Рішення

від 23.12.2020 по справі 600/1656/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1656/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автовін-продакшн до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Автовін-продакшн звернулося до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1670619/42022550 від 25 червня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1537541/42022550 від 24 квітня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1537540/42022550 від 24 квітня 2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1768740/42022550 від 27 липня 2020 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №2 від 04 червня 2020 року на загальну суму 270000,00 грн (в тому числі ПДВ 45000,00 грн), №3 від 09 квітня 2020 року на загальну суму 180000,00 грн (в тому числі ПДВ 30000,00 грн), №4 від 10 квітня 2020 року на загальну суму 240000,00 грн (в тому числі ПДВ 40000,00 грн) та №6 від 25 червня 2020 року на загальну суму 360000,00 грн (в тому числі ПДВ 60000,00 грн).

В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень позивач зазначав, що згідно їх змісту підставами для відмови у реєстрації поданих ним податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є: ненаданням платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання та транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; ненаданням платником податку копій розрахункових документів та /або банківських виписок з особових рахунків. Проте позивач вважає, що у відповідності до типової форми Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, вказуючи підставу у відмові реєстрації податкових накладних, потрібно підкреслити, які саме документи не були надані. Водночас рішення регіональної комісії ДПС не містять жодних підкреслень, що вказує на ненадання належної оцінки повідомленню позивача та документам, доданих на підтвердження реальності проведених господарських операцій, що призвело до прийняття необґрунтованих рішень як нормативно, так і документально, тобто такі жодним чином не вмотивовано. Не наведено і конкретних підстав їх прийняття. Вказане, на переконання позивача, не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії. Крім цього, посилаючись на Додаток 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, яким установлено вичерпний перелік критеріїв ризиковості здійснення операцій, позивач звертав увагу на те, що він не відповідає жодному з визначених указаним вище Порядком критеріїв. Оскільки даний перелік є вичерпним, і, вважаючи, що жоден з даних критеріїв не можна застосувати до позивача, останній вказував на протиправність посилань відповідача на пункт 8 Критеріїв ризиковості платника податку при зупиненні реєстрації спірних податкових накладних. Неоднозначне та непослідовне застосування відповідачем норм права призвело до порушення принципу правової визначеності та передбачуваності.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Не погоджуючись з адміністративним позовом, відповідачем - Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області подано до суду відзив, в якому зазначено, що позивачем не було надано контролюючому органу розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків щодо підтвердження здійснення оплати по господарських операціях, відображених у податкових накладних. Вказував, що відповідачу не було надано: жодного додатку, долученого до договору, акту приймання-передачі товару, специфікації. Також не надано позивачем документів на підтвердження того, де зберігався товар, придбаний у компанії UTAL sp. z.o.o . Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач - Державна податкова служба України - правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач указував про те, що на підтвердження реальності та правомірності здійснення господарських операцій щодо виготовлення та поставки продукції було надіслано відповідачу Повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, з поясненнями та повним переліком первинних документів для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних. Звертав увагу на те, що договором купівлі-продажу товару не передбачено укладання та підписання Актів прийому-передачі товару. Факт отримання товару за даним договором підтверджується видатковими накладними, копії яких подавалися позивачем при подачі повідомлень та копій документів щодо накладних, реєстрацію яких зупинено. Стосовно неподання додатку та Специфікації до Договору про виконання робіт (з давальницької сировини) позивач зазначив, що такі не подавалися у поясненнях до ДПС України з мотивів відсутності необхідності їх подачі, оскільки вони не подавались позивачем у попередні рази під час реєстрації податкових накладних, поданих на реєстрацію поза межами даного спору. Звертав увагу також на те, що в оскаржуваних рішеннях про відмову у реєстрації податкових накладних жодним чином не вказано вимоги про подання Специфікацій, що позбавило позивача розуміння про необхідність їх подання разом з поясненнями. Наголошено також на тому, що факт виконання умов, визначених Договором на виконання робіт (з давальницької сировини) підтверджується наданими контролюючому органу документами (копіями накладних на передачу матеріалів (у переробку), копіями накладних повернення з переробки, копією Акту прийому-передачі з переробки, копіями Актів надання послуг). Надавались також і документи на підтвердження факту зберігання товару. З урахуванням наведеного позивач вважає безпідставними наведені у відзиві доводи відповідача. Наполягав на задоволенні позовних вимог.

Правом подати заперечення Головне управління ДПС у Чернівецькій області не скористалось.

У судове засідання, призначене на 22 грудня 2020 року об 11 год. 00 хв., учасники справи не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Разом з цим, представником позивача та представником Головного управління ДПС у Чернівецькій області подано до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач - ДПС України, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Явку уповноваженого представника не забезпечив.

За таких обставин та враховуючи положення частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, передбачених частиною другою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на положення частини дев`ятої статті 205, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Автовін-продакшн зареєстроване як юридична особа з 27 березня 2018 року із здійсненням основного виду діяльності за кодом КВЕД 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, та перебуває на обліку у податковому органі як платник податків.

З 01 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Автовін-продакшн зареєстроване як платник податку на додану вартість, що підтверджується витягом №1924124500051, виданим Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області 13 березня 2019 року.

13 лютого 2019 року між Приватним підприємством Автовін ( Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Автовін-продакшн ( Продавець ) укладено Договір купівлі-продажу №1-13/02-19 (далі - Договір), згідно з пунктом 1.1 якого Продавець приймає на себе зобов`язання передати у власність Покупця, а Покупець приймає на себе зобов`язання прийняти Товар та оплатити його вартість у порядку та умовах, встановлених даним Договором.

З матеріалів справи вбачається, що кінцева продукція у вигляді товару, який реалізовано Приватному підприємству Автовін на підставі вказаного вище Договору, була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю Автовін-продакшн шляхом придбання товарів та послуг в інших контрагентів.

Зазначене підтверджується такими документами: контрактом №1/AVT/2019 від 15 лютого 2019 року; контрактом №1/AVT/2020 від 19 лютого 2020 року; платіжними дорученнями від 05 квітня 2019 року №15, від 20 лютого 2020 року №17, від 08 квітня 2020 року №18; Договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні №05/04 від 05 квітня 2019 року; - Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №15 від 15 квітня 2019 року; платіжним дорученням №40 від 10 травня 2019 року; Договором доручення №19-16 від 08 лютого 2019 року; Актом здачі-прийняття (надання послуг) №БР-190021 від 15 квітня 2019 року; платіжним дорученням №34 від 18 квітня 2019 року; Договором про надання транспортно-експедиторських послуг №Д-25022020-3 від 25 лютого 2020 року; Договором про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом №Д-25022020-5 від 25 лютого 2020 року; Актом №3-25022020-2 про надання транспортних послуг за договором №Д-25022020-5 від 25 лютого 2020 року, виданого 04 березня 2020 року; Актом №3-25022020-2/1 про надання транспортно-експедиційних послуг за договором №Д-25022020-5 від 25 лютого 2020 року, виданого 04 березня 2020 року; платіжним дорученням №157 від 11 березня 2020 року; Договором про надання послуг доставки міжнародних експрес-відправлень №16042020/с21 від 16 квітня 2020 року; платіжним дорученням №205 від 27 квітня 2020 року; Актом надання послуг №865 від 28 квітня 2020 року; Договором №02 про надання послуг по декларуванню товарів (брокерських послуг) від 26 лютого 2020 року; Актом здачі-приймання (надання послуг) №3 від 03 березня 2020 року; Актом здачі-приймання (надання послуг) №10 від 09 червня 2020 року; платіжними дорученнями №156 від 11 березня 2020 року та №293 від 19 червня 2020 року; Договором на поставку товару №26/02/2020 від 26 лютого 2020 року; видатковими накладними №1 від 28 лютого 2020 року, №3 від 02 березня 2020 року, №4 від 06 квітня 2020 року; платіжними дорученнями №151 від 05 березня 2020 року, №158 від 11 березня 2020 року, №199 від 27 квітня 2020 року; Договором на поставку товару №25/03/2020 від 25 березня 2020 року; видатковою накладною №ЧН000000010 від 30 березня 2020 року; Договором поставки №0710/1-2019 від 07 жовтня 2019 року; видатковою накладною №325-000018 від 25 березня 2020 року; платіжним дорученням №165 від 25 березня 2020 року; Договором поставки №15 ПС від 23 квітня 2020 року; видаткової накладної №2524 від 08 травня 2020 року; платіжними дорученнями №188 від 22 квітня 2020 року та №228 від 07 травня 2020 року; Договором купівлі-продажу №10-06/01-20 від 10 червня 2020 року; видатковою накладною №В0000842 від 22 червня 2020 року; платіжним дорученням №318 від 07 липня 2020 року; Договором оренди обладнання №27/03/20 від 27 березня 2020 року; Актом приймання-передачі №1 до Договору оренди обладнання №27/03/20 від 27 березня 2020 року, виданого 27 березня 2020 року; платіжними дорученнями №275 від 03 червня 2020 року, №311 від 30 червня 2020 року, №356 від 31 липня 2020 року; Актами надання послуг №124 від 01 квітня 2020 року, №119 від 30 квітня 2020 року, №170 від 29 травня 2020 року, №213 від 30 червня 2020 року, №256 від 31 липня 2020 року; Договором на виконання робіт №30/03/2020 від 30 березня 2020 року; видатковою накладною (у переробку) №3 від 07 квітня 2020 року; прибутковою накладною (з переробки) №4 від 09 квітня 2020 року; Актом надання послуг №3 від 09 квітня 2020 року; платіжним дорученням №190 від 27 квітня 2020 року; видатковою накладною (у переробку) №ЧН000000016 від 02 червня 2020 року; прибутковою накладною (з переробки) №ЧН000000019 від 04 червня 2020 року; Актом надання послуг №19 від 04 червня 2020 року; платіжним дорученням №281 від 15 червня 2020 року; видатковими накладними (у переробку) №ЧН000000019 від 22 червня 2020 року та №ЧН000000020 від 23 червня 2020 року; - Актом прийому-передачі з переробки №ЧН000000029 від 25 червня 2020 року; Актом надання послуг №25 від 25 червня 2020 року; платіжними дорученнями №306 від 30 червня 2020 року та №328 від 17 липня 2020 року.

У матеріалах справи наявна також копія Договору оренди нежитлового приміщення №02/01/2020 від 02 січня 2020 року (далі - Договір), укладеного позивачем із фізичною особою ОСОБА_1 , згідно з яким позивачу передано в користування частину нежитлового приміщення на першому поверсі площею 40 кв. м, за адресою: 58023, м. Чернівці, вул. Комунальників, 3-А, а також МАФ площею 30 кв. м, за адресою: 58023, м. Чернівці, вул. Комунальників, 3-А. Договором також визначено, що зазначені вище приміщення передаються позивачу для їх використання у господарській діяльності.

Судом також встановлено, що 09 квітня 2020 року, 10 квітня 2020 року, 04 червня 2020 року та 25 червня 2020 року позивачем за реалізований Приватному підприємству Автовін товар, факт продажу якого підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та платіжними дорученнями, сформовано та направлено до ДПС України податкові накладні для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних №3, №4, №2, №6 відповідно, за оплату Приватним підприємством Автовін на такі суми коштів:

- по податковій накладній №3 від 09 квітня 2020 року товару на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 180000,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 30000,00 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 150000,00 грн;

- по податковій накладній №4 від 10 квітня 2020 року товару на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 240000,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 40000,00 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 200000,00 грн;

- по податковій накладній №2 від 04 червня 2020 року товару на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 270000,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 45000,00 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 225000,00 грн;

- по податковій накладній №6 від 25 червня 2020 року товару на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 360000,00 грн, в т.ч. сума податку на додану вартість - 60000,00 грн. Всього обсяги постачання за основною ставкою - 300000,00 грн.

За результатами перевірок зазначених податкових накладних 16 квітня 2020 року, 18 червня 2020 року, 08 липня 2020 року податковим органом сформовано квитанції, у яких зазначено, що податкові накладні №3 від 09 квітня 2020 року, №4 від 10 квітня 2020 року, №2 від 04 червня 2020 року, №6 від 25 червня 2020 року, прийнято, однак їх реєстрацію зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.

У вказаних квитанціях зазначено наступне: Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначепої в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подавались до контролюючого органу листи-пояснення щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрації яких зупинено. Так, позивачем подано: лист-пояснення №7 від 09 квітня 2020 року та перелік первинних документів для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних №3 від 09 квітня 2020 року та №4 від 10 квітня 2020 року; лист-пояснення №23 від 18 червня 2020 року та перелік первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій та алгоритму проходження товарів від постачальників товарів до позивача, за що проведено відповідну оплату та подано податкову накладну №2 від 04 червня 2020 року; лист-пояснення та перелік первинних документів для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №6 від 25 червня 2020 року.

Однак комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрації податкових накладних прийнято рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- від 24 квітня 2020 року №1537541/42022550 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 09 квітня 2020 року;

- від 24 квітня 2020 року №1537540/42022550 про відмову в реєстрації податкової накладної №4 від 10 квітня 2020 року;

- від 25 червня 2020 року №1670619/42022550 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 04 червня 2020 року;

- від 27 липня 2020 року №1768740/42022550 про відмову в реєстрації податкової накладної №6 від 25 червня 2020 року.

Підставами прийняття вказаних рішень зазначено - ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Дослідженням наявних у справі матеріалів судом установлено, що позивачем подавалися до ДПС України скарги на зазначені вище рішення, за результатами розгляду яких прийнято рішення про залишення скарг без задоволення, а рішень комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю Автовін-продакшн звернулось до адміністративного суду із цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі -ПК України).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За правилами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як зазначено у пункті 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 204 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі квитанція).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.12.2019 року №1165 (набула чинності з 01.02.2020 року), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з вимогами пункту 4 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165) у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

При цьому під ризиком порушення норм податкового законодавства розуміється ймовірність складання та надання податкової накладної / розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а"/"б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а"/"б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній / розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

У відповідності до пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно з пунктом 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Таким чином, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є відповідність: 1) платника податку критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної/розрахунку коригування критеріям ризиковості здійснення операції.

Пунктом 10 Порядку №1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2)критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку № 1165).

Згідно наявних у цій справі матеріалів судом встановлено, що підставою для зупинення реєстрації податкових накладних слугувало те, що платник податку відповідає вимогам пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У зв`язку з цим варто зазначити, що на момент формування квитанцій, якими зупинено реєстрацію податкових накладних, такі Критерії визначені додатком 1 до Порядку №1165.

Так, додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:

1. Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.

3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.

4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.

5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).

6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Отже, пункт 8 додатку 1 до Порядку №1165 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість містить одну із можливих ознак ризиковості здійснення операцій, якою є те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування

Аналіз пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку свідчить про те, що для того, аби встановити наявність у платника податку такої ознаки мають існувати визначені цим пунктом передумови, а також для підтвердження відповідності платника податку вказаному критерію слід навести розрахунок показника за цим критерієм, якому відповідає платник податку, чого вимагає пункт 11 Порядку №1165.

Водночас пункт 11 Порядку №1165 передбачає зазначення у квитанції пропозиції щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є наявність об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку. Тобто, господарська операція має бути реальною, впливати на активи підприємства та породжувати податкові зобов`язання.

Водночас податкове законодавство України, чинне на час формування у цій справі квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, містило вимоги до змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, які є конкретними та не можуть носити абстрактний характер.

Однак з матеріалів справи убачається, що при зупиненні реєстрації податкових накладних у квитанціях не зазначено конкретні критерії ризиковості платника податку, на підставі яких зупинено реєстрацію податкових накладних в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також відсутній конкретний перелік необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних. Між тим, наявні лише посилання на п.201.16. ст. 201 ПК України, що унеможливлює встановити конкретно яким критеріям ризиковості, переліченим в зазначеному вище пункті 8 Критеріїв ризиковості платника податку, відповідає позивач.

Вказане свідчить про невідповідність сформованих податковим органом квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних вимогам пункту 11 Порядку №1165.

Про відсутність обґрунтованих підстав для зупинення податкових накладних №№2, 3, 4, 6 та про не зазначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів, що має бути наданий платником для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, наголошувалось позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Однак, усупереч визначеному частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку суб`єкта владних повноважень доводити правомірність оскаржуваних дій (рішень) відповідачем не спростовані указані вище доводи позивача та не доведено обґрунтованість зупинення реєстрації податкових накладних №№2, 3, 4, 6, що в подальшому призвело прийняттю оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що законних та обґрунтованих підстав для зупинення реєстрації названих податкових накладних у контролюючого органу не було.

Поряд з цим суд звертає увагу і на те, що у матеріалах справи міститься рішення від 04 лютого 2020 року №29086 про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку (п.8 Критеріїв).

Однак у названому рішенні, всупереч зазначеним у ньому ж вимогам, не вказано яка саме податкова інформація стало підставою для його прийняття, що в подальшому безпідставно і було враховано податковим органом при зупиненні реєстрації спірних податкових накладних №№2, 3, 4, 6.

За таких обставин, прийняті відповідачем після незаконних та необґрунтованих рішень про зупинення реєстрації податкових накладних оскаржувані рішення про відмову в реєстрації цих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є незаконними, а тому підлягають скасуванню.

Поряд з цим судом встановлено, що після отримання рішень про зупинення реєстрації податкових накладних позивачем були направлені контролюючому органу матеріали на підтвердження вчинення господарської операції зі своїм контрагентом, про що зазначено вище.

Між тим, Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області були прийняті оскаржувані позивачем рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних №1670619/42022550 від 25 червня 2020 року; №1537541/42022550 від 24 квітня 2020 року; №1537540/42022550 від 24 квітня 2020 року; №1768740/42022550 від 27 липня 2020 року.

Як вбачається із названих рішень, підставою для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків .

Водночас варто зазначити, що оскаржувані позивачем рішення по своїй правовій природі є актами індивідуальної дії.

Так, згідно пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості й зрозумілості акту індивідуальної дії та породжують їх неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

В рішеннях №1670619/42022550 від 25 червня 2020 року; №1537541/42022550 від 24 квітня 2020 року; №1537540/42022550 від 24 квітня 2020 року; №1768740/42022550 від 27 липня 2020 року не зазначено, яких саме документів не надано, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних №№2, 3, 4, 6

При цьому стосовно ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством , то суд звертає увагу, що в приписах до вказаних пунктів у дужках, зазначено про те, що документи, які не надано платником, необхідно підкреслити.

Між тим, оскаржувані рішення контролюючого органу №1537541/42022550 від 24 квітня 2020 року, №1537540/42022550 від 24 квітня 2020 року та №1768740/42022550 від 27 липня 2020 року не містять жодних підкреслень.

Зазначене свідчить про не надання комісією належної оцінки вирішенню питання, які ж саме документи позивачем-платником податку не було подано, і яким чином це унеможливило реєстрацію податкових накладних №3 від 09 квітня 2020 року, №4 від 10 квітня 2020 року та №6 від 25 червня 2020 року.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.

Крім цього, безпідставний є висновок податкового органу про ненадання платником податку розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків , про що вказану в оскаржуваних рішеннях №1537541/42022550 від 24 квітня 2020 року, №1537540/42022550 від 24 квітня 2020 року та №1670619/42022550 від 25 червня 2020 року, оскільки наявними у справі видатковими накладними від 09 квітня 2020року, від 10 квітня 2020 року, від 04 червня 2020 року, від 25 червня 2020 року та платіжними дорученнями №407 від 14 квітня 2020 року, №414 від 16 квітня 2020 року, №482 від 18 червня 2020 року, №500 від 30 червня 2020 року, №512 від 09 липня 2020 року, №514 від 13 липня 2020 року підтверджується факт продажу товару позивачем контрагенту ПП Автовін .

При цьому в ході судового розгляду цієї справи відповідачем, згідно змісту його відзиву, не заперечувався факт продажу позивачем товару приватному підприємству Автовін та, відповідно, сплату останнім коштів за отриманий товар.

Водночас суд звертає увагу на те, що доводи відзиву зводяться до аналізу взаємовідносин позивача на ОСОБА_2 згідно Договору на виконання робіт від 30 березня 2020 року №30/03/2020 та висновків про ненадання позивачем додатків до вказаного договору, актів приймання-передачі та специфікацій. Також у відзиві вказано про не подання позивачем документів на підтвердження зберігання товару, придбаного ним за контрактом від 19 лютого 2020 року.

Однак указані доводи суд оцінює критично та вважає безпідставними, оскільки оскаржувані у цій справі рішення прийняті відносно податкових накладних, виписаних за результатом взаємовідносин позивача з ПП Автовін згідно договору купівлі-продажу товару від 13 лютого 2019 року №1-13/02-19, тобто щодо іншої господарської операції позивача та іншого його контрагента.

До того ж, про необхідність подання позивачем документів, вказаних у відзиві, не зазначено ні у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних №№2, 3, 4, 6, ні в оскаржуваних рішеннях про відмову у реєстрації цих накладних.

У ході судового розгляду справи позивачем на підставі наданих письмових доказів доведено продаж товару ПП Автовін та здійснення указаним оплати за нього.

Водночас обґрунтованих доводів щодо нереальності господарської операції за договором від 13 лютого 2019 року №1-13/02-19 на підставі аналізу наданих позивачем первинних документів відзив відповідача не містить.

Враховуючи усе вищевикладене, перевіряючи оскаржувані рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що вони прийняті не на підставі закону та є необґрунтованими.

Отже, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; -набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення). У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана ж форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів. В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державної податкової служби України здійснити реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у Комісії ГУ ДПС правових підстав для відмови у реєстрації спірних податкових накладних шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача та гарантією того, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні у день подання їх на реєстрацію.

Таким чином, позовна вимога зобов`язального характеру також підлягає задоволенню.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність письмових та електронних доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позову, а відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели правомірність оскаржуваних рішень. Відтак, позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання даного позову було сплачено судовий збір за чотири позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 8408,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №459 від 01 жовтня 2020 року на суму 6962,00 грн та №468 від 12 жовтня 2020 року на суму 1446,00 грн.

За указаних обставин, стягненню з відповідача-Головного управління ДПС у Чернівецькій області, яким було прийнято оскаржувані рішення, на користь позивача підлягає 8408,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Автовін-продакшн до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1537541/42022550 від 24 квітня 2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1537540/42022550 від 24 квітня 2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1670619/42022550 від 25 червня 2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії Головного управління ДПС у Чернівецькій області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1768740/42022550 від 27 липня 2020 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України здійснити в Єдиному реєстрі податкових накладних реєстрацію податкових накладних №3 від 09 квітня 2020 року на загальну суму 180000,00 грн (в тому числі ПДВ 30000,00 грн), №4 від 10 квітня 2020 року на загальну суму 240000,00 грн (в тому числі ПДВ 40000,00 грн), №2 від 04 червня 2020 року на загальну суму 270000,00 грн (в тому числі ПДВ 45000,00 грн) та №6 від 25 червня 2020 року на загальну суму 360000,00 грн (в тому числі ПДВ 60000,00 грн) днем подання їх на реєстрацію.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автовін-продакшн судовий збір у розмірі 8408 грн 00 коп., сплачений згідно платіжних доручень №459 від 01 жовтня 2020 року та №468 від 12 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 грудня 2020 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Автовін-продакшн (58023, м.Чернівці, вул. Комунальників, 3-А, ЄДРПОУ 42022550), відповідачі - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану 200-А, м. Чернівці, 58013, ЄДРПОУ 39392513), Державна податкова служба України (Львівська площа,8, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 39292197).

Суддя О.П. Лелюк