Рішення

від 10.12.2020 по справі 911/2464/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2020 р. Справа № 911/2464/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортівет", 79032, Львівська область, місто Львів, вулиця Джорджа Вашингтона, будинок 4"А", корпус 10, квартира 28

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Глушки", 09135, Київська область, Білоцерківський район, село Глушки, вулиця Центральна, будинок 39

про стягнення 227 338,28 грн заборгованості за договором поставки № 3 від 03.03.2014

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортівет" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Глушки" про стягнення заборгованості за договором поставки № 3 від 03.03.2014 у розмірі 227 338,28 грн, з яких 65 006,20 грн сума основного боргу, 155 684,65 грн пеня, 2 552,19 грн 3% річних та 4 095,24 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов даного договору в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - відповідь на відзив.

12 жовтня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Глушки" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з відсутністю основної заборгованості за договором (сума основного боргу була сплачена 31.08.2020), а також пропуском річного строку позовної давності щодо нарахування пені за договором та безпідставності нарахування 3% річних і інфляційних у зв`язку з відсутністю предмета спору. Окрім того, щодо стягнення судових витрат у розмірі 20 000,00 грн відповідач просить відмовити у зв`язку з їх завищеністю та необґрунтованістю.

29 жовтня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач визнає відсутність спору між сторонами в частині сплати основної заборгованості, однак заперечує щодо безпідставності нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки станом на день (20.08.2020) звернення позивача до суду з позовом відповідач вважався таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.11.2020 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 10.12.2020, до початку якого від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників, судом підписано скорочене рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

03 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортівет" ( далі - Продавець, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Глушки" (далі - Покупець, відповідач по справі) укладено договір поставки № 3, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти препарат кормовий біокаталізаторний - біосорбент (ПКБ - біосорбент) (Товар), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити Товар (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору загальна сума Договору визначається кількістю отриманого товару протягом строку дії Договору.

Згідно з пунктом 1.3 Договору кількість кожної окремої партії товару визначається в рахунках-фактурах і накладних документах.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що Продавець відвантажує продукцію на адресу Покупця за цінами, що визначені чинними прейскурантами Продавця.

Відповідно до пункту 4.1 Договору товар, що є предметом поставки за цим Договором, поставляється відповідно до заявки Покупця не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту його оплати.

Заявка подається усно або письмово по факсу чи за допомогою електронної пошти за розсудом Покупця. На підставі заявки Продавець виставляє Покупцю рахунок-фактуру (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору якщо передача та поставка товару здійснюється транспортом Покупця (самовивозом), обов`язок передати товар Покупцю вважається виконаним в момент передачі йому товару. Передачею товару в такому випадку вважається складання та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка свідчить про фактичне отримання товару Покупцем.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що разом з поставкою товару Продавець зобов`язується надати Покупцю наступні документи на товар:

- рахунок-фактура;

- товарна/видаткова накладна;

- сертифікат (паспорт) якості.

Перехід до Покупця права власності на товар, що поставляється за Договором, відбувається в момент отримання товару Покупцем відповідно до умов цього Договору (пункт 5.3 Договору).

Моментом отримання товару вважається підписання сторонами накладної на товар або акту прийому-передачі товару (пункт 5.4 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата товарів Покупцем проводиться в порядку перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, розмір якої визначається виходячи з ціни продажу товару шляхом попередньої оплати.

Згідно з пунктом 7.1 Договору товар вважається прийнятим по кількості - згідно з кількістю, зазначеною у накладній, по якості - згідно з сертифікатом якості.

Відповідно до пункту 8.1 Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством.

Як встановлено пунктом 8.3 Договору у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, визначені у Договорі, Продавець має право затримати поставку товару, а Покупець зобов`язується на вимогу Постачальника сплатити останньому неустойку в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо по закінченні дії цього Договору його сторони не матимуть взаємних претензій та не заявлять про його розірвання, то Договір вважатиметься пролонгованим на наступний календарний рік (пункти 11.1, 11.2 Договору).

На виконання умов Договору поставки позивачем у період з 01.01.2016 по 28.02.2020 було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою "Глушки" прийнято у власність товар на загальну суму 3 013 872,30 грн, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками видатковими накладними (містяться в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору відповідач лише частково сплатив за поставлений товар, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 65 006,20 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору позивачем у період з 01.01.2016 по 28.02.2020 було поставлено товар згідно видаткових накладних на загальну суму 3 013 872,30 грн. При цьому, зважаючи на положення пункту 6.1 Договору в частині зобов`язання відповідача перерахувати на поточний рахунок Продавця вартість поставленого товару шляхом попередньої оплати, суд дійшов висновку про те, що обов`язок Покупця з оплати отриманого ним товару по кожній окремій накладній є таким, що настав.

Докази оплати відповідачем отриманого від позивача товару у встановлені договором строки (попередня оплата) відсутні.

Однак, з відзиву вбачається та підтверджується позивачем, що сума основної заборгованості за Договором поставки № 3 від 03.03.2017 в розмірі 65 006,20 грн відповідачем сплачена 31.08.2020 згідно платіжного доручення № 9019 з відповідним призначенням платежу, що також підтверджується довідкою з АТ "Креді Агріколь Банк".

Разом з тим, відповідач у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що оплата основної заборгованості відповідачем проведена 31.08.2020, а провадження по справі №911/2464/20 відкрито ухвалою суду від 17.09.2020, тобто, на день винесення відповідної ухвали заборгованість ТОВ агрофірми "Глушки" перед ТОВ "Фортівет" була відсутня.

Однак дані твердження відповідача є помилковими.

З огляду на вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено, що моментом звернення позивача з даним позовом до суду є 25.08.2020 - відбиток штемпеля відділення поштового зв`язку на конверті, яким було направлено позовну заяву до суду.

А тому станом на 25.08.2020 факт існування заборгованості відповідача за Договором на суму 65 006,20 грн є доведеним та обґрунтованим.

Разом з цим, судом встановлено, що після звернення позивача до суду з позовом у даній справі (25.08.2020) відповідач здійснив оплату спірної заборгованості, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, наявним у матеріалах справи.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 65 006,20 грн в погашення спірної заборгованості після звернення позивача з позовом до суду (що підтверджується належними доказами та безпосередньо самим позивачем), суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 911/2464/20 в частині стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної частини основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Крім того за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 155 684,65 грн та нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних збитків у розмірі 4 095,24 грн і 3% річних у розмірі 2 552,19 грн.

Відповідно до пункту 8.3 Договору у випадку прострочення оплати або неповної оплати товару в строки, визначені у Договорі, Покупець зобов`язується на вимогу Постачальника сплатити останньому неустойку в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Позивач, керуючись принципами свободи договору, свободи підприємницької діяльності, справедливості, добросовісності та розумності просить стягнути з відповідача розмір пені, який було заявлено ним в позовній заяві (155 684,65 грн), тоді як в заяві про усунення недоліків позовної заяви позивачем при здійсненні розрахунку пені по договору за видатковою накладною № 10 від 07.05.2019, період нарахування 08.05.2019 - 08.11.2019, нараховано 119 604,60 грн та за видатковою накладною № 13 від 06.06.2019, період нарахування 07.06.2019 - 07.12.2019, нараховано 84 183,66 грн, що разом становить 203 788,26 грн.

Враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною третьою цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем було заявлено до стягнення 155 684,65 грн пені в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару в межах шестимісячного строку передбаченого частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України.

Крім того, згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З розрахунку позивача вбачається, що останнім взято розмір пені, встановлений в Договорі (0,5%).

Водночас відповідачем заявлено про сплив річного строку позовної давності щодо нарахування суми пені за видатковими накладними № 10 від 07.05.2019 та № 13 від 06.06.2019.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Разом із тим положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, положення глави 19 Цивільного кодексу України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Як вбачається з позовної заяви позивача, остання була направлена до суду засобами поштового зв`язку 25.08.2020, а відтак, здійснене позивачем нарахування пені до 25.08.2019, здійснені поза межами річного строку.

З огляду на наведене суд робить власний розрахунок суми пені у межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, та заявленого позивачем періоду нарахування, але із застосуванням частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, наступним чином:

По видатковій накладній № 10 від 07.05.2019 на суму 130 005,60 грн, строк оплати 07.05.2019.

Платіж є простроченим з 08.05.2019.

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 08.05.2019 по 08.11.2019.

В межах строку позовної давності та вказаного позивачем періоду з 08.05.2019 по 08.11.2019 правомірною є вимога про стягнення пені не більше подвійної облікової ставки НБУ за період з 26.08.2019 по 08.11.2019, яка становить 8 747,77 грн згідно наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 130005.60 26.08.2019 - 05.09.2019 11 17.0000 % 0.093 %* 1332.11 130005.60 06.09.2019 - 24.10.2019 49 16.5000 % 0.090 %* 5759.43 130005.60 25.10.2019 - 08.11.2019 15 15.5000 % 0.085 %* 1656.24 По видатковій накладній № 13 від 06.06.2019 на суму 92 004,00 грн, строк оплати 06.06.2019.

Платіж є простроченим з 07.06.2019.

Пеня може бути нарахована за період (6 місяців з дня прострочення) з 07.06.2019 по 07.12.2019.

В межах строку позовної давності та вказаного позивачем періоду з 07.06.2019 по 07.12.2019 правомірною є вимога про стягнення пені не більше подвійної облікової ставки НБУ за період з 26.08.2019 по 07.12.2019, яка становить 8 456,81 грн згідно наступного розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 92004.00 26.08.2019 - 05.09.2019 11 17.0000 % 0.093 %* 942.73 92004.00 06.09.2019 - 24.10.2019 49 16.5000 % 0.090 %* 4075.90 92004.00 25.10.2019 - 07.12.2019 44 15.5000 % 0.085 %* 3438.18 Таким чином розмір пені, що підлягає стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого товару, становить 17 204,58 грн.

Щодо заявлених позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає, оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за Договором, нарахування інфляційних та 3% річних є правомірним, у зв`язку з чим заперечення відповідача відхиляються.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок судом встановлено, що він є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних втрат в розмірі 4 095,24 грн та 3 % річних у розмірі 2 552,19 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами відповідачем у справу не подано, тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 17 204,58 грн пені, 4 095,24 грн інфляційних втрат та 2 552,19 грн 3 % річних. В частині стягнення 65 006,20 грн суми основного боргу провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору. В решті вимог у позові слід відмовити через неправильні розрахунки.

Згідно з частинами першої - третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, встановлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Оскільки провадження у справі закрито на суму 65 006,20 грн, позивачу належить повернути з Державного бюджету України судовий збір пропорційного позовним вимогам, в яких провадження було закрито, що складає 975,09 грн.

На відповідача судом покладаються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам, а саме 357,78 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем до матеріалів позовної заяви надано договір-доручення про надання правової допомоги № 1367 від 28.07.2020 разом з додатком № 1 до договору, укладені між Адвокатським об`єднанням "Лемеха та Партнери" (Виконавець) та ТОВ "Фортівет" (Клієнт), ордер на надання правничої (правової) допомоги серїї ВС № 1033474 від 20.08.2020, виданий адвокату Дмитришиній Мирославі Петрівні, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1621 від 03.11.2010, акт виконаних робіт № 1 від 07.08.2020, платіжне доручення № 2404 від 28.07.2020 на суму 20 000,00 грн (з призначенням платежу згідно договору-доручення).

За умовами Договору-доручення про надання правової допомоги № 1367 від 28.07.2020 Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту правову допомогу по справі про стягнення з ТОВ агрофірми "Глушки" заборгованості за договором поставки № 3 від 03.03.2014, а Клієнт зобов`язується виплатити Виконавцю гонорар та відшкодувати витрати необхідні для виконання договору (пункт 2.1 Договору-доручення).

Відповідно до пункту 5.1 Договору-доручення вартість послуг, які надаються Виконавцем, обумовлені Додатком № 1 до договору, згідно якого сторони погодили вартість правових послуг по справі за 1 годину роботи адвоката - 1 500,00 грн, завдаток за надання правової допомоги по даній справі становить 20 000,00 грн.

Клієнт сплачує на рахунок Виконавця завдаток, обумовлений в Додатку № 1 до договору, протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору (пункт 5.4 Договору-доручення).

Згідно з пунктом 7.1 Договору-доручення кожна сторона має право у будь-який час розірвати даний договір, попередивши про це іншу сторону в термін не менше за 20 календарних днів до такого розірвання, але не раніше закінчення робіт і проведення розрахунків за вже надані правові послуги.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фортівет" на виконання вимог Договору-доручення та Додатку № 1 до договору сплачено на рахунок Адвокатського об`єднання завдаток у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2404 від 28.07.2020.

Між Адвокатським об`єднанням та Клієнтом 07.08.2020 складено та підписано акт виконаних робіт № 1, відповідно до якого узгоджено перелік наданих послуг (суть роботи), дата та затрачений час, що загалом склало 13,3 години роботи адвоката, вартість яких становить 20 000,00грн.

У відповідності до частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення не співмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначив, що розмір витрат на професійно правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн є завищеним та необґрунтованим, однак не довів належними доводами неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи надані позивачем докази, підтверджену документально вартість та детальний опис виконаних робіт, сплату позивачем такої суми витрат адвокатському об`єднанню, господарський суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є такою, що підтверджена наданими доказами.

Однак, беручи до уваги, що позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню, а тому судові витрати пов`язані з розглядом справи покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в такому випадку на відповідача покладаються витрати на правничу допомогу в розмірі 7 817,27 грн.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 65 006,20 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Глушки" (09135, Київська область, Білоцерківський район, село Глушки, вулиця Центральна, будинок 39, ідентифікаційний код 19411214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортівет" (79032, Львівська область, місто Львів, вулиця Джорджа Вашингтона, будинок 4"А", корпус 10, квартира 28, ідентифікаційний код 39045798) грошові кошти в сумі 23 852 (двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн 01 коп. (з яких 17 204,58 грн пеня, 2 552,19 грн 3% річних, 4 095,24 грн інфляційні), а також 357 (триста п`ятдесят сім) грн 78 коп. судового збору та 7 817 (сім тисяч вісімсот сімнадцять) грн 27 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фортівет" (79032, Львівська область, місто Львів, вулиця Джорджа Вашингтона, будинок 4"А", корпус 10, квартира 28, ідентифікаційний код 39045798) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 975 (дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 09 коп. , сплачений відповідно до платіжного доручення № 2407 від 04.08.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 911/2426/20.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 21.12.2020