Рішення

від 09.12.2020 по справі 917/1456/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020 Справа № 917/1456/18

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС", вул. Нижній Вал, буд. 7-9, м. Київ, 04071; адреса для листування: а/с 132, Київ-71, 04071

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Щасливий квартал", вул. Василя Стуса, буд. 45А, м. Краматорськ, Донецька область, 84301

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

3. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); адреса для листування: АДРЕСА_4

про солідарне стягнення 2444613,84 грн.;

за зустрічним позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС", вул. Нижній Вал, буд. 7-9, м. Київ, 04071

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Щасливий квартал", вул. Василя Стуса, буд. 45А, м. Краматорськ, Донецька область, 84301

2. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

про визнання припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 55 від 30.12.2010, укладеним між ПАТ "Банк Фінанси і Кредит" та ОСОБА_1 ,

та зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ); адреса для листування: АДРЕСА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС", вул. Нижній Вал, буд. 7-9, м. Київ, 04071

про визнання недійсним договору поруки № 55 від 30.12.2010, укладеного між ПАТ "Банк Фінанси і Кредит" та ОСОБА_1

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники 18.11.2020:

від ТОВ "ФК "ГЕЛІОС": Свинар М. Ю. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 8037/10 від 18.07.2019, довіреність б/н від 24.12.2019);

від ТОВ "Щасливий квартал": Фєдосєєв Д.О. (адвокат, свідоцтво серії ПТ № 1685 від 04.04.17, ордер серії ПТ № 116837 від 06.08.19);

ОСОБА_2 : Браташ Ю.П. (адвокат, свідоцтво серії ПТ № 2044 від 27.03.2018, ордер серії ПТ № 147137 від 09.08.2019);

ОСОБА_1 : не з`явився;

ОСОБА_3 : не з`явилася.

Представники після перерви 09.12.2020:

від ТОВ "ФК "ГЕЛІОС": Свинар М. Ю. (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 8037/10 від 18.07.2019, довіреність б/н від 24.12.2019);

від ТОВ "Щасливий квартал": Фєдосєєв Д.О. (адвокат, свідоцтво серії ПТ № 1685 від 04.04.17, ордер серії ПТ № 116837 від 06.08.19);

ОСОБА_2 : Браташ Ю.П. (адвокат, свідоцтво серії ПТ № 2044 від 27.03.2018, ордер серії ПТ № 147137 від 09.08.2019);

ОСОБА_1 : не з`явився;

ОСОБА_3 : не з`явилася.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"/ Банк) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Продресурс" (далі - ТОВ "ТФ "Продресурс"), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) про солідарне стягнення 2444613,84 грн., в тому числі 1000000,00 грн. простроченої заборгованості по основному боргу кредиту, 1101673,15 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 342940,69 грн. пені. В обґрунтування позову ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" посилається на невиконання відповідачем ТОВ "ТФ "Продресурс" умов договору про відновлювальну кредитну лінію № 21-01-10 від 30.12.2010.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.11.2018 вказану позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою від 26.11.2018 суд повернув вказану позовну заяву позивачу на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.12.2018 у справі № 917/1456/18 скасовано, справу передано на розгляд Господарському суду Полтавської області.

Ухвалою від 25.03.2020 Господарський суд Полтавської області у складі судді Семчук О.С. прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24.04.2019.

Ухвалою від 10.04.2019 суд зупинив провадження у справі № 917/1456/18 до перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.05.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 у справі № 917/1456/18 залишено без змін.

20.05.2019 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ТОВ "ТФ "Продресурс" та ОСОБА_2 , про визнання припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 55 від 30.12.2010, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 .

16.07.2019 Господарський суд Полтавської області ухвалою поновив провадження у справі № 917/1456/18, прийняв зустрічний позов ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом та призначив підготовче засідання у справі на 14.08.2019.

Також під час перебування матеріалів справи № 917/1456/18 у касаційній інстанції до Господарського суду Полтавської області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 56 від 30.12.2010, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 .

Ухвалою від 13.08.2019 суд повернув зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 заявнику на підставі ч. 6 ст. 180 ГПК України.

12.08.2019 до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним договору поруки № 55 від 30.12.2010, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 ".

В зв`язку з цим, суд ухвалою від 14.08.2019 постановив розпочати спочатку розгляд справи, призначив підготовче засідання у справі на 11.09.2019 та залучив до участі у справі третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 .

Ухвалою від 11.09.2019 суд відклав підготовче засідання у справі на 02.10.2019.

Ухвалою від 02.10.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 16.10.2019.

Ухвалою від 16.10.2019 суд відклав підготовче засідання у справі на 07.11.2019.

Ухвалою від 07.11.2019 суд задовольнив заяву АТ "Банк "Фінанси та Кредит" про залучення до участі у справі його правонаступника за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (далі - ТОВ "ФК "Геліос"); замінив позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом та відповідача за зустрічним позовом третьої особи АТ "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником ТОВ "ФК "Геліос"; підготовче засідання у справі відкладено на 20.11.2019.

20.11.2019 суд постановив ухвалу про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи документів, проведення якої доручено експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України; провадження у справі № 917/1456/18 зупинено до надання висновку судової експертизи, призначеної у справі.

10.12.2019 до суду надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи.

Ухвалою від 11.12.2019 суд поновив провадження у справі № 917/1456/18 та призначив розгляд заяви судового експерта про витребування матеріалів проведення судової експертизи в судове засідання на 26.12.2019.

Ухвалою від 26.12.2019 суд постановив надати експертам витребувані ними матеріали для проведення експертизи, провадження у справі зупинено до надання висновку судової експертизи, призначеної у справі.

19.03.2020 від Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта № 1876 від 13.03.2020.

В зв`язку з цим, ухвалою від 20.03.2020 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 15.04.2020.

У зв`язку із введенням на всій території України карантину постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 до 24.04.2020, ухвалою від 08.04.2020 суд повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання у справі призначене на 15.04.2020 не відбудеться; про час та дату проведення підготовчого засідання учасники справи будуть повідомлені після закінчення строку дії карантину.

В зв`язку з послабленням протиепідеміологічних заходів ухвалою від 22.07.2020 суд повідомив учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 12.08.2020.

Ухвалою від 12.08.2020 суд відклав підготовче засідання на 03.09.2020.

В підготовчому засіданні 03.09.2020 судом встановлено, що в ході розгляду справи ТОВ "ТФ "Продресурс" змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Щасливий квартал" (далі - ТОВ "Щасливий квартал"). Ухвалою від 03.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2020.

Ухвалою від 24.09.2020 розгляд справи по суті відкладено на 21.10.2020.

У зв`язку з відпусткою судді судове засідання призначене на 21.10.2020 не відбулося. Ухвалою від 03.11.2020 суд призначив розгляд справи по суті на 18.11.2020.

В судовому засіданні 18.11.2020 судом оголошено перерву до 09.12.2020.

ТОВ "ТФ "Продресурс", пізніше перейменоване в ТОВ "Щасливий квартал" та ОСОБА_2 у відзивах первісний позов заперечують, посилаючись на його необґрунтованість.

В свою чергу Банк та його правонаступник ТОВ "ФК "Геліос" заперечують проти задоволення зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посилаючись на їхню безпідставність.

АТ "Банк "Фінанси та кредит", а пізніше його правонаступник ТОВ "ФК "Геліос" заперечують проти задоволення зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В судові засідання 18.11.2020 та 09.12.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , чи їхні представники, не з`явилися.

09.12.2020 до суду надійшли клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про проведення судового засідання по справі без їх участі.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, неявка в судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не перешкоджає розгляду справи по суті.

Під час розгляду справи по суті представник ТОВ "ФК "Геліос" підтримує первісний позов у повному обсязі та заперечує проти задоволення зустрічних позовів, представники ТОВ "Щасливий квартал" та ОСОБА_2 заперечують проти задоволення первісного позову.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (Банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Продресурс (Позичальник за договором) укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 21-01-10 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 1 000 000,00 (один мільйон) грн., а Позичальник зобов`язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти до 23 березня 2011 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 16,5 % річних. Впродовж строку, вказаного в п. 2.1 цього Договору, Позичальник має право неодноразово повертати Банку отримані по кредитній лінії кошти повністю або частинами, отримувати за згодою Банку кредитні кошти таким чином, щоб загальний розмір виданих Позичальникові Кредитних коштів, тобто основної позичкової заборгованості Позичальника, у будь-який момент часу складав не більше загальної суми кредитної лінії, вказаної в п. 1.1 цього Договору.

Видача кредитних коштів у межах кредитної лінії здійснюється траншами в строк з 30 грудня 1010 року по 20 березня 2011 року за письмовими заявками Позичальника, за згодою Банку, шляхом перерахування їх з позичкового на поточний рахунок Позичальника, якщо інше не вказане в письмовій заявці (п. 2.1. Договору).

Банк стверджує, що свої зобов`язання за Кредитним договором перед Позичальником він виконав, надавши Позичальнику кредит в сумі 1000000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позичальника за період з 30.12.2010 по 05.01.2010 року та меморіальними ордерами № № 1 - 10 від 05.01.2010 (копії виписки та меморіальних ордерів - в матеріалах справи).

Згідно з п. 3.1 Договору Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитними кошами у валюті кредиту за процентними ставками:

- 16,5 % річних за період з дня надання до терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 2.4 цього договору;

- 24,75 % річних за період з 24.03.2011 до дня фактичного повернення позичкової заборгованості.

Розрахунок процентів здійснюється за період користування кредитними коштами з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту повернення кредитних коштів на позичковий рахунок Позичальника (п. 3.3. Договору). Розрахунок процентів за день видачі кредитних коштів проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Розрахунок процентів здійснюється виходячи з 365 днів в році (366 днів у високосному році), в місяці - за календарем.

Пунктом 3.4. Договору передбачено що, нарахування і сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно. Позичальник сплачує проценти в строк з 26 числа кожного місяця та не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. Позичальник сплачує проценти за останній звітний період не пізніше строку повернення Кредитних коштів, зазначеного в п. 2.4 Договору.

З врахуванням всіх змін та доповнень, які були внесені до Договору, зокрема, додаткової угоди № 10 від 03.02.2015 до Договору (копія Додаткової угоди - в матеріалах справи) сторони остаточно погодили встановити строк повернення кредитних коштів до 01 лютого 2016 року, за користування кредитними коштами Позичальник сплачує проценти відповідно до розділу 3 цього Договору, у валюті кредиту за наступними процентними ставками:

- 26,5 % річних за період з дня надання до терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 цього Договору;

- 39,75 % річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 цього Договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п. п. 4.5., 6.1. цього Договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 7.1. Договору за прострочення повернення кредитних коштів та/або виплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня виплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п. п. 2.4., 2.5., 3.4., 4.5., 6.1., 8.3 цього Договору, а також будь-яких інших термінів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування Кредитними коштами.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що якщо сплачені Позичальником Банку грошові кошти недостатні для погашення загальної суми заборгованості, що виникла до цього моменту, то погашення заборгованості здійснюється у наступній черговості: в першу чергу погашаються проценти за користування кредитними коштами, а також комісійна винагорода, в другу чергу погашається основний борг за кредитом, а в третю чергу погашається неустойка (штраф, пеня).

Банк стверджує, що Позичальник кредитні кошти у строки визначені кредитним договором (з наступними змінами та доповненнями) не повернув, в зв`язку з чим виникла заборгованість за Договором

В результаті порушення умов Договору станом на 01.10.2018, згідно з розрахунком Банку заборгованості Позичальника по кредиту становить 2 444 613,84 грн., з яких:

- сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 1 000 000,00 грн.;

- прострочена заборгованість по відсотках - 1 101 673,15 грн.;

- пеня за прострочення зобов`язання по основному боргу кредиту, відсотках - 342940,69 грн.

30 грудня 2010 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 21-01-10 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (Кредитор по договору) та ОСОБА_1 (Поручитель за договором) укладено договір поруки № 55 (далі - Договір поруки № 55, копія Договору № 55 з додатковими угодами - в матеріалах справи).

Відповідно п. 1.1. Договору поруки № 55, Поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ТОВ "ТФ "Продресурс" (Позичальник за договором) зобов`язань за Кредитним договором № 21-01-10 від 30.12.2010, укладеним між Банком та Позичальником, відповідно до якого Позичальникові надано кредит у розмірі 1 000 000,00 грн. 00 коп., з оплатою 16,5 % річних.

Пунктом 2.2. Договору поруки № 55 встановлено, що Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що й Боржник, в тому числі по основному боргу, оплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, оплаті комісійної винагороди, оплаті неустойки по основному боргу та процентах, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Пунктом 5.1 Договору поруки № 55 встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого ним зобов`язання. Порука також припиняється, якщо Кредитор протягом 3-х років з дня настання строку виконання зобов`язання по Кредитному договору не пред`явив вимоги до поручителя.

З урахуванням всіх змін та доповнень до Договору поруки № 55 сторони погодили, що строк повернення кредитних коштів встановлений до 01 лютого 2016 року, процентна ставка за користування кредитними коштами визначена в розмірі 26,5% річних.

Також 30 грудня 2010 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 21-01-10 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (Кредитор по договору) та ОСОБА_2 (Поручитель за договором) укладено Договір поруки № 56 (далі - Договір поруки № 56, копія Договору поруки № 56 та додаткових угод до нього - в матеріалах справи).

Відповідно п. 1.1. Договору поруки № 56, Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ТОВ "ТФ "Продресурс" (Позичальник за договором) зобов`язань за Кредитним договором № 21-01-10 від 30.12.2010, укладеним між Банком та Позичальником, відповідно до якого Позичальникові надано кредит у розмірі 1 000 000,00 грн., з оплатою 16,5 % річних.

Пунктом 2.2. Договору поруки № 56 встановлено, що Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що й Боржник, в тому числі по основному боргу, оплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, оплаті комісійної винагороди, оплаті неустойки по основному боргу та процентах, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Пунктом 5.1 Договору поруки № 56 встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого ним зобов`язання. Порука також припиняється, якщо Кредитор протягом 3-х років з дня настання строку виконання зобов`язання по Кредитному договору не пред`явив вимоги до поручителя.

Із врахуванням всіх змін та доповнень до договору поруки сторони погодили, що строк повернення кредитних коштів встановлений до 02 лютого 2015 року, процентна ставка за користування кредитними коштами визначена в розмірі 26,5 % річних.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року № 612 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд) прийнято рішення від 18.12.2015 № 230 Про початок процедури ліквідації АТ Банк Фінанси та Кредит , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АТ Банк Фінанси та Кредит строком до 17 грудня 2017 року.

27.11.2017 Фондом було прийнято рішення № 5175, яким продовжено строки здійснення ліквідації АТ Банк Фінанси та Кредит на два роки по 17.12.2019 включно.

18.12.2017 Фондом було прийнято рішення № 5429, згідно з яким з 19 грудня 2017 року призначено уповноваженими особами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та Кредит Ірклієнка Юрія Петровича та ОСОБА_4 і делеговано їм відповідні повноваження.

Враховуючи вищевикладені обставини, вважаючи свої права порушеними, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", який пізніше було перейменовано на Акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", у позовній заяві просить суд стягнути солідарно з ТОВ "ТФ "Продресірс", яке пізніше перейменовано в ТОВ "Щасливий квартал", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2444613,84 грн., в тому числі 1000000,00 грн. простроченої заборгованості по основному боргу кредиту, 1101673,15 грн. простроченої заборгованості за відсотками та 342940,69 грн. пені.

Ухвалою від 07.11.2019 суд за заявою АТ "Банк "Фінанси та Кредит" замінив позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом та відповідача за зустрічним позовом третьої особи АТ "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником ТОВ "ФК "Геліос".

ТОВ "ФК "Геліос" підтримує заявлені АТ "Банк "Фінанси та Кредит" позовні вимоги у повному обсязі.

ТОВ "ТФ "Продресурс", яке пізніше перейменовано в ТОВ "Щасливий квартал", у відзиві первісний позов заперечує, посилаючись на наступні обставини.

Так, ТОВ "Щасливий квартал" зазначає, що документами, які встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій. До таких документів відносяться платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки та чеки, а не виписка банку з рахунків клієнта. Така виписка не є первинним бухгалтерським документом, а тому не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження факту видачі кредитних коштів.

Крім того, у наданій Банком виписці по особовому рахунку за період з 30.12.2010 по 05.01.2011 в призначенні платежу зазначено: оплата за пиво, напої по дог. № 14002/07 від 29.12.07, в т. ч. ПДВ - 16666,67 грн. При цьому, предметом договору про відновлювальну кредитну лінію № 21-01-10 від 30.12.2010 є відкриття Банком відновлювальної кредитної лінії на загальну суму 1 000 000,00 грн. строком до 23.03.2011 року із оплатою 16,5 % річних за користування кредитними коштами.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що позичальник зобов`язується використовувати кредитні кошти, отримані згідно даного Договору на поповнення обігових коштів - закупка товарів та матеріалів, виплата заробітної плати, податків та обов`язкових платежів, а також на інші виробничо-господарські потреби.

ТОВ "Щасливий квартал" зазначає, що з наданої Банком виписки не вбачається факт перерахування Кредитором грошових коштів на рахунок Позичальника, оскільки призначенням платежу є не видача кредитних коштів, а оплата за пиво і напої.

Крім того, ТОВ "Щасливий квартал" вказує, що порядок здійснення касових операцій банків з клієнтами врегульований розділом IV. Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами Інструкції Про касові операції в банках України , затвердженої Постановою Правління НБУ № 337 від 14.08.2003, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1.1. вказаної Інструкції, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 8), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 9), заява на видачу готівки (додаток 10), прибутковий касовий ордер (додаток 11), видатковий касовий ордер (додаток 12), грошовий чек (додаток 13), квитанція про прийняття на інкасо банкнот іноземних держав (додаток 22), квитанція про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті, рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та тримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою.

Отже, на думку ТОВ "Щасливий квартал", єдиними допустимими доказами переказу Банком коштів Позичальнику, тобто доказом підтверджуючим користування кредитом, є касові документи - заява на видачу готівки та/або заява на переказ готівки. При цьому, вказані документи в матеріалах справи відсутні, а тому відсутні докази того, що ТОВ ТФ Продресурс звертався до банку із заявою про видачу будь-яких грошей у гривні та не надано доказів перерахування/видачі йому таких коштів.

Також ТОВ "Щасливий квартал" вказує, що відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 № 254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за № 559/7880 (далі - Положення), операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані (п. 4.1. Положення).

Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи (п. 4.2. Положення).

Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (п. 4.3. Положення).

Залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками:

а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку);

б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій), (п. 4.4. Положення).

Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги- доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку), (п. 4.6. Положення).

Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банками відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами, (п. 4.7. Положення).

Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства (банку), що склало документ;

- зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру;

- посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції, (п. 4.10. Положення).

При цьому, ТОВ "Щасливий квартал" звертає увагу суду не те, що меморіальні ордери, на які посилається Банк як на доказ видачі кредитних коштів, не містять усіх обов`язкових реквізитів передбачених законодавством. Тому зазначені документи не можуть вважатися первинними бухгалтерськими документами та належними і допустимими доказами по справі. Крім того, надані Банком меморіальні ордери не є належним чином засвідченими копіями документу, а подані лише у вигляді роздруківки з програми.

Відповідно до п. 3.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний номер платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), ідентифікаційний код (номер) отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Отже, ТОВ "Щасливий квартал" вважає, що меморіальні ордери, на які посилається Банк, як на доказ видачі кредитних коштів, не містять усіх обов`язкових реквізитів передбачених законодавством для такого документа, а саме: не містить підпису платника та підпису отримувача, а також штампу банку, а тому зазначений документ не може вважатися первинним бухгалтерським документом та належним та допустимим доказом по справі. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази видачі ПАТ Банк Фінанси та Кредит кредитних коштів ТОВ ТФ Продресурс .

Також ТОВ "Щасливий квартал" вказує, що позивачем за первісним позовом замовчується той факт, що відповідно до умов укладених між сторонами спору договорів, Банк мав задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1. Договору про відновлювану кредитну лінію № 21-01-10 від 30.12.2010, забезпеченням виконання зобов`язань за даним Договором є майнові права на вимогу грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках фізичної особи ОСОБА_1 , відповідно до депозитних договорів № 1-1/157471 від 28.12.2010 в сумі 1030000,00 грн. строком до 28.03.2011 з виплатою 13,5% річних, а також порука фізичних осіб тощо.

Згідно пункту 6.2. Договору, при невиконанні Позичальником передбачених п. 6.1. даного Договору зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків по вимозі Банку у встановлений зазначеним пунктом строк, Банк має право звернути стягнення на предмет застави.

Згідно умов договору застави майнових прав № 42МП/0611 від 29.06.2011, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та заставодавцем ОСОБА_1 , - майновий поручитель передає в заставу заставодержателю (Банку) належні йому майнові права вимоги, які виникли на підставі договору № 1-1/169516 про банківський строковий вклад (депозит) Ф&К Стандарт в національній валюті від 29.06.2011 в якості забезпечення виконання ТОВ ТФ Продресурс своїх зобов`язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 21-01-10 від 30.12.2010 (копія договору застави майнових прав № 42МП/0611 від 29.06.2011 - в матеріалах справи).

У відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , з дня початку процедури ліквідації банку: забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь -яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов`язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов`язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов`язаними з банком особами.

ТОВ "Щасливий квартал" вказує, що, майновий поручитель ОСОБА_1 надав в заставу позивачу власні грошові кошти в якості забезпечення виконання ТОВ ТФ Продресурс своїх зобов`язань за кредитним договором, і наразі поручитель не може повернути вказані кошти, у зв`язку із тим, що вони є заставою по кредитному договору, а боржник в силу не залежних від нього обставин, не може в рахунок предмета застави погасити свої зобов`язання за кредитом, що фактично є порушенням умов укладених між сторонами спору договорів. Таким чином, Банк на підставі п. 6.2. договору про відновлювальну кредитну лінію №21-01-10 від 30.12.2010 року та умов договору застави майнових прав № 42МП/0611 від 29.06.2011 міг задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави.

Також ТОВ "Щасливий квартал" зазначає що наданий Банком розрахунок заборгованості по Договору не повинен прийматися судом до уваги, оскільки відповідно до Рішення Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 230 від 18.12.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", і у зв`язку із цим з грудня 2015 року, тобто з моменту відкликання банківської ліцензії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", нарахування банком і пред`явлення до стягнення заборгованості по відсоткам з користування кредитом є неправомірним.

Відповідно до ст. ст. 2, 19 Закону України Про банки і банківську діяльність , банк має право здійснювати банківську діяльність виключно на підставі ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ч. 8 ст. 17 Закону України Про банки та банківську діяльність юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України Про банки і банківську діяльність у день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії з підстав, передбачених пунктом І частини 1 цієї статті, банк припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що забезпечують виконання банком своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами відповідно до укладених договорів та положень цього Закону.

Відповідно до ст. 91 Закону України Про банки та банківську діяльність з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора: припиняються повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Згідно п. 6 ст. 2 та п. 1 ч. 1 ст. 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 зазначеного Закону з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Беручи до уваги вищевказані норми матеріального права, ТОВ "Щасливий квартал" вважає, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації банк фактично втрачає статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припиняється, у зв`язку з чим банк втрачає і право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних/юридичних осіб та нарахування відсотків по кредитах.

При цьому, ТОВ "Щасливий квартал" посилається на аналогічну правову позицію в постановах Вищого господарського суду України від 16 грудня 2013 року у справі № 5023/5556/12 та від 06 лютого 2013 року у справі № 5023/2491/11, постанові Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у справі № 910/7828/17, постанові Господарського суду м. Києва від 26.01.2017 у справі № 5023/4870/12.

Таким чином, ТОВ "Щасливий квартал" вважає, що після призначання уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію банку, банківська діяльність завершується, Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб не передбачає повноважень Фонду на здійснення банківської діяльності, а тому після відкликання ліцензії банк не може нараховувати відсотки за кредитними договорами.

ОСОБА_2 у відзиві первісну позовну заяву заперечує, посилаючись на те, що додатковою угодою № 9 від 03.02.2014 до Договору поруки № 56 були внесені зміни до п. 1.1 Договору поруки, а саме збільшено обсяг відповідальності поручителя шляхом збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами до 26,5% річних, строк повернення кредитних коштів встановлено - до 02.02.2015.

При цьому, п. 5.1 Договору поруки № 56 було визначено, що порука припиняється з припиненням зебезпечуваного нею зобов`язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язань по кредитному договору не пред`явив вимог до поручителя.

ОСОБА_2 зазначає, що, враховуючи те, що додатковою угодою № 9 до договору поруки № 56 строк виконання зобов`язань за кредитним договором був встановлений до 02.02.2015, то 3-річний строк позовної давності фактично сплив 02.02.2018.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 не надавав згоди на збільшення обсягу відповідальності за кредитним договором, а строк поруки закінчився 02.02.2018, він вважає, що суд має відмовити в солідарному стягненні боргу з ОСОБА_2 .

Крім цього, ОСОБА_2 заперечує проти стягнення заборгованості з ТОВ "Щасливий квартал", посилаючись на те, що Банк повинен був задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави згідно договору застави майнових прав № 42МП/0611 від 29.06.2011.

Від ОСОБА_1 відзиву на позов ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" не надійшло. Натомість ОСОБА_1 було подано зустрічний позов по справі до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ТОВ "ТФ "Продресурс" та ОСОБА_2 , про визнання припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 55 від 30.12.2010, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 .

Господарський суд Полтавської області ухвалою від 16.07.2019 прийняв зустрічний позов ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом.

ОСОБА_1 в обґрунтування свого зустрічного позову посилається на наступні обставини:

Так, ОСОБА_1 стверджує, що він не підписував додаткову угоду № 9 до договору поруки № 55 від 30.12.2010, на яку посилається Банк в позові.

ОСОБА_1 зазначає, що в день, яким датована додаткова угода № 9 - 03.02.2014, він перебував на робочому місці у філії "Охтирського сиркомбінату" ПП "Рось" у м. Охтирка Сумської області, що підтверджується табелем обліку робочого часу (фотокопія табелю додана до зустрічної позовної заяви).

Крім цього, ОСОБА_1 стверджує, що на додатковій угоді № 9 до договору поруки № 55 міститься підпис зроблений від імені його дружини ОСОБА_3 , яка вказану додаткову угоду також не підписувала.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не укладав додаткову угоду № 9 з Банком, а додатковою угодою № 8 до договору поруки № 55 від 24.01.2014 строк виконання за кредитним договором був встановлений до 02.02.2015, то позивач за зустрічним позовом вважає, що встановлений п. 5.1 договору поруки № 55 3-річний строк позовної давності фактично сплив 02.02.2018.

АТ "Банк "Фінанси та кредит" у відзиві на зустрічний позов заперечує твердження ОСОБА_1 щодо несправжності його підпису та підпису його дружини на додатковій угоді № 9 до договору поруки № 55, а також вважає недоведеним належними доказами факт перебування ОСОБА_1 03.02.2014 в м. Охтирці та факт перебування останнього в трудових відносинах з ПП "Рось". В зв`язку з цим, Банк просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову.

12.08.2019 до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним договору поруки № 55 від 30.12.2010, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 .

В зв`язку з цим, суд ухвалою від 14.08.2019 суд залучив до участі у справі третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на наступні обставини.

Як зазначає ОСОБА_3 , на початку серпня 2019 року із Єдиного державного реєстру судових рішень їй стало відомо, що в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/1456/18 за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" до ТОВ "ТФ "Продресурс, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення грошових коштів.

Від свого чоловіка ОСОБА_1 (копія свідоцтва про шлюб - в матеріалах справи) ОСОБА_3 було отримано копію позовної заяви Банку, зі змісту якої їй стало відомо, що позовні вимоги обґрунтовані укладенням 30.12.2010 договору поруки № 55 між Банком та ОСОБА_1

ОСОБА_3 стверджує, що про укладення чоловіком договору поруки вона не знала, оскільки вказаний договір був укладений не в інтересах їхньої сім`ї, а стосувався господарської діяльності ТОВ "ТФ "Продресурс".

Також їй стало відомо, що невід`ємним додатком договору поруки № 55 є її заява про згоду на укладення договору.

Проте, ОСОБА_3 стверджує, що вона не підписувала вказаний договір поруки, а отже не давала згоди чоловікові на його укладення в порядку ст. 65 Сімейного кодексу України, що є підставою для визнання даного договору недійсним з моменту його укладення.

В зв`язку з цим, ОСОБА_3 просить суд визнати недійсним договір поруки № 55 від 30.12.2010, укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 в письмових поясненнях щодо позовної заяви третьої особи зазначає, що суд має задовольнити позов третьої особи лише в тому випадку, коли несправжність підпису ОСОБА_3 буде підтверджено висновком судового експерта.

За клопотаннями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ухвалою від 20.11.2019 суд призначив у справі № 917/1456/18 судову почеркознавчу експертизу документів, проведення якої доручив експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України; на вирішення експертів були поставлені наступні запитання:

1) Чи виконано підпис у додатковій угоді № 9 від 03.02.2014 до договору поруки № 55 від 30.12.2010, укладеній між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит" та ОСОБА_1 , в рядку ПОРУЧИТЕЛЬ: ОСОБА_1 ... (подпись) ОСОБА_5 ОСОБА_1 , чи іншою особою?

2) Чи виконано підпис у заяві від 30.12.2010 про надання згоди з умовами договору поруки № 55 від 30.12.2010, яка міститься на останній сторінці договору поруки № 55 від 30.12.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит" та ОСОБА_1 , в рядку подпись ОСОБА_3 , чи іншою особою?

19.03.2020 до суду надійшов висновок експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 1876 від 13.03.2020.

Згідно вказаного висновку експерта підпис у додатковій угоді № 9 від 03.02.2014 до договору поруки № 55 від 30.12.2010, укладеній між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит" та ОСОБА_1 , в графі ПОРУЧИТЕЛЬ: ОСОБА_1 ... (подпись) ОСОБА_5 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою; підпис у заяві від 30.12.2010 від імені ОСОБА_3 про надання згоди з умовами договору поруки № 55 від 30.12.2010, яка міститься на останній сторінці договору поруки № 55 від 30.12.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит" та ОСОБА_1 , в графі Подпись виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

ТОВ "ФК "Геліос" у запереченнях від 31.08.2020 (вх. № 9470 від 03.09.2020) критично оцінює вищевказаний висновок експерта, оскільки його складено з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, та вважає, що висновок експерта не відповідає критерію допустимості доказів всупереч ст. 77 ГПК України.

Зокрема, ТОВ "ФК "Геліос" зазначає, що у висновку експерта від 13.03.2020 не вказано строку дії свідоцтва експерта, яким проведено експертне дослідження, що є обов`язковим відповідно до п. 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Крім цього, у запереченнях від 31.08.2020 ТОВ "ФК "Геліос" зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, зокрема, ч. 1 ст. 559 ЦК України, зміна зобов`язання без згоди поручителя не веде до припинення правовідносин за договором поруки, а лише впливає на її обсяг.

Також ТОВ "ФК "Геліос" стверджує, що оскільки останній платіж за кредитним договором було здійснено ТОВ "ТФ "Продресурс" 12.07.2016 (згідно виписки Банку), то в даному випадку має місце переривання строків позовної давності щодо виконання зобов`язань за договором поруки.

Враховуючи вказані обставини, ТОВ "ФК "Геліос" просить суд відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у задоволенні зустрічних позовів.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" свої зобов`язання за кредитним договором виконав і надав позичальнику ТОВ "ТФ "Продресурс" (ТОВ "Щасливий квартал") кредит в сумі 1000000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позичальника та меморіальними ордерами № № 1 - 10 від 05.01.2010.

При цьому, суд не погоджується із запереченнями ТОВ "Щасливий квартал" щодо того, що позивачем за первісним позовом не надано належних доказів на підтвердження факту надання кредиту ТОВ "ТФ "Продресур".

Посилання ТОВ "Щасливий квартал" на те, що з наданої Банком виписки не вбачається факт перерахування Кредитором грошових коштів на рахунок Позичальника, оскільки призначенням платежу є не видача кредитних коштів, а оплата за пиво і напої, судом до уваги не береться, оскільки згідно п. 4.1 кредитного договору позичальник зобов`язується використовувати кредитні кошти, отримані по даному Договору, на поповнення оборотних засобів - закупку товарів та матеріалів, виплату заробітної плати, сплату податків і обов`язкових платежів, а також на інші виробничо-господарські потреби.

Згідно наданих Банком копій меморіальних ордерів кредитні кошти перераховувалися ТОВ "ТФ "Продресурс" на рахунки його контрагента за закупку товарів (оплата за пиво, напої).

Твердження ТОВ "Щасливий квартал" стосовно того, що єдиними допустимими доказами переказу Банком коштів Позичальнику є касові документи - заява на видачу готівки та/або заява на переказ готівки є хибними, оскільки кредитні кошти згідно умов Договору надавалися боржнику в безготівковій формі шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Крім цього, згідно п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 № 254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 року за № 559/7880 (чинне на момент видачі Банком кредитних коштів). на яке посилається ТОВ "ТФ "Продресурс" у відзиві, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що боржник ТОВ "Щасливий квартал", посилаючись на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів надання йому кредитних коштів, при цьому не заперечує сам факт надання йому кредиту Банком. Цей факт також підтверджується багатьма додатковими угодами до договору про відновлювальну кредитну лінію та до договорів поруки, що були укладені між банком, позичальником та поручителями протягом 2011-2015 років.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає доведеним факт надання Банком кредиту ТОВ "ТФ "Продресурс".

Згідно додаткової угоди № 10 від 03.02.2015 до Договору сторони остаточно погодили встановити строк повернення кредитних коштів до 01 лютого 2016 року, а також те, що за користування кредитними коштами позичальник сплачує проценти відповідно до розділу 3 цього Договору, у валюті кредиту за наступними процентними ставками:

- 26,5 % річних за період з дня надання до терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 цього Договору;

- 39,75 % річних за період з терміну повернення кредиту, що зазначений в п. 1.1 цього Договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п. п. 4.5., 6.1. цього Договору, до дня фактичного погашення заборгованості за кредитом.

Судом встановлено, що позичальник кредитні кошти у строки визначені кредитним договором, з наступними змінами та доповненнями, не повернув, заборгованість ТОВ "Щасливий квартал" по кредиту складає 1 000 000,00 грн.

Також Банком нараховано відсотки згідно умов Договору, розмір яких становить 1101673,15 грн..

ТОВ "Щасливий квартал" вказує, що відсотки по кредиту йому нараховані неправомірно, оскільки відповідно до Рішення Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 230 від 18.12.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", і у зв`язку із цим з грудня 2015 року, тобто з моменту відкликання банківської ліцензії ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", нарахування банком і пред`явлення до стягнення заборгованості по відсоткам з користування кредитом є неправомірним.

Суд не погоджується з вказаними запереченнями боржника, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12, від 23.05.018 по справі № 910/1238/17.

Умови Договору передбачають: 1) нарахування процентів за правомірне користування які стягуються як плата (винагорода) за надання коштів в користування (статті 1048 та 1054 ЦК України) - 26,5 % річних, а також 2) нарахування процентів у випадку порушення строків повернення кредитних коштів - 39,75 % (ч. 2 стаття 625 ЦК України).

Згідно наданого Банком розрахунку процентів, судом встановлено, що стягувана сума процентів фактично нарахована Банком після закінчення строку повернення кредиту.

Таким чином, стягувана за позовом сума процентів у розмірі 1101673,15 грн. у правовому розумінні не є заборгованістю за відсотками за користування кредитними коштами, а є відсотками, нарахованими Банком відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на прострочену суму боргу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Умовами п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 10 сторонами погоджено іншу процентну ставку з простроченої суми - 39,75%. Таким чином, Банк правомірно нарахував боржнику відсотки річних у розмірі 1101673,15 грн.

Крім цього, Банком нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 02.04.2018 по 30.09.2018 на суму 172383,56 грн. та за несвоєчасну сплату відсотків річних за період з 02.04.2018 по 30.09.2018 на суму 170557,13 грн.

Суд зазначає, що при нарахуванні пені Банком не дотримано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки кредитним договором не передбачено право Банку нараховувати пеню після встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України 6-місячного строку нарахування, то враховуючи термін повернення кредиту - до 01.02.2016, нарахування пені за прострочення сплати суми кредиту чи відсотків за його користування повністю припиняється 01.08.2016.

Отже, Банком не правомірно нараховано пеню за період з 02.04.2018 по 30.09.2018 на загальну суму 342940,69 грн.

Крім цього, чинним законодавством не передбачено право нарахування штрафних санкцій на суму відсотків річних, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Щодо заперечення ТОВ "Щасливий квартал" стосовно того, що Банк мав задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави згідно договору застави майнових прав № 42МП/0611 від 29.06.2011, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та заставодавцем ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1. Договору про відновлювану кредитну лінію № 21-01-10 від 30.12.2010, забезпеченням виконання зобов`язань за даним Договором є майнові права на вимогу грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках фізичної особи ОСОБА_1 , відповідно до депозитних договорів № 1-1/157471 від 28.12.2010 в сумі 1030000,00 грн. строком до 28.03.2011 з виплатою 13,5% річних, а також порука фізичних осіб тощо.

Згідно пункту 6.2. Договору, при невиконанні Позичальником передбачених п. 6.1. даного Договору зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків по вимозі Банку у встановлений зазначеним пунктом строк, Банк має право звернути стягнення на предмет застави.

Таким чином, звернення стягнення на предмет застави по договору застави майнових прав № 42МП/0611 від 29.06.2011 є правом, але не обов`язком Банку.

Враховуючи це, Банк має право на власний розсуд вимагати погашення боргу по кредитному Договору, як від позичальника, так і від заставодавця чи поручителів, на власний розсуд.

Також судом встановлено, що 30 грудня 2010 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 21-01-10 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" укладено договір поруки № 55 з ОСОБА_1 та договір поруки № 56 з ОСОБА_2 .

Відповідно п. 1.1. вказаних договорів поруки поручителі зобов`язалися перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ТОВ "ТФ "Продресурс" (Позичальник за договором) зобов`язань за Кредитним договором № 21-01-10 від 30.12.2010, укладеним між Банком та Позичальником, відповідно до якого Позичальникові надано кредит у розмірі 1 000 000,00 грн. 00 коп., з оплатою 16,5 % річних.

Пунктами 2.2. договорів поруки встановлено, що Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що й Боржник, в тому числі по основному боргу, оплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, оплаті комісійної винагороди, оплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Третя особа ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним договору поруки № 55 від 30.12.2010, укладеного між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 , мотивуючи свій позов тим, що вона, як дружина ОСОБА_1 , не знала про укладення ним спірного договору поруки та не підписувала згоди на укладення ним такого договору.

Згідно висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 1876 від 13.03.2020 підпис у заяві від 30.12.2010 від імені ОСОБА_3 про надання згоди з умовами договору поруки № 55 від 30.12.2010, яка міститься на останній сторінці договору поруки № 55 від 30.12.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит" та ОСОБА_1 , в графі Подпись дійсно виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

При вирішенні зустрічного позову третьої особи ОСОБА_3 суд керується наступним.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: (1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; (2) наявність підстав для оспорення правочину; (3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Застосування недійсності правочину як способу захисту.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Суд зазначає, що спірний договір поруки № 55 є звичайним письмовим договором, який при укладанні не потребував нотаріального засвідчення та державної реєстрації. Тобто, письмова згода дружини на укладення чоловіком такого договору не є обов`язковою.

Крім цього, ОСОБА_3 у зустрічному позові сама вказує, що спірний договір поруки був укладений не в інтересах їхньої сім`ї, а стосувався господарської діяльності ТОВ "ТФ "Продресурс".

Таким чином, суд вважає, що відсутність письмової згоди дружини ОСОБА_1 на укладення ним договору поруки № 55 від 30.12.2010 не є підставою для визнання недійсним такого договору.

Враховуючи викладене, позов третьої особи ОСОБА_3 не обґрунтований, а отже задоволенню не підлягає.

Судові витрати третьої особи відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на неї у повному обсязі та не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, договір поруки № 55 від 30.12.2010 є правомірним, а отже таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки.

Разом з тим, ОСОБА_1 у зустрічному позові до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ТОВ "ТФ "Продресурс" та ОСОБА_2 , просить суд визнати припиненими правовідносини поруки за договором поруки № 55 від 30.12.2010, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 , посилаючись на те, що він не підписував додаткову угоду № 9 до договору поруки № 55 від 30.12.2010, на яку посилається Банк в позові, а додатковою угодою № 8 до договору поруки № 55 від 24.01.2014 строк виконання за кредитним договором був встановлений до 02.02.2015. Враховуючи це ОСОБА_1 вважає, що встановлений п. 5.1 договору поруки № 55 3-річний строк позовної давності фактично сплив 02.02.2018.

При вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 суд керується наступним.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є порука (частина перша статті 546 ЦК). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК). Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою, визначені у статті 554 цього кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Пунктом 5.1 договору поруки № 55 встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого ним зобов`язання. Порука також припиняється, якщо Кредитор протягом 3-х років з дня настання строку виконання зобов`язання по Кредитному договору не пред`явив вимоги до поручителя.

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 1519/2-3165/11.

У додатковій угоді № 9 від 03.02.2014 до Договору поруки № 55 сторони погодили, що строк повернення кредитних коштів встановлений до 01 лютого 2016 року, процентна ставка за користування кредитними коштами визначена в розмірі 26,5% річних.

Проте, ОСОБА_1 стверджує, що він не підписував додаткову угоду № 9 від 03.02.2014.

Згідно висновку експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 1876 від 13.03.2020, встановлено, що підпис у додатковій угоді № 9 від 03.02.2014 до договору поруки № 55 від 30.12.2010, укладеній між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси і Кредит" та ОСОБА_1 , в графі ПОРУЧИТЕЛЬ: ОСОБА_1 ... (подпись) ОСОБА_5 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

ТОВ "ФК "Геліос" у запереченнях від 31.08.2020 зазначає, що висновок експерта не відповідає критерію допустимості доказів згідно ст. 77 ГПК України, оскільки його складено з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, зокрема у висновку експерта не вказано строку дії свідоцтва експерта, яким проведено експертне дослідження.

Згідно ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд не погоджується із вказаним запереченням ТОВ "ФК "Геліос" та вважає, що певні незначні недоліки оформлення висновку експерта не є підставою для визнання такого висновку недопустимим доказом по справі.

Суд не вбачає підстав для відхилення від висновку експерта та вважає встановленим факт підписання додаткової угоди № 9 від 03.02.2014 від імені ОСОБА_1 іншою не встановленою особою.

Таким чином, оскільки додаткова угода № 9 від 03.02.2014 до Договору поруки № 55 ОСОБА_1 не підписувалася, вказана додаткова угода є нікчемною, а отже не породжує та не змінює цивільні права й обов`язки сторін договору поруки № 55.

Згідно додаткової угоди № 10 від 03.02.2015 до кредитного договору строк кредитування було продовжено до 01.02.2016.

Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Таким чином, умови кредитного договору було змінено без згоди поручителя ОСОБА_1 , при цьому обсяг відповідальності боржника збільшився, зокрема за рахунок сплати більшої вартості процентів за користування кредитними коштами внаслідок збільшення строку кредитування, тобто такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Згідно останньої підписаної обома сторонами додаткової угоди до договору поруки № 55 від 24.01.2014 № 8, сторони погодили, що строк повернення кредитних коштів по кредитному договору встановлений до 02 лютого 2015 року, процентна ставка за користування кредитними коштами визначена в розмірі 26,5 % річних.

Тобто, передбачений п. 5.1 договору поруки № 55 3-річний строк дії поруки закінчився 02.02.2018.

Оскільки Банк протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання (02.02.2015) не пред`явив позов до поручителя ОСОБА_1 , порука згідно договору поруки № 55 від 30.12.2010 є припиненою.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що додаткова угода № 9 до договору поруки була укладена 03.02.2014 з визначенням строку дії кредитної лінії до 01.02.2016, а це не могло бути, оскільки сама додаткова угода № 10 до договору про відновлювальну кредитну лінію с зазначенням цього строку повернення кредитних коштів була укладена пізніше 03.02.2015.

Враховуючи викладене, зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання припиненими правовідносини поруки за договором поруки № 55 від 30.12.2010, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 , є обґрунтованим та підтвердженим належними, достатніми і допустимими доказами, а отже підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача за зустрічним позовом - ТОВ "ФК "Геліос" у повному обсязі.

Також судом встановлено, що з врахуванням всіх змін та доповнень до договору поруки № 56, поручителем за яким є ОСОБА_2 , сторони погодили, що строк повернення кредитних ресурсів встановлений до 02 лютого 2015 року, процентна ставка за користування кредитними ресурсами визначена в розмірі 26,5 % річних.

Отже, враховуючи наведені вище норми, оскільки Банк протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання (02.02.2015) не пред`явив позов до поручителя ОСОБА_2 , на момент звернення Банком з позовом до суду (листопад 2018 року) порука згідно договору поруки № 56 від 30.12.2010 вже була припиненою.

З вищенаведеного, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується правомірність позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Щасливий квартал" заборгованості по кредиту в сумі 1000000,00 грн. та відсотків річних в сумі 1101673,15 грн. В іншій частині первісний позов заявлений до ТОВ "Щасливий квартал" задоволенню не підлягає з підстав, зазначених вище.

Щодо первісного позову в частині солідарного стягнення суми боргу по кредитному договору з поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов задоволенню не підлягає у зв`язку із припиненням строку поруки за договорами поруки № 55 і № 56 від 30.12.2010 на момент звернення Банком з позовом до суду.

Судові витрати ТОВ "ФК "Геліос" відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на ТОВ "Щасливий квартал" пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щасливий квартал", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , про солідарне стягнення 2444613,84 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щасливий квартал" (вул. Василя Стуса, буд. 45А, м. Краматорськ, Донецька область, 84301; код ЄДРПОУ 33435006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" (вул. Нижній Вал, буд. 7-9, м. Київ, 04071; адреса для листування: а/с 132, Київ-71, 04071; код ЄДРПОУ 42322556) 1000000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту; 1101673 грн. 15 коп. заборгованості за відсотками, 31525 грн. 10 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" відмовити.

4. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС"; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Щасливий квартал"; ОСОБА_2 ; про визнання припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 55 від 30.12.2010, укладеним між Публічним акціонерним товаристом "Банк Фінанси і Кредит" та ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.

5. Визнати припиненими правовідносин поруки за договором поруки № 55 від 30.12.2010, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Фінанси і Кредит" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 09807856) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

6. В зустрічному позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" про визнання недійсним договору поруки № 55 від 30.12.2010, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк Фінанси і Кредит" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 09807856) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕЛІОС" (вул. Нижній Вал, буд. 7-9, м. Київ, 04071; адреса для листування: а/с 132, Київ-71, 04071; код ЄДРПОУ 42322556) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1921 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 21.12.2020.

Суддя О.С. Семчук