Рішення

від 14.12.2020 по справі 907/697/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2020 м. Ужгород Справа № 907/697/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/697/20

за позовом державного підприємства Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я , м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю Сенте-Лаб , м. Ужгород про стягнення суми 785,91 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 785,91грн., у тому числі 294,03грн. пені за прострочення виконання зобов`язання за договором поставки №144/1-20 від 14.04.2020, суми 467,78грн. штрафу та 24,10грн. три відсотки річних, посилаючись на вимоги положень статей 15, 16, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 554, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, враховуючи вимоги статей 173, 179, 193, 229, 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/697/20 не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.10.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 20.11.2020 р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідач на виконання вимог ухвали суду від 09.10.2020 року подав відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Заявив, що Відповідач в рахунку-фактурі № 340 від 15.04.2020 не зазначив термін поставки товару, а Позивач погодився з ним і оплатив вартість товару без остаточного узгодження терміну його поставки, у зв`язку з чим можна наголошувати на тій обставині, що сторони Договору в свою чергу не узгодили конкретний строк терміну поставки товару, а це в свою чергу суперечить п. 5.3.

Звертає увагу на те, що під час укладення між Позивачем і Відповідачем Договору вже діяла Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронаввірусом SARS-CoV-2 і на території України вже був впроваджений карантин, і така ситуація прямим чином впливала на своєчасне виконання зобов`язань Відповідачем щодо поставки товару, яку він не міг заздалегідь передбачити на момент укладення Договору.

Зокрема відповідач вказує, що з метою належного виконання зобов`язань Відповідач своїм листом Вих.№ 20 від 04.05.2020р. повідомив Позивача про перенесення терміну поставки товару і узгодження іншого строку. У відповідь на лист Відповідача, Позивач тільки через 39 календарних днів, а саме:12.06.2020р.надав останньому письмову відповідь Вих. № 2215/23-8 Про зміну терміну поставки товару за договором якою фактично проігнорував можливість узгодження нового строку терміну поставки товару, натомість нагадав Відповідачу про необхідність надання підтверджуючих документів стосовно настання форс-мажорних обставин.

23.11.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, якою позивач повністю заперечує доводи відповідача та вважає їх безпідставними. Зазначає, що умовами Договору чітко встановлено строк (термін) поставки товару, який не може перевищувати 45 днів з моменту оплати товару Позивачем. У рахунку-фактурі № 340 від 15.04.2020 ТОВ Сенте-Лаб не конкретизовано календарну дату поставки товару, а лише зазначено: термін поставки товару не більше 45 днів , що узгоджується із строком (терміном) поставки товару, визначеним сторонами у пункту 5.1 Договору з врахуванням пункту 5.3 Договору.

3 огляду на те, що Позивачем було здійснено оплату товару 22.04.2020, що підтверджується платіжним дорученням №838, перебіг строку виконання Відповідачем зобов`язання з поставки товару починається з 23.04.2020 і не може перевищувати 45 днів. Тобто, Відповідач зобов`язаний був поставити товар не пізніше 06.06.2020. Проте, Відповідач здійснив поставку товару на суму 6 682,50 грн. лише 21.07.2020, що підтверджується видатковою накладною №743 від 21.07.2020. Таким чином, з 07.06.2020 по 20.07.2020 вважається періодом прострочення Відповідачем строку виконання договірного зобов`язання з поставки замовленого Позивачем товару, чим, зокрема, порушено частину першу статті 530 ЦК України, пункт 5.1 Договору.

Стверджує, що Відповідач вводить суд в оману, стверджуючи, що у відповідь на претензію Позивача №63 від 28.07.2020 за вих. №14/218/Б, ним було надано підтверджуючі документи про настання форс-мажорних обставин. Оскільки, пунктом 7.2 Договору передбачено, що дія обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Разом з тим, позивач підтримує заявлені ним позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Відповідач у поданих суду запереченням на відзив зокрема вказує, що Відповідач як під час укладення, а згодом і виконання договору не міг передбачити таку значну затримку терміну (строку) поставки товару з вини іншої держави країни експортера. Своїми діями Відповідач неодноразово намагався врегулювати ситуацію з Позивачем відносно зміни терміну (строку) поставки товару, але натомість останній не виявив бажання пійте назустріч Відповідачу, що в кінцевому результаті призвело до безпідставного нарахування штрафних санкцій Відповідачу, у зв`язку з неналежним виконанням терміну поставки товару останнім.

Зазначив, що з метою отримання відповідного сертифікату про настання форс-мажорних обставин, Відповідач попередньо звертався до Київської торгово-промислової палати, але після розгляду пакету наданих документів, представник останньої наголосив про необхідність надання Відповідачем документів підтверджуючих настання форс-мажорних обставин в країні експортера - Італії, оскільки затримка поставки товару саме відбулась з вини експортера. Після чого Відповідач звернувся до експортера і наполегливо вимагав надання підтверджуючих документів про настання форс-мажорних обставин в країні виробника, на що отримав лист Вих. б/н від 16.06.2020р., в якому представник заводу-виробника зазначив про відсутність вини Відповідача, а також про тимчасову неможливість експорту товару, який був предметом Договору між Позивачем і Відповідачем, з посиланням на внутрішнє законодавство.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України (далі Позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сенте Лаб (далі Відповідач, Постачальник) було укладено Договір поставки (товару) № 144/1-20 від 14 квітня 2020 року (далі - Договір).

Згідно із пунктом 1.1 Договору, Відповідач зобов`язувався поставити та передати у власність Позивача, на підставі замовлення останнього, товар, а саме:10мл.пробірка циліндрична з гвинтовою пробкою з у кількості 990 штук (далі - товар), а Позивач зобов`язувався прийняти такий товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Замовлення Товару здійснюється на підставі надісланого уповноваженою особою покупця з електронної пошти (drobishevskп@dec.gov.ua) Замовлення на електронну пошту Постачальника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Постачальник зобов`язаний, протягом одного робочого дня з моменту отримання замовлення, підтвердити його отримання шляхам направлення зі своєї електронної пошти (zakupka@sente-lab.саm) на електронну пошту Замовника (drobishevskп@dec.gov.ua) підтвердження, що підписано його уповноваженої особою (пункт 2.1 Договору).

Згідно пункту 2.2 Договору після отримання Замовлення Постачальник протягом п`яти робочих днів надає Покупцю рахунок фактуру.

Відповідно до пункту 4.1, ціна Договору є твердою та визначається як сума вартості всього фактично поставленого Відповідачем і прийнятого Позивачем товару протягом строку дії Договору, що підтверджується Сторонами видатковими накладними та складає 6682,50 грн., в т.ч. ПДВ 7% - 437,17 грн.

Згідно із пунктом 4.4 Договору, вартість товару включає ціну товару, витрати Відповідача на пакування, маркування, завантаження та розвантаження, сплату обов`язкових платежів (податки, збори, мито, інші обов`язкові платежі), поставку товару у місця поставки, передбачені у пункті 5.4 Договору, а також всі інші витрати, понесені Відповідачем.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що після отримання замовлення Постачальник протягом п`яти робочих днів виставляє Покупцю рахунок-фактуру з обов`язковим зазначенням найменування, ціни, місця та терміну поставки товару, який не може перевищувати 45 днів.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що Центр здійснює попередню оплату замовленого товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у розмірі вартості товару на поточний рахунок Відповідача.

У пункті 5.3 Договору зазначено, що з моменту оплати товару Відповідач протягом визначеного в рахунку-фактурі терміну поставки зобов`язаний за свій рахунок поставити товар за адресою Лабораторії з контролю якості медичних імунобіологічних препаратів (місце поставки), узгодженою з уповноваженими особами Позивача, а саме: вул. М. Амосова, 9, м. Київ.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (пункт 6.1 Договору).

Відповідно до пункту 6.3 Договору, у разі порушення термінів поставки товару, передбачених цим Договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 01 (нуль цілих одна десята) відсотків вартості товару, з яких допущено прострочення доставки за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Згідно з пунктом 6.4 Договору, у випадку порушення Відповідачем обов`язків щодо передачі попередньо оплаченого товару у встановлений Договором строк, останній відповідно до статті 536 ЦК України сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 (три) відсотка річних на суму попередньої оплати.

Відповідно до пункту 9.1, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками та діє до 31 липня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

На виконання пункту 5.1 Договору, 15 квітня 2020 року Відповідачем було надано Позивачу рахунок-фактуру №340 на замовлений товар, артикул 10361/SG/CS в кількості 990 шт. на загальну суму 6 682,50, в тому числі ПДВ за ставкою 7 % - 437,17 грн.

22 квітня 2020 року Позивачем, на підставі платіжного доручення №838 було здійснено 100% попередню оплату в розмірі 6 682,50 грн. за згідно з рахунком №430 від 15 квітня 2020 року.

За доводами Позивача огляду на пункти 5.1, 5.3 Договору, 23 квітня 2020 року є датою, з якої розраховується строк поставки товару Відповідачем, що не може перевищувати 45 днів, тобто товар повинен був бути поставленим останнім не пізніше 06 червня 2020 року.

ТОВ Сенте-Лаб здійснило поставку товару на суму 6 682,50 грн. 21 липня 2020 року. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №743 від 21 липня 2020 року.

Позивач зазначив, період з 07 червня 2020 року по 20 липня 2020 року вважається прострочення Відповідачем строку виконання договірного зобов`язання з поставки замовленого Позивачем товару, що становить 44 календарних дні.

04.05.2020 року відповідачем надіслано позивачу лист вих.№20 про зміну терміну поставки товару за договором, яка обумовлена затримкою його виробництва на підставі карантину співробітників заводу виробника.

Позивач листом №2215/23-8 від 12.06.2020 року повідомив Відповідача, що згідно умов договору обставини непереборної сили підтверджуються відповідним документом Торгово промислової палати України. Та для урахування вказаних обставин просив надати належним чином засвідчене документальне підтвердження даного факту відповідно до вимог законодавства України та умов Договору.

3 метою досудового врегулювання спору, Позивач направляв на адресу Відповідача претензію №63 від 28 липня 2020 року щодо добровільної сплати коштів у зв`язку з неналежним виконанням своїх договірних зобов`язань з поставки товару та лист №14/264/Б від 08 вересня 2020 року.

Вказана претензія задоволена не була, натомість Відповідачем надіслано позивачу лист вих.№55 від 19.08.2020 року яким Відповідач висловив незгоду з претензією та просив Позивача відмовитися від неї, а вразі незгоди з поясненнями викладеними в листі звернутися до суду.

Вказані обставини і стали приводом для звернення державного підприємства Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я , м. Київ до суду з позовною вимогою про стягнення суми 785,91 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір поставки № 144/1-20 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині поставки товару у строки обумовлені договором.

Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної поставки обумовленого товару; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за фактом порушення договірних зобов`язань, а також правових наслідків, передбачених частиною 536 ЦК України.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору 22 квітня 2020 року Позивачем, на підставі платіжного доручення №838 було здійснено 100% попередню оплату в розмірі 6 682,50 грн. за згідно з рахунком №430 від 15 квітня 2020 року.

ТОВ Сенте-Лаб здійснило поставку товару на суму 6 682,50 грн. 21 липня 2020 року. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №743 від 21 липня 2020 року.

Відповідно до умов договору після отримання замовлення Постачальник протягом п`яти робочих днів виставляє Покупцю рахунок-фактуру з обов`язковим зазначенням найменування, ціни, місця та терміну поставки товару, який не може перевищувати 45 днів.

У пункті 5.3 Договору зазначено, що з моменту оплати товару Відповідач протягом визначеного в рахунку-фактурі терміну поставки зобов`язаний за свій рахунок поставити товар за адресою Лабораторії з контролю якості медичних імунобіологічних препаратів (місце поставки), узгодженою з уповноваженими особами Позивача, а саме: вул. М. Амосова, 9, м. Київ.

За статтею 610 ЦК України порушення зобов`язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив договірні зобов`язання, своєчасно в строк по 07.06.2020 товар не поставив.

Вказані обставини Відповідачем не спростовані та не заперечені.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки. Порушення відповідачем свого зобов`язання, в частині вчасної поставки товару, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених законодавством.

З посиланням на приписи 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 536, Цивільного кодексу України та з огляду на прострочення відповідачем строку поставки товару, позивачем, заявлено позовні вимоги про стягнення 294,03 грн. пені, 467,78 грн. штрафу, а також 24,10 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (пункт 6.1 Договору).

Відповідно до пункту 6.3 Договору, у разі порушення термінів поставки товару, передбачених цим Договором, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотків вартості товару, з яких допущено прострочення доставки за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, суд перевіривши поданий розрахунок пені за період 07.06.2020 по 20.07.2020 та штрафу, дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимоги в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача кошти за користування чужими коштами в сумі 24,10 грн.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 6.4 Договору, у випадку порушення Відповідачем обов`язків щодо передачі попередньо оплаченого товару у встановлений Договором строк, останній відповідно до статті 536 ЦК України сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 (три) відсотка річних на суму попередньої оплати.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми відсотків, суд дійшов до висновку, про задоволення цієї позовної вимоги в повному обсязі.

При цьому твердження Відповідача які фактично зводяться, до існування непередбачуваних обставин які прямим чином впливала на своєчасне виконання зобов`язань Відповідачем щодо поставки товару, які він не міг заздалегідь передбачити на момент укладення Договору, що звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язання, судом не беруться до уваги з огляду на наступне.

Визначення форс-мажору дається у Законі України Про торгово-промислові палати в Україні. Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 вказаного Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні:- вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин;- мають надзвичайний характер;- є невідворотними;- унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними і що ці обставини є форс-мажором саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин довести їх надзвичайність та невідворотність. При укладенні договору сторони можуть реально оцінювати потенційні загрози прийняття того чи іншого нормативного акту, що зробить неможливим виконання зобов`язань за договором. Те що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, у відповідності до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати України № 671/97-ВР від 02 грудня 1997 року (із змінами та доповненнями), шляхом видачі сертифіката. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), із зазначенням компетенції ТПП України та регіональних ТПП, форми заяви, необхідних документів, строків видачі сертифікату тощо, визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).

Матеріали справи не містять підтверджуючих документів про наявність обставин, що звільняють Продавця (відповідача по справі) від відповідальності за невиконання зобов`язання. Таких документів відповідачем до суду надано не було.

Разом з тим, з огляду на положення ст.76 Господарського процесуального кодексу України, лист вх. б/н від 16.06.2020р., що міститься в матеріалах справи, судом не береться до уваги, оскільки він не підтверджує та не спростовує встановлених в ході розгляду справи подій, так як з нього неможливо встановити обставини, які входять в предмет доказування по даній справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги державного підприємства Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я , м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю Сенте-Лаб , м. Ужгород про стягнення суми 785,91 грн. підлягають задоволенню повністю.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сенте-Лаб (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, площа Шандора Петефі, будинок 1, квартира 3, код ЄДРПОУ 33064181) на користь Державного підприємства Державний експертний цент Міністерства охорони здоров`я України (03057, місто Київ, вулиця Антона Цедіка, будинок 14, код ЄДРПОУ 20015794) суму 785,91 грн. (сімсот вісімдесят п`ять гривень 91 коп.) заборгованості та суму 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.12.2020.

Суддя О.Ф. Ремецькі