Ухвала

від 18.12.2020 по справі 916/3608/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3608/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кавасан про забезпечення позову за вх.№ГСОО №2-4216/20 подану по справі №916/3608/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Кавасан (65114, м. Одеса, вул. Костанді, буд. 199, приміщення 11)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Крани України (67806, Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Теплична, 1);

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 16.12.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Кавасан (вх. ГСОО №2-4216/20) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Крани України , в якій позивач просить суд зобов`язати ТОВ Крани України на виконання п.1.1 Договору № 06-03-2020/1 від 06.03.2020 року про надання послуг крану надати (дотавити) на наступну адресу: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18 г самохідний автокран марки GROVE моделі GMK 6300, д.н.з. НОМЕР_1 для надання послуг Товариству з обмеженою відповідальністю Кавасан , код ЄДРПОУ 41352878, за умовами Договору №№06-03-2020/1 від 06.03.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №06-03-2020/1 від 06.03.2020 року в частині надання самохідного автокрану марки GROVE моделі GMK 6300, д.н.з. НОМЕР_1 на адресу: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18 Г для подальшого надання послуг крану.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-4216/20), в порядку ст.ст. 136-138 Господарського процесуального кодексу України. У відповідності до змісту заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю Кавасан просить суд накласти арешт на самохідний автокран марки GROVE моделі GMK 6300, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ Крани України та передати його на зберігання відповідачу за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18 Г.

Згідно зі ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 10 ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно п.п.3, 4, 6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

У відповідності до ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, в обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю Кавасан посилається на те, що на подану ним заявку щодо надання самохідного автокрану марки СКОУЕ моделі СМК 6300, д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до умов Договору, відповідач відповів відмовою в зв`язку з наміром відчужити кран або здати його на запчастини. Отже, на думку позивача, відчуження крану, його продаж на запчастини унеможливить виконання як умов Договору, так і подальшого можливого судового рішення; ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача не буде можливим за умови вчинення відповідачем таких дій.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення його законних вимог.

Однак, суд зауважує, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати права осіб, які не є учасниками судового процесу або встановлювати обмеження, не пов`язані з предметом спору, що відповідає висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 22.02.2018р. по справі №910/15811/17. При цьому, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Тлумачення пунктів 4 і 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога позивача зобов`язати відповідача, на виконання умов Договору, надати (доставити) на адресу: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18 Г самохідний автокран для надання послуг ТОВ Кавасан . Тоді як підставою позову - неналежне виконання відповідачем умов договору №06-03-2020/1 від 06.03.2020, що за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини четвертої 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Частиною четвертою статті 55 Конституції України унормовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

У розумінні наведених приписів спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, суд зауважує, що запропоновані заявником способи забезпечення позову, зокрема накладання арешту на нерухоме майно відповідача - самохідний автокран, стосуються обмеження його прав та інтересів законних як власника майна щодо розпорядження належним йому майном.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Так, єдиною підставою для вжиття таких заходів, на які посилається заявник, в даному випадку є поведінка відповідача, яка полягає у невиконанні обов`язку з надання послуг самохідного автокрану.

Отже, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що обмеження права власника майна шляхом застосування запропонованих заявником заходів забезпечення позову, за відсутності спору щодо права власності на це майно, є неприпустимим. При цьому, суд зазначає, що обрані позивачем заходи забезпечення позову у названій частині не узгоджуються із підставами позову.

Також, суд зауважує, що вищезазначені обставини, на які позивач посилається як на підставу для забезпечення позову, можуть свідчити лише про ухилення відповідача по справі від виконання свого обов`язку за договорами, проте будь-яким чином не свідчить про можливість ухилення такої особи від виконання майбутнього рішення суду.

Крім того, застосування такого заходу забезпечення позову, як арешт самохідного автокрану, належного відповідачу, є втручанням у здійснення відповідачем господарської діяльності, що є неприпустимим, при цьому враховуючи підстави даного позову, свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

Відповідно до ч.11 ст. 137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

З огляду на вказане, суд зауважує, що визначений заявником захід забезпечення позову у вигляді передання самохідного автокрану ТОВ Крани України на зберігання за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 18 Г фактично є задоволенням позовної вимоги.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Кавасан про забезпечення позову у справі №916/3608/20.

Керуючись ст.ст.136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Кавасан від 16.12.2020 року за вх. ГСОО №2-4216/20 про забезпечення позову у справі №916/3608/20- відмовити.

Ухвала набрала законної сили 18.12.2020 року та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя Ю.М. Невінгловська