Рішення

від 22.12.2020 по справі 917/1608/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 Справа № 917/1608/20

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгіндустрія", пров. Шевченка, 20, м. Полтава, 36007

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова енергетична компанія "Технікс", вул. Соборності, 54, офіс 407, м. Полтава, 36003; фактична адреса: вул. Котляревського, 3, 308, м. Полтава, 36000

про стягнення грошових коштів,

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгіндустрія" (далі - позивач/ ТОВ "Торгіндустрія") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова енергетична компанія "Технікс" (далі - відповідач/ ТОВ "Бурова енергетична компанія "Технікс") 112972,24 грн., в тому числі 93960,00 грн. основного боргу, 19012,24 грн. пені. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди обладнання № 23/07/18-1 від 23.07.2018.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.10.2020 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на його необґрунтованість.

Позивач у відповіді на відзив наполягає на задоволенні позову посилаючись на необґрунтованість заперечень викладених відповідачем у відзиві.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2018 між позивачем (орендодавець за договором) та відповідачем (орендар за договором) був укладений договір оренди обладнання № 23/07/18-1 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

Згідно п. 1.1 Договору орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в тимчасове платне користування (оренду) майно (обладнання), зазначене в Специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною.

Обладнання надається на строк, який визначається за погодженням сторін та вказується у відповідному Акті приймання передачі Обладнання в Оренду (п. 1.3. Договору).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями Сторін за актом приймання-передавання. Об`єкт вважається переданим Орендодавцем та прийнятий Орендарем з моменту підписання Сторонами відповідного акту приймання-передачі обладнання.

Пунктом 2.3. Договору узгоджено, що після закінчення строку оренди Орендар зобов`язаний протягом 10 (десяти) днів повернути орендоване майно Орендодавцю разом з тарою, упакуванням та технічною документацією (комплектно) за актом передавання.

Відповідно до п. 3.1. Договору розмір орендної визначається в додатку (перелік обладнання) до даного Договору. Орендна плата починає нараховуватись з дня передачі обладнання в оренду і нараховується до дня передачі (повернення) Орендарем обладнання з оренди (включно).

Згідно п. 3.3. Договору орендна плата сплачується Орендарем по закінченню строку орендного користування протягом 7 (семи) календарних днів на підставі наданого Орендодавцем рахунку.

У Додатках № № 1, 4, 6 до Договору Сторони узгодили перелік обладнання, що має бути передано Орендарю за Договором, а саме: Превентор DF 9-700, вартість оренди - 6 495,00 грн. з ПДВ за добу; плашки ППГ, вартість оренди - 999,00 грн. з ПДВ за добу; перехідна катушка ПК-230х70-180х70, вартість оренди - 1500,00 грн. з ПДВ за добу.

Позивач зазначає, що на виконання Договору ним надавалося відповідачу в оренду обладнання. При цьому обладнання надавалось в оренду та поверталось на підставі актів приймання-передачі.

До позовної заяви позивачем додано копії актів прийому-передачі обладнання в оренду та з оренди за період з 24.07.2018 по 02.11.2018.

Також на підтвердження факту надання відповідачу послуг оренди позивачем надано копії наступних актів надання послуг, які підписані обома сторонами без зауважень:

- № 146 від 31.07.2018 на суму 51960,00 грн.;

- № 215 від 31.10.2018 на суму 42000,00 грн.;

Крім цього позивачем надано копії рахунків на оплату послуг оренди:

- № 165 від 31.07.2018 на суму 51960,00 грн.;

- № 244 від 31.10.2018 на суму 42000,00 грн.;

Позивач вказує, що вищезазначені акти надання послуг на загальну суму 93960,00 грн. відповідачем не оплачені.

Відповідно до п. 6.2. Договору у разі прострочення по сплаті вартості оренди Орендар виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі вказаного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню за загальний період з 07.10.2019 по 07.10.2020 на загальну суму 19012,24 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач просить суд стягнути з відповідача 93960,00 грн. основного боргу та 19012,24 грн. пені.

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що строк оплати по Договору не настав.

Зокрема, відповідач вказує, що відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата сплачується орендарем протягом семи календарних днів на підставі наданого Орендодавцем рахунку.

На думку відповідача з вказаного пункту Договору вбачається, що строк оплати по Договору настає після отримання орендарем рахунку на оплату.

Оскільки позивачем не надані докази отримання відповідачем рахунків на оплату, відповідач вважає, що строк оплати орендної плати не настав. З тих же причин відповідач вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення пені.

Позивач у відповіді на відзив вказує, що заперечення відповідача є безпідставними, оскільки неотримання відповідачем рахунків не звільняє його від сплати орендної плати.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали договір оренди.

Згідно ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за послуги оренди в розмірі 93960,00 грн.

Відповідач стверджує, що він не прострочив зобов`язання з оплати орендних платежів, посилаючись на умови п. 3.3 Договору.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата сплачується орендарем по закінченню строку орендного користування протягом семи календарних днів на підставі наданого Орендодавцем рахунку.

Враховуючи умови вказаного пункту Договору суд не погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що строк оплати по Договору не настав. Адже умовами Договору сторони погодили сплату орендної плати протягом семи календарних днів після закінчення строку орендного користування. Крім цього, суд зазначає, що платіжні (банківські) реквізити позивача відображені в актах надання послуг, які підписані сторонами. Підписуючи акти, відповідач був обізнаний про суму оплати, яку мав здійснити та банківські реквізити позивача.

Обов`язок відповідача сплатити за користування майном виникає в силу закону (ч. 1 ст. 759, ст. 762 ЦК України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку щодо оплати (правова позиція викладена в постанові ВС від 29.04.20 № 915/641/19).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем прострочено зобов`язання з оплати послуг оренди.

Отже, позов в частині стягнення суми боргу з орендної плати в розмірі 93960,00 грн. є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач у позові просить стягнути з відповідача пеню нараховану за період з 07.10.2019 по 07.10.2020 в сумі 19012,24 грн.

Відповідно до п. 6.2. Договору у разі прострочення по сплаті вартості оренди Орендар виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який стягується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, відповідно до п. 3.3. Договору орендна плата сплачується орендарем по закінченню строку орендного користування протягом семи календарних днів на підставі наданого Орендодавцем рахунку.

Тобто, акт надання послуг № 1 від 31.07.2018 відповідач повинен був оплатити по 07.08.2018, а акт надання послуг № 215 від 31.10.2018 - по 07.11.2018.

Таким чином, передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України 6-місячний строк нарахування пені у даному випадку закінчується відповідно 07.02.2019 та 07.05.2019.

З вказаного вбачається, що позивач безпідставно нарахував відповідачу пеню за період з 07.10.2019 по 07.10.2020 в сумі 19012,24 грн.

В частині стягнення пені позов є необґрунтованим, а отже задоволенню не підлягає.

Крім цього, позивач у позові просить суд стягнути понесені у зв`язку із розглядом справи витрати позивача з відповідача.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також до попереднього розрахунку суми судових витрат позивачем, крім суми судового збору, включено суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду:

- договір про надання юридичних послуг від 05.10.2020, укладений між позивачем та адвокатом Рекотовою Т.А.

- копію свідоцтва адвоката Рекотової Т.А. про право на заняття адвокатською діяльністю № 978;

- ордер серії ПТ № 110951 на надання правової допомоги, виданий адвокатом Рекотовою Т.А. на представництво інтересів ТОВ "Торгіндустрія" у Господарському суді Полтавської області.

Згідно п. 3.1 Договору про надання юридичних послуг від 05.10.2020 на підтвердження факту надання адвокатом клієнту послуг відповідно до умов цього Договору складається акт прийому-передачі наданих послуг, який надається Клієнту та підписується ним протягом 2 днів з моменту отримання.

Акт наданих послуг, підписаний Сторонами, свідчить про належне виконання зобов`язань Адвокатом за цим Договором.

Судом встановлено, що позивачем не надано передбачений умовами договору про надання юридичних послуг від 05.10.2020 акт наданих послуг. Інші докази виконання адвокатом юридичних послуг в матеріалах справи також відсутні. Позовну заяву та відповідь на відзив подано безпосередньо позивачем та підписано його директором.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

В зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурова енергетична компанія "Технікс" (вул. Соборності, 54, офіс 407, м. Полтава, 36003; фактична адреса: вул. Котляревського, 3, 308, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 39917201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгіндустрія" (пров. Шевченка, 20, м. Полтава, 36007; код ЄДРПОУ 36601240) 93960 грн. 00 коп. заборгованості за послуги оренди, 1748 грн. 25 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук