Рішення

від 22.12.2020 по справі 360/4117/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4117/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Державного комунального архітектурно-планувального бюро про стягнення капіталізованих платежів,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 22 жовтня 2020 року надійшов адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - позивач, Управління) до Державного комунального архітектурно-планувального бюро (далі - відповідач, ДКАП Бюро), в якому позивач просить стягнути з відповідача капіталізовані платежі в сумі 494260,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач є страхувальником та знаходиться на обліку в Лисичанському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - Лисичанське відділення).

У Лисичанському відділенні перебуває на обліку ОСОБА_1 , з якою стався нещасний випадок під час роботи в Державному комунальному архітектурно-планувальному бюро. Факт нещасного випадку зафіксований та підтверджується актом від 28 грудня 2004 року № 1 про нещасний випадок на виробництві. Відповідно до довідки МСЕК від 15 червня 2010 року серії 2-20 СУ № 035928 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності потерпілій встановлена стійка втрата професійної працездатності 20 % безстроково. Згідно з постановою Лисичанського відділення від 18 серпня 2017 року № 1208/2550/2550/42 потерпілій ОСОБА_1 призначена щомісячна страхова виплата в розмірі 834,40 грн. Окрім того, відповідно до виписки із акта огляду МСЕК від 15 червня 2010 року серії 2-20 СУ № 035928 потерпілій ОСОБА_1 призначено медикаментозне лікування.

По потерпілій зроблений розрахунок платежів, що підлягають капіталізації для забезпечення здійснення страхових виплат протягом її життя. Загальна сума відповідного платежу, що підлягає капіталізації - 494260,19 грн, яка складається зі страхових виплат - 221883,65 грн; лікарських засобів та виробів медичного призначення - 170139,60 грн; лікування потерпілої та її медичної реабілітації - 102236,93 грн.

Згідно з даними Державного реєстру з 12 серпня 2010 року відповідач знаходиться в стані припинення.

Позивачем 19 лютого 2020 року вручено нарочно голові комісії з припинення відповідача заяву про вступ з грошовими вимогами від 12 лютого 2019 року № 451/03-1, на яку отримано відповідь від 25 березня 2019 року з відмовою в задоволенні грошових вимог Лисичанського відділення.

З посиланням на положення статей 110, 112, 1205 Цивільного кодексу України, статей 4, 11, 15, 17 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , пунктів 3, 4, 7, 8 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 986, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 27 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 23-24).

Від Державного комунального архітектурно-планувального бюро 17 листопада 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 29-31).

Лисичанською міською радою прийнято рішення від 10 серпня 2010 року № 15515 Про припинення юридичної особи щодо припинення ДКАП Бюро. У відповідності до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб-підприємців державним реєстратором оприлюднено відомості в Бюлетені державної реєстрації № 156 (16) від 25 серпня 2010 року про проведення припинення шляхом ліквідації ДКАП Бюро.

Відповідно до статті 105 Цивільного кодексу України строк пред`явлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кредиторська заборгованість перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань складала 1678,12 грн, про що складено акт від 27 грудня 2010 року № 204.

Відповідач вважає, що позивач повинен був переконатись у відсутності заборгованості перед Фондом, та у разі наявності останньої з дотриманням строків, визначених частиною третьою статті 112 Цивільного кодексу України, звернутись до суду з відповідним позовом. Разом з тим, позивачем відповідні строки звернення дотримано не було, будь-які обставини, які б свідчили про поважність причин такого пропуску, не наведено.

Підсумовуючи вказане, комісія з припинення ДКАП Бюро не визнає вимоги адміністративного позову про стягнення капіталізованих платежів, у зв`язку з тим, що вони не заявлені у процедурі ліквідації майна в порядку, передбаченому статтями 110-112 Цивільного кодексу України.

Від Управління 23 листопада 2020 року надійшла відповідь на відзив (арк. спр. 46-47).

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Державне комунальне архітектурно-планувальне бюро, код за ЄДРПОУ 21764049, місцезнаходження: 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Сєвєродонецька, будинок 62, перебуває в стані припинення з 12 серпня 2010 року за рішенням Лисичанської міської ради від 10 серпня 2010 року № 1515, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та копією зазначеного рішення (арк. спр. 38-39, 51-53).

Рішенням Лисичанської міської ради від 27 жовтня 2011 року № 20/343 затверджено проміжний ліквідаційний баланс ДКАП Бюро (арк. спр. 40, 41).

У Лисичанському відділенні перебуває на обліку ОСОБА_1 , з якою 20 травня 1997 року стався нещасний випадок під час роботи в ДКАП Бюро, що підтверджено копією акта форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (арк. спр. 9-10).

Згідно з випискою з акта огляду МСЕК про визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 15 червня 2010 року серії 2-20 СУ № 035928 ОСОБА_1 встановлено 20 % втрати працездатності з 01 липня 2010 року безстроково в зв`язку з нещасним випадком на виробництві, потребує медикаментозного лікування за наслідками нещасного випадку на виробництві (арк. спр. 11).

Дослідженням постанови Лисичанського відділення від 18 серпня 2017 року № 1208/2550/2550/42 встановлено, що потерпілій ОСОБА_1 призначена щомісячна страхова виплата в розмірі 834,40 грн (арк. спр. 12).

Лисичанським відділенням 19 лютого 2019 року вручено голові комісії з припинення ДКАП Бюро заяву про вступ з грошовими вимогами, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю працівникам, шляхом капіталізації відповідних платежів в зв`язку з ліквідацією підприємства, в якій вимагало визнати грошові вимоги Управління щодо капіталізації платежів за ушкодження здоров`я працівника підприємства у сумі 494260,12 грн, внести їх до реєстру вимог кредиторів першої черги та перерахувати кошти на рахунок Управління (арк. спр. 14).

Разом з заявою відповідачу надано розрахунок капіталізованих платежів, дослідженням якого встановлено, що по потерпілій ОСОБА_1 визначено потребу в капіталізації в сумі 494260,19 грн, у тому числі: потреба для виплати втраченого заробітку - 221883,65 грн, потреба у додаткових видах допомоги - 272376,54 грн (арк. спр. 15).

Листом від 25 березня 2019 року комісія з припинення ДКАП Бюро повідомила, що не визнає вимог Управління з тих підстав, що Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765, є незастосовним до ДКАП Бюро, оскільки цією постановою законодавець визначив порядок, що застосовується під час процедури банкрутства, яка у відношенні підприємства не розпочата. Також звернули увагу Управління, що в разі застосування цього Порядку вказані грошові вимоги не є вимогами першої черги, а відповідно до статті 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом є вимогами другої черги (арк. спр. 16).

Вирішуючи адміністративний позов в межах заявлених позовних вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до преамбули Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105-XIV) зазначений Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Згідно з підпунктом 10 частини першої статті 3 Закону № 1105-XIV принципом соціального страхування є відповідальність роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

За змістом частин першої та другої статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Пунктами 1, 5 частини першої статті 11 Закону № 1105-XIV передбачено, що джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 5, 8 частини другої статті 15 Закону № 1105-XIV роботодавець зобов`язаний: надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом; інформувати про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві; подавати звітність до Фонду у строки, в порядку та за формою, що встановлені правлінням Фонду.

Відповідно до частин першої, другої статті 17 Закону № 1105-XIV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку. Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Відповідно до пунктів 3, 10 частини першої статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування : застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Частина перша статті 104 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частинами першою, третьою, п`ятою статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частиною шостою статті 105 Цивільного кодексу України визначено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Статтею 111 Цивільного кодексу України передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу (частини восьма, дев`ята).

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом, у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 1205 Цивільного кодексу України у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 765 (далі - Порядок № 765) (який був чинним на час звернення Управління до ДКАП Бюро із заявою про вступ із грошовими вимогами), визначено, що капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 765 капіталізація платежів нараховується за період, що визначається, з різниці між середньої тривалості життя для чоловіків і жінок і їхнім віком на момент проведення капіталізації.

Згідно із пунктом 4 цього Порядку до суми платежів, що підлягають капіталізації, включається заборгованість суб`єкта підприємницької діяльності-банкрута з виплат, пов`язаних з його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров`ю громадян, а саме: суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат по догляду за потерпілим та виплат за листками непрацездатності.

Порядок № 765 втратив чинність у зв`язку з прийняттям Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 986 (далі - Порядок № 986).

Пунктом 1 Порядку № 986 визначено, що відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам.

У цьому Порядку термін капіталізація платежів означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Терміни застрахована особа та страхувальники вживаються у значенні, наведеному в Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 2 Порядку № 986).

Пунктом 3 Порядку № 986 визначено, що капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином:

1) щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності;

2) витрати на догляд за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами;

3) витрати на забезпечення потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організацію та оплату навчання водінню автомобіля, а також на виплату компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами;

4) витрати на санаторно-курортне лікування - із розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки: для осіб з інвалідністю I групи - щороку, для інших осіб з інвалідністю - не рідше одного разу на три роки.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 986 капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.

У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації. Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку (пункт 8 Порядку № 986).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що як на час звернення позивача до ДКАП Бюро із заявою про вступ із грошовими вимогами, так і на час розгляду справи чинним законодавством визначено, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи та в межах ліквідаційної процедури, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, тому до спірних правовідносин підлягають застосовуванню приписи підпунктів 1 та 5 частини першої статті 11 Закону № 1105-XIV.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові цього суду від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12.

Також з огляду на приписи вищенаведених правових норм суд дійшов висновку, що заборгованість з капіталізованих платежів, яка має надійти до Фонду у випадках ліквідації страхувальника, є одним з видів заборгованості перед Фондом, а отже, позовна давність у даних правовідносинах не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12 та Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року у справі № 812/862/17, від 17 вересня 2019 року у справі № 812/970/17.

З вищеописаних доказів судом встановлено, що на обліку в Лисичанському відділенні на обліку знаходиться ОСОБА_1 , з якою стався нещасний випадок під час роботи відповідача та якій призначено щомісячну страхову виплату з 01 серпня 2017 року безстроково в сумі 834,40 грн.

По потерпілій Управлінням здійснений розрахунок платежів, що підлягають капіталізації для забезпечення здійснення страхових виплат протягом її життя, згідно з яким загальна сума відповідного платежу, що підлягає капіталізації, складає 494260,19 грн (арк. спр. 5, 6).

За даним розрахунком до суми 494260,19 грн входять:

- страхові виплати: сума щомісячної страхової виплати (834,40 грн) х середню очікувану тривалість життя (22,16) х 12 місяців = 221883,65 грн;

- лікарські засоби та вироби медичного призначення: вартість витрат на одну особу в 2017 році (7677,78 грн) х середню очікувану тривалість життя (22,16) = 170139,60 грн;

- лікування потерпілих та їх медична реабілітація: вартість технічних засобів реабілітації на одну особу в 2017 році (4613,58 грн) х середню очікувану тривалість життя (22,16) = 102236,93 грн.

Відповідачем не подано будь-яких заперечень проти здійсненого позивачем розрахунку.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми капіталізованих платежів у розмірі 494260,19 грн правомірними та обґрунтованими, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки Управління у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (місцезнаходження: 93411, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 30, код за ЄДРПОУ 41313100) до Державного комунального архітектурно-планувального бюро (місцезнаходження: 93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Сєвєродонецька, будинок 62, код за ЄДРПОУ 21764049) про стягнення капіталізованих платежів задовольнити повністю.

Стягнути з Державного комунального архітектурно-планувального бюро на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області капіталізовані платежі в сумі 494260,19 грн (чотириста дев`яносто чотири тисячі двісті шістдесят гривень 19 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова