Рішення

від 16.12.2020 по справі 914/2654/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 914/2654/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Приватної Агрофірми "Батько і Син"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка"

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

про визнання договору недійсним.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Бохан С.О.;

від третьої особи: Бохан С.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна Агрофірма "Батько і Син" звернулася до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агротехніка про визнання договору недійсним.

Предметом позовних вимог є визнання недійсним договору № 1-САТ/ЛВ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин від 23.02.2018 з підстави підписання його від імені директора Приватної Агрофірми "Батько і Син" особою, яка не мала на це повноважень.

Ухвалою суду від 21.12.2019 позовну заяву Приватної Агрофірми "Батько і Син" до Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агротехніка про визнання договору недійсним, на підставі ст. ст. 27, 31, 234,235 ГПК України, передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2020 зазначену позовну заяву передано для розгляду судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 19.02.2020 відкрито провадження по справі № 914/2654/19. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.03.2020.

12.03.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

17.03.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.

19.03.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 та від 25.03.2020, якою встановлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами м. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.

З наведених обставин, судове засідання призначене на 19.03.2020 не відбулось.

Згідно з рекомендаціями Ради суддів України, затвердженими рішенням від 17.03.2020 №19, громадянам та сторонам, які є учасниками судових процесів рекомендовано утриматися від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової їх присутності.

З матеріалів справи слідує, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому суд вбачає за можливе подальший розгляд справи здійснювати за відсутності представників учасників справи, у разі наявності відповідного клопотання.

Необхідні матеріали, заяви по суті справи та з процесуальних питань можуть надаватися із використанням підсистеми Електронний суд.

Ухвалою суду від 14.05.2020 було призначено підготовче судове засідання на 27.05.2020.

25.05.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про призначення розгляду справи після закінчення карантину.

26.05.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із введенням на території України карантину.

27.05.2020 в судове засідання учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

Ухвалою суду від 27.05.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, було відкладено розгляд справи на 24.06.2020.

З метою повідомлення учасників судового процесу, судом складено та направлено на адреси останніх ухвалу-повідомлення від 28.05.2020, яку останніми отримано, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення.

22.06.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просив відкласти розгляд справи, у зв`язку із зайнятістю представника у іншому судовому засіданні, а також, просив задовольнити клопотання про витребування доказів та про призначення почеркознавчої експертизи, які були подані разом із позовною заявою.

24.06.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення та призначення розгляду справи після закінчення карантину.

24.06.2020 в судове засідання учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

В судовому засіданні 24.06.2020 судом вирішено відкласти підготовче судове засідання на 16.07.2020, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено та направлено на адреси останніх ухвалу-повідомлення від 30.06.2020.

01.07.2020 на електронну адресу суду та 06.07.2020 на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

06.07.2020 Господарським судом Київської області складено акт про фіксаціцію відсутності підпису вищезазначеної заяви.

Ухвалою суду від 06.07.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

15.07.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просив відкласти розгляд справи, а також просив задовольнити клопотання про витребування доказів та про призначення почеркознавчої експертизи, які були подані разом із позовною заявою.

15.07.2020 в судове засідання учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

В судовому засіданні 16.07.2020 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали про відкладення підготовчого судового засідання на 03.09.2020, а також про запропонування відповідачу надати письмові пояснення.

21.07.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30.07.2020 вищезазначена заява задоволена судом.

10.08.2020 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідачем повідомлено суд, що відповідачем на підставі договору № 16-07-2020 від 16.07.2020 було відступлено ТОВ Спектр-Агро суми грошових коштів, належні до сплати позивачем відповідачу на підставі спірного договору.

25.08.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКТР-АГРОТЕХНІКА на електронну адресу суду надійшла заява № 2508/ВН від 25.08.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просить суд призначене судове засідання на 03.09.2020 о 15:50 провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів шляхом із застосуванням програмного забезпечення EasyCon .

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 01.08.2020 по 25.08.2020 перебувала у відпустці, то зазначена заява була розглянута після виходу судді на роботу.

Ухвалою суду від 03.09.2020 судом було відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів із застосуванням програмного забезпечення EasyCon .

03.09.2020 від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про призначення судового засідання після 14.09.2020.

03.09.2020 в судове засідання учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

Враховуючи предмет спору даного позову, а також те, що відповідачем було відступлено ТОВ Спектр-Агро право грошової вимоги щодо виконання умов спірного договору позивачем, господарський суд вирішив за доцільне залучити ТОВ Спектр-Агро до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, про що виніс ухвалу суду від 03.09.2020, а також вирішив відкласти підготовче судове засідання на 30.09.2020.

З метою належного повідомлення учасників судового процесу, секретарем судового засідання здійснено останнім телефонограми, які долучені до матеріалів справи.

30.09.2020 на електронну адресу суду від відповідача та третьої особи надійшла заява про відкладення судового засідання.

В судове засідання 30.09.2020 представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Представники відповідача та третьої особи також в судове засідання не з`явились, про причини неявки повідомили суд заявою, поданою раніше.

30.09.2020 в судовому засіданні судом вирішено зобов`язати відповідача надати оригінал спірного договору, судове засідання відкласти на 22.10.2020 та визнати явку сторін обов`язковою.

22.10.2020 в судове засідання учасники судового процесу не з`явились, вимоги ухвали суду від 30.09.2020 не виконали, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

22.10.2020 в судовому засіданні судом розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Обґрунтовуючи клопотання про призначення проведення почеркознавчої експертизи позивач зазнає, що підпис на спірному договорі виконано не директором позивача ОСОБА_1, а іншою особою. Отже, враховуючи те, що в якості підстави позову позивач визначає, що спірний договір підписано не директором підприємства, і у цієї особи не було повноважень на вчинення такого правочину від імені позивача, тому встановлення фактів відповідності або невідповідності здійсненого підпису на спірному договорі директором підприємства входить в предмет доказування у справі.

Разом із тим, позивач стверджує, що в нього відсутній примірник оригіналу спірного договору, у зв`язку із чим, останнім заявлено до суду клопотання про витребування у відповідача зазначеного оригіналу договору.

В свою чергу, судом було раніше розглянуто та задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача оригіналу договору, про що винесено ухвалу суду від 30.09.2020.

Проте, відповідачем не було надано суду оригінал витребуваного договору.

Наряду із цим, п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом №53/5 від 08.10.1998р. Міністерства юстиції України Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень , визначено, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо). Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

З урахуванням того, що і позивач і відповідач не з`явилися в жодне судове засідання, а також, не надали суду для огляду оригінал спірного договору , долученого до позовної заяви в копії, який , в свою чергу є предметом дослідження почеркознавчої експертизи , про проведення якої заявлено клопотання позивачем, а також, беручи до уваги те, що позивач стверджує про відсутність у нього спірного оригіналу договору, зазначені обставини виключають можливість проведення почеркознавчої експертизи, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про призначення у справі проведення почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні 22.10.2020 судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2654/19 на 18.11.2020 до судового розгляду по суті, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено та направлено на адреси останніх ухвалу-повідомлення від 23.10.2020.

12.11.2020 від відповідача та третьої особи надійшла заява про розгляд справи без присутності представників останніх.

18.11.2020 в судове засідання учасники судового процесу не з`явились, вимоги ухвали суду від 30.09.2020 не виконали, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

В судовому засіданні 18.11.2020 судом вирішено відкласти судове засідання на 09.12.2020.

З метою повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце проведення судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 19.11.2020. Однак, у зв`язку із відсутністю фінансування, зазначена ухвала суду не була направлена учасникам судового процесу поштою, що підтверджується довідкою від 20.11.2020, яка долучена до матеріалів справи. Разом із тим, ухвалу-повідомлення від 19.11.2020 було направлено на електронні адреси учасників судового процесу, а також, секретарем судового засідання було здійснено телефонограми, які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.11.2020 судом було виправлено допущені в ухвалі суду від 19.11.2020 описки.

30.11.2020 на електронну адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРОТЕХНІКА" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою суду від 03.12.2020 судом було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРОТЕХНІКА" про участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; судове засідання щодо розгляду спору у справі № 914/2654/19, яке призначено на 16.12.2020 о 15:20 вирішено провести в режимі відеоконференції.

16.12.2020 в судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Наразі, господарський суд зазнає, що представник позивача в жодне судове засідання не з`явився та не надав усні пояснення в обґрунтування позовних вимог, а також, не представив до суду оригінали документів, долучених до позовної заяви в копіях.

В свою чергу, представник відповідача в дане судове засідання з`явився та надав усні заперечення по суті позовних вимог, відповідно до яких, останній повністю заперечує проти позову, посилаючись на наступне.

Відповідач стверджує, що 23.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка" (постачальник) та Приватною агрофірмою "Батько і син" (покупець) укладено договір №1-САТ/ЛВ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку та/або запасні частини (далі по тексту - товар) на умовах товарного кредиту, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. В подальшому, за твердженнями відповідача, 29.01.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до договору. Відповідач зазначає, що позивачем, хоча із простроченням, проте виконувались умови спірного договору в частині здійснення оплати відсотків за користування товарним кредитом, в підтвердження чого долучено до матеріалів справи роздруківки з програми Клієнт-банк . Крім того, відповідач наголошує на тому, що безпосередньо позивачем долучено до матеріалів справи, окрім іншого, копію видаткової накладної № 114 від 23 лютого 2018, яка так само підписана з боку позивача та скріплена печаткою позивача. Одночасно, в копіях платіжних доручень на оплату товару, які долучені до матеріалів справи також є посилання на спірний договір. Більше того, відповідач повідомив суд, що відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2019 у справі № 914/1963/19, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 у справі №914/1963/19, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка" були задоволені частково: стягнуто з Приватної агрофірми "Батько і син" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка 10000,00грн. - відсотків за користування товарним кредитом, 62777,44грн.- пені, 62940,77грн. - 36% річних, 154994,48грн.- штрафу, 4981,32грн. - судового збору та 27551,62грн. - витрат на професійну правову допомогу адвоката. При чому, як стверджує відповідач, предметом позову було неналежне виконання позивачем умов саме спірного договору. Також, відповідач стверджує, що вищенаведене рішення суду вже виконано позивачем та заборгованість за спірним договором сплачено відповідачу. Одночасно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка наголошує, що під час здійснення судового розгляду по справі № 914/1963/19, судом досліджувався оригінал спірного договору.

Отже, враховуючи все вищенаведене у сукупності, відповідач вважає, що спірний договір виконувався обома сторонами договору, що, в свою чергу, свідчить про схвалення оспорюваного правочину зі сторони позивача і тому, зазначені обставини унеможливлюють визнання такого правочину недійсним.

Приймаючи до уваги, що сторони скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка" (далі - постачальник, відповідач) та Приватною агрофірмою "Батько і син" (далі - покупець, позивач) укладено договір №1-САТ/ЛВ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин (далі - договір). Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку та/або запасні частини (далі по тексту - товар) на умовах товарного кредиту, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна товару в гривнях, строк та місце поставки та строк оплати товару, а також інші умови, визначені крім тексту цього договору також і в додатку, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна договору становить загальну вартість товару, визначену із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3 договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору.

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що зважаючи на те, що товар виробляється за кордоном та імпортується на територію України, сторони домовились, що вказані у підписаних сторонами Додатках в гривнях ціни на товар та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані постачальником в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Ціна Товару заокруглюється до 0,01 грн. Зважаючи на те, що сторони погодились із тим, що ціна товару за цим Договором є вільною (може визначатися за згодою сторін), то процедуру коригування ціни товару постачальником у порядку, передбаченому п.п. 2.2.1-2.2.3, сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження сторін. Комерційним курсом гривні до іноземної валюти слід вважати міжбанківський валютний курс продажу євро до гривні, який щоденно розміщується за адресою на інтернет-сторінці (http://minfin.com.ua/currency/mb/).

За умовами п.п. 2.4., 2.5., 2.6., 2.7., 2.10. договору, покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов`язковій оплаті покупцем. Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений товар. Покупець має право провести дострокову оплату вартості (ціни) товару. В цьому випадку, відсотки нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом. Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до п.2.5. договору. Щомісячно постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Даний акт надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов`язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості (ціни) товару, і зараховуються постачальником відповідно до вимог п.2.9.

Згідно із п. 3.4. договору, покупець зобов`язаний провести оплату за товар відповідно до умов договору.

Додатком №1/СТ000000106 від 23.02.2018 до договору сторони погодили графік оплати товару, що купується покупцем на умовах товарного кредиту, зокрема: авансова частина 108449,60грн. (10% від ціни товару) строк оплати по 26.02.2018р.; відстрочений платіж 108449,60грн. (10% від ціни товару) строк оплати по 15.03.2018р.; відстрочений платіж 216899,20грн. (20% від ціни товару) строк оплати по 31.08.2018р.; відстрочений платіж 325348,81грн. (30% від ціни товару) строк оплати по 31.10.2018р.; відстрочений платіж 325348,81грн. (30% від ціни товару) строк оплати по 30.11.2018р. У додатку погоджено комерційний курс гривні до Євро в розмірі 33,3691грн. та річну ставку відсотків в розмірі 10%.

В подальшому, 29.01.2019, сторонами укладено додаткову угоду до договору, згідно із п.1 якої сторони дійшли згоди перенести кінцевий розрахунок по договору №1-САТ/ЛВ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин від 23 лютого 2018 року (далі - договір) до 1 вересня 2019 року і, відповідно до цього, внести зміни до п. 2.4 договору, доповнивши його абзацом другим в наступній редакції: остаточний розрахунок покупця за придбаний товар відбувається згідно наступного графіка до 1 вересня 2019р. - 91375,62грн. нарахованих відсотків за користування товарним кредитом. Сторони домовились, що у випадку оплати покупцем всієї суми заборгованості в строк до 1 вересня 2019 р., до покупця не буде застосована відповідальність, передбачена п. 7.2 Договору.

Пунктами 4.1., 4.2. договору визначено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в день його отримання від постачальника. Для отримання товару покупець зобов`язується до моменту отримання товару надати постачальнику довіреності на уповноважених осіб, оформлені в порядку, передбаченому ст.ст. 244-248 Цивільного кодексу України, які містять найменування та кількість товару, який передається уповноваженим особам покупця, зразки підписів уповноважених осіб на отримання товару. Така довіреність підписується керівником покупця та завіряється його печаткою. Якщо покупець працює без печатки, то довіреності на уповноважених осіб на отримання товару посвідчуються нотаріально. Покупець зобов`язаний перевірити комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність наявних ознак пошкодження товару і у випадку їх виявлення негайно, до закінчення приймання, письмово заявити постачальнику. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем як належний. Факт передачі товару покупцю підтверджується видатковою накладною на товар та/або, при необхідності, іншими документами, що посвідчують факт передачі товару покупцю.

Відповідно до п. 5.1. договору, господарські зобов`язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із дня його підписання уповноваженими представниками сторін, крім обов`язків покупця по виконанню грошових зобов`язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині проведення розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №1-САТ/ЛВ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин від 23.02.2018 разом із додатковою угодою та додатком до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Разом із тим, оскільки предметом позовної заяви є саме визнання договору №1-САТ/ЛВ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин від 23.02.2018 недійсним, тому господарським судом досліджено та встановлено наступне.

За змістом п.2.6 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п`ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо).

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору №1-САТ/ЛВ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин від 23.02.2018, керуючись приписами чинного на момент укладання договору цивільного та господарського законодавства України, господарським судом було встановлено, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, скріплено договір підписами посадових осіб та печатками сторін, а отже, за висновками суду, спірний правочин було вчинено.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Частинами 3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем, при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним, повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що при підписанні спірного договору з боку позивача, останній підписано не директором товариства - ОСОБА_1, а працівником фірми - ОСОБА_2 Разом із тим, як стверджує позивач, відповідно до Статуту товариства, тільки директор має право укладати договори від імені Агрофірми. Аналогічна інформація міститься і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприсмців та громадських формувань, що тільки ОСОБА_1. - директор підприємства, який є підписантом. Тобто, позивач стверджує, що спірний договір підписано не із перевищенням повноважень, а взагалі особою, яка не мала жодних прав на представництво позивача, а тому спірний договір, має бути визнано судом недійсним на підставі ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України.

Одночасно, згідно вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Дослідивши позовну заяву, судом встановлено, що єдина підстава, яку позивач вважає достатньою для визнання оспорюваного правочину недійсним є підписання спірного договору не директором товариства, а іншою особою. При цьому, позивач стверджує, що в нього відсутній оригінал спірного договору, а також клопоче про проведення почеркознавчої експертизи для підтвердження факту підписання спірного договору не директором, а іншою особою, яка є працівником підприємства.

Одночасно, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частинами 1 та 3 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, вказана стаття презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 по справі № 910/19005/17.

За приписами п. 3.4 ч. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Тобто, представництво виникає, зокрема, з актів органу юридичної особи.

Згідно з п. 1, аб. 1 ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. (ст. 97 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Цивільного кодексу України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Пунктом 7.6 Статуту позивача визначено, що директор, який прийнятий на роботу власником, уповноважений керувати поточниим справами Агрофірми, представляти її у відносинах з сторонами, вести переговори та укладати угоди від імені Агрофірми.

Як вбачається із спірного договору, в розділі 12 договору, в якості підписанта з боку позивача зазначено ОСОБА_1 Також, там міститься рукотворний підпис, який скріплено печаткою підприємства позивача.

Одночасно, господарський суд зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження тих обставин, про які останній зазначає у позові. А саме, що з боку позивача спірний договір підписано не директором товариства - ОСОБА_1, а працівником фірми - ОСОБА_2 Зокрема, позивачем не надано доказів проведення службового розслідування щодо перевищення працівником фірми - ОСОБА_2 його повноважень; не надано доказів звернення до правоохоронних органів щодо підроблення документів та щодо викрадення печатки підприємства тощо.

Крім того, господарський суд встановив, що у Господарському суді Львівської області розглядалася справа № 914/1963/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка" до Приватної агрофірми "Батько і син" про стягнення відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 91375,62грн., пені в розмірі 63670,70грн., 36% річних в розмірі 63796,48грн., індексу інфляції в розмірі 24292,62грн. та штрафу в розмірі 154994,48грн. За результатами розгляду зазначеної справи, 18.12.2019 у справі № 914/1963/19 судом прийнято рішення, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 у справі №914/1963/19. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка"були задоволені частково: стягнуто з Приватної агрофірми "Батько і син" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка 10000,00грн. - відсотків за користування товарним кредитом, 62777,44грн.- пені, 62940,77грн. - 36% річних, 154994,48грн.- штрафу, 4981,32грн. - судового збору та 27551,62грн. - витрат на професійну правову допомогу адвоката. При чому, предметом позову було неналежне виконання позивачем умов саме спірного договору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції .

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. по справі №910/11595/13.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, рішення Господарського суду Львівської області від 18.12.2019 у справі № 914/1963/19, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 у справі №914/1963/19 та набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.

Отже, у рішенні Господарського суду Львівської області від 18.12.2019 у справі № 914/1963/19 встановлено, що на виконання умов договору №1-САТ/ЛВ від 23.02.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка" поставило, а Приватна агрофірма "Батько і син" через представника - директора ОСОБА_1 на підставі довіреності №14 від 23.02.2018р. прийняла товар на загальну суму 1084496грн. 02коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною №114 від 23.02.2018р. на суму 1084496,02грн. (з ПДВ), вказана видаткова накладна підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна агрофірма "Батько і син" свої зобов`язання перед позивачем, виконала у повному обсязі, що не заперечується Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка" та підтверджується платіжними дорученнями №1135 від 23.02.2018р. на суму 108449,60грн., №1267 від 12.03.2018р. на суму 108449,60грн., №446 від 29.10.2018р. на суму 184000,00грн., №23 від 10.01.2019р. на суму 83596,00грн., №46 від 29.01.2019р. на суму 600000,82грн.(дані платіжні доручення долучено до матеріалів справи).

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем були здійсненні дії, які свідчать про виконання умов спірного договору. Крім того, у всіх вищезазначених платіжних дорученнях міститься посилання на спірний договір. При чому, проплати, які були здійснені позивачем, відбувались після підписання спірного договору фактично на протязі року, в періоді з 23.02.2018 і по 29.01.2019. Доказів вимоги позивача до відповідача щодо повернення означених коштів, як помилково (безпідставно) перерахованих, матеріали справи не містять.

Також, суд звертає увагу на тому, що додаткова угода до спірного договору була укладена між сторонами також, майже через рік, після підписання спірного договору, а саме: 29.01.2019 (копія наявна у матеріалах справи). Доказів того, що додаткову угоду підписано з боку позивача не уповноваженою особою матеріали справи не містять.

Окремо, суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що представник позивача, жодного разу не з`явився у судові засідання, не надав усних пояснень по справі, а також, не подав відповідь на відзив із спростуванням заперечень, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного у сукупності, господарський суд зазначає, що твердження позивача про підписання неналежною особою спірного договору не знайшли свого підтвердження, а, в свою чергу, обставини встановлені судом, вказують на вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка" дій, які вказують на подальше схвалення та визнання договору №1-САТ/ЛВ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин від 23.02.2018, що виключає у даному випадку можливість визнання вказаного договору недійсним з викладених у позовній заяві підстав.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, з огляду на те, що позивачем так і не було доведено наявності достатніх підстав для визнання недійсним договору №1-САТ/ЛВ поставки сільськогосподарської техніки та запчастин від 23.02.2018, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агротехніка".

Окремо, суд зауважує, що обставини здійснення відповідачем відступлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" прав своіх грошових вимог до позивача щодо виконання умов спірного договору, господарським судом не досліджувалось, з огляду на те, що зазанчені обставини не входять в предмет доказування даної справи.

Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, з урахуванням ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.2 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко