Рішення

від 21.12.2020 по справі 916/2421/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2421/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

При секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/2421/20

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „Тідісі-Дальнобой» (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 5, кімн. 312; код ЄДРОПОУ 33212540)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрзерноекспрот» (65058, м.Одеса, пров. Каркашадзе, буд. 3/1, прим. 2; код ЄДРПОУ 33506396)

Про стягнення 372268,04 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „Тідісі-Дальнобой» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрзерноекспрот» , з урахуванням заяви від 02.11.2020р., про стягнення 372268,04 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „Тідісі-Дальнобой» направлено на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрзерноекспрот» завданої майнової шкоди (матеріальних збитків) у розмірі залишкової вартості об`єкта оренди, що складає 372268,04 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.08.2020р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „Тідісі-Дальнобой» до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2421/20. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "21" вересня 2020 р. о 10:30. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзиви на позов, оформлені з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 21.09.2020р. о 10:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.09.2020р. відкладено підготовче засідання на "12" жовтня 2020 р. о 10:40. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 12.10.2020р. о 10:40.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2020р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/2421/20 на 30 днів до 25.11.2020р. Відкладено підготовче засідання на "02" листопада 2020р. о 11:20. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 02.11.2020р. о 11:20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2020р. відкладено підготовче засідання на "23" листопада 2020р. о 12:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 23.11.2020р. о 12:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов з урахуванням уточнення позовних вимог від 02.11.2020р., оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2421/20. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "21" грудня 2020 р. о 09:45. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 21.12.2020р. о 09:45.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „Тідісі-Дальнобой» підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрзерноекспрот» відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвали суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду.

У судові засідання представник відповідача не з`являвся, про поважність причин відсутності суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до господарського суду Одеської області від відповідача не надходило.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

19 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „Тідісі-Дальнобой» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрзерноекспрот» (орендар) було укладено Договір оренди (КЗ) №870/2017 (надалі - Договір), за умовами якого у відповідності до умов цього Договору орендодавець передає орендарю нові шини для вантажних автотранспортних засобів орендаря, що належать йому на праві власності або користування на строк та за плату, а орендар приймає об`єкт оренди в тимчасове користування для здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до договору та листів-погодження власника транспортних засобів на встановлення шин, Орендодавцем було встановлено вантажні шини на транспортні засоби Товариства з обмеженою відповідальністю „Порто Франко Україна» , а саме: НАПІВПРИЧІП ЦИСТЕРНА , Марка, модель LDS NPA - 36, Державний номерний знак НОМЕР_1 , Номер шасі НОМЕР_2 ; СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ, Марка, модель MAN TGS18.440, Державний номерний знак НОМЕР_3 , Номер шасі НОМЕР_4 ; НАПІВПРИЧІП ЦИСТЕРНА , Марка, модель LDS NG - A1, Державний номерний знак НОМЕР_5 , Номер шасі НОМЕР_6 ; СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ, Марка, модель MAN TGS18.440, Державний номерний знак НОМЕР_7 , Номер шасі НОМЕР_8 ; НАПІВПРИЧІП ЦИСТЕРНА , Марка, модель LDS NG - A1, Державний номерний знак НОМЕР_9 , Номер шасі НОМЕР_10 ; СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ, Марка, модель MAN TGS18.440, Державний номерний знак НОМЕР_11 , Номер шасі НОМЕР_12 .

Вищевказані транспортні засоби, як вказує позивач, знаходяться в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрзерноекспрот» відповідно до договорів оренди транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.2. Договору, об`єкт оренди на весь термін оренди залишається власністю орендодавця.

Згідно до п. 1.6. Договору, передача об`єкту оренди відбувається на підставі „Акту приймання-передачі та встановлення об`єкту оренди» .

Відповідно до п. 1.14. у редакції Додаткової угоди №1 від 19.04.2018р. до Договору, у випадках ухилення Орендаря від проведення огляду об`єкту оренди, відповідно до п.1.13. даного Договору , Орендодавець проводить оцінку вартості об`єкту оренди згідно з останніми показниками глибини протектору об`єкту оренди, які є у Орендодавця ,згідно з даними інспекційної карти огляду об`єкту оренди або останнім проміжним „Актом оцінки залишкової вартості об`єкту оренди» , що є у орендодавця. У випадку не підписання Орендарем „Акту оцінки залишкової вартості об`єкту оренди» у 5-денний строк , такий Акт є підставою для оплати Орендарем залишкової вартості об`єкту оренди за даним Договором. Крім того, Сторони погодили, що в такому випадку, такий „Акт оцінки залишкової вартості об`єкту оренди» є належним обґрунтуванням суми компенсації вартості об`єкту оренди за даним Договором та зобов`язанням Орендаря щодо її виплати.

Відповідно до п. 8.5. Договору, орендар компенсує Орендодавцеві 100% вартості Об`єкту оренди, визначеної „Актом приймання - передачі та встановлення об`єкту оренди» у випадку: не повернення (не викупу) Орендарем Орендодавцеві Об`єкту оренди після закінчення терміну оренди; втрати Об`єкту оренди; не надання транспортних засобів для зняття Орендодавцем Об`єкту оренди; самовільного, без погодження з Орендодавцем , зняття Об`єкту оренди і не передачі його Орендодавцеві за першою його вимогою (п.п.7.3.1.Договору); порушення умов відчуження транспортних засобів, на яких встановлено об`єкт оренди (п.п.6.1.,6.2. Договору).

Відповідно до п. 6.1. у редакції Додаткової угоди №1 від 19.04.2018р. до Договору, сторони домовились , що Орендар бере на себе зобов`язання не продавати, не закладати або в інший спосіб відчужувати транспортні засоби, на яких встановлено об`єкт оренди, без письмового погодження Орендодавця.

Згідно до п. 6.2. Договору, у разі виникнення потреби відчуження транспортного засобу Орендар зобов`язаний узгодити це питання з Орендодавцем та повернути об`єкт оренди, до моменту відчуження транспортного засобу.

Відповідно до п. 7.3.1. Договору, Орендар не має право без попередньої письмової згоди Орендодавця здійснювати наступні дії у відношенні орендованого майна: укладати договори суборенди транспортних засобів або його частини на які встановлено Об`єкт оренди, укладати договори , що направлені на передачу права користування , договори застави тощо; без узгодження з Орендодавцем проводити будь-який ремонт об`єкту оренди, без письмового узгодження з Орендодавцем , самостійно або силами третіх осіб знімати Об`єкти оренди з транспортних засобів, на яких вони встановлені , за винятком випадків , передбачених п.п.7.1.5.,7.1.10.,7.4.3. даного договору; використовувати Об`єкт оренди у випадку прострочення у справі орендної плати на строк, що перевищує 40 календарних днів.

Орендарем не були дотримані строки оплати орендної плати, передбачені договором, тому Орендодавцем було надіслано вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання за договором оренди №870/2017 від 19.08.2017 року (вих. №150420/7 від 15.04.2020р.), а саме з вимогою у двадцятиденний строк повернути або викупити об`єкт оренди по залишковій вартості, а також у семиденний термін з дати отримання листа, оплатити наяву заборгованість по сплаті орендної плати за користування орендованим майном по договору; підписати акт оцінки залишкової вартості об`єкта оренди №АО.0000002 від 30.01.2020 р. та один екземпляр повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „Тідісі-Дальнобой» .

Крім того, як вказує позивач, з вимогою про усунення порушення виконання зобов`язання за договором оренди №870/2017 від 19.08.2017 року (вих. №150420/7 від 15.04.2020 р.) було надіслано два екземпляри акта оцінки залишкової вартості об`єкта оренди №АО.0000002 від 30.01.2020р.

Залишкова вартість об`єкту оренди визначена в „Акті оцінки залишкової вартості об`єкта оренди» (№АО.0000002 від 30.01.2020 р.) та становить 372268,04 грн.

У зв`язку з порушенням Орендарем умов Договору, оскільки орендар не вносив плату за користування об`єктом оренди протягом трьох місяців підряд, останній було розірвано з 15.04.2020р.

Відповідно до п.7.1.17 договору, орендар зобов`язаний повернути або викупити об`єкт оренди Орендодавцю після закінчення терміну оренди та у інших випадках, передбачених даним договором. Строк повернення (викупу) Об`єкту оренди Орендарем складає 20 календарних днів.

Належним обґрунтуванням суми компенсації вартості об`єкту оренди за Договором та зобов`язанням Орендаря щодо її виплати є „Акт оцінки залишкової вартості об`єкту оренди» . „Акт оцінки залишкової вартості об`єкту оренди» складається на підставі проведеного Орендодавцем, в присутності Орендаря, огляду об`єкту оренди. Строк оплати Орендарем залишкової вартості Об`єкту оренди - 5 календарних днів з дати складання даного „Акту оцінки залишкової вартості об`єкту оренди» . (п. 1.13.Договору ).

В обґрунтування позову позивачем було зазначено суду, що орендодавець, у зв`язку з не поверненням (не викупом) Орендарем Орендодавцеві об`єкту оренди після закінчення терміну оренди, керуючись п.8.5. Договору (з врахуванням змісту п.1.14. Договору та ст.11 ЦКУ), має право вимагати від Орендаря компенсувати Орендодавцеві 100% вартості всіх Об`єктів оренди, визначених „Актом оцінки залишкової вартості об`єкту оренди» за загальною залишковою вартістю об`єкту оренди, а саме 372268,04 грн.

Також було зазначено суду, що сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку. Отже, внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрзерноекспрот» взятих на себе господарських зобов`язань позивачу було завдано матеріальні збитки (майнову шкоду) в розмірі залишкової вартості неповернутих шин для вантажних автомобілів загальною вартістю 372268,04 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „Тідісі-Дальнобой» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрзерноекспрот» виникли на підставі укладеного між ними 19 серпня 2017 року Договору оренди (КЗ) № 870/2017.

Відповідно до п.7.1.17 Договору, орендар зобов`язаний повернути або викупити об`єкт оренди Орендодавцю після закінчення терміну оренди та у інших випадках, передбачених даним договором. Строк повернення (викупу) Об`єкту оренди Орендарем складає 20 календарних днів.

Відповідно до п. 1.14. у редакції Додаткової угоди №1 від 19.04.2018р. до Договору, у випадках ухилення Орендаря від проведення огляду об`єкту оренди, відповідно до п.1.13. даного Договору, Орендодавець проводить оцінку вартості об`єкту оренди згідно з останніми показниками глибини протектору об`єкту оренди, які є у Орендодавця, згідно з даними інспекційної карти огляду об`єкту оренди або останнім проміжним „Актом оцінки залишкової вартості об`єкту оренди» , що є у орендодавця. У випадку не підписання Орендарем „Акту оцінки залишкової вартості об`єкту оренди» у 5-денний строк, такий Акт є підставою для оплати Орендарем залишкової вартості об`єкту оренди за даним Договором. Крім того, Сторони погодили, що в такому випадку, такий „Акт оцінки залишкової вартості об`єкту оренди» є належним обґрунтуванням суми компенсації вартості об`єкту оренди за даним Договором та зобов`язанням Орендаря щодо її виплати.

Відповідно до п. 8.5. Договору, орендар компенсує Орендодавцеві 100% вартості Об`єкту оренди, визначеної „Актом приймання - передачі та встановлення об`єкту оренди» у випадку: не повернення (не викупу) Орендарем Орендодавцеві Об`єкту оренди після закінчення терміну оренди ; втрати Об`єкту оренди; не надання транспортних засобів для зняття Орендодавцем Об`єкту оренди; самовільного, без погодження з Орендодавцем, зняття Об`єкту оренди і не передачі його Орендодавцеві за першою його вимогою (п.п.7.3.1.Договору); порушення умов відчуження транспортних засобів, на яких встановлено об`єкт оренди (п.п.6.1.,6.2. Договору).

Матеріали справи містять вимогу від 15 квітня 2020 року вих. №150420/77, що була скерована позивачем на адресу відповідача про усунення порушення виконання зобов`язання за Договором оренди №870/2017 від 19.08.2017р.

На таку вимогу позивача, як з`ясовано судом, відповідачем було надано відповідь та зазначено, що наразі виконати вимогу Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрзерноекспрот» не має можливості та відповідач просив надати йому додатковий час, до завершення карантину, введеного на території України, для повернення або викупу об`єкту оренди за Договором оренди №870/2017 від 19.08.2017р.

Однак, як встановлено судом, свого обов`язку щодо повернення або викупу об`єкту оренди, у строки, визначені Договором, відповідачем не виконано.

Суд, зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонам у справі, за своїм змістом є договірними та такими, що виникли на підставі укладеного між ними договору, позивач, при заявленні даних позовних вимог посилався на норми, що регулюють правові засади визначення та стягнення збитків, а не встановлення наявності порушення зобов`язань за договором, та, як наслідок, підстав задля стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних умов.

Суд зазначає, що ця обставина не повинна впливати на суть рішення у справі, оскільки зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування свого позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Так у Постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: „суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини» . Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019р. у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрзерноекспрот» прийнятих на себе зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 372268,04 грн. боргу - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „Тідісі-Дальнобой» в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 5584,02 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „Тідісі-Дальнобой» - задовольнити повінстю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрзерноекспрот» (65058, м.Одеса, пров. Каркашадзе, буд. 3/1, прим. 2; код ЄДРПОУ 33506396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мережа сервісних станцій „Тідісі-Дальнобой» (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 5, кімн. 312; код ЄДРОПОУ 33212540) залишкову вартість об`єкта оренди у розмірі 372268 (триста сімдесят дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 04 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5584 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири) грн. 02 коп.

Повний текст рішення складено 22 грудня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко