Рішення

від 22.12.2020 по справі 910/15340/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2020Справа № 910/15340/20

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКСУС-С (вул. Панаса Мирного, буд. 16/13, м. Київ, 01011) до Товариства з обмеженою відповідальністю ГІППО (пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33) про стягнення коштів у розмірі 79237,49 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЮКСУС-С , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГІППО , в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГІППО на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКСУС-С кошти в сумі 79237,49 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 12750,00 грн, витрати на оплату судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором договору поставки № 260116-04/1п від 26.01.2016, з урахуванням договору про переведення зобов`язання № 310519-01/4Г від 31.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 18.11.2020, відповідачем - 16.11.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, позивачем додаткових заяв, клопотань не подано.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

26.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮКСУС-С (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПАККО ХОЛДИНГ (покупець) укладено договір поставки № 260116-04/1п, за умовами якого постачальник зобов`язався передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5днів до закінчення дії договору (п. 9.1. розділу 9 договору).

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. розділу 1 договору поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Згідно із п. 5.4. розділу 5 договору оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п. 5.5. даного договору здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні тридцять днів після його реалізації.

29.12.2017 між сторонами вказаного договору укладено договір про внесення змін № б/н, за яким постачальник та покупець погодили внесення змін до договору в частині порядку здійснення розрахунків та строку дії договору. Так, сторони погодили, що оплата за поставлений товар сум у розмірах, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 30 календарних днів після його реалізації, при цьому даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до моменту його остаточного виконання.

Відповідно до п. 8.1. розділу 8 договору поставки за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства і даного договору.

19.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг (покупець), Товариством з обмеженою відповідальністю ГІППО (новий покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮКСУС-С (постачальник) укладено договір про заміну сторони у зобов`язаннях в договорі поставки № 260116-04/1п від 26.01.2016 та про внесення змін, за умовами якого у договорі поставки замінено покупця з Товариства з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг на Товариство з обмеженою відповідальністю ГІППО , при цьому Товариство з обмеженою відповідальністю ГІППО прийняв на себе права та виконання всіх обов`язків, що виникатимуть перед Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮКСУС-С за договором поставки з дати підписання даного договору. Товариство з обмеженою відповідальністю ГІППО зобов`язана виконати всі обов`язки, що виникли та/або виникнуть по договору поставки до дати підписання даного договору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКСУС-С у встановлені договором поставки строки. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю ГІППО виступає поручителем за належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг обов`язків за договором поставки. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за5 днів до закінчення дії договору.

31.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг , Товариством з обмеженою відповідальністю ГІППО та Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮКСУС-С укладено договір про переведення зобов`язання № 310519-01/пГ, за яким сторонами підтверджено, що на момент підписання даного договору, Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮКСУС-С на підставі договору поставки № 260116-04/1п від 21.01.2016 здійснено поставки товару (строк оплати якого на момент підписання даного договору ще не настав) для Товариства з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг на загальну суму 11263,98 грн. За даним договором Товариство з обмеженою відповідальністю ГІППО зобов`язується здійснити (замість Товариства з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг ) оплату за товар в сумі 11263,98 грн у строки, встановлені основним договором, по мірі реалізації такого товару Товариством з обмеженою відповідальністю ГІППО своїм покупцям.

Як вбачається з матеріалів справи за період 2019-2020 р.р. позивачем поставлено на користь відповідача товар, що підтверджується такими видатковими накладними:

1. видаткова накладна № 207 від 06.03.2019 на суму 7309,54 грн з ПДВ;

2. видаткова накладна № 422 від 02.05.2019 на суму 9156,50 грн з ПДВ;

3. видаткова накладна № 771 від 25.07.2019 на суму 9644,76 грн з ПДВ;

4. видаткова накладна № 1050 від 19.09.2019 на суму 4312,13 грн з ПДВ;

5. видаткова накладна № 1268 від 15.11.2019 на суму 4557,94 грн з ПДВ;

6. видаткова накладна № 1415 від 16.12.2019 на суму 4005,41 грн з ПДВ;

7. видаткова накладна № 138 від 06.02.2020 на суму 3354,60 грн з ПДВ;

8. видаткова накладна № 382 від 02.04.2020 на суму 11397,22 грн з ПДВ;

9. видаткова накладна № 501 від 30.04.2020 на суму 9993,14 грн з ПДВ;

10. видаткова накладна № 609 від 28.05.2020 на суму 12112,38 грн з ПДВ;

11. видаткова накладна № 722 від 25.06.2020 на суму 8764,27 грн з ПДВ;

12. видаткова накладна № 761 від 07.07.2020 на суму 22629,60 грн з ПДВ.

Як вбачається з виписки по рахунку позивача № НОМЕР_1 за період з 06.03.2019 до 30.09.2020 відповідачем здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 39263,98 грн.

В подальшому сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, за яким станом на 31.07.2020 заборгованість відповідача за договором становить 79237,49 грн.

18.09.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією про оплату поставленого товару.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначив, що з 06.03.2019 по 07.07.2020 відповідач отримував товар від позивача за видатковими накладними, які були підписані відповідальною особою відповідача без зауважень, при цьому оплата поставленого товару у розмірі 79237,49 грн відповідачем не здійснена у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між позивачем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПАККО Холдинг (покупець), який в подальшому був замінений на відповідача, договору поставки № 260116-04/1п від 26.01.2016, за яким період 2019-2020 р.р. позивачем поставлено на користь відповідача товар, що підтверджується такими видатковими накладними № 207 від 06.03.2019, № 422 від 02.05.2019, № 771 від 25.07.2019, № 1050 від 19.09.2019, № 1268 від 15.11.2019, № 1415 від 16.12.2019, № 138 від 06.02.2020, № 382 від 02.04.2020, № 501 від 30.04.2020, № 609 від 28.05.2020, № 722 від 25.06.2020, № 761 від 07.07.2020.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується випискою по рахунку позивача № НОМЕР_1 за період з 06.03.2019 до 30.09.2020 відповідачем здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 39263,98 грн, інша частина вартості поставленого товару не була сплачена відповідачем, при цьому сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість відповідача станом на 31.07.2020 за договором складає 79237,49 грн. Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 79237,49 грн, доказів погашення заборгованості відповідач не надано. Таким чином, суд доходить висновку про порушення відповідачем умов укладеного договору щодо повної оплати вартості поставленого товару на суму 79237,49 грн та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 12750,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ч. 1). Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2). При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява складена та підписана представником позивача Порхун С.В.

На підтвердження повноважень вказаного представника суду надані копії договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 146/20 від 28.09.2020, ордер від 05.10.2020 на надання правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю ЛЮКСУС-С у Господарському суді міста Києва, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3652 від 26.02.2009.

Відповідно до умов договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 146/20 від 28.09.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮКСУС-С (клієнт) та Адвокатським бюро Порхуна Сергія (виконавець), предметом даного договору є надання виконавцем професійної правничої (правової) допомоги клієнту, а саме: збір доказів, вивчення та аналіз документів, законодавства та судової практики, копіювання та комплектування документів, що додаються до позовної заяви.

Згідно специфікації (додаток № 1 до договору) гонорар (винагорода) виконавця за надання професійної правничої (правової) допомоги у суді першої інстанції складає 12750,00 грн. Вказана вартість послуг включає: збір доказів, вивчення та аналіз документів по справі - 3000,00 грн; вивчення та аналіз законодавства і судової практики - 1500 грн, складання позовної заяви та подання (надіслання) відповідачу і суді - 4500,00 грн, копіювання та комплектування документів, що додаються до позовної заяви - 1500,00 грн; вивчення та наліз відзиву на позовну заяву та додатків до нього - 750,00 грн, складання відповіді на відзив на позовну заяву та подання (надіслання) відповідачу і суду - 1500,00 грн.

29.09.2020 позивачем здійснено оплату вартості витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12750,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 2369 від 29.09.2020.

За приписами частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частинах 3, 4 статті 126 цього Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Таким чином оскільки витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, витрати позивача на правничу допомогу мають бути йому відшкодовані за рахунок відповідача. В той же час, враховуючи те, що відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву представником позивача не здійснювалися дії щодо вивчення та аналізу відзиву, складання відповіді на відзив та подання останнього відповідачу та суду, то суд доходить висновку про часткове задоволення заявлених вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без урахування витрат щодо відзиву. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 10500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГІППО (пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 2, каб. 33, ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКСУС-С (вул. Панаса Мирного, буд. 16/13, м. Київ, 01011,ідентифікаційний код 38451661) заборгованість у розмірі 79237 грн 49 коп, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн 00 коп, а всього 91839 (дев`яносто одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять) грн 49 (сорок дев`ять) коп.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання рішення 22.12.2020.

Суддя В.О.Демидов