Рішення

від 15.12.2020 по справі 910/13754/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.12.2020Справа № 910/13754/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "СТРАТОС-ЦЕНТР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕДЛІ ПРАЙМ"

про стягнення 541199,76 грн.

представники сторін:

від позивача: Постольник В.Л.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "СТРАТОС-ЦЕНТР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕДЛІ ПРАЙМ" про стягнення 541199,76 грн., з яких: 329999,76 грн. - основна сума заборгованості, 79200,00 грн. - неустойка, 66000,00 грн. - штраф за прострочення поставки більш ніж на 5 днів, 66000,00 грн. - штраф за нереєстрацію податкових накладних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №ХП-4305 від 13.08.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.09.2020 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 20.10.2020.

Судове засідання у справі №910/13754/20, призначене на 20.10.2020, знято з розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.11.2020 продовжив підготовче провадження у справі №910/13754/20 на 30 днів, призначив підготовче засідання у справі №910/13754/20 на 17.11.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.11.2020 відмовив у задоволенні клопотання ПП "СТРАТОС-ЦЕНТР" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначеного на 17.11.2020.

Протокольною ухвалою від 17.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання по суті на 03.12.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.12.2020 відмовив у задоволенні клопотання ПП "СТРАТОС-ЦЕНТР" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначеного на 03.12.2020.

02.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

03.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги.

Протокольною ухвалою від 03.12.2020 суд відклав судове засідання на 15.12.2020.

У судове засідання 15.12.2020 представник відповідача не з`явився. Про час та місце судового засідання відповідач повідомлений ухвалою суду від 03.12.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи по суті ухвали суду від 17.11.2020 та від 02.12.2020 направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до інформації розміщеної на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень № 0105476273150 та №0105476275721 з направлення відповідачу ухвал суду від 17.11.2020, від 03.12.2020 останні відповідачу не вручені.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку Суд застосовує як джерело права, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява № 3236/03).

Судом встановлено, що відповідач в розумні інтервали часу не вживав заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження.

Окрім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач наданим йому процесуальним правом, передбаченим ст.165, ст.178 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов не скористався.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 15.12.2020 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні 15.12.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕДЛІ ПРАЙМ" (відповідач, постачальник) та Приватним підприємством "СТРАТОС-ЦЕНТР" (позивач, покупець) укладено договір поставки №ХП-4305 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується зобов`язується передати у встановлені строки у власність покупця мінеральні добрива (надалі - товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених цим договором (п.1.1. договору).

Асортимент, кількість та ціна товару, що може бути поставлений згідно цього договору, зазначаються сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного договору (п.1.2).

Відповідно до п.3.1. договору, постачальник поставляє покупцю товар партіями протягом 7 (семи) робочих днів, з моменту отримання постачальником на його поточний банківський рахунок передоплати за товар, передбаченої п. 6.2.1. цього договору.

За умовами пункту 3.2. договору, постачальник зобов`язується поставляти покупцю товар на умовах DDP (Суперфосфат № 9:30+9(s), Білорусь, мішок 50кг, 20т.), Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 241а. Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю Товар на умовах EXV (Суперагро 12:24+126s). Україна, мішок 50кг, 20т. ). Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Іларіонове , вул. Крупської.

Згідно із п.6.1. договору, ціна на товар погоджується сторонами у рахунках-фактурах та видаткових накладних у національній валюті України - гривні. Оплата товару здійснюється в національній валюті України - гривні.

Відповідно до п.6.2. договору, покупець здійснює оплату вартості товару шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів в національній валюті України - гривні на поточний банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

покупець сплачує 100% (сто відсотків) вартості товару у якості попередньої оплати на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від постачальника, (пп. 6.2.1.)

Днем оплати вважається день зарахування коштів на банківський рахунок постачальника, якщо інше не суперечить чинному законодавству України (п. 6.3. договору).

Згідно із матеріалами справи відповідачем виставлено позивачу рахунки-фактури №ХП-4305 від 13.08.2020 на суму 169999,92 грн та № ХП-4314 від 14.08.2020 на суму 159999,84 грн для оплати погодженого сторонами у договорі товару.

Позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків згідно із платіжними дорученнями № 431 від 14.08.2020 на суму 169999,92 грн та №432 від 14.08.2020 на суму 159999,84 грн здійснив попередню оплату у загальній сумі 329999,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач поставку товару у погоджені сторонами строки (у строк до 26.08.2020) не здійснив, у зв`язку із чим позивач звернувся до відповідача із листом № 08/26-1 від 26.08.2020, у якому вимагав повернення попередньої оплати у сумі 329999,76 грн.

Внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №ХП-4305 від 13.08.2018 позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 329999,76 грн суми основної заборгованості, а також нархованих на підставі п.8.6. договору неустойки за несвоєчасне виконання зобов`язання у сумі 79200,00 грн, штрафу за прострочення поставки більш ніж на 5 днів у сумі 66000,00 грн та нарахованого на підставі п.8.9. договору штрафу за нереєстрацію податкових накладних у сумі 66000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем укладений договір поставки №ХП-4305 від 13.08.2020, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов`язання поставити відповідачу товар, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити поставлений товар.

Згідно із ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У договорі сторони погодили, що позивач сплачує 100% (сто відсотків) вартості товару у якості попередньої оплати на поточний рахунок відповідача протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від відповідача.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач на підставі виставлених відповідачем рахунків здійснив попередню оплату у сумі 329999,76 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 431 від 14.08.2020 на суму 169999,92 грн та №432 від 14.08.2020. Отже, відповідач повинен був здійснити поставку товару у строк до 26.08.2020.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів поставки позивачу погодженого у договорі товару на суму 329999,76 грн.

При цьому, суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку з поставки товару, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

Обставин наведених позивачем у позові відповідач не спростував. Доказів поставки оплаченого позивачем товару на суму 329999,76 грн чи повернення грошових коштів відповідачем не надано.

Отже, у позивача в силу положень ст.693 ЦК України, винило право вимоги до відповідача про передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вище встановлені судом обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 329999,76 грн або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 329999,76 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення, нарахованих на підставі п.8.6. договору, неустойки у сумі 79200,00 грн (нарахування неустойки здійснене за 12 календарних днів за період прострочення з 27.08.2020 по 07.09.2020) та штрафу у сумі 66000,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.8.6. договору за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 2% (двох відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, а у разі прострочення поставки більш, ніж на 5 (п`ять) календарних днів - штраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня, її розмір та спосіб визначення встановлено частиною 3статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З урахуванням наведеного, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечитьстатті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18).

За висновками суду, норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та штраф, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, неустойки (пені) та штрафу, передбачених п. 8.6 договору.

Перевіривши розрахунки неустойки та штрафу, судом встановлено, що сума неустойки становить у сумі 79199,94 грн та сума штрафу за прострочення поставки - 65999,95 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 66000,00 грн штрафу за не реєстрацію податкових накладних, то суд зазначає наступне.

У відповідності до п.8.8. постачальник зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну (надалі - ПН)/розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (надалі - розрахунок коригування до ПН) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України, електронного підпису уповноваженої Постачальником особи та зареєструвати ПН/розрахунок коригування до ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) у встановлений законодавством строк.

Згідно із п.8.9. договору у разі нездійснення постачальником обов`язкової, згідно з податковим законодавством України, реєстрації ПН/розрахунків коригування до ПН в ЄРПН протягом строку, встановленого чинним законодавством України, та/або порушення постачальником порядку реєстрації ПН/розрахунків коригування до ПН в ЄРПН, та/або порушення порядку заповнення ПН/розрахунків коригування до ПН, постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання вимоги покупця відшкодовує останньому суму ПДВ, не віднесену покупцем до податкового кредиту, у відповідних періодах по причинах, зазначених вище, та сплачує покупцюштраф у розмірі 20% (двадцяти відсотків) від вартості товару згідно із вказаною податковою накладною.

Позивач зазначив, що після здійснення ним оплати товару 13.08.2020 та 14.08.2020, граничним терміном реєстрації податкової накладної по вказаній господарській операції була дата 31.08.2020. Однак відповідач, в порушення ст.201 ПК України у встановлені строки не оформив податкову накладну та не зареєстрував її в ЄРПН, тим самим порушив вимоги п.8.8. договору, що є підставою для нарахування штрафу, передбаченого пунктом 8.9. договору.

Згідно із п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п.187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у вигляді штрафу в розмірі 20 % від вартості замовленого та оплаченого покупцем товару сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку із цим податкового кредиту.

Тобто, передбачена пунктом 8.9 договору відповідальність постачальника не пов`язана із виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.

Зі змісту статей 3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

При цьому штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань.

З урахуванням положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Водночас зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Отже, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 року № 908/3565/16, від 12.03.2018 у справі №918/216/17, від 13.04.2018 у справі №902/380/17.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

Відтак, дізнавшись про нескладення відповідачем податкових накладних за результатами перерахування попередньої оплати на рахунок останнього, позивач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.

З урахуванням наведеного, враховуючи компенсаційний характер санкції, передбаченої пунктом 8.9 договору, яка не пов`язана із забезпеченням належного виконання зобов`язань, що виникають з поставки, відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків у зв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірної податкової накладної, наявність передбаченого приписами податкового законодавства порядку регулювання податкових відносин сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності за нескладення та нездійснення реєстрації в ЄРПН податкової накладної.

За таких обставин, оскільки у даному випадку зобов`язання відповідача щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору поставки, а є за своєю природою податковими зобов`язаннями, які регулюються нормами Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 66000,00 грн, нарахованого за порушення відповідачем строку та порядку складання та реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "СТРАТОС-ЦЕНТР".

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №27.08.2020 від 27.08.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Постольником В.Л.; додаткової угоди від 27.08.2020 до договору (додаток №1 від 27.07.2020); акту приймання-передачі наданих послуг від 01.09.2020; платіжного доручення №454 від 01.09.2020; ордеру серії АЕ №103437 виданого 07.09.2020.

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі №910/13754/20.

Відповідачем заперечень щодо співмірності заявлених позивачем витрат на правову допомогу не надано.

Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 10000,00 грн.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 8780,99 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕДЛІ ПРАЙМ" (04080, місто Київ, ВУЛИЦЯ ТЕРЬОХІНА ОЛЕКСІЯ, будинок 8 А, ідентифікаційний код 42731547) на користь Приватного підприємства "СТРАТОС-ЦЕНТР" (51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ, ВУЛИЦЯ Н. КУРЧЕНКО, будинок 33А, ідентифікаційний код 34229760) заборгованість у сумі 329999,76 грн, неустойку у сумі 79199,94 грн, штраф за прострочення поставки у сумі 65999,95 грн, витрати на правову допомогу у сумі 8780,99 грн та судовий збір у сумі 7127,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.12.2020.

Суддя С.О. Турчин