Рішення

від 23.12.2020 по справі 826/10722/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року м. Київ № 826/10722/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Кредитне брокерське агентство доФонду державного майна України провизнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитне брокерське агентство з позовом до Фонду державного майна України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 20.02.2018 №254 про анулювання сертифікату оціночної діяльності від 10.04.2015 №312/15, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю Кредитне брокерське агентство ;

- зобов`язати Фонд державного майна України виключити відомості про анулювання сертифікату від 10.04.2015 №312/15 з реєстру суб`єктів оціночної діяльності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного наказу, оскільки положення Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні не пов`язують застосування такої санкції як анулювання сертифікату з притягненням оцінювача до дисциплінарної відповідальності, а лише з кваліфікацією звіту рецензентом за наслідками проведеної ревізії. У той же час, за твердженням представника позивача, мотиви, покладені в обґрунтування оскаржуваного наказу, а саме: не відповідність звіту положенням Методичних рекомендацій до оцінки права вимоги зобов`язання, що виникає внаслідок здійснення банком кредитних операцій, затверджених наказом Фонду державного майна України від 30.09.2011 №1426, є безпідставними, з огляду на те, що у межах спірного звіту оцінці підлягали майнові права за договором поставки товару, що не відповідає характеру об`єкту оцінки, врегульованого вказаними Методичними рекомендаціями. На додаток, у позовній заяві вказано, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням встановлених законом строків для застосування санкцій, у силу положень ст. 250 Господарського кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та пояснень третіх осіб.

Відповідач не скористався наданим йому правом на подання до суду відзиву, а також не повідомив суд про причини неможливості його подання, з огляду на що, суд звертає увагу на положення ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Крім того, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про об`єднання справ, в якому останній просить об`єднати в одне провадження адміністративні справи №826/10722/18 та №826/2067/18, а також передати адміністративну справу №826/10722/18 для вирішення питання про об`єднання в одне провадження з адміністративною справою №826/2067/18.

З приводу викладеного суд зазначає, що, у силу ст. 172 Кодексу адміністративного судочинства України, питання щодо об`єднання справ в одне провадження підлягає вирішенню саме у межах справи №826/2067/18 шляхом подання позивачем відповідного клопотання.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Фондом державного майна України видано ТОВ Кредитне брокерське агентство сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 10.04.2015 №312/15 зі строком дії з 10.04.2015 по 10.04.2018.

Оцінювачем ОСОБА_1 , яка працює у штаті ТОВ Кредитне брокерське агентство , складено звіт про оцінку вартості майнових - права вимоги за зобов`язаннями, що витікають з договору на поставку товару, власником яких є ПрАТ Креатив , від 08.01.2014.

У той же час, на адресу Фонду державного майна України від Національного антикорупційного бюро України надійшов письмовий запит від 30.06.2017 №0434-078/23079 про здійснення рецензування звіту про оцінку майна (у порядку, передбаченому Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність , Національним стандартом №1), в якому останнє просило провести рецензування копії звіту про оцінку вартості прав вимоги за зобов`язаннями, що витікають з договору на поставку товару, власником яких є ПрАТ Креатив , складеного ТОВ Кредитне брокерське агентство , вирішити питання про достатність рівня підготовки оцінювача ОСОБА_1 для подальшого самостійного проведення робіт з експертної оцінки.

На підставі викладеного, заступником начальника відділу оцінки майнових комплексів та корпоративних прав Любименко Т. підготовлено рецензію на копію звіту про оцінку вартості права вимоги за зобов`язаннями, що витікають з контрактів на поставку товару, власником яких є ПрАТ Креатив , від 17.07.2017, в якому, зокрема, зазначено, що вказаний звіт класифікується за ознакою абз. 5 п. 67 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. Так, у даній рецензії наголошено на тому, що методичні підходи, методи та оціночні процедури застосовано з порушенням Національного стандарту №1, Національного стандарту №3 та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, зауваження до копії звіту викладено у п.п. 3, 5, 7, 11, 12, 13, 14, 15 та 16 цієї рецензії, а саме:

- опис основних ціноутворюючих характеристик є недостатнім для його ідентифікації; у копії звіту не зазначені відомості та результати проведеного аналізу та встановлення фінансового стану позичальника, рівень ризиковості кредитних операцій, інші матеріали кредитної справи; відсутній будь-який аналіз кредиту (п. 3);

- у висновку про вартість метою проведення оцінки вказано визначення ринкової вартості об`єкта оцінки на дату оцінки, у той же час, на стр. 4 копії звіту зазначено, що метою оцінки є визначення вартості об`єкта оцінки з метою укладення договору застави в АТ Ощадбанк (п. 5);

- п. 5 Методичних рекомендацій до оцінки права вимоги зобов`язання, що виникає внаслідок здійснення банком кредитних операцій, затверджених наказом Фонду державного майна України від 30.09.2011 №1426 (якими оцінювач взагалі не керувався), рекомендується проведення оцінки із застосуванням дохідного та (або) порівняльного методичних підходів. Відмова від застосування порівняльного методичного підходу недостатньо обґрунтовано за текстом копії звіту, що частково порушує п. 37 Національного стандарту №1 (п. 7);

- більшість нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка. Не використовуються у даній роботі, у тому числі й Методичні рекомендації до оцінки права вимоги зобов`язання, що виникає внаслідок здійснення банком кредитних операцій, затверджених наказом Фонду державного майна України від 30.09.2011 №1426 (п. 11);

- аналіз зовнішніх факторів та ринку подібного майна за текстом звіту відсутній, що порушує вимоги п. 52 Національного стандарту №1 (п. 12);

- аналіз існуючого стану використання об`єкта оцінки за текстом копії звіту відсутній, умови його найбільш ефективного використання не визначено, що порушує вимоги п.п. 53 та 56 Національного стандарту №1 (п. 13);

- розрахунки, наведені у копії звіту, є сумнівними та необґрунтованими (п. 14);

- припущення, на підставі яких проводилась оцінка, не обґрунтовані (п. 15);

- висновок про вартість відповідає вимогам п. 60 Національного стандарту №1, однак незрозуміло який саме вид вартості визначено у результаті оцінки, ринкову, як зазначено в меті оцінки або оціночну, яку обрано за величину вартості та зазначено у висновку про вартість (п. 16).

На підставі викладеного, Фондом державного майна України прийнято наказ Щодо анулювання сертифіката суб`єкта оціночної діяльності від 20.02.2018 №254, яким визначено анулювати сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 10.04.2015 №312/15, виданий ТОВ Кредитне брокерське агентство , а Департаменту оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності внести відповідні зміни до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності та вжити заходи щодо оприлюднення цього наказу.

Вважаючи вказаний наказ протиправним та таким що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів, є Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (тут і надалі у редакції, як діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Положення наведеного Закону розрізняють суб`єктів оціночної діяльності (ст. 5) та оцінювачів (ст. 6). До суб`єктів оціночної діяльності належать, зокрема, суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб`єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання) приймається Екзаменаційною комісією за письмовим поданням заінтересованих осіб з таких підстав: неодноразове грубе порушення оцінювачем нормативно-правових актів з оцінки майна; рішення суду за фактами непрофесійної оцінки майна, яка проведена оцінювачем; наявність у оцінювача непогашеної судимості за корисливі кримінальні правопорушення; з`ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного свідоцтва; з`ясування факту порушення оцінювачем обмежень, встановлених статтею 8 цього Закону.

Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб`єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб`єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб`єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені (ч. 1 ст. 18 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ).

У той же час, приписами ч. 1 ст. 20 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено вичерпні підстави анулювання сертифікатів оціночної діяльності, серед яких, зокрема, вказано наявність порушень вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з оцінки майна, виявлених шляхом рецензування, які призвели до визнання неякісною оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, або оцінювачами, які працюють у його штатному складі.

Порядок розгляду питань про анулювання сертифіката та його поновлення встановлюється Фондом державного майна України (ч. 3 ст. 20 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ).

Так, наказом Фонду державного майна України від 27.03.2006 №513 затверджено Положення про порядок анулювання сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання та їх поновлення після анулювання (надалі - Положення № 513).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №513, за результатами рецензування звітів про оцінку майна, майнових прав (далі - оцінка майна), що здійснюється відповідно до вимог законодавства з оцінки майна та професійної оціночної діяльності, Фонд приймає одне з таких рішень:

попереджає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо недопущення у подальшому порушень нормативно-правових актів з оцінки майна та професійної оціночної діяльності у разі наявності одного звіту або більше звітів про оцінку майна, що класифікуються згідно з абзацом четвертим пункту 67 Національного стандарту N 1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440; анулює сертифікат у разі наявності одного і більше звітів про оцінку майна, що класифікуються згідно з абзацом четвертим пункту 67 Національного стандарту №1, за умови використання результатів такої оцінки замовником, або якщо один і більше звітів про оцінку майна класифікуються за абзацом п`ятим пункту 67 Національного стандарту №1; звертається до Екзаменаційної комісії з пропозицією розглянути на її засіданні питання щодо позбавлення (анулювання) кваліфікаційних свідоцтв або інших кваліфікаційних документів оцінювача, який безпосередньо склав звіт про оцінку майна; звертається до Екзаменаційної комісії з пропозицією розглянути на її засіданні питання про необхідність пройти підвищення кваліфікації оцінювачем за напрямами оцінки майна та спеціалізаціями в межах цих напрямів, що відповідають напрямам та спеціалізаціям звіту про оцінку майна, щодо якого були зауваження; звертається до Екзаменаційної комісії з пропозицією розглянути на її засіданні питання про необхідність надати Екзаменаційній комісії для рецензування додатково декілька звітів про оцінку майна за напрямами оцінки майна та спеціалізаціями в межах цих напрямів, що відповідають напрямам та спеціалізаціям звіту про оцінку майна, щодо якого були зауваження.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що Фонд державного майна України має повноваження здійснювати контроль за виконанням умов здійснення оціночної діяльності як з боку оцінювачів, так і з боку суб`єктів оціночної діяльності. Відповідно, Фонд державного майна України має повноваження застосовувати заходи впливу (санкції) за наслідками такого контролю до цих суб`єктів: до оцінювачів - позбавлення кваліфікаційного свідоцтва (його анулювання) (ст. 16), до суб`єктів оціночної діяльності - анулювання сертифікатів оціночної діяльності (ст. 20). Зазначені заходи впливу застосовуються до різних суб`єктів та з різних підстав, а тому їх одночасне застосування не суперечить Закону.

Як було зазначено вище, спірний звіт класифіковано за ознакою абз. 5 п. 67 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний, внаслідок чого відповідачем, прийнято оскаржуваний наказ.

Так, під час рецензування даного звіту, зокрема, вказано про застосування оцінювачем Методичних рекомендацій до оцінки права вимоги зобов`язання, що виникає внаслідок здійснення банком кредитних операцій, затверджених наказом Фонду державного майна України від 30.09.2011 №1426.

За твердженням представника позивача, вказані Методичні рекомендації не підлягали застосуванню під час виготовлення спірного звіту, оскільки у межах спірного звіту оцінці підлягали майнові права за договором поставки товару, що не відповідає характеру об`єкту оцінки, врегульованого вказаними Методичними рекомендаціями.

Згідно з п. 1 Методичних рекомендацій до оцінки права вимоги зобов`язання, що виникає внаслідок здійснення банком кредитних операцій, затверджених наказом Фонду державного майна України від 30.09.2011 №1426, ці Методичні рекомендації є рекомендованими для застосування суб`єктами оціночної діяльності під час проведення незалежної оцінки права вимоги зобов`язання, що виникає внаслідок здійснення банком (кредитором) кредитних операцій (далі - права вимоги зобов`язання, об`єкт оцінки), для цілей визначення їх ринкової вартості з метою здійснення цивільно-правових правочинів як з окремим об`єктом, у складі кредитного портфелю або єдиного (цілісного) майнового комплексу комерційного банку (далі - кредитор).

Тобто, дані Методичні рекомендації підлягають застосуванню не лише у разі здійснення банком кредитних операцій, а й у разі здійснення кредитором кредитних операцій, у тому числі щодо права вимоги за зобов`язанням. При цьому, як встановлено під час рецензії спірного звіту, на стр. 4 копії звіту зазначено, що метою оцінки є визначення вартості об`єкта оцінки з метою укладення договору застави в АТ Ощадбанк , що не заперечувалось позивачем під час судового розгляду справи. Відтак, доводи про безпідставність застосування до спірного звіту положень наведених Методичних рекомендацій не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду справи. Крім того, суд звертає увагу, що, як вбачається зі змісту рецензії на копію звіту про оцінку вартості права вимоги за зобов`язаннями, що витікають з контрактів на поставку товару, власником яких є ПрАТ Креатив , від 17.07.2017, остання містить у собі посилання ще й на інші невідповідності спірного звіту, які позивачем під час судового розгляду справи також не спростовано.

У свою чергу, приписами ст. 239 Господарського кодексу України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України).

Разом з тим, як вбачається з наведеного у ст. 239 Господарського кодексу України переліку адміністративно-господарських санкцій, останній не містить у собі такої санкції як анулювання сертифікату . Відтак, суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи представника позивача про порушенням встановлених законом строків для застосування санкцій, у силу положень ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки вказані положення не розповсюджуються на спірні правовідносини.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитне брокерське агентство (код ЄДРПОУ 35332162, адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 12) до Фонду державного майна України (код ЄДРПОУ 00032945, адреса: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок