Рішення

від 16.12.2020 по справі 910/8899/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2020Справа № 910/8899/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-ПЛЮС"

вул. Далекосхідна, 18, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51900

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омакс Інтернешнл"

узвіз Кудрявський, буд.4, м. Київ 53,04053

про стягнення 122 145,83 грн

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАК-ПЛЮС" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омакс Інтернешнл" (відповідач) про стягнення 122 145,83 грн. заборгованості за Договором поставки №217.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАК-ПЛЮС" відкрито провадження у справі №910/8899/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

27.07.2020 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в котрому відповідач просить витребувати у позивача банківські виписки, а також зазначає, що на момент подання відзиву заборгованість відповідача становить 3 371,00 грн.

07.10.2020 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог., відповідно до котрої сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 75 181,10 грн., на підтвердження чого позивачем додано підписаний лише Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАК-ПЛЮС" акт звірки взаємних розрахунків. Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду. Подальший розгляд справи здійснюватиметься з урахуванням означеної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.10.2020 суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 28.10.2020.

Протокольною ухвалою суду від 28.10.2020 розгляд справи відкладено на 11.11.2020.

Протокольною ухвалою суду від 11.11.2020 судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 02.12.2020.

Протокольною ухвалою суду від 02.12.2020 судом відповідно до статті 185 ГПК України оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.12.2020.

У судове засідання 16.12.2020 з`явився представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, вказував на скрутне фінансове становище.

У судовому засіданні 16.12.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ПАК-ПАЮС (далі за текстом позовної заяви - Позивач , Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Омакс Інтернешнл (далі за текстом позовної заяви - Відповідач , Покупець ) було укладено договір поставки №217.

Відповідно до п.1.1, п.1.2 Договору Продавець зобов`язується виготовляти і постачаті Покупцю протягом усього строку дії даного Договору поліпропіленову продукцію, що є об`єктом торгівлі Продавця (далі - Товар), Покупець зобов`язується приймати у Продавці Товар і оплачувати його на умовах, передбачених Договором. Товар постачається партіями /п. 1.3 Договору/. Асортимент, кількість і ціна кожної партії Товару попередньо погоджується Сторонами, визначається на основі письмових заявок Покупця і зазначається у рахунках : накладних Продавця, /п. 1.4 Договору/.

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2. Договору загальна сума Договору, в момент йоге підписання, визначенню не підлягає, а буде дорівнювати сумі усіх партій Товару зазначених в накладних на товар, переданий Продавцем у власність Покупця в рамках даного Договору. Загальний обсяг Товару за Договором, в момент його підписання, визначенню не підлягає, а буде дорівнювати сумі обсягу Товару за видатковими накладними на товар переданий Продавцем у власність Покупця в рамках даного Договору.

На виконання умов договору з січня 2020 року Продавцем було поставлено, а Покупцем було отримано товар на загальну суму 191 704,31 грн. відповідно видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи.

Покупець здійснює 100% (сто відсоткову) оплату вартості партії Товару на підставі рахунку Продавця протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту фактичної передачі партії Товару /п. 3.5. Договору/.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, Покупець свій обов`язок не виконав, розрахунки за поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних Товар не здійснив.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. З ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання зобов`язання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Надаючи правову оцінку вказаному акту судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Судом встановлено, що наданий відповідачем акт звірки взаємних розрахунків є підписаним без заперечень та скріплений печатками обох сторін, а отже є визнається судом таким, що є належним та допустимим доказом у справі.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на 30.11.2020 зобов`язання з оплати суми у розмірі 75 181,10 грн. відповідачем не виконано.

Доказів оплати поставленого товару у сумі 75 181,10 грн. матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2518,71 - пені, 446,02 грн. - 3% річних.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що при простроченні терміну виконання зобов`язання з оплати Товару у відповідності до п.3.5. цього Договору на строк понад 5 (п`ять) календарних днів Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми відповідній ціні Товару, оплата якого прострочена, за кожний день прострочення оплати (не здійснення оплати).

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2518,71 грн. нарахованої за період 14.03.2020 - 04.06.2020.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 446,02 грн. - 3% річних, нарахованих за період 14.03.2020 - 04.06.2020.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-ПЛЮС" підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи викладене, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-ПЛЮС" задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Омакс Інтернешнл" (узвіз Кудрявський, буд.4, м. Київ 53,04053, ЄДРПОУ 21690995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАК-ПЛЮС" (вул. Далекосхідна, 18, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51900 ЄДРПОУ 35594442) 75 181,10 грн. - основного боргу, 2518,71 - пені, 446,02 грн. 3% річних та суму судового збору в розмірі 1344,81 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 23.12.2020

Суддя М.О. Лиськов