Рішення

від 23.12.2020 по справі 910/16097/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2020Справа № 910/16097/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Деснянського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр дитячого реабілітаційно-оздоровчого плавання

про стягнення 23 668, 36 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 Деснянського району м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр дитячого реабілітаційно-оздоровчого плавання про стягнення 23 668, 36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 1168 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.12.2018.

Приписами частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Вказану ухвалу Господарського суду міста Києва сторони отримали у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

26.12.2018 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю Центр дитячого реабілітаційно-оздоровчого плавання (орендар), Комунальним некомерційним підприємством Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4 Деснянського району міста Києва (підприємство-балансоутримувач) укладено договір № 1168 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 11.10.2018 № 1766/5830 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18А, для розміщення оздоровчого закладу для дітей та молоді.

Цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 26.12.2018 до 24.12.2021 року (п. 9.1. розділу 9 договору).

26.12.2018 сторонами договору складено та підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором оренди від 26.12.2018 № 1168 нежитлове приміщення, що перебуває на балансі позивача, загальною площею 337,15 кв.м., розташоване за адресою: 02156, м. Київ, вулиця Академіка Курчатова, буд. 18А.

Згідно із п. 2.1., 2.2. Договору об`єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 337,15 кв.м., у т.ч. на першому поверсі - 337,15 грн, згідно з викопіюванням з попоперхового плану, що складає невід`ємну частину цього договору. Вартість об`єкту згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.09.2018 становить: за 1 кв.м. - 18 866, 38 грн без ПДВ, всього 6 360 800, 00 грн без ПДВ.

Згідно п. 3.1. Договору сторонами погоджено орендну плату, зокрема, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 і становить без ПДВ 78, 60 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку станом на 05.12.2018 26 503, 33 грн без ПДВ.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

30.05.2019 між сторонами договору укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 1168.

Згідно п. 1.1., 1.2. вказаної додаткової угоди, сторони договору виклали п. 2.2., 3.1. Договору № 1168 в наступній редакції:

- п. 2.2. вартість об`єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.04.2019 становить: за 1 кв.м. - 18 387, 07 грн без ПДВ, всього 6 199 200, 00 грн без ПДВ;

- п. 3.1. орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1282 і становить без ПДВ 15, 32 грн за 1 кв.м. орендованої площі.

За укладеним договором № 1168 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.12.2018 позивачем як балансоутримувачем виставлено до сплати відповідачу як орендарю рахунки-фактури про нарахування орендної плати за період січень - вересень 2020 року на загальну суму 21 374, 04 грн, рахунки фактури долучені позивачем до позовної заяви.

Відповідно до п.п. 4.2.3 Договору відповідач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Згідно п. 3.6., 3.7. Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

05.10.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено листи про погашення заборгованості, який відповідачем не був задоволений, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Згідно із 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами Договору № 1168 від 26.12.2018 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за яким відповідачу у строкове та платне користування передано в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Академіка Курчатова, буд. 18А). За умовами договору відповідачем на користь позивача до 15 числа поточного місяця мала сплачуватися орендна плата, розмір якої сторонами погоджувався.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивачем за період часу з січня 2020 по вересень 2020 включно до сплати відповідачу виставлялися відповідні рахунки-фактури по сплаті орендної плати, за якими відповідач не сплатив заявлену суму заборгованості у розмірі 21 374, 04 грн. Матеріли справи не місять підтверджуючих доказів проведення оплати коштів за оренду за договором з боку відповідача у вказаному розмірі. Відповідачем не подано суду контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.11.2020.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи положення укладеного сторонами договору оренди, суд дійшов до висновку про обґрунтованість нарахування позивачем до сплати відповідачу заборгованості за укладеними договором у заявленому розмірі, а саме у сумі 21 374, 04 грн, у зв`язку з чим вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивачем до сплати відповідачу нараховано також пеню у розмірі 1294, 44 грн, штраф у розмірі 372, 65 грн, інфляційні нарахування у розмірі 363, 36 грн та 3 % річних у розмірі 263, 87 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Згідно п. 6.2. Договору у редакції пункту згідно додаткової угоди № 1 від 30.05.2019, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню у розмірі 0, 5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. Крім того, орендар згідно із п. 2 ст. 625 ЦК України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши математичний розрахунок штрафу, заявленого позивачем до стягнення, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача за умовами договору 372, 65 грн штрафу відповідає вимогам закону та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивач про стягнення з відповідача 0, 5 % пені від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України у розмірі 1294, 44 грн, суд вважає, що зазначена вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши математичний розрахунок пені, наведений позивачем в позовній заяві, суд встановив, що він здійсненний з розрахунку поза межами строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши власний математичний розрахунок пені з урахуванням вимог ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України по заявленим позивачем періодам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за порушення зобов`язання за умовами договору підлягає частковому задоволенню у розмірі 1079, 24 грн.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи та змісту заявлених позовних вимог, є арифметично вірним, заперечень щодо вказаних нарахувань відповідачем не надано, як і не надано контррозрахунку таких нарахувань, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 263, 87 грн та інфляційних втрат у розмірі 363, 36 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд, оцінивши подані докази та наведені в обґрунтування доводи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЦЕНТР ДИТЯЧОГО РЕАБІЛІТАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧОГО ПЛАВАННЯ (02068, місто Київ, ВУЛИЦЯ АННИ АХМАТОВОЇ, будинок 6, квартира 82, ідентифікаційний код 39989365) на користь КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 4 ДЕСНЯНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА (02232, місто Київ, БУЛЬВАР ВИГУРІВСЬКИЙ, будинок 4, ідентифікаційний код 38960345) основного боргу у розмірі 21 374 (двадцять одна тисяча триста сімдесят чотири) грн 04 коп., пені у розмірі 1079 (десять тисяч сімдесят дев`ять) грн 24 коп., штрафу у розмірі 372 (триста сімдесят дві) грн 65 коп., 3 % річних у розмірі 263 (двісті шістдесят три) грн 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 363 (триста шістдесят три) грн 36 коп. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 2082 (дві тисячі вісімдесят дві) грн 89 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва