Постанова

від 21.12.2020 по справі 922/2155/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2020 р. Справа № 922/2155/20

Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю:

позивача - не з`явився;

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія «Артель" - адвоката Бартоша Р.Г. (вх. №2867Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2020 року у справі №922/2155/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Бринцев О.В.), повний текст якого складено 28.09.2020 року

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Дніпро

до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія «Артель", м. Харків

до 2-го відповідача ОСОБА_1 , м. Харків

про стягнення 113 915,35 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.09.2020 року у справі №922/2155/20 позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія «Артель" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 19.08.2019 року б/н у розмірі 110 715,35 грн., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 3.200,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія «Артель" на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051,00 грн; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051,00 грн.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія «Артель" - адвокат Бартош Р.Г. з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2020 року у справі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує таке.

Місцевий господарський суд, надаючи правову кваліфікацію спірним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, посилався на ч. 1 ст. 1054 ЦК України, відповідно до якої за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Поза увагою господарського суду першої інстанції залишилися норми п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , де вказано, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір укладений в електронній формі.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Кредитний договір укладено саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних, надсилаються та призначені для ідентифікації підписання цих даних). Належного та допустимого доказу, який би вказував на підписання кредитного договору відповідачем належним чином - за допомогою електронного підпису матеріали справи не містять. Наявний доказ використання відповідачем електронного підпису не містить ознак належного та допустимого доказу.

Щодо повноважень апелянта діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія «Артель", апелянтом до апеляційної скарги додано в копіях: ордер серії АХ №1024553; договір про представництво та захист інтересів особи від 15.09.2020 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.05.2010 року №747.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 28.02.2021 року.

Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2020 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія «Артель" - адвоката Бартоша Р.Г. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія «Артель" - адвоката Бартоша Р.Г. на рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2020 року у справі; позивачу та 2-му відповідачу встановлено строк до 26.11.2020 року на протязі якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "02" грудня 2020 р. о 09:30 год.; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2020 року у справі №922/2155/20 зупинено; роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

26.11.2020 року на адресу суду від 1-го відповідача надійшло клопотання (вх.№11635), в якому останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з участю представника - адвоката Бартош Р.Г. у судовому засіданні Автозаводського районного суду м. Кременчука, яке долучено до матеріалів справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2020 року, у зв`язку з відпусткою судді Слободіна М.М., на підставі п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Шутенко І.А.

02.12.2020 року на адресу суду, електронною поштою від позивача надійшла заява (вх.№4009, вх.№11910), в якій останній просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з участю представника у судовому засіданні господарського суду Харківської області, яке долучено до матеріалів справи.

В судове засідання 02.12.2020 року представники позивача, 1-го та 2-го відповідачів не з`явились.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів належного повідомлення 2-го відповідача про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи відкладено на 21.12.2020 року; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась; продовжено позивачу - Акціонерному товариству Комерційний Банк "Приватбанк" та 2-му відповідачу - ОСОБА_1 процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу до 18.12.2020 року, роз`яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon".

21.12.2020 року на адресу суду, електронною поштою від позивача надійшла заява про долучення електронного доказу та огляд його в судовому засіданні (вх.№4324, вх.№12794), в якому останній просить долучити до матеріалів справи в копіях: заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ» від 15.08.2019 року, з Додатком №1 - Графіком погашення основної суми боргу та процентів за кредитом; договір поруки від 14.08.2019 року №POR1565769791935; протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, яку разом з додатками долучено до матеріалів справи.

В судове засідання 21.12.2020 року представник позивача не з`явився, про причини неявки не повідомив, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 02.12.2020 року позивачу у справі, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" від 10.12.2020 року №6102253830424, згідно з яким позивач отримав копію ухвали від 02.12.2020 року - 07.12.2020 року.

Представник відповідача 1 в судове засідання 21.12.2020 року не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали суду від 02.12.2020 року про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України.

До суду повернулась копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 року, яка була надіслана відповідачу 1 за належною адресою, вказаною у апеляційній скарзі, з довідкою працівників ПАТ Укрпошта - за закінченням терміну зберігання.

Також, місцевий господарський суд, згідно з ч. 6 ст. 176 ГПК України господарський суд звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області про встановлення останнього місця проживання відповідача-2 - ОСОБА_1

24.07.2020 року на адресу господарського суду Харківської області від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання м. Харкова та Харківської області надійшла довідка (вх. №17036), відповідно до якої за відомостями відділу місце проживання ОСОБА_1 не значиться.

За змістом ч. 10 ст. 176 ГПК України, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Таким чином, з метою повідомлення відповідача 2 про час та місце розгляду справи, судом апеляційної інстанції було здійснено повідомлення на офіційному веб - порталі судової влади України (а.с.121).

Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Ухвалу суду від 02.12.2020 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039 .

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

19.08.2019 року ТОВ "ВБК "Артель" в особі директора Антонова М.О. було підписано з використанням електронного цифрового підпису Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 15.08.2019 року (далі - заява), відповідно до умов якої клієнт приєднався до розділу 3.2.8. "Умов та правил надання послуги КУБ" (Умови), що розміщені на сайті ПАТ КБ "Приватбанк" (Банк) pb.ua. Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені договором терміни.

Згідно пунктів 1.2. - 1.4. заяви розмір кредиту складає 200 000,00грн. Строк кредиту 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. Проценти за користування кредитом перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в тому числі при достроковому погашенні кредиту).

За змістом п. 1.5. заяви порядок погашення заборгованості за кредитом наступний: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно з цим числом.

У п. 1.6. заяви сторони узгодили, що графік погашення кредиту (Додаток 1 до цієї заяви) є невід`ємною частиною договору.

Розділом 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг визначено Умови та правила надання кредиту "Кредит КУБ" (далі - Умови).

З метою належного виконання зобов`язань відповідачем 1 (підприємство) за кредитним договором від 19.08.2019 року б/н, між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) з використанням електронного цифрового підпису підписано договір поруки №POR1565769791935 від 14.08.2019 року (далі - договір поруки), який хоча і датовано 14.08.2019, але фактично підписано 19.08.2019, тобто в день укладення кредитного договору, що підтверджується файлом перевірки електронного цифрового підпису.

Предметом договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання підприємством зобов`язань за угодами-приєднання до: розділу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов, далі Угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: - за період користування кредитом згідно Угоди 1 - перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6%; - за період користування кредитом згідно з п.п. 3.2.8.5.3. Угоди 1 - 4,0% від суми простроченої заборгованості; б) кредиту в розмірі 200 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1» в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно вказаного пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У п. 1.5. договору поруки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1", боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

20.08.2019 року на підставі кредитного договору від 19.08.2019 року б/н позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 200 000,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Позивач вказує на те, що в порушення відповідних умов договору та приписів чинного законодавства відповідач-1 не повернув в повному обсязі кредитні кошти у передбачений договором термін.

Станом на 10.06.2020 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 110 715,35грн., в тому числі залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом - 60 715,38грн.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом в якому останній просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 19.08.2019 року б/н у розмірі 110 715,35грн., заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 3 200,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 грошового зобов`язання згідно умов Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 15.08.2019 року та виконання відповідачем-2 зобов`язань за договором поруки від 14.08.2019 року №POR1565769791935.

28.09.2020 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

З виписки по рахунку ТОВ "Виробничо-будівельна компанія» "Артель", а також наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання з надання відповідачу 1 кредиту, а відповідач 1 не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання з його повернення та станом на 10.06.2020 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 110 715,35грн., в тому числі залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом - 60 715,38 грн.

Позичальником - ТОВ "Виробничо-будівельна компанія» "Артель" частково повернуто кредитні кошти у визначені кредитним договором строки. Заборгованість відповідача-1 перед позивачем за кредитом згідно наданого останнім розрахунку станом на 10.06.2020 року становила 60715,38грн., частина позики, що залишилася становить 49 999,97 грн.

Належних та допустимих в розумінні ст. ст. 77-79 ГПК України доказів сплати простроченої заборгованості в розмірі 60 715,38грн. відповідачем-1 не надано та матеріали справи не містять.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що

позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.08.2019 року б/н в розмірі: 110 715,35 заборгованості за кредитом 60715,38грн., простроченої частини позики, та згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України 49999,97 грн. частини позики, що залишилася, є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Так, у п.1.6. підписаної відповідачем-1 заяви погоджено наступні умови кредитного договору: у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений у п. 1.5. заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4 % на місяць від суми заборгованості.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача-1 за відсотками у вигляді щомісячної комісії становить 3 200,00 грн.

Колегія суддів, перевіривши здійснені позивачем розрахунки в частині відсотків у вигляді щомісячної комісії за допомогою калькулятору «ЛІГА.ЗАКОН» , зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що їх здійснено вірно.

Положеннями ст. 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, порукою.

Так, в забезпечення виконання умов кредитного договору, між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки від 14.08.2019 року №POR1565769791935.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватись виконання зобов`язань частково або в повному обсязі.

А отже, беручи до уваги те, що відповідач 1, в порушення умов кредитного договору від 19.08.2019 року б/н не здійснив повернення кредиту в розмірі 60 715,38грн. (прострочена заборгованість), виконання зобов`язань за яким, забезпечене порукою з боку відповідача-2, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором та нарахованих відсотків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що належного та допустимого доказу, який би вказував на підписання кредитного договору відповідачем 1 - за допомогою електронного підпису матеріали справи не містять, а наявний доказ використання відповідачем електронного підпису не містить ознак належного та допустимого доказу, не приймаються, з огляду на таке.

За змістом ч. 2 та ч. 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, чт 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та документообіг» , оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Згідно ст. ст. 1,3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» , електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа; Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

За змістом ч. 2 та 3 ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» , електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

А отже, заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 15.08.2019 року та договір поруки №POR1565769791935 від 14.08.2019 року було підписано з використанням електронних цифрових підписів відповідача 1 та відповідача 2, що слідує з наданих позивачем Протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, якими підтверджується той факт, що вказані електронні документи підписані 15.08.2019 року та 19.08.2019 року, відповідно; ДСТУ - 4145, Тип підпису: удосконалений; Сертифікат: Кваліфікований.

Таким чином, беручи до уваги факт часткового повернення відповідачем 1 кредитних коштів у визначені кредитним договором строки, що свідчить про схвалення цього правочину в силу приписів ст. 241 ЦК України та в свою чергу вказує на його чинність і обов`язковість виконання сторонами.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі №910/11298/17, де, окрім іншого, вказано на те, що встановлені судами фактичні обставини прийняття, повного виконання банком та часткового виконання позичальником кредитного договору переконливо свідчать про схвалення цього договору в силу вимог ст. 241 ЦК України, що в свою чергу вказує на його чинність та обов`язковість виконання сторонами незалежно від того, уповноваженою особою від імені банку чи з перевищенням повноважень було підписано цей кредитний договір, а також незалежно від моменту фактичного накладання електронного цифрового підпису на вказаний договір.

Згідно з ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 904/9890/16, де, зокрема, вказано на те, що приєднання відповідача-2 до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, з урахуванням його заяв про: відкриття поточного рахунку; підключення (авторизацію) користувача електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів; отримання кредитного ліміту свідчить про укладення договору банківського обслуговування від 15.10.2013, що підтверджує доводи скаржника, що оскільки сторони дійшли згоди щодо використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису (ЕЦП) шляхом підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першої" підпису, то позивач вважає помилковим висновок апеляційного суду про недоведеність укладення договору через ненадання банком відомостей про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача-2, відомостей про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія «Артель" - адвоката Бартоша Р.Г. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2020 року у справі №922/2155/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.12.2020 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя І.А. Шутенко