Рішення

від 21.12.2020 по справі 916/2953/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2953/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д .

розглянувши справу № 916/2953/20 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» /ЄДРПОУ 37146545, адреса реєстрації - 04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53, адреса листування - 02095, м. Київ, Дніпровська набережна, 33/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-СПОРТ» /ЄДРПОУ 41009848, адреса - 65101, м. Одеса, вул. Інглезі, 6-В, оф. 4/

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 462 095,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

15.10.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3058/20/ до товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-СПОРТ» про стягнення заборгованості за договором поставки № 28/10 від 28.10.2019 року у розмірі 462 095,20 грн., з яких:

- 318 960,35 грн. основного боргу;

- 130 317,12 грн. - штрафні санкції за період 02.12.2019 року по 07.07.2020 року;

- 6 797,52 грн. - пеня за період з 07.07.2020 року по 09.09.2020 року;

- 1 704,03 грн. - відсотки річних за 65 днів за період з 07.07.2020 року по 09.09.2020 року;

- 3451,05 грн. - пеня за період з 10.09.2020 року по 12.10.2020 року;

- 865,13 грн. - відсотки річних за 33 дні за період з 10.09.2020 року по 12.10.2020 року;

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 28/10 від 28.10.2019 року в частині оплати.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 11, 202, 205, 509, 526, 549, 610-611, 625-626, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 222, 230 ГК України.

Ухвалою суду від 20.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2953/20; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

02.11.2020 року через канцелярію на адресу суду надійшла заява позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» про забезпечення позову /вх. № 2-3992/20/, в якій позивач просив накласти арешт на грошові кошти відповідача у сумі 462 095,20 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2020 року відмовлено в задоволенні заяви позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» про забезпечення позову /вх. № 2-3992/20 від 02.11.2020 року/ у справі № 916/2953/20.

13.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача вх. № 30485/20, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що за узгодженими між сторонами договору поставки умовами, строки оплати поставленого товару визначаються у рахунку-фактурі на дану партію товару. Однак, додані до позовної заяви копії відповідних рахунків не містять строків оплати вартості товару. Тобто, на думку відповідача, між сторонами не досягнуто домовленості щодо конкретних строків оплати вартості поставленого товару.

Відповідач вказує, що відсутні підстави для нарахування пені, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання у даному випадку не відбулось, так як між сторонами договору поставки не досягнуто домовленості щодо строків оплати вартості поставленого товару. Відповідач зауважує, що позивачем помилково нарахована пеня поза межами імперативних строків встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України.

Також відповідач вказує, що закінчення строку дії договору є підставою припинення нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору.

ТОВ «КМ-СПОРТ» зазначає, що відсутності настання обставин, з якими позивач за умовами договору поставки пов`язував можливість заподіяння йому значних збитків, нарахування штрафних санкції згідно п. 5.3. договору поставки є необгрунтованим.

Відповідач зауважує, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за те саме порушення (наприклад, порушення строків виконання грошових зобов`язань), свідчить про недотримання імперативних положень, закріплених уст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за те саме порушення.

25.11.2020 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив /вх. № 31590/20/, в якій позивач на спростування доводів відповідача вказує, що відповідачем договір підписаний із позивачем без зауважень, доповнень і коригувань, з повним розумінням істотних умов договору щодо поставки, вартості, кількості, порядку отримання і оплати товару. Беззаперечними є факти, щодо наявності прийнятих на себе сторонами зобов`язань, поставки позивачем товару і отримання товару відповідачем, обов`язку оплатити товар. Відповідач неодноразово виконував свої зобов`язання за договором, хоч і частково, без зустрічних вимог щодо уточнення строків оплати товару за договором. Позивач зауважує, що сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за договором від 04 червня 2020 року, відповідно до якого за період 01.01.2019 року - 04.06.2020 року заборгованість відповідача склала 375 235,35 грн.

Позивач зазначає, що договір містив домовленості сторін щодо оплати товару, які були гнучкими і допускали декілька варіантів оплати, але, у випадку не зазначення (відсутності) терміну, вказаного у відповідному рахунку-фактурі/специфікації на партію товару, оплата відповідачем повинна була бути проведена «не пізніше ніж на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару» . Таким чином твердження відповідача про те, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо конкретних строків оплати поставленого товару, оскільки додані до позовної заяви документи не містять строків оплати поставленого товар, є надуманими, не підтверджуються матеріалами справи та не підтверджені іншими доказами відповідача.

ТОВ «ТБК «БМ-ГРУП» зауважує, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Позивач вказує що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару.

Позивач стверджує, що правомірно та обґрунтовано нарахував штрафні санкції, виходячи з фактичних обставин справи, а саме - існування договору та зобов`язань відповідача та не припинення договору, відповідно до його умов.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КМ-СПОРТ» укладено договір поставки від 28 жовтня 2019 року №28/10, за умовами якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця матеріали, надалі - товар, а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього договору.

Судом встановлено, що згідно з довіреністю від 28 жовтня 2019 року №4, виданою позивачем на підставі рахунку-фактури від 28 жовтня 2019 року № 402, та видатковою накладною від 28 жовтня 2019 року № 194 відповідач отримав товар за договором на загальну суму 224 809,20 грн. з ПДВ.

Згідно платіжного доручення № 15 від 04.11.209 року відповідач в рахунок часткової оплати заборгованості за договором перерахував на користь позивача грошові кошти у сумі 160 000,00 грн.

Згідно із довіреністю від 06 листопада 2019 року № 2, виданою позивачем на підставі рахунку-фактури від 30 жовтня 2019 року № 404, та видатковою накладною від 07 листопада 2019 року № 197 відповідач додатково отримав товар на загальну суму 310 426,15 грн., з ПДВ.

Відповідно до платіжного доручення від 27 листопада 2019 року №28 відповідач частково сплатив позивачу грошові кошти за товар у сумі 21 032,35 грн., з ПДВ.

Господарським судом встановлено, що згідно із актом звірки взаємних розрахунків за договором між сторонами від 04 червня 2020 року за період 01.01.2019 року - 04.06.2020 року, заборгованість відповідача склала 375 235,35 грн. Акт звірки підписано представником ТОВ «КМ СПОРТ» та скріплено печаткою.

Однак, господарський суд критично оцінює наданий позивачем акт звірки розрахунків за договором між сторонами від 04 червня 2020 року за період 01.01.2019 року - 04.06.2020 року, оскільки в даному акті відображено продаж товару 27.11.2020 року на суму 21 032,35 грн. та відповідну оплату 28.11.2020 року на суму 21 032,35 грн. Матеріали справи не містять первинних документів на підтвердження поставки 27.11.2020 року товару на суму 21 032,35 грн., проте наявне платіжне доручення на вказану суму від 27.11.2020 року про перерахування відповідачем коштів позивачу.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що основна сума боргу за договором поставки від 28 жовтня 2019 року №28/10 становить 354 203,00 грн. /224 809,20 грн. - 160 000,00 грн. + 310 426,15 грн. - 21032,35 грн./.

07 липня 2020 року позивач направив відповідачу лист вих. № 006, в якому висловлював прохання сплатити кошти, передбачені до сплати за цим договором. Позивач у листі наголошував на тій обставині, що всі зобов`язання за даним договором Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» виконані в повній мірі, проте не отримано від відповідача передбачених коштів за їх виконання. Також даним листом був направлений вищезазначений акт звірки

Однак відповіді на лист вих. № 006 від відповідача позивач не отримав.

09 вересня 2020 року відповідачем була здійснена оплата (платіж) у розмірі 56 275,00 грн., вказана сума розглядається позивачем, як сплата суми основного боргу, що зменшує суму основного боргу.

Таким чином господарський суд приходить до висновку, що основна сума боргу за договором поставки від 28 жовтня 2019 року №28/10 після останньої оплати відповідачем станом на 10.09.2020 року становить 297 928,00 грн. /354 203,00 грн. - 56 275,00 грн./.

У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимого цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України, майново- господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України, яка гарантує загальні умови виконання зобов`язань, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, або за відсутності таких умов і вимог - згідно з традиціями ділового обігу, або іншими зазвичай пред`явленими вимогами.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. ст. 202, 205 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом, (ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, як сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. договору, за прострочення строків оплати товару (п. 3.5 та п. 3.6 цього договору), встановлених в цьому договорі специфікаціях, рахунках-фактурах, додатках до даного договору, покупець, на вимогу постачальника, сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочки.

У відповідності до п. 5.3. договору, за прострочення строків оплати товару (п. 3.5, п. 3.6 цього договору), встановлених в цьому договорі специфікаціях, рахунках-фактурах, додатках до даного договору, більш ніж на 10 (десять) календарних днів, крім сплати пені (п. 5.2. даного договору), у рахунок можливих значних збитків (погіршення відносин з заводом-виробником, зрив планів виробництва, значне збільшення автотранспортних витрат, та інше) покупець, за вимогою постачальника, сплачує постачальникові договірну штрафну санкцію у розмірі 20% від суми несплаченого в зазначені в даному договорі та специфікаціях/рахунках-фактурах до нього строки товару.

Отже, відповідно до п. 3.5. договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах, що є невід`ємними частинами цього договору.

Суд критично оцінює заперечення відповідача стосовно не досягнення сторонами домовленості щодо конкретних строків оплати поставленого товару, оскільки відповідно до абз. 2 п. 3.5 договору, постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати або з частковою передоплатою. В цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару в строк, вказаний у рахунках-фактурах на дану партію товару, але, у будь-якому випадку, не пізніше ніж на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару або у інший термін, вказаний у відповідному рахунку-фактурі/специфікації на партію товару.

Суд також враховує, що відповідач виконував свої зобов`язання за договором, хоч і не у повному обсязі.

Судом також не приймаються до уваги доводи відповідача щодо не доведення позивачем настання «погіршення відносин з заводом-виробником, зрив планів виробництва, значне збільшення автотранспортних витрат, та інше» як підстави для нарахування штрафу у порядку п. 5.3. договору. Оскільки єдиною умовою для застосування п. 5.3. договору є прострочення строків оплати товару більш ніж на 10 (десять) календарних днів. Вказане прострочення було допущено відповідачем.

Штраф, передбачений п. 5.3 договору, не пов`язаний із наслідками погіршення відносин з заводом-виробником, зрив планів виробництва, значне збільшення автотранспортних витрат, та інше, а як передбачено самим договором, лише відшкодовується в рахунок можливих значних збитків у випадку прострочення покупцем оплати товару більш ніж на 10 (десять) календарних днів. Тобто, у позивача відсутній обов`язок доведення настання значних збитків для стягнення з відповідача штрафу у порядку п. 5.3 договору.

Господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо недотримання імперативних положень, закріплених уст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за те саме порушення, оскільки можливість стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Також суд зазначає, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару. У зв`язку із чим суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, 3 відсотків річних та інфляційних втрат, які суд вважає невірними, оскільки позивачем помилково нарахована пеня поза межами імперативних строків встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так судом здійснено власний розрахунок з урахуванням дат, взятих позивачем за основу розрахунку.

Судом встановлено, що оскільки розмір пені, розрахованої на підстав договору, перевищує розмір пені, розрахованої із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, а відтак до стягнення застосовується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Розмір пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України за період з 02.12.2019 року по 01.06.2020 року /182 дні/ становить 39 258,07 грн.

Розмір 3 відсотків річних на суму заборгованості 354 203,00 грн. за період з 02.12.2019 року по 07.07.2020 року становить 6360,63 грн.

Розмір інфляційних нарахувань на суму заборгованості 354 203,00 грн. за період з 02.12.2019 року по 07.07.2020 року становить 6405,01 грн.

Суд зазначає, що позивачем помилково нараховано пеню за період після 01.06.2020 року, оскільки зазначене нарахування пені здійснюється позивачем поза межами імперативних строків встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України. У зв`язку із чим неправомірним є нарахування пені за прострочення понад 182 днів.

Розрахунок 3 відсотків річних та інфляційних втрат за період з 07.07.2020 року по 09.09.2020 року позивачем також здійснено некоректно, оскільки період 07.07.2020 року вже було включено до попереднього розрахунку, а відтак датою початку розрахунку за даний період є 08.07.2020 року.

Розмір 3 відсотків річних на суму заборгованості 354 203,00 грн. за період з 08.07.2020 року по 09.09.2020 року становить 1858,11 грн. Однак позивачем у цій частині заявлена сума до стягнення у розмірі 1 704,03 грн. Оскільки, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 1 704,03 грн.

Розмір інфляційних нарахувань на суму заборгованості 354 203,00 грн. за період з 08.07.2020 року по 09.09.2020 року не нараховується.

Оскільки відповідачем 09.09.2020 року було здійснено чергову оплату у розмірі 56 275,00 грн., суму якої позивач оцінює як сплату суми основного боргу, що зменшує суму основного боргу, то для розрахунку інфляційних втрат та 3 відсотків річних за період з 10.09.2020 року /наступний день після оплати/ по 12.10.2020 року /направлення позовної заяви/ застосовується сума 297 928,00 грн. /354 203,00 грн. - 56 275,00 грн./.

Розмір 3 відсотків річних на суму заборгованості 297 928,00 грн. за період з 10.09.2020 року по 12.10.2020 року становить 805,87 грн.

Розмір штрафу, нарахованого на підставі п. 5.3 договору становить 59 585,6 грн. /297 928,00 грн. * 20%/.

З урахуванням вказаного, господарський суд приходить до висновку, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент подання позову - 12 жовтня 2020 року складає 412 047,21 грн. з яких:

- 297 928,00 грн. - основний борг;

- 39 258,07 грн. - пеня 182 дні за період з 02.12.2020 року по 01.06.2020 року;

- 6360,63 грн. - 3 відсотків річних за період з 02.12.2019 року по 07.07.2020 року;

- 6405,01 грн. - інфляційні нарахування за період з 02.12.2019 року по 07.07.2020 року;

- 1 704,03 грн. - 3 відсотки річних за період з 08.07.2020 року по 09.09.2020 року;

- 805,87 грн. - 3 відсотки річних за період з 10.09.2020 року по 12.10.2020 року;

- 59 585,6 грн. - штраф у порядку п. 5.3 договору.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши встановлені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ТБК «БМ-ГРУП» підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 6 931,43 грн., що вбачається із платіжного доручення № 1912 від 12.10.2020 року.

Таким чином, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ТБК «БМ-ГРУП» , судовий збір у розмірі 6180,76 грн. підлягає стягненню з відповідача ТОВ «КМ-СПОРТ» .

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-СПОРТ» /ЄДРПОУ 41009848, адреса - 65101, м. Одеса, вул. Інглезі, 6-В, оф. 4/ користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» /ЄДРПОУ 37146545, адреса реєстрації - 04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53, адреса листування - 02095, м. Київ, Дніпровська набережна, 33/ заборгованість за договором поставки № 28/10 від 28.10.2019 року у розмірі 412 047,21 грн. /чотириста дванадцять тисяч сорок сім гривень 21 копійка/, з яких:

- 297 928,00 грн. - основний борг;

- 39 258,07 грн. - пеня 182 дні за період з 02.12.2020 року по 01.06.2020 року;

- 6360,63 грн. - 3 відсотків річних за період з 02.12.2019 року по 07.07.2020 року;

- 6405,01 грн. - інфляційні нарахування за період з 02.12.2019 року по 07.07.2020 року;

- 1 704,03 грн. - 3 відсотки річних за період з 08.07.2020 року по 09.09.2020 року;

- 805,87 грн. - 3 відсотки річних за період з 10.09.2020 року по 12.10.2020 року;

- 59 585,6 грн. - штраф у порядку п. 5.3 договору.

3 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КМ-СПОРТ» /ЄДРПОУ 41009848, адреса - 65101, м. Одеса, вул. Інглезі, 6-В, оф. 4/ користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-будівельна компанія «БМ-ГРУП» /ЄДРПОУ 37146545, адреса реєстрації - 04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53, адреса листування - 02095, м. Київ, Дніпровська набережна, 33/ заборгованість судовий збір у розмірі 6180,76 грн. /шість тисяч сто вісімдесят гривень 76 копійок/.

4 . В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У зв`язку із перебуванням судді Петренко Н.Д. на лікарняному з 04.12.2020 року по 18.12.2020 року включно, повний текст рішення складено та підписано у перший робочий день 21 грудня 2020 р.

Суддя Н.Д. Петренко