Рішення

від 22.12.2020 по справі 440/5951/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5951/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Сендецькій В.О.,

представника позивача - Корольова І.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області , Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення позачергової 32 сесії 7 скликання Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 28 вересня 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 із земель комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області";

- зобов`язати Драбинівську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на території на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 із земель комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Лугове, на підставі заяви від 14 січня 2020 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

16 листопада 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду від позивача надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання до розгляду по суті на 22 грудня 2020 року.

04 грудня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду від Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

04 грудня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду від Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області надійшов відзив на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що земельна ділянка, на яку бажає отримати дозвіл позивач, входить до масиву земель запасу комунальної власності та має цільове призначення - землі запасу. Крім того, сесією Драбинівської сільської ради прийнято рішення 23 серсії 7 скликання від 05 грудня 2019 року "Про першочергове забезпечення земельними ділянками".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

14 січня 2020 року до Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області звернулася гр. ОСОБА_1 із заявою, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Лугове.

До вказаної заяви позивачем додано: графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки, копію паспорту та копію ідентифікаційного коду.

Рішенням 27 сесії 7 скликання Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 28 лютого 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області з послідуючою передачею у власність, у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яка зазначена на картографічному матеріалі, знаходиться на земельній ділянці, що запроектована для створення громадських пасовищ згідно прийнятого рішення позачергової 23 сесії 7 скликання від 05 грудня 2019 року "Про створення громадських пасовищ на території Драбинівської сільської ради (ОТГ) Новосанжарського району Полтавської області".

Не погодившись із зазначеним рішенням сільської ради, позивач оскаржив його до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року по справі № 440/3218/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 28 лютого 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 із земель запасу комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області". Зобов`язано Драбинівську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Лугове, з урахуванням висновків суду (офіційне посилання в Єдиному державному реєстрі судових рішень - http://reestr.court.gov.ua/Review/90749972).

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року по справі № 440/3218/20 рішенням 32 сесії сьомого скликання Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області прийнято рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області з послідуючою передачею у власність, в зв`язку з тим, що дана земельна ділянка відноситься до земельних угідь "пасовища" та прийнятим рішенням 23 сесії 7 скликання від 05 грудня 2019 року "Про першочергове забезпечення земельними ділянками" (а.с. 75).

Не погодившись із зазначеним рішенням сільської ради, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, частина сьома статті 118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

У свою чергу, з положень статті 79 1 ЗК України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти до висновку про те, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема на землі, для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Нормами частини другої статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Таким чином, відповідно до вимог Земельного кодексу України, земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (в оренду).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності у власність.

Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач у спірному рішенні 28 лютого 2020 року зазначив, що обрана ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться на земельній ділянці, що запроектована для створення громадських пасовищ згідно з рішенням позачергової 23 сесії 7 скликання від 05 грудня 2019 року "Про створення громадських пасовищ на території Драбинівської сільської ради (ОТГ) Новосанжарського району Полтавської області".

Перевіряючи вказані обставини, суд з матеріалів справи встановив, що дійсно рішенням 23 сесії 7 скликання Драбинівської сільради від 05 грудня 2019 року вирішено створити громадське пасовище на території Драбинівської сільради, зокрема, в с. Лугове. У зв`язку з цим старост сіл Драбинівської сільради зобов`язано провести перепис худоби на 01 січня 2020 року для визначення точної площі, яка потрібна для створення громадських пасовищ на території Драбинівської сільради. Цим же рішенням надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ після проведення перепису худоби на 01 січня 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 34 Земельного кодексу України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Отже, орган місцевого самоврядування має право на створення на землях комунальної власності громадського пасовища.

Проте, реалізація цього права має відбуватися у повній відповідності з вимогами Земельного кодексу України та інших законів з питань землеустрою.

У цій справі відповідачем не надано суду належних доказів того, що у достатній мірі свідчили би про створення на обраній позивачем земельній ділянці громадського пасовища.

Матеріали справи не містять доказів розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою створення громадського пасовища, формування земельної ділянки з відповідним цільовим призначенням та її реєстрації у Державному земельному кадастрі, реєстрації прав у державному реєстрі тощо.

Посилання відповідача на прийняття сільською радою 05 грудня 2019 року рішення "Про створення громадських пасовищ на території Драбинівської сільської ради (ОТГ) Новосанжарського району Полтавської області" суд визнає неприйнятними, оскільки прийняття рішення про створення громадських пасовищ на території Драбинівської сільради є однією з початкових стадій формування земельної ділянки, тоді як саме по собі це рішення ще не означає позитивного вирішення питання по суті.

З відкритих джерел за даними Публічної кадастрової карти суд встановив, що земельна ділянка з кадастровим номером 5323487200:00:001:0710 площею 146,9431 га відноситься до земель комунальної власності з цільовим призначенням - 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (https://map.land.gov.ua/?cc=3841851.05225039,6308728.07106183&z=15&l=kadastr&bl=ortho10k_all).

Стосовно посилань відповідача на рішення 23 сесії сьомого скликання Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області "Про першочергове забезпечення земельними ділянками", суд зазначає, що в силу вимог Земельного кодексу України кожен громадянин України має право на безоплатну передачу не більше 2,0 га земель для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, суд зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є наданням земельної ділянки у власність, а є підставою для розробки проекту землеустрою.

Таким чином, відповідач не довів суду правомірності своєї відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з чим рішення 32 сесії 7 скликання Драбинівської сільради від 28 вересня 2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, підлягає скасуванню як протиправне.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач прийняв рішення від 28 вересня 2020 року, про протиправність та необхідність скасування якого суд дійшов висновку в ході розгляду даної справи, суд вважає за необхідне з метою повного та ефективного захисту прав позивача зобов`язати Драбинівську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Лугове, на підставі заяви від 14 січня 2020 року.

Суд вважає за необхідне відзначити, що вказана вимога про зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача з наступних підстав.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16 травня 2019 року у справі №812/1312/18.

У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №814/702/17.

Суд приймає до уваги судову практику Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), яка визначає, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Отже, в даному випадку, зобов`язання Драбинівську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Лугове, на підставі заяви від 14 січня 2020 року, не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача, оскільки позивач звертався до відповідача з питанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проте відповідач протиправно відмовив у задоволенні вказаної заяви.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідач не довів правомірності свого рішення щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.

Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання Драбинівську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області подати у десятиденний строк з моменту набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання належить відмовити.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн. підтверджується квитанцією за №19-8531241/С від 19 жовтня 2020 року.

Також судом встановлено, що 12 жовтня 2020 року між гр. ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого гонорар визначається відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін, або рахунку, виставленого адвокатом для оплати погодинної роботи згідно із тарифами, погодженими сторонами. Факт надання правової допомоги, а також її оплати, засвідчується актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами. Клієнт зобов`язаний оплатити адвокату вартість наданої правової допомоги до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Позивачем надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 13 жовтня 2020 року на загальну суму 2 087,15 грн, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 17-10/20 від 16 жовтня 2020 року на суму 2087,15 грн.

При цьому законодавством не встановлено права суду змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Дослідивши акт виконаних робіт за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Драбинівської сільської ради на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. та витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 2087,15 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21045685, акл. Братів Кибкало, 31, с. Драбинівка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39351) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення позачергової 32 сесії 7 скликання Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 28 вересня 2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 із земель комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області";

Зобов`язати Драбинівську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на території Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області за межами населеного пункту с. Лугове, на підставі заяви від 14 січня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 2087,15 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 грудня 2020 року.

Суддя С.О. Удовіченко