Рішення

від 15.12.2020 по справі 908/2678/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/155/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2020 Справа № 908/2678/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом : Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екссон, Лтд» (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 23794830)

про стягнення 17 742,75 грн. ,

Без участі представників сторін

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/2678/20 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екссон, Лтд» про стягнення 17 742,75 грн.

Ухвалою суду від 22.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2678/20 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.11.2020.

Ухвалою суду від 23.11.2020 оголошено перерву у судовому засіданні до 15.12.2020 о 10 год. 00 хв. без виклику (повідомлення) сторін, запропоновано сторонам виконати вимоги ухвали суду від 22.10.2020.

Станом на 15.12.2020 документи запропоновані ухвалами від 22.10.2020 та 23.11.2020 від відповідача до суду не надійшли.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У судовому засіданні 06.08.2020 судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 25.12.2002 між Концерном «Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екссон, Лтд» укладено договір про постачання та використання теплової енергії № 2401, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами. На виконання умов договору Концерн МТМ відпустив ТОВ «Екссон, Лтд» теплову енергію за період з березня 2017 по грудень 2018 на загальну суму 8 690,39 грн. В порушення умов договору, відповідач оплату по договору не здійснив, внаслідок чого позивачем нараховано пеню за період з 03.12.2019 по 11.03.2020 у розмірі 7 803,73 грн., 3 % річних за період з 20.12.2017 по 11.03.2020 на суму 451,13 грн. та інфляційні витрати за період з січня 2018 по лютий 2020 включно у розмірі 797,50 грн. На підставі викладеного, посилаючись на умови договору № 2401 від 25.12.2002, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, Закон України «Про теплопостачання» , Правила користування тепловою енергією, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву запропонований надати ухвалами суду від 22.10.2020 та 23.11.2020 до суду не направив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн „МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

25.12.2002 Концерном Міські теплові мережі (далі - позивач, Концерн МТМ , Теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Екссон, Лтд (далі - відповідач, споживач) укладено договір № 2401 про постачання та використання теплової енергії (далі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору, теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно із п. 2.1 договору, теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію з 01.12.2002 на опалення в період опалювального сезону, на гаряче водопостачання - протягом року, якщо інше не буде встановлено рішенням місцевих органів влади.

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Об`єктом теплопостачання за договором є нежиле приміщення цокольного поверху буд. № 20 по вул. Миру у м. Запоріжжі. Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежиле приміщення, літ. А - 5 в будинку № 20 по вул. Миру в м. Запоріжжі встановлено, що власником об`єкту теплопостачання є товариство з обмеженою відповідальністю «Екссон, ЛТД» з липня 2003 на підставі договору купівлі - продажу, рішення про державну реєстрацію прийнято 09.10.2003.

Відповідно до умов договору № 2401 постачання теплової енергії від 25.12.2002, теплове навантаження на вказане приміщення з 25.12.2002 дорівнює 0,002159 Гкал/год.

Договором передбачено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом між сторонами є розрахунковий місяць, а підставою для розрахунків між Теплопостачальною організацією та Споживачем є рахунок та акт приймання - передачі теплової енергії.

За умовами пункту 6.5 договору, споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Система опалення приміщення є спільною із загальнобудинковою, що підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту теплопостачання від 12.04.2019. Актом обстеження системи теплопостачання від 29.06.2017 встановлено, що приміщення розташоване в цокольному поверсі 4-х поверхового житлового будинку № 20 по вул. Миру у м. Запоріжжі обстежити не можливо так як приміщення зачинено.

В зв`язку з тим, що об`єкт теплопостачання має спільну з житловим будинком № 20 по вул. Миру у м. Запоріжжі систему опалення, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів, відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» розпочинались та закінчувались відповідні опалювальні сезони в м. Запоріжжі.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України «Про теплопостачання» , споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", «Правилами користування тепловою енергією» , затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» , теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» , закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 «Правил користування тепловою енергією» , затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

На виконання умов договору № 2401 про постачання та використання теплової енергії, теплопостачальна організація відпустила теплову енергію за період з березня 2017 по грудень 2018 на загальну суму 8 690,39 грн., що підтверджується виставленими рахунками на оплату та Актами приймання-передачі теплової енергії.

Відповідач не з`явився до позивача для отримання зазначених документів в порядку, визначеному договором. А тому, позивач направив розрахункові документи за спірний період в необхідній кількості примірників на адресу відповідача поштовою кореспонденцією (докази направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії на адресу відповідача наявні в матеріалах справи).

Відповідач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання - передачі теплової енергії на адресу позивача не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув. Тобто, фактично погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з сумами нарахованими позивачем до оплати за відповідні періоди.

У зв`язку з порушенням строків оплати за надані послуги, позивачем нараховано пеню за період з 03.12.2019 по 11.03.2020 у розмірі 7 803,73 грн., 3 % річних за період з 20.12.2017 по 11.03.2020 на суму 451,13 грн. та інфляційні витрати за період з січня 2018 по лютий 2020 включно у розмірі 797,50 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2678/20, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором про постачання та використання теплової енергії.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

Позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії щодо сплати суми боргу (лист № 259/09 від 22.03.2017, №262/09 від 22.03.2018, № 426/09 від 17.04.2019, № 487/05-юр від 24.09.2020).

Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги.

Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості не надав.

Сума основного боргу складає 8 690,39 грн., яка перевірена судом та є вірна.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів її оплати відповідачем суду не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за період з березня 2017 по грудень 2018 включно у розмірі 8 690,39 грн. обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7 803,73 грн., нараховану за загальний період з 03.12.2019 по 11.03.2020 (згідно з розрахунком позивача нарахування здійснювалось по кожному акту/рахунку окремо).

Факт порушення зобов`язання відповідачем є доведеним.

У пункті п. 7.3.3. укладеного між сторонами договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, споживач несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно з ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 24, ч. 5 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини 2 статті 343 ГК України, відповідно до якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на вимоги ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та заявлених сум.

З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 232, 343 ГК України, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за період з 03.12.2019 по 11.03.2020 у розмірі 7 803,73 грн., оскільки шестимісячний строк нарахування пені за кожним окремим рахунком на оплату за теплову енергію скінчився, а саме:

Місяць постачання т/е Дата оплати за договоромДата закінчення нарахування відповідно до 6 ст. 232 ГК України Період нарахування, заявлений позивачем Листопад 2017до 20.12.2017до 20.06.2018 03.12.2019 - 11.03.2020 Грудень 2017до 20.01.2018до 20.07.2018 03.12.2019 - 11.03.2020 Січень 2018до 20.02.2018до 20.08.2018 03.12.2019 - 11.03.2020 Лютий 2018до 20.03.2018до 20.09.2018 03.12.2019 - 11.03.2020 Березень 2018до 20.04.2018до 20.10.2018 03.12.2019 - 11.03.2020 Квітень 2018до 20.05.2018до 20.11.2018 03.12.2019 - 11.03.2020 Листопад 2018до 20.12.2018до 20.06.2019 03.12.2019 - 11.03.2020 Грудень 2018до 20.01.2019до 20.07.2019 03.12.2019 - 11.03.2020

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.п. 6.4., 6.5 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі планової кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 21.12.2017 по 11.03.2020 включно у розмірі 451,13 грн. та інфляційних витрат за період з січня 2018 по лютий 2020 включно у розмірі 797,50 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , враховуючи диспозитивність, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховано вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.

Доказів сплати суми боргу відповідачем суду не надано, як і не надано контррозрахунку суми заборгованості.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Інші доводи позивача до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 1 211,63 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екссон, Лтд» (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-Б; код ЄДРПОУ 23794830) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458) основну заборгованість за договором про постачання та використання теплової енергії № 2401 від 25.12.2002 за період з березня 2017 по грудень 2018 включно на суму 8 690 (вісім тисяч шістсот дев`яносто) 39 коп., 3% річних за період з 21.12.2017 по 11.03.2020 включно у розмірі 451 (чотириста п`ятдесят одна) грн. 13 коп. та інфляційні витрати за період з січня 2018 по лютий 2020 включно у розмірі 797 (сімсот дев`яносто сім) грн. 50 коп. та судові витрати на суму 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 63 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2020.

Суддя К.В. Проскуряков

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.