Рішення

від 21.12.2020 по справі 904/3853/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2020м. ДніпроСправа № 904/3853/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Головахи К.К., розглянувши справу

за позовом Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" м. Київ

до Відповідача-1:Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬМОНТАЖРЕМОНТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

Відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 202 232,41 грн.

Представники:

Від позивача Железняк О.В. -адвокат

Від Відповідача-1 Баннов Є.Г. -представник

Від Відповідача-2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" звернулось до господарського суду з позовом до Відповідача -1:Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬМОНТАЖРЕМОНТ" та Відповідача -2: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 202 232,41 грн., яка складається з суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 167 191,43 грн., 0,04 грн. - заборгованості по відсоткам, 28 000,00 грн. - заборгованості по комісії, 2 020,91 грн. - штрафу та 5 020,03 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем -1 порушені зобов`язання за щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати в повному обсязі процентів у вигляді щомісячної комісії.

Позовні вимоги до Відповідача -2 обґрунтовані не виконанням останнім договору поруки № Т 05.10.2018 І 6164 від 14.11.2018. року, відповідно до умов якого Поручитель зобов`язався відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть в майбутньому, які випливають з умов Заявки-договору № ID5599654 від 14.11.2018.

Разом з позовною заявою Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" подало до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить в якості забезпечення позову накладати арешт на майно, що належить на праві приватної власності відповідачу-2 (поручителю) ОСОБА_1 .

Ухвалою від 21.07.2020 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Таскомбанк" про забезпечення позову відмовлено.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" 21.07.2020 надано запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Дніпропетровській області , щодо доступу до персональних даних, що містяться в картотеці реєстраційного обліку стосовно Відповідача-2: ОСОБА_2 .

03.08.2020 на адресу суду від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Дніпропетровській області надійшла відповідь.

Ухвалою від 05.08.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати докази направлення на адреси Відповідачів -1 та -2 позовної заяви з додатками.

- надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

10.08.2020 року позивач надав заяву про усунення недоліків.

У зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою від 13.08.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального пзовного провадження та призначив підготовче засідання на 08.09.2020.

Ухвалою суду від 08.09.2020 відкладено підготовче засідання на 05.10.2020.

24.09.2020 відповідач-1 надав відзив на позов в якому проти задоволення позов у заперечив, просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 231 ГПК.

Позивач у відзиві на позов зазначає, що вимоги позивача, зокрема ґрунтуються на договорі поруки, який укладений з відповідачем-2, як фізичною особою ОСОБА_1 , та заявляються до нього як солідарні.

Враховуючи приписи п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, розгляд спору не відноситься до юрисдикції господарського суду, а тому, у відповідності до ст.. 231 ГПК України, провадження у справі має бути закрито у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Також відповідач-1 вказав на те, що він не спростовує факту отримання кредитних коштів, однак зазначає, що при оформленні заяви-договору № ID5599654 від 14.11.2018 та договору поруки, ці документи підписувалися власноруч, як відповідачем-1, та і відповідачем-2. При цьому, обидва примірники вказаних документів надавалися представнику банку для їх подальшого оформлення з боку банку. Однак, другі їх примірники позивач не повернув.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що надані позивачем до позову документи не містять підписи обох відповідачів, а тому є неможливим перевірити достовірність тих примірників заяви-договору та договору поруки, які в дійсності підписувалися відповідачами.

Також відповідач-1 вважає, що між позивачем та відповідачами кредитна угода та договір поруки укладені з недодержанням письмової форми, а тому є нікчемними та такими, що не породжують відповідних прав та обов`язків, які з них випливають. Зокрема тих, які стосуються сплати відсотків, комісії, штрафу та пені.

Оскільки умови договорів розробляється баком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідач-1 вказує на те, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги, посилається на Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК , як невід`ємну частину договору, відповідно до яких допускається укладення кредитної угоди в електронній формі.

05.10.2020 ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів до 11.11.2020 року та відкладено підготовче засідання до 13.10.2020.

08.10.2020 Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій він зазначає, що заява - договір підписана електронним цифровим підписом директора ОСОБА_3 , а договір поруки підписаний електронним цифровим підписом ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_3 , діючи від імені Відповідача -1 та ОСОБА_1 , діючи від власного імені, скористалися своїми правами та на підставі Закону України "Про електронні довірчі послуги" вчинили правочини, підписавши заяву - договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" та договір поруки, відповідно, власними електронними цифровими підписами.

13.10.2020 Відповідач -1 та Відповідач -2 надали до суду заперечення на відповідь на відзив, заяву про проведення процедури врегулювання спору та лист про відкладення судового засідання у зв`язку з поданими документами та необхідністю вжиття заходів щодо врегулювання спору.

В запереченні на відповідь на відзив Відповідачі-1 та -2 зазначили, що правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК в редакції, що діяла на дату оформлення кредитного договору та договору поруки, тобто станом на 14.11.2018, на офіційному суйті банку відсутні.

Наданий позивачем до матеріалів справи витяг з вказаних Правил не містить відомостей про те, з якого часу ці Правила були введені в дію, та не свідчить про те, що відповідачі були ознайомлені з цими Правилами та погодилися з ними на момент укладення кредитного договору.

Таким чином, відповідачі вважають, що позивачем не доведено той факт, що з умовами Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ ТАСКОМБАНК в тій редакції, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та відповідно до цих правил позивач набув право дострокового повернення кредиту.

Також відповідаі-1 та-2 зазначають, що враховуючи те, що кредитним договором встановлений строк повернення кредиту 14.11.2020, то на моменту звернення до суду з позовом у позивача не виникло право вимагати дострокового повернення кредиту.

Крім того, відповідачі -1 та - 2 вказують на те, що Законом України Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби COVID-19 № 691-ІХ від 16.06.2020 розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнений пунктом 15, відповідно до якого, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцяти денний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кретит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Таким чином, відповічі-1 та -2 вважають, що вказаним законом відповідач-1 звільняється від обов`язків сплатити на користь позивача штраф та пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а тому розмір позовних вимог в цій частині позивачем визначений невірно.

В заяві про проведення процедури врегулювання спору Відповідачі-1 та -2 повідомляють про намір врегулювати спір з Позивачем та просять винести ухвалу про проведення процедури врегулювання спору та зупинити провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.10.2020 в задоволенні заяви відповідачів-1 та-2 про проведення процедури врегулювання спору та зупинення провадження у справі відмовлено, підготовче засідання відкладено до 02.11.2020.

02.11.2020 року судове засідання не відбулось у зв`язку із відпусткою судді Н.Г. Назаренко з 02.11.2020 по 09.11.2020, про що сторін по справі повідомлено належним чином.

Ухвалою від 10.11.2020 призначено підготовче засідання на 16.11.2020.

16.11.2020 (на електронну пошту суду) та 17.11.2020 (до канцелярії суду). відповідачі -1 та -2 надали додаткові пояснення в яких зазначили, що до відповіді на відзив на позовну заяву, позивачем надано дисковий носій з файлами формату "РDF": "підписаний_КД_СТАЛЬМОНТАЖРЕМОНТ.РDF"; "підписаний_ДП_ОлексієнкоО_КРБ.РDF". Ознайомившись зі змістом цих файлів на дисковому носії, відповідачі зазначають, що вони за змістом нічим не відрізняються від тих документів (заяви-договору №ID5599654 та договору поруки), які додавалися позивачем до позовної заяви та містяться в матеріалах справи. При цьому, ці документи також не містять відмітки про те, що вони з боку відповідачів підписані кваліфікованим цифровим підписом, а тому у відповідності до вимог закону України "Про електронний цифровий підпис" та приписів ст. 42 та ст. 96 ГПК України не можуть вважатися належними доказами, оскільки вони подані не в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, яка прирівнюється власноручного підпису.

ри цьому ПУхвалою від 16.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляджу справи по суті на 08.12.2020. Ухвалою від 16.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 08.12.2020.

08.12.2020 від відповідача -2 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою від 08.12.2020 судове засідання відкладено до 21.12.2020.

У судовому засіданні 21.12.2020 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач -1 проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов на додаткових пояснень.

Відповідач - 2 у судове засідання не з`явився, 08.12.2020 надав до суду заяву в якій проти задоволення позову заперечив та просив справу розглянути без його участі.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 21.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладанням кредитного договору, строку дії договору, погодженого кредитного ліміту, строку користування кредитом, погодженого розміру процентів за кредитом, комісій та інших платежів, графіку погашення кредиту, штрафних санкції, наявність прострочень з боку відповідача-1. Також, предметом доказування у даній справі є встановлення обставин пов`язаних з укладенням договору поруки, строку дії договору, обсягу відповідальності поручителя перед позивачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю СТАЛЬМОНТАЖРЕМОНТ своїх обов`язків за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що 14.11.2018 між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬМОНТАЖРЕМОНТ" (відповідач-1, позичальник) підписано заяву-договір № ID5599654 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу» ).

Договір ID5599654 від 14.11.2018 є договором приєднання у розмінні статті 634 Цивільного кодексу України. В зв`язку з чим, умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку та укладаються лише шляхом приєднання до договору в цілому. Підписання договору є підтвердженням наміру позичальника укласти кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладення договору.

Відповідно до пункту 1.1 заяви-договору, за умови наявності вільних коштів банк зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 заяви-договору, кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "ТАСКОМБАНК" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.

Розділом 2 договору "Умови надання кредиту" передбачено:

- розмір кредиту: 400 000,00 грн.;

- валюта кредиту: гривня;

- вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом: 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди: 1,75% від суми виданого кредиту (щомісячно);

- тип процентної ставки: фіксована;

- терміни і порядок погашення кредиту: згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору;

- термін повернення кредиту: 14.11.2020.

За умовами пункту 3.2 договору, остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в пункті 2.6 цього договору.

В розділі 4 договору «Інші умови» визначено, що цей договір, правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» та цінові параметри продукту є кредитним договором. Цей договір є договором приєднання у визначені статті 634 Цивільного кодексу України, в зв`язку із чим: умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.

Відповідно до пункту 4.3 договору, підписання договору є підтвердженням наміру позичальника укласти кредитний договір, а дата підписання вважається датою укладення договору.

Згідно пункту 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт-кредитний ліміт на поточний рахунок в ТАС24/Бізнес) - при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт банк/інтернет клієнт банк «ТАС24/БІЗНЕС» , або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через веріфікований номер телефону, якій належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Судом встановлено, що відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю СТАЛЬМОНТАЖРЕМОНТ в особі директора Сосніної І.В., скористався своїм правом та вчинив правочин, підписавши Заяву-договір № ID5599654 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу» ) електронно-цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату та відображенням ЕЦП на самому договорі (а.с. 13).

Із наданої позивачем банківської виписки вбачається, що на виконання умов договору позивач надав відповідачу-1 кредит у сумі 400 000,00грн. (а.с. 16-20).

Відповідач-1, в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов`язань, на підтвердження викладених в позовній заяві обставин позивач надав виписки по особовому рахунку за період з 14.11.2018 по 10.07.2020.

У зв`язку з порушенням відповідачем-1 строків повернення кредиту, позивач звернувся до відповідача-1 03.02.2020 з листом-повідомленням та 19.03.2020 з повідомленням-вимогою, в яких вимагав у відповідача-1 дострокового повернення кредиту.

Відповідач-1 на вимогу позивача не відреагував, заборгованість за заявою-договором не сплатив.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 зобов`язань за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") №ID5599654 від 14.11.2018, в частині повного та своєчасного повернення кредиту.

Згідно з розрахунку, наданого позивачем, станом на 08.07.2020 заборгованість за кредитом складає 202 232,41 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту (у т.ч. прострочена) - 167 191,43 грн.

- заборгованість за комісії (у т.ч. простроченій) - 28 000,00 грн.

- заборгованість по відсоткам (в т.ч. простроченим) - 0,04 грн.

- пеня на суму простроченої заборгованості - 5 020,03 грн.

- штраф - 2 020,91 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На час розгляду спору доказів сплати заборгованості по кредиту господарському суду не надано, обставин наведених позивачем у позовній заяві належними та допустимими доказами не спростовано, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення заборгованості по тілу кредиту - 167 191,43 грн., 0,04 грн. - заборгованість по відсоткам та 28 000,00 грн. - заборгованості по комісії.

Щодо нарахування пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (за ч.4 цієї статті), а штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (за ч.6 цієї статті).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 3.3 договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до пункту 18.2.1.5 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в Акціонерному товариству "Таскомбанк", у разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого п. 18.2.1.2., клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

У зв`язку із порушенням відповідачем-1 строків повернення кредитних коштів та сплати комісії, позивач нарахував пеню у розмірі 5 020,03 грн. за період з 08.01.2020 по 08.07.2020.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 08.01.2020 по 08.07.2020 судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню становить 5 020,03 грн.

Щодо нарахованого позивачем штрафу у розмірі 2 020,91 грн. за період з 08.01.2020 по 08.07.2020, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у загальному розмірі 2 020,91 грн. не обґрунтовано нормами закону та/або положеннями кредитного договору, за якими для відповідача-1 встановлена відповідальність у вигляді штрафу за порушення грошових зобов`язань за кредитним договором та/або узгоджений розмір штрафу. За таких обставин суд вважає позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 2 020,91 грн. необґрунтованими та безпідставними.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 14.11.2018 між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (кредитор) та ОСОБА_1 (відповідач-2, поручитель) укладено договір поруки № Т 05.10.2018 І 6164, у відповідності до якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю СТАЛЬМОНТАЖРЕМОНТ (боржником) зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі заяви-договору № ID5599654 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу» ) від 14.11.2018, що укладений між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

Поручитель ОСОБА_4 скористався своїм правом та вчинив правочин, підписавши договір поруки № Т 05.10.2018 І 6164 від 14.11.2018 електронно-цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату.

Згідно пункту 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором, в тому числі:

- повернути кредитору кредит у вигляді кредиту у розмірі 400 000,00 гривень, у терміни (строки), визначені кредитним договором та додатком №1 до кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше « 14» листопада 2020 року;

- щомісяця сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 0,0001% річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору, та в строки, що встановлені кредитним договором;

- щомісяця сплачувати комісію за управління кредитом в розмірі 1,75 % від суми виданого кредиту в порядку, встановленому кредитним договором;

- сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов`язань за кредитним договором.

- у випадках, передбачених кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.3 договору поруки, виконанням зобов`язань, забезпечених цим договором, вважається виконання боржником своїх зобов`язань, зазначених в пункті 1.2 цього договору в повному обсязі в строк, порядку та на умовах кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що впливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник.

Пунктом 3.1. договору визначено, що у випадку невиконання боржником будь-яких зобов`язань за кредитним договором або невиконання зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу поручителя, зазначену в розділі 7 цього договору, та копію надсилає боржнику.

У пункті 5.2 договору поруки визначено, що порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом 5 (п`яти) років від дня настання строку повернення кредиту не пред`явить вимоги до поручителя.

Також, позивач надіслав 03.02.2020 лист-повідомлення та 19.03.2020 повідомлення-вимогу на адресу відповідача-2 (поручителя), в яких вимагав достроково повернути кредит. Відповідач-2 на вимогу позивача не відреагував, заборгованість за кредитним договором не сплатив.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки, позивач набув право вимоги до поручителя (відповідача-2), як солідарного боржника щодо погашення заборгованості за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") №ID4863175 від 27.06.2018.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, в ході вирішення спору судом встановлений факт наявності заборгованості відповідачів-1,-2, за заявою-договором про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") №ID5599654 від 14.11.2018 у таких розмірах: 167 191,43 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 0,04 грн. - заборгованість по відсоткам; 28 000,00 грн. - заборгованість по комісії та 5 020,03 грн. - пеня.

Посилання відповідачів -1 та -2 на те, що провадження у даній справі слід закрити судом не приймаються на підставі наступного.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 904/2542/15-ц зазначено, що:

"...

23. Тобто, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

...

31. Стаття 1 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) обмежувала участь фізичних осіб у господарському судочинстві окремими категоріями спорів, до яких не було віднесено спори щодо виконання умов кредитного договору між кредитором, боржником за основним зобов`язанням і поручителями, частина з яких є фізичними особами.

...

46. Такі позовні вимоги до відповідачів, як встановив Верховний Суд України, можуть бути самостійними й окремими предметами позовів, пред`явлених залежно від суб`єктного складу сторін за правилами господарського чи цивільного судочинства. Проте Велика Палата Верховного Суду вважає, що захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і кількох поручителів у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього. Вказане підтверджує і припис пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (див. пункти 22-23 цієї постанови).

...

63. Тобто, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

64. Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання."

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, позивач, як кредитор, подав до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачем-2 наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 (суб`єкта господарської діяльності). За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Заперечення відповідачів -1 та -2 щодо того, що Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» не можуть бути частиною кредитного договору, так як ними не підписувались, та на те, що банк не має права дострокового витребування кредиту, нараховувати комісійні платежі, а також вимагати сплати штрафів та пені, які не передбачені умовами кредитного договору судом не приймаються на підставі наступного.

Суд погоджується із доводами відповідачів-1 та -2, що Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» не можна вважати складовою кредитного договору та договору поруки, оскільки вони ними не підписані і не визнаються, а також з огляду на їх мінливий характер.

Натомість, з урахуванням графіку погашення кредиту, право позивача на дострокове стягнення коштів за кредитним договором у випадку його не виконання передбачено прямими нормами закону, а саме ч. 2 ст. 1050 ЦК України, згідно якої якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Відтак, оскільки повернення кредиту мало відбуватися згідно Графіку, який є невід`ємною частиною кредитного договору, то з порушенням відповідачем-1 чергового платежу банк має право вимагати дострокового повернення решти кредиту в повному обсязі.

Суд не приймає пояснення відповідачів -1та -2 щодо непідписання ними договору-заявки та договору поруки у зв`язку з тим, що ці пояснення жодним доказом не підтверджуються.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи електронний доказ - диск (а.с. 119), на якому містяться докази підписання договору-заявки та договору поруки відповідачами -1 та -2.

Зазначений диск оглянуту в судовому засіданні 21.12.2020 та за допомогою програми відкритого ітнернет сервісу "перевірка кваліфікованого електронного підпису" Центрального засвідчувального органу (https://сzo.gov/verify) перевірено наявність електронних-цифрових підписів на спірних договорі-заявці та договорі поруки.

Відповімо до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку сам юридичну силу, які і власноручний підпис, та має презумцію його відповідності власноручному підпису.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з відповідачів-1,-2 заборгованості по тілу кредиту у сумі 167 191,43 грн.; 0,04 грн. - заборгованості по відсоткам; 28 000,00 грн. - заборгованості по комісії та 5 020,03 грн. - пені.

В частині солідарного стягнення з відповідачів-1 та -2 штрафу у розмірі 2 020,91 грн. слід відмовити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, втрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: з відповідача-1 на користь позивача в розмірі 1 501,59 грн., з відповідача-2 на користь позивача в розмірі 1 501,59 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛЬМОНТАЖРЕМОНТ" та Відповідача-2: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 202 232,41 грн. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "СТАЛЬМОНТАЖРЕМОНТ" (50051, Дніпропетровска область, м. Кривий Ріг, вул.. Медична,б. 2 оф. 10, код ЄДРПОУ 35230289) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, б. 30, код ЄДРПОУ 09806443) 167 191,43 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 0,04 грн. - заборгованості по відсоткам; 28 000,00 грн. - заборгованості по комісії та 5 020,03 грн. - пені, про що видати наказ.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, б. 30, код ЄДРПОУ 09806443) 167 191,43 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 0,04 грн. - заборгованості по відсоткам; 28 000,00 грн. - заборгованості по комісії та 5 020,03 грн. - пені, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгова компанія "СТАЛЬМОНТАЖРЕМОНТ" (50051, Дніпропетровска область, м. Кривий Ріг, вул.. Медична,б. 2 оф. 10, код ЄДРПОУ 35230289) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, б. 30, код ЄДРПОУ 09806443) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 501,59 грн., про що видати наказ.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, б. 30, код ЄДРПОУ 09806443) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 501,59 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В частині солідарного стягнення з відповідачів-1 та -2 штрафу у розмірі 2 020,91 грн. - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.12.2020

Суддя Н.Г. Назаренко