Рішення

від 22.12.2020 по справі 922/3285/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3285/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайс", м. Харків до Комунального некомерційного підприємства "Дворічанська районна лікарня", смт. Дворічна про стягнення коштів в розмірі 140900,96 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівайс", м. Харків, звернулось до господарського суду з позовом до відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Дворічанська районна лікарня", смт. Дворічна, про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг з "Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води" № 2-ДВ/Т19 від 28.02.2019, в розмірі 140900,96 грн., з яких: 120017,15 грн. - пеня; 9931,79 грн. - 3% річних; 10952,02 грн. - інфляційні. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно актів виконаних робіт за січень-березень 2019 року поставив відповідачу теплову енергії на суму 920102,41 грн., яку відповідачем прийнято та оплачено, однак як вказує позивач, в порушення п. 4.5 договору, відповідач порушив строки оплати поставленої теплової енергії, у зв`язку з чим, позивач на підставі ст. ст. 610, 625 ЦК України, звернувся до суду з вимогою щодо стягнення з останнього 3% річних та інфляційних витрат за прострочення відповідачем строків оплати теплової енергії, згідно умов договору.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3285/20. Розгляд справи № 922/3285/20 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

09.11.2020 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 26023), в якому заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що договір, укладений між сторонами даного спору, припинив свою дію 31.12.2019 та будь-яких претензій щодо його виконання від позивача не надходило. Окрім цього, відповідач вважає, що ним проведена повна оплата за надані позивачем послуги та позивачем не ставилось питання про зарахування коштів в рахунок погашення штрафних фінансових санкцій, що, на думку відповідача, є підтвердженням відсутності порушень умов договору відповідачем.

16.11.2020 позивачем, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив (вх. № 26734), в якій позивач зазначив, що відповідач не надав суду доказів своєчасної оплати отриманої теплової енергії, а надані відповідачем копії платіжних доручень свідчать про порушення строків оплати поставленої позивачем теплової енергії.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив передбаченим ст. 167 ГПК України, не скористався. Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Дівайс (позивач, теплопостачальна організація) та Комунальним некомерційним підприємством "Дворічанська районна лікарня", смт. Дворічна (відповідач, споживач) укладено договір про закупівлю послуг з Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води № 2-ДВ/Т19 від 28.02.2019, у відповідності до умов якого позивач зобов`язався постачати до 31 грудня 2019 року споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік становить 1327455,90 грн., у т.ч. ПДВ - 221242,65 грн.

Відповідно до п. 10.1 цей договір, згідно п.3 ст.631 ЦК України, в частині поставки теплової енергії набуває чинності з 01.01.2019 та діє до 31.12.2019, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив теплову енергію відповідачу у повному обсязі та виконав свої обов`язки за договором, що підтверджується підписаними відповідачем актами виконаних робіт, а саме:

- надання послуг з опалення за січень 2019 року на суму 465640,22 грн. підтверджується актом виконаних робіт № 24 від 31.01.2019;

- надання послуг з опалення за лютий 2019 року на суму 271301,74 грн. підтверджується актом виконаних робіт № 100 від 28.02.2019;

- надання послуг з опалення за березень 2019 року на суму 183160,45 грн. підтверджується актом виконаних робіт № 128 від 31.03.2019;

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 4.4 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 4.5 договору остаточний рахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався у повному обсязі, однак із порушенням передбачених сторонами у пункті 4.5 договору строків, що підтверджується складеним позивачем розрахунком позовних вимог та відповідними платіжними дорученнями.

Враховуючи несвоєчасне погашення заборгованості відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просив стягнути на свою користь пеню у розмірі 120017,15 грн., 3 % річних у розмірі 9931,79 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10952,02 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом січня-березня 2019 року на підставі договору №2-ДВ/Т19 про закупівлю послуг з Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води від 28.02.2019, поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 920102,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи, складених, підписаних та скріплених печатками сторін актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.5 договору остаточний рахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, відповідно до умов договору, за поставлену теплову енергію по акту виконаних робіт № 24 від 31.01.2019, відповідач повинен був розрахуватись до 15.02.2019; по акту виконаних робіт № 100 від 28.02.2019 - не пізніше 15.03.2019; по акту виконаних робіт № 128 від 31.03.2019 - не пізніше 15.04.2019.

Водночас, як вбачається з наданих до позову копій платіжних доручень, відповідач повністю розрахувався за поставлене опалення, однак з порушенням строків визначених п. 4.5 договору. Так, за послуги, надані згідно акту виконаних робіт № 24 від 31.01.2019 - відповідач повністю розрахувався 08.07.2019, за послуги, надані згідно акту № 100 від 28.02.2016 - відповідач повністю розрахувався 09.08.2019, за послуги, надані згідно акту виконаних робіт № 128 від 31.03.2016 -відповідач повністю розрахувався 22.08.2019.

Таким чином, приймаючи до уваги, що у відзиві на позов відповідач не заперечує щодо обставин порушення строків оплати вартості теплової енергії згідно умов договору, суд дійшов висновку що відповідач порушив строки визначені п. 4.5 договору щодо оплати вартості поставленого тепла, що є підставою для нарахування пені, а також обумовлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, 3% річних та інфляційних втрат.

Ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що відповідачем сплачено вартість теплової енергії у повному розмір, однак з порушенням строків визначених п. 4.5 договору, з огляду, що відповідачем у відзиві не заперечується обставини щодо порушення строків оплати вартості теплової енергії, суд перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування інфляційних в розмірі 10952,02 грн. та 3% річних за користування коштами в сумі 9931,79 грн., встановив, що вони є обґрунтованими та вірно розрахованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожний день прострочення за період з дня наступу строку оплати до дня фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок суми пені, заявлений до стягнення позивачем, суд вважає його вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим сума пені в розмірі 120017,15 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Суд зауважує, що відповідачем не спростована сума заявлених до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат та не надано суду власного розрахунку заявлених до стягнення відповідних сум.

Щодо посилань відповідача на припинення дії договору 31.12.2019, то суд зауважує, що п. 10.1 договору передбачено, що вказаний договір в частині розрахунків діє до їх повного здійснення. Саме по собі закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконано належним чином, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що зобов`язання припиняється лише виконанням, проведеним належним чином, а тому вказані доводи відповідача не є підставами для відмови в задоволенні позову.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зауважує, що зобов`язання за договором має виконуватись сторонами належним чином, відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А, отже, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, спростовуються матеріалами справи та наданими позивачем доказами, що є підставою для задоволення позову ТОВ "Дівайс" в повному обсязі.

У відповідності ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 80, 86, 129, 233, 237-241, 247-252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Дворічанська районна лікарня» (62702, Харківська область, Дворічанський район, селище міського типу Дворічна, вул. Слобожанська, 51, код ЄДРПОУ 02003066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівайс» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 30357952) суму заборгованості за порушення строків оплати за спожиту теплову енергію, згідно договору № 2-ДВ/Т19 від 28.02.2019, яка складається з: 120017,15 грн. - пеня; 9931,79 грн. - 3% річних; 10952,02 грн. - інфляційні втрати, а також суму судових витрат в розмірі 2113,51 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 22.12.2020.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3285/20