провадження за Законом України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств (або з інших підстав) у контексті частини 2 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не впливає на право стягувача отримати виконання за рахунок коштів державного бюджету, оскільки не впливає на сплив 6-тимісячного строку з моменту відкриття виконавчого провадження для виникнення такого права. Оскільки виконавче провадження №60912616 зупинено, стягувач не має можливості домогтися виконання рішення у порядку, який встановлений Законом України «Про виконавче провадження» , через обмеження Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» . У такому випадку виконання рішення суду можливе лише на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» .

Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити дану апеляційну скаргу, ухвалу господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/14 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у повному обсязі, справу розглянути за участі представника Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що боржник є державним вугледобувним підприємством, тому, керуючись вимогами частини 1 ст.34, ст.35 Закону України Про виконавче провадження , державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу №28/14, виданого господарським судом Донецької області 14.02.2011 до закінчення строку дії обмеження, передбаченого Законом України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств . Судом першої інстанції не враховано, що на даний час відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу та в матеріалах виконавчого провадження не міститься інформація про вчинення виконавчих дій на безпосереднє виконання наказу господарського суду Донецької області від 28/14 від 14.02.2011, зокрема, встановлення наявності активів боржника тощо. З огляду на чинність спеціальних норм законодавства щодо боржника (ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств , які зобов`язують орган ДВС зупинити щодо нього виконавче провадження, апелянт вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування положень статті 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та, відповідно, зобов`язання державного виконавця вчинити певні дії.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 у складі судді-доповідача Слободіна М.М. апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/14 залишено без руху у зв`язку з відсутністю клопотання заявника про поновлення строку на апеляційне оскарження. Встановлено апелянту 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки, передбачені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 у зв`язку з відпусткою головуючого судді (доповідача) Слободіна М.М. для розгляду апеляційної скарги визначено такий склад колегії суддів: Пуль О.А. - головуючий суддя, суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 поновлено Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/14. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 17.12.2020 о 12:15 годині. Зобов`язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у дводенний строк після отримання даної ухвали суду надати оригінали описів вкладення у цінний лист, копії яких додано до апеляційної скарги. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 11.12.2020 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

01.12.2020 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№11863) на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив та надав обґрунтування наявності/відсутності у Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зобов`язання з передачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документів та відомостей, що необхідні для перерахування ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області у справі №28/14 від 14.02.2011 у контексті приписів частини 1 ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств , яка у повній мірі розповсюджується на ДП Макіїввугілля , з огляду на його статус державного підприємства вугледобувної галузі. Водночас правовідносини сторін у даній справі підпадають під сферу регулювання Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , крім того, в силу частини 1 ст.4 вказаного Закону його норми є спеціальними по відношенню до положень Закону України Про виконавче провадження , отже, підлягають пріоритетному застосуванню. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.149-156).

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Ураховуючи достатність в матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги та вирішення даного спору, зважаючи на відсутність передбачених ч.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про закінчення апеляційного розгляду справи у даному судовому засіданні за відсутності представників учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Рішенням господарського суду Донецької області №28/14 від 02.02.2011 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Макіїввугілля» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Центрально-Міське відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Макіївка Донецької області» заборгованість за кредитом - 66500000,00 грн, заборгованості за відсотками - 29286173,41 грн, судові витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

14.02.2011 на виконання рішення виданий відповідний наказ.

01.10.2020 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» звернулось до господарського суду Донецької області зі скаргою (вих.№09-6/1508), в якій просило:

- визнати незаконною бездіяльність керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у межах ВП №60912616 щодо не подачі до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документів та відомостей, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області у справі №28/14 від 14.02.2011;

- зобов`язати керівника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області у справі №28/14 від 14.02.2011.

Обґрунтовуючи скаргу, стягувач посилається на невиконання керівником органу ДВС вимог ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» . Заявник вважає, що з 19.12.2019 - дати відкриття виконавчого провадження, керівник Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повинен здійснити заходи, спрямовані на виконання наказу господарського суду Донецької області у справі №28/14 від 14.02.2011 за рахунок коштів Державного бюджету у порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження та Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , а відсутність здійснення таких заходів станом на 30.09.2020, на думку стягувача, безперечно свідчить про бездіяльність державного виконавця.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, з матеріалів, наданих до суду державним виконавцем, спірний наказ перебував на виконанні, але постановою від 30.05.2017 у ВП №26701897 повернутий стягувачем на підставі пунктів 2, 9 ст.37 Закону України Про виконавче провадження з посиланням на те, що відповідно до ст.1 Закону України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств від 13.04.2017, який набув чинності 24.05.2017, тимчасово, з 01.01.2019, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження тощо. З посиланням на норми ст.18, 34, пункти 2, 4 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , ст.1 Закону України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна від 29.11.2001 №2864-ІІІ, державним виконавцем, зокрема, встановлено, що Законом України Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств зупиняються виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств (тобто зупинення), Законом України Про введення мораторію на примусову реалізацію майна встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного Законами України механізму примусової реалізації майна (заборона), а ст.34 Закону України Про виконавче провадження не передбачено підстав для зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств. Однак пунктом 9 ст.37 Закону України Про виконавче провадження передбачено повернення виконавчого документу стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення виконавчий документ повертається стягувачу на підставі пунктів 2, 9 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Окрім того, постановою від 30.05.2017 одночасно знято арешт з коштів боржника, накладений постановою про арешт коштів боржника від 13.03.2017 ВП №26701897, та зазначено, що виконавчий документ може бути пред`явлено повторно для виконання у строк до 30.05.2020 (а.с.36-40).

У подальшому 19.12.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. за заявою стягувача відкрито виконавче провадження за №60912616 на виконання спірного наказу №28/14 від 14.02.2011 (а.с.5 -6).

20.12.2019 Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження №60912616 винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 14 частини 1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» , відповідно до якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» (а.с.7-8).

У зв`язку з тим, що керівник Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби не направив до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів - Державної казначейської служби України, документи та відомості, що необхідні для перерахування Публічному акціонерному товариству «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» коштів відповідно до наказу господарського суду Донецької області у справі №28/14 від 14.02.2011 у відповідності до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , скаржник звернувся до суду зі скаргою,.

Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження", як спеціальний нормативний акт, що регулює порядок здійснення виконавчого провадження.

За приписами ст.129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

Згідно зі ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження відповідно до ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюється, зокрема, з дотриманням таких засад: верховенства права; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 14 частини 1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Частиною 8 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 14 частини першої статті 34 цього закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій на період дії обставин, визначених статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» .

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» тимчасово, до 01.01.2022, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» , знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

З огляду на те, що відповідач - Державне підприємство «Макіїввугілля» , є державним вугледобувним підприємством, державний виконавець 20.12.2019 зупинив вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням №60912616, яке відкрито 19.12.2019. Станом на 30.09.2020 згідно з результатом пошуку виконавчих проваджень в АСВП виконавче провадження №60912616 зупинено (а.с.9 -11).

Відповідно до ст.129 1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Крім того, держава на своїй території повинна забезпечити реалізацію усіх прав, що передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах «Півень проти України» від 29.06.2004 заява № 56849/00, «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у зазначеній ст.1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі «Агрокомплекс проти України» ).

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст.1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі «Фуклев проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №1-рп/2012).

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить усі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Особливий порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи встановлені ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , згідно з пунктом 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» , з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що на даний час відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу згідно з пунктами 2-4, 9 ст.37 Закону України Про виконавче провадження та в матеріалах виконавчого провадження не міститься інформація про вчинення виконавчих дій на безпосереднє виконання наказу господарського суду Донецької області від 28/14 від 14.02.2011, зокрема, встановлення наявності активів боржника тощо.

Колегія суддів відхиляє такі доводи заявника апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частина друга статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ніяких інших умов для застосування, у тому числі визначених частиною третьою статті 4 вказаного Закону, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана частина друга статті 4 Закону не вимагає та не передбачає.

Тобто, частина друга статті 4 Закону підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, частина третя статті 4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій), керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.

Підстави, передбачені пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", свідчать про неможливість виконання судового рішення, у зв`язку з чим положення частини третьої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" вимагають не чекати спливу вищевказаного шестимісячного строку, оскільки це не має сенсу, рішення все одно не буде виконано, а протягом десяти днів з дня встановлення факту наявності однієї з таких підстав одразу передавати виконавчий документ на виконання до органів державної виконавчої служби, тобто, дана норма направлена на прискорення зміни процедури виконання та отримання реального результату стягувачем, а не на їх сповільнення.

Зазначене свідчить, що підстави, встановлені частиною другою і частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:

- частина друга статті 4 зазначеного Закону передбачає нічим необумовлений перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;

- частина третя статті 4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.03.2018 у справі №908/2671/13.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №13/156-10 дійшов висновку, що покладення можливості стягувача домогтися виконання судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства в залежність від обов`язковості наявності підстав для повернення виконавчого документа згідно з пунктами 2-4, 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" суперечить частині другій статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", яка не обмежується приписами частини третьої статті 4 цього Закону, а забезпечується процедурною регламентацією здійснення, не сприяє своєчасному виконанню судового рішення, а навпаки, відтерміновує таке виконання на невизначений час, що очевидно не відповідає практиці Європейського суду з прав людини та меті відповідного національного законодавства.

Таке "узалежнення" суперечило б положенню статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини відносно можливості втручання держави в право "мирного володіння" виключно на підставі закону, який, своєю чергою, згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у пункті 45 рішення "Жовнер проти України", повинен відповідати вимогам точності, ясності та передбачуваності, яке й забезпечується гарантією виконання рішення за рахунок бюджетних коштів після спливу шести місяців неефективного виконання (незалежно від причин) шляхом застосування (незастосування) примусових заходів безпосередньо до боржника.

Така правова позиція викладена Верховним Судом при розгляді справи №905/2986/16, при цьому суд касаційної інстанції не відступив від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №13/156-10.

Отже, як зазначено Верховним Судом, підстави, передбачені частинами 2 та 3 статті 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відтак лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку, рішення суду повинно виконуватися відповідно до положень частин 2-3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» .

При цьому жодних обставин переривання/призупинення перебігу вказаного строку означена спеціальна норма не передбачає.

Крім того, зупинення виконавчого провадження за Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» (або з інших підстав) у контексті частини 2 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не впливає на право стягувача отримати виконання за рахунок коштів державного бюджету, оскільки не впливає на сплив 6-тимісячного строку з моменту відкриття виконавчого провадження для виникнення такого права.

Оскільки виконавче провадження №60912616 зупинено, стягувач не має можливості домогтися виконання рішення у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» , через обмеження Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» .

У такому випадку виконання рішення суду можливе лише на підставі Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» .

У даній ситуації слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна, як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення, як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №905/3773/14-908/5138/14, від 12.08.2019 у справі №905/2986/16.

Відомостей щодо здійснення дій виконавчою службою відповідно до ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» матеріали справи не містять.

Вищезазначеним спростовуються доводи апелянта про відсутність підстав для застосування положень статті 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Ураховуючи, що обставини невиконання судового рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є самостійною і безумовною підставою для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 12.10.2020 у справі №28/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.12.2020.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова