Постанова від 16.12.2020 по справі 904/5487/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2020 року м. Дніпро Справа № 904/5487/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді - Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.,

секретар Манчік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну

скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020р. (повний текст складено 21.09.2020р.)

у справі № 904/5487/19 (суддя - Мартинюк С.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до 1. MIKINOS VENTUTES LTD, Кіпр; 2. Компанії Мелчет Інвест Лімітед, Насау, Багами; 3. Компанії Дакстон Холдінгз Лімітед, Лімассол, Кіпр; 4. Компанії Лакріно Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр; 5. Компанії Мілнербей С.А., Тортола, Британські Віргінські Острови; 6. Компанії Бріммілтон Лімітед, Тортола, Британські Віргінські Острови; 7. Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед, Лімассол, Кіпр

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до MIKINOS VENTUTES LTD; Компанії Мелчет Інвест Лімітед; Компанії Дакстон Холдінгз Лімітед; Компанії Лакріно Інвестментс Лімітед; Компанії Мілнербей С.А.; Компанії Бріммілтон Лімітед; Компанії Ренальда Інвестментс Лімітед про визнання недійсними договорів, на підставі яких MIKINOS VENTUTES LTD набуло акції, емітовані АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020р. у справі № 904/5487/19 у задоволенні позову відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є особою, чиї права та інтереси порушені або можуть бути порушені внаслідок укладення договорів, які він оскаржує, та не є особою, якій законом надано право на звернення до суду з позовом про визнання таких договорів недійсними, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020р. і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- в даному випадку АТ "ПІВДГЗК" є заінтересованою особою, у зв`язку із тим, що від дійсності оспорюваних договорів прямо залежить особа кредитора АТ "ПІВДГЗК" щодо виплати дивідендів, а наслідками проведення зазначеної фінансово-господарської операції є зміни податкових зобов`язань, зокрема, втрата підстав для нарахування податків на суми доходів нерезидентів;

- в разі зміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов`язання, тобто обсяг прав та обов`язків його сторін залишається незмінним. До нового кредитора переходять всі права первісного кредитора;

- право на отримання частини прибутку акціонерного товариства закріплено виключно за акціонерами такого товариства, а обов`язок виплати дивідендів має бути реалізований акціонерним товариством (АТ "ПІВДГЗК") лише його акціонерам, а не будь-якій іншій особі, що не є спадкоємцем та/або правонаступником такого акціонера. В даному випадку обов`язок АТ "ПІВДГЗК" як дебітора при виплаті дивідендів нерозривно пов`язаний з особою кредитора, а отже оспорювані договори є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 515 ЦК України, наслідком чого має бути визнання їх недійсними;

- судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 627, 628 ЦК України, ст. ст. 162, 236 ГПК України;

- дослідження договорів, на підставі яких MIKINOS VENTUTES LTD набуло акції АТ "ПІВДГЗК" було необхідним під час розгляду та ухвалення рішення у даній справі. Проте, судом першої інстанції не було взято до уваги умисне та свідоме невиконання ТОВ "Солід Дніпро" вимог ухвал суду про надання документів і не застосовано до нього заходів процесуального примусу, тим самим позбавивши позивача повного та об`єктивного розгляду справи;

- рішення суду ухвалено без повного та всебічного дослідження доказів, що наявні в матеріалах справи.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

MIKINOS VENTUTES LTD у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020р. - без змін. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим з огляду на наступне. Позивач всупереч приписам ст. ст. 2, 4 ГПК України ані в позовній заяві, ані в апеляційній скарзі не обґрунтовує із посиланням на належні та допустимі докази, яким чином укладення договорів, які він просить визнати недійсними, призвело до порушення, невизнання або оспорювання його прав і законних інтересів. Позивач не є стороною оспорюваних договорів, питання про його права та інтереси жодним чином не вирішувались при їх укладенні. Посилання позивача на те, що він є заінтересованою особою, оскільки від дійсності договорів, на підставі яких MIKINOS VENTUTES LTD набуло акції позивача, прямо залежить особа кредитора позивача щодо виплати дивідендів, не є достатньою правовою підставою для звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсними договорів. Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно враховані наведені обставини справи та застосовані до них належні норми процесуального права, які визначають завдання господарського судочинства та підстави для звернення до суду, в результаті чого суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не є особою, чиї права та інтереси порушені або можуть бути порушені внаслідок укладення договорів, які він оскаржує, та не є особою, якій законом надане право на звернення до суду з позовом про визнання таких договорів недійсними, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач не зазначає, які договори були укладені між відповідачами, коли вони були укладені, між якими конкретно сторонами та чи були вони взагалі укладені, які їх істотні умови та зміст, а тому з доводів та вимог позовних вимог неможливо встановити, які правові наслідки обумовлені такими договорами, а тим більше встановити, чи спрямовані договори на реальне настання обумовлених ними правових наслідків. Позовна заява не дає можливості встановити предмет позову, а тому не зрозуміло, яким чином такі позовні вимоги підлягають розгляду судом та задоволенню. Доводи позивача про те, що договори, які він просить визнати недійсними, не спрямовані на заміну реального власника переданих активів, є абсурдними, оскільки в позовній заяві сам позивач підтверджує зміну власника акцій позивача згідно з реєстром акціонерів. MIKINOS VENTUTES LTD є власником акцій позивача, що підтверджується обліковим записом на рахунку в цінних паперах в депозитарній установі. Судом першої інстанції за результатом дослідження наявних в матеріалах справи доказів було обґрунтовано зазначено, що заміна власника акцій позивача відбулась, що підтверджується належними та допустимими доказами. Про таку заміну достовірно відомо позивачу та не заперечується в позовній заяві. Вимоги апеляційної скарги так само як і позовні вимоги ґрунтуються виключно на суб`єктивних помилкових припущеннях самого позивача, не підтверджені належними та допустимими доказами, і це свідчить про те, що вони були обґрунтовано відхилені судом першої інстанції при винесенні рішення. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не направили суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2020р. відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 25.11.2020р.

В судовому засіданні 25.11.2020р. оголошено перерву до 16.12.2020р.

Під час розгляду апеляційної скарги представник позивача надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представники відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечували.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - AT "ПІВДГЗК" та/або позивач) є приватним акціонерним товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

З реєстру акціонерів АТ "ПІВДГЗК" станом на 07.07.2018р., отриманому у Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України", який створений відповідно до Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку, позивач дізнався про зміни у складі акціонерів позивача, які разом володіють 5,37391 % у його статутному капіталі.

Так, відповідно до реєстру акціонерів станом на 20.09.2017р., акціонерами позивача були, зокрема:

1. МЕЛЧЕТ ІНВЕСТ ЛІМІТЕД (MELCHETT SNVEST LAMITED) (Багамські острова) 115727В - кількість акцій - 14 599 508, 40 250 000, відсоток від статутного капіталу 0,681055, 1,87763;

2. БРІММІЛТОН ЛІМІТЕД (BRIMMILTON LAMATED) (Віргінські острова (Брит.)) 638834- кількість акцій - 51 507 887, відсоток від статутного капіталу - 2,402802;

3. ОСОБА_1 (Віргінські острова (Брит.) 625062, кількість акцій - 5 689 203, 3 002 500, відсоток від статутного капіталу - 0,265396, 0,140064;

4. ДАКСТОН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД (DUXTON HOLDINGS LІMІTED) (Кіпр) 147086, кількість акцій - 149 100, відсоток від статутного капіталу - 0,006955;

5. РЕНАЛЬДА ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД (RENALDA INVESTMENTS LIMITED) (Кіпр) 116502, кількість акцій - 100, відсоток від статутного капіталу - 0,000004;

6. ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (LUCRINO INVESTMENTS LIMITED) (Кіпр) 147148, кількість акцій - 100, відсоток від статутного капіталу - 0,000004, загальна кількість акцій становить 115198398, загальний відсоток від статутного капіталу - 5,37391.

Відповідно до реєстру акціонерів станом на 07.07.2018р. , акціонерами позивача є, зокрема:

7. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КРІОН" кількість акцій - 25 000 000, 1,16623;

8. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАНОРІН" кількість акцій - 29 849 508, відсоток від статутного капіталу - 1, 392455;

9. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОНСІСТ" кількість акцій - 14 298 890, відсоток від статутного капіталу - 0,667031;

10. Wadless Holdings Limsted (Кіпр) НЕ118080 кількість акцій -21 160 000, відсоток від статутного капіталу - 0,987097;

11. ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД (PRIMECAP SECURITIES LTD) (Кіпр) кількість акцій - 20 680 000, відсоток від статутного капіталу - 0, 964705;

12. МІКІНОС ВЕНЧЕРЗ ЛТД (MIKINOS VENTURES LTD) (Кіпр) кількість акцій - 2 710 000, відсоток від статутного капіталу - 0,126419;

13. РЕНІТАВО ІНВЕСТМЕНТ ЛТД (RENITAVO INVESTMENT LTD) (Кіпр) кількість акцій - 1 500 000, відсоток від статутного капіталу -0,069973, загальна кількість акцій становить 115198398,

Відповідно до даних реєстру акціонерів станом на 20.09.2017р., на рахунках депозитарних установ - Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІД ДНІПРО", Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСТОДІАН ГАРАНТ", Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії "БІЗНЕС - ІНВЕСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Он-лайн капітал", обліковуються акції емітовані АТ "ПІВДГЗК" та які належали компаніям МЕЛЧЕТ ІНВЕСТ ЛІМІТЕД, ДАКСТОН ХОЛДІНЕЗ ЛІМІТЕД, ЛАКРІНО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД, МІЛНЕРБЕЙ С.А., БРІММІЛТОН ЛІМІТЕД, РЕНАЛЬДА ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД.

Відповідно до даних реєстру акціонерів станом на 07.07.2018р., на рахунках депозитарних установ - Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛІД ДНІПРО", Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСТОДІАН ГАРАНТ", Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційної компанії "БІЗНЕС - ІНВЕСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Он-лайн капітал", обліковуються акції емітовані АТ "ПІВДГЗК" та які належать компаніям: ТОВ "КРІОН", ТОВ "ЛАНОРІН", ТОВ "КОНСІСТ", Wadless Holdings Limsted, ПРАЙМКЕП СЕКЬЮРІТІС ЛТД (PRIMECAP SECURITIES LTD), МІКІНОС ВЕНЧЕРЗ ЛТД (MIKINOS VENTURES LTD), РЕНІТАВО ІНВЕСТМЕНТ ЛТД (RENITAVO INVESTMENT LTD).

Позивач вважає, що договори на підставі яких було передано акції від осіб 1-6 до осіб 7-13 не спрямовані на реальне настання правових наслідків, і тому є підстави для визнання цих договорів недійсними за рішенням суду.

За результатом розгляду позовної заяви, місцевим господарським судом ухвалено рішення від 10.09.2020р. про відмову у задоволенні позовних вимог.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.

Звертаючись до місцевого господарського суду позивач просив визнати недійсними договори, на підставі яких відповідач-1 - MIKINOS VENTUTES LTD набув акції, емітовані АТ "ПІВДГЗК", оскільки договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи оспорюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У ст. 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичних особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбувається припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Водночас за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства" усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі, а якщо права з відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

MIKINOS VENTUTES LTD є власником акцій AT "ПІВДГЗК", що підтверджується обліковим записом на рахунку в цінних паперах в депозитарній установі.

Звертаючись із даним позовом, позивач стверджує, що є заінтересованою особою, яка наділена правом на звернення з даним позовом до суду, у зв`язку із тим, що від дійсності договорів, на підставі яких MIKINOS VENTUTES LTD набуло акції, емітовані АТ "ПІВДГЗК" прямо залежить особа кредитора AT "ПІВДГЗК" щодо виплати дивідендів, відповідно, у випадку виплати AT "ПІВДГЗК" дивідендів неналежній особі, позивачу буде завдано збитків у розмірі виплачених дивідендів. Позивач вважає, що оспорювані договори вказують на єдину мету здійснення операцій з передачі акцій, емітованих AT "ПІВДГЗК" в кількості 1 15198398 шт. з рахунків у цінних паперах осіб 1-6 на рахунки в цінних паперах осіб 7-13, а саме такою метою є уникнення наслідків застосування наказу про всесвітній арешт активів основних власників групи "Приват", накладеного Високим Судом Англії. Оскільки у випадку перерахування коштів на рахунки юридичних осіб, активи яких арештовані Високим Судом Англії, кінцеві вигодонабувачі, якими ймовірно є особи, які контролюють активи групи "Приват", будуть позбавлені можливості розпоряджатися такими коштами до припинення чинності всесвітнього арешту.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що ненадання позивачем та депозитарною установою - ТОВ "Солід Дніпро" договорів, на підставі яких MIKINOS VENTUTES LTD набуло акції АТ "ПІВДГЗК", не впливає на оцінку того факту, що вказані договори укладені між відповідачами, а позивач не є стороною даних договорів.

Таким чином, у даній справі позов про визнання недійсними договорів подала особа, яка не була стороною цих договорів, - заінтересована особа.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.10.2020р. у справі № 910/12787/17 зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016р. у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016р. у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд правомірно виходив з того, що позивачем не обґрунтовано яким чином укладення договорів, які він просить визнати недійсними, призвело до порушення, невизнання або оспорювання його прав і законних інтересів, а на підтвердження порушення своїх прав позивачем не надано жодних доказів. Суд зазначив, що позивач не є стороною оспорюваних договорів, питання про його права та інтереси жодним чином не вирішувались при їх укладенні. Укладення таких договорів не впливає на права та законні інтереси позивача, що свідчить про безпідставний характер поданого позову. Суд звернув увагу на наступні обставини: заміна кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів не впливає на зміст та обсяг прав та обов`язків позивача, тим більше з огляду на твердження позивача про те, що внаслідок укладення спірних договорів реальний власник акцій позивача не змінився; заміна кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів не призводить до порушення прав позивача; з реєстрів акціонерів та виписки з рахунку в цінних паперах АТ "ПІВДГЗК" достовірно відомо про особу кредитора у зобов`язанні з виплати дивідендів.

Щодо посилання позивача на те, що від дійсності оспорюваних договорів прямо залежить особа кредитора АТ "ПІВДГЗК" для виплати дивідендів, а наслідками проведення зазначеної операції є зміни податкових зобов`язань, зокрема, втрата підстав для нарахування податків на суми доходів нерезидентів апеляційний господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 08.07.2020р. у справі № 910/12608/18. Так, Верховний Суд звернув увагу, що чинне законодавство не забороняє акціонеру товариства відступити третій особі належне йому право грошової вимоги на дивіденди, рішення про виплату яких було прийнято акціонерним товариством, та не встановлює жодних заборон на можливість заміни кредитора у відповідному зобов`язанні (тобто, зобов`язанні по виплаті дивідендів, розподілених акціонерним товариством). Таке зобов`язання є грошовим і не є таким, що нерозривно пов`язано з особою кредитора, тому, заборона, встановлена у ст. 515 ЦК України, на спірні правовідносини не поширюється.

Крім цього, питання щодо ведення податкового обліку, нарахування та сплати податків не відноситься до юрисдикції господарський судів, а позивач не є особою, яка в силу закону наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні правомірно не взяв до уваги доводи позивача про намагання відповідачів через передачу акцій AT "ПІВДГЗК" уникнути всесвітнього арешту активів з огляду на не підтвердження цих доводів належними та допустимими доказами.

Таким чином, місцевий господарський суд з`ясував характер спірних правовідносин сторін, надав оцінку змісту порушеного права (інтересу) АТ "ПІВДГЗК" оспорюваними договорами, стороною яких позивач не є, дослідив обставини справи і наявні у ній докази та визнав недоведеним позивачем належними засобами доказування у розумінні положень статей 76-79, 91 Господарського процесуального кодексу України факт порушення такими договорами прав і законних інтересів позивача, які підлягали би захисту у судовому порядку, а також те, які саме права позивача порушено та в який спосіб відбувається таке порушення.

Апеляційний господарський суд враховує, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача оспорюваними договорами є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020р. у справі № 910/6091/19).

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки відсутність порушення прав і законних інтересів позивача спірними договорами є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, доводи, викладені у апеляційній скарзі позивача, які стосуються суті спору (відповідності/невідповідності умов оспорюваних правочинів вимогам законодавства), апеляційний господарський суд не бере до уваги.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався місцевий господарський суд. Водночас апеляційний господарський суд погоджується із доводами MIKINOS VENTUTES LTD, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, як такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020р. у справі № 904/5487/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено - 23.12.2020р.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков