Рішення

від 17.12.2020 по справі 906/1119/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1119/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР"

про стягнення 18725,67грн (з урахуванням заяви №029/401 від 09.10.2020 про зменшення позовних вимог)

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" 20225,67 грн за договором поставки №223/ОД/ЖТ/19 від 23.09.2019, з яких 16063,70 грн основного боргу, 4102,77грн штрафу, 59,20грн 3% річних.

Ухвалою суду від 21.09.2020, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.10.2020.

Ухвалою від 19.10.2020 прийнято до розгляду заяву №029/401 від 09.10.2020 про зменшення розміру позовних вимог до 18725,67 грн, з яких 14563,70 грн основного боргу, 4102,77грн штрафу, 59,20грн 3% річних, та відкладено розгляд справи на 17.11.2020.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. у відпустці з 16.11.2020 по 23.11.2020, справа №906/1119/20, призначена на 17.11.2020 о 11 год. 30 хв., в судове засідання не вносилась.

Ухвалою від 24.11.2020 суд призначив підготовче засідання на 17.12.2020.

16.12.2020 та 14.12.2020 на адресу суду від позивача надійшли клопотання, згідно яких останній повідомляє, що відповідач після 09.10.2020 частково сплатив суму боргу, внаслідок чого станом на 09.12.2020 заборгованість складає 12500,00грн. При цьому, позивач просить суд при розподіленні суми судового збору врахувати приписи ч.3 ст. 130 ГПК України.

Представники сторін в судове засідання 17.12.2020 не з`явились. 17.12.2020 на електронну адресу від відповідача надійшов лист, згідно якого останній повідомляє, що в період з 04.09.2020 ним було здійснено оплати на загальну суму 20513,82грн. До листа додано копію платіжного доручення №1506 від 17.12.2020 на суму 12500,00грн.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №223/ОД/ЖТ/19 (далі - Договір (а.с. 10-12)), за п. 1.1. якого постачальник зобов`язався продати та передати у власність покупця металопрокат (далі по тексту "Товар"), а покупець зобов`язався оплатити та прийняти товар від постачальника згідно умов даного Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків-фактур на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 4.2. Договору, вартість товару визначається у Специфікаціях та/або видаткових накладних та/або рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами Договору.

Орієнтована загальна сума договору становить 3000000, в т.ч. ПДВ-20%. Загальна сума договору визначається за сумою всіх підписаних специфікацій та/або видаткових накладних та/або сплачених рахунків-фактур (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору, умови оплати продукції: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару. Покупець здійснює оплату протягом 1 (одного) банківського дня з дати виписки постачальником рахунку-фактури, якщо інше не передбачене у цьому рахунку-фактурі.

21.07.2020 сторонами підписано Специфікації №СФ7-07808, №СФ7-07807 та №СФ7-07815 (а.с.13-15), які є додатками до Договору № 223/ОД/ЖТ/19 від 23.09.2019, згідно яких сторони погодили умови оплати: 7 банківських днів від дати відвантаження.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору, згідно видаткових накладних від 24.07.2020, поставив відповідачу товар на загальну суму 20513,82грн.

Зазначає, що відповідач розрахунки за надані послуги здійснив частково, сплативши до звернення до суду 4450,12 грн (2500,00 грн 04.09.2020 та 1950,12 грн 07.09.2020) та 1500,00 грн після звернення до суду (1000,00 грн 10.09.2020 і 500,00 грн 30.09.2020), внаслідок чого (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) сума заборгованості склала 14563,70 грн.

Під час розгляду справи, сторони повідомили суд про погашення відповідачем усієї суми основного боргу.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань в частині проведення розрахунків стало підставою для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Крім суми основного боргу, позивач заявив до стягнення з відповідача 4102,77грн штрафу та 59,20грн 3% річних.

В обґрунтування своєї позиції позивач зсилається на ст. 526, 530, 549, 50, 610, 625,692 ЦК України та ст. 193, 199, 230, 265 ЦК України.

Матеріали справи не містять відзиву, чи будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача.

Оцінивши в сукупності надані до справи документи, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки №223/ОД/ЖТ/19 від 23.09.2019 та додатків до нього (а.с. 10-15).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Наявними в матеріалах справи товарно-транспортними та видатковими накладними №РН7-004088, №РН7-004087 та №РН7-004089 від 24.07.2020 (а.с. 16-24) підтверджено, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 20513,82грн.

Натомість, відповідач на час звернення до суду свої зобов`язання щодо оплати виконав частково, заборгувавши позивачу 16063,70 грн.

В процесі розгляду справи відповідач у повному обсязі погасив основну заборгованість, про що повідомляв позивач у своїх клопотаннях, вказував відповідач у листі від 17.12.2020 та підтверджується матеріалами справи (а.с. 62-69, 78-79, 86-87, 91-92).

Пунктом 2 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши викладені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що у даній справі дійсно відсутній предмет спору в частині стягнення 14563,70 грн основного боргу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦКУ).

Так, у п.7.2. Договору сторони погодили, що у випадку невиконання зобов`язань з оплати товару, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу (а.с. 2), суд дійшов висновку, що його нарахування в сумі 4102,77 грн проведено вірно, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (а.с. 5) за період з 05.08.2020 по 09.09.2020, з урахуванням здійснених проплат, суд встановив, що при здійсненні нарахування 3% річних по видатковій накладній №РН7-004088 від 24.07.2020 на суму 4450,12грн, позивач помилково включив до періоду, за який здійснюється їх нарахування, день оплати. За розрахунком суду, по вказаній накладній, 3% річних правомірно нараховувати за період з 05.08.2020 по 03.09.2020 (оплату здійснено 04.09.2020), що складає 10,94грн, та за період з 04.09.2020 по 06.09.2020 (07.09.2020 - оплата) на суму боргу у розмірі 1950,12грн, що складає 0,48грн.

По решті накладних розрахунки 3% річних здійснено вірно.

За вказаного, загальна сума обґрунтовано заявлених до стягнення 3% складає 58,83 грн. У стягненні 0,36 грн 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача підлягає 4102,77грн штрафу та 58,83грн 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення 14563,70грн грн основного боргу суд закриває на підставі п. 2 ч.1 ст.231 ГПК України. У стягненні 0,36грн 3% річних суд відмовляє.

При цьому, зважаючи, що у своїх клопотаннях від 10.11.2020 (а.с. 78) та від 09.12.2020 позивач просив суд врахувати приписи ч. 3 ст. 130 ГПК України, згідно якої якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес ВР" (13308, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Космічна, буд. 76, кв. 2, ід. код 42426382)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ІСТЕЙТ" (69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 6-А, ід. код 32040840)

- 4102,77 грн штрафу;

- 58,83 грн 3% річних;

- 2101,96 грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 14563,70 грн основного боргу.

4. У стягненні 0,36 грн 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.12.20

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2 - позивачу - anastasya.opalatenko@mdgr.com.ua;

3 - відповідачу - progresvr@ukr.net