Рішення

від 21.12.2020 по справі 910/13951/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2020Справа № 910/13951/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М. розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Транс Фінанс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сінто - 94

про стягнення 5 003 414, 30 грн.

Представники сторін в судове засідання 21.12.2020 не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Транс Фінанс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сінто - 94 про стягнення 5 003 414, 30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 23.03.2020 № 23032020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.09.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 26.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі, розгляд справи відкладено на 09.11.2020. Зобов`язано відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 відкладено підготовче засідання на 07.12.2020.

04.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просив в задоволені позову відмовити.

Судове засідання яке відбулось 07.12.2020 було протокольно відкладено на 14.12.2020. Сторони повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою за участю сторін від 07.12.2020.

09.12.2020 та 14.12.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив в якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Господарський суд міста Києва у судовому засіданні 14.12.2020 заслухавши пояснення представників сторін, ухвалою суду від 14.12.2020 закрив підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 21.12.2020.

У судове засідання 21.12.2020 представники сторін не з`явились, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення сторін.

В день судового засідання через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

Розглянувши дане клопотання суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки дане клопотання надійшло до суду безпосередньо у день проведення судового засідання 21.12.2020, тому у суду відсутня можливість для забезпечення підготовки технічних засобів та обладнаного залу для проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Крім того, суд враховує, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а пояснення суду сторони надавали в попередніх судових засіданнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

23.03.2020 між ТОВ ЕЙ ВІ СЕРВІС (постачальник) та ТОВ СІНТО-94 (покупець/відповідач), було укладено договір поставки від 23.03.2020 № 23032020, відповідно до якого ТОВ ЕЙ ВІ СЕРВІС зобов`язувалося передати у власність відповідача, а відповідач зобов`язувався прийняти та оплатити концентрат технічний (Товар) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі.

Загальна сума договору складається з суми вартостей товару, що поставляється за всіма видатковими накладними (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 5.5. Договору датою відвантаження товару вважається дата одержання товару покупцем за адресою, вказаною в п. 5.2. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту одержання товару покупцем.

На виконання умов Договору постачальником на адресу покупця за замовленнями № 1 від 23.03.2020, № 2 від 31.03.2020, № 3 від 01.04.2020 у період з 24.03.2020 по 01.04.2020 (включно) було поставлено товар на загальну суму 6 802 902, 00 грн, згідно видаткових накладних: № 3 від 24.03.2020 на суму 676 800 грн, № 4 від 24.03.2020 на суму 669 600 грн, № 5 від 24.03.2020 на суму 669 600 грн, № 6 від 01.04.2020 на суму 410 400 грн, № 7 від 01.04.2020 на суму 403 200 грн, № 8 від 01.04.2020 на суму 403 200 грн, № 9 від 01.04.2020 на суму 403 200 грн, № 10/01-04 від 01.04.2020 на суму 1 158 102 грн, № 10/01-04 від 01.04.2020 на суму 403 200 грн, № 10/02-04 від 01.04.2020 на суму 676 800 грн, № 10/03-04 від 01.04.2020 на суму 403 200 грн та № 10/04-04 від 01.04.2020 на суму 525 600 грн. Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

За приписами п. 4.1. Договору покупець здійснює оплату товару шляхом 100 % попередньої оплати замовленого об`єму товару.

Покупцем частково виконані зобов`язання з оплати замовленого і поставленого товару на користь постачальника у загальному розмірі 1 895 000, 00 грн, що підтверджуються платіжними дорученнями: № 4885 від 31.03.2020 на суму 840 000, 00 грн, № 4887 від 31.03.2020 на суму 840 000, 00 грн та № 4935 від 09.04.2020 на суму 215 000, 00 грн.

Залишок непогашеного боргу покупця перед постачальником становить 4 907 902, 00 грн (6 802 902, 00 грн - 1 895 000, 00 грн).

ТОВ ЕЙ ВІ СЕРВІС на підставі Договору факторингу від 20.08.2020 № 20/08/20-1 відступило право вимоги ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАНС ФІНАНС (надалі - позивач) за договором поставки від 23.03.2020 № 23032020, укладеного між ТОВ ЕЙ ВІ СЕРВІС (постачальник за Договором поставки) та TOB СІНТО-94 (покупець за договором поставки, відповідач).

Згідно п. 1.2. Договору факторингу від 20.08.2020 № 20/08/20-1 позивач (фактор) займає місце клієнта як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із договору поставки відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника (відповідача) сум основного боргу, неустойок у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу від 20.08.2020 № 20/08/20-1 позивачу передано право вимоги на загальну суму основного боргу у розмірі 4 907 902, 00 грн.

25.08.2020 ТОВ ЕЙ ВІ СЕРВІС на адресу відповідача направило повідомлення про відступлення права вимоги (лист від 20.08.2020 № 20/08-1) позивачу за договором поставки від 23.03.2020 № 23032020.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з урахуванням наведеного за договору факторингу відбулась заміна кредитора за договором поставки від 23.03.2020 № 23032020 з ТОВ ЕЙ ВІ СЕРВІС на ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАНС ФІНАНС , в результаті чого ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАНС ФІНАНС (позивач), як новий кредитор за договором поставки набув права грошової вимоги до ТОВ СІНТО-94 (відповідача).

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

Враховуючи, що строк оплати за поставлений товар настав, не надання відповідачем контрозрахунку заборгованості, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 4 907 902, 00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 61 315, 16 грн 3% річних та 34 197, 14 грн інфляційних втрат за період з 09.04.2020 по 08.09.2020, що вказаний у розрахунку суми позовної заяви про стягнення заборгованості.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної сплати за поставлений товар, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарський суд, перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, в межах заявленого періоду здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за повні місяці з 01.05.2020 по 31.08.2020 зазначає, що інфляційні втрати на суму боргу у вказаний період були відсутні, а тому в частині задоволення позову про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі слід відмовити.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 61 315, 16 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 74 538, 26 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІНТО-94 (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХОРИВА, будинок 29-А, ідентифікаційний код 21615125) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ТРАНС ФІНАНС (08703, Київська обл., місто Обухів(пн), ВУЛИЦЯ КАШТАНОВА, будинок 6, ідентифікаційний код 41145893) грошові кошти: заборгованість - 4 907 902 (чотири мільйона дев`ятсот сім тисяч дев`ятсот дві) грн 00 коп., 3 % річних - 61 315 (шістдесят одна тисяча триста п`ятнадцять) грн 16 коп. та витрати зі сплати судового збору - 74 538 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн 26 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.12.2020.

Суддя І.В. Алєєва