Рішення

від 22.12.2020 по справі 320/4397/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 року м. Київ №320/4397/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю Запорізький хлібозавод №5 доГоловного управління Державної податкової служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Товариство з додатковою відповідальністю Запорізький хлібозавод №5 звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26 липня 2019 року №0021731413.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року адміністративну справу передано на розгляд за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обґрунтуваннях заявлених вимог позивачем зазначено, що за результатами податкової перевірки позивача уповноваженими особами відповідача складено акт, висновки якого є хибними, оскільки базуються на недоведених припущеннях, за відсутності порушень податкового законодавства саме позивачем, а отже винесене на підставі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на наявність податкової та в тому числі зібраної інформації, що була використана при здійсненні податкової перевірки позивача та яка свідчила про правомірність висновків про виявлені перевіркою порушення, а тому вимоги позивача щодо скасування оскаржуваного податкового-повідомлення рішення не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, зокрема з мотивів, викладених у поданому відзиві.

Окрім того протокольною ухвалою від 09 червня 2020 року замінено Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області правонаступником Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.

Враховуючи думку сторін та заявлене клопотання, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 19 червня 2019 року №1320 та направлень від 21 червня 2019 року №№ 1687, 1688, уповноваженими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТДВ Запорізький хлібозавод №5 (ЄДРПОУ 05465672) з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ Торговий дім АСПО (ЄДРПОУ 41413563) за період з 01 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05 липня 2019 року №590/10-36-14-13/00378164, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТДВ Запорізький хлібозавод №5 : - пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 1536080,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2018 року на суму 1536080,00 грн; - пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податку на додану вартість у перевіряємому періоді на загальну суму 307216,00 грн., в тому числі за серпень 2018 року на 307216,00 грн.; - пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту г пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в перевіряємому періоді на загальну суму 307216,00 грн., в тому числі за серпень 2018 року на 307216,00 грн.

Відповідно до змісту акту від 05 липня 2019 року №590/10-36-14-13/00378164, висновки посадових осіб відповідача про виявлені перевіркою порушення ТДВ Запорізький хлібозавод №5 вимог податкового законодавства ґрунтувались на нереальності документально оформлених господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ ТД АСПО , а саме у зв`язку з наявністю інформації, яка на думку перевіряючих свідчила про непідтвердження перевезення придбаного ТОВ ТД АСПО у ТДВ Запорізький хлібозавод №5 товару та його подальшої реалізації.

Так, проведеною перевіркою встановлено, що 01 лютого 2018 року між ТДВ Запорізький хлібозавод №5 (постачальник) та ТОВ ТД АСПО (покупець) укладено договір поставки продукції №18/18, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язувався поставити хлібобулочні вироби та/або муку фасовану та/або крихту із сухарів (Продукція) відповідно до Специфікації, а Покупець прийняти та сплатити їхню вартість.

Договором передбачалось, що доставка Продукції здійснюється на умовах самовивозу - EXW, склад Постачальника, вул. Новобудов, 6, м. Запоріжжя. Місце розвантаження Продукції: вул. Мічуріна, 1-Б, с. Високогірне, Запорізький район, Запорізька область.

Також, умовами договору передбачався обов`язок Покупця щодо оформлення товарно-транспортних накладних у відповідності до вимог діючого законодавства України на Продукцію, що поставлялася.

Згідно укладених ТДВ Запорізький хлібозавод №5 та ТОВ ТД АСПО додаткових угод до договору від 01 лютого 2018 року №18/18, відповідно до Специфікації Продукція, що поставлялася Постачальником Покупцю, являла собою крихту сухарів у визначених розмірі і ціні.

Зазначену продукцію ТДВ Запорізький хлібозавод №5 реалізовано ТОВ ТД АСПО на підставі наступних видаткових накладних: від 10 серпня 2018 року №ХК5П0141132, кількістю 27785 кг на суму 433446,00 грн., у т.ч. ПДВ 72241,00 грн.; від 13 серпня 2018 року №ХК5П0146497, кількістю 27670 кг на суму 431652,00 грн., у т.ч. ПДВ 71942,00 грн.; від 20 серпня 2018 року №ХК5П0150484, кількістю 27790 кг на суму 433524,00 грн., у т.ч. ПДВ 72254,00 грн.; від 27 серпня 2018 року №ХК5П0153036, кількістю 27795 кг на суму 433602,00 грн., у т.ч. ПДВ 72267,00 грн.; від 31 серпня 2018 року №ХК5П0154625, кількістю 18156 кг на суму 283233,60 грн., у т.ч. ПДВ 47205,60 грн.

За результатами даних Єдиного державного реєстру податкових накладних, ТДВ Запорізький хлібозавод №5 на адресу ТОВ ТД АСПО виписано наступні накладні: від 28 серпня 2018 року №363 на суму 42744,00 грн., у т.ч. ПДВ 7124,00 грн.; від 22 серпня 2018 року №362 на суму 374400,00 грн., у т.ч. ПДВ 62400,00 грн.; від 20 серпня 2018 року №361 на суму 156000,00 грн., у т.ч. ПДВ 26000,00 грн.; від 14 серпня 2018 року №360 на суму 589005,54 грн., у т.ч. ПДВ 98167,59 грн.; від 13 серпня 2018 року №359 на суму 237794,46 грн., у т.ч. ПДВ 39632,41 грн.; від 08 серпня 2018 року №122 на суму 199992,00 грн., у т.ч. ПДВ 33332,00 грн.; від 07 серпня 2018 року №121 на суму 243360,00 грн., у т.ч. ПДВ 40560,00 грн.

Оплата за Продукцію проводилась згідно платіжних доручень: від 07 серпня 2018 року №1781 на суму 243360,00 грн.; від 08 серпня 2018 року №1787 на суму 199992,00 грн.; від 14 серпня 2018 року №1878 на суму 826800,00 грн.; від 20 серпня 2018 року №1943 на суму 156000,00 грн.; від 22 серпня 2018 року №1977 на суму 374400,00 грн.; від 28 серпня 2018 року №2033 на суму 42744,00 грн.

Відповідно до наданих ТТН перевезення Продукції здійснювалось Приватним підприємством Фітеко Груп (ЄДРПОУ 41003924), а саме: згідно ТТН від 10 серпня 2018 року №ХК5П0141132 та від 13 серпня 2018 року №ХК5П0146497 автомобілем DAF д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ), причіп Kassbohrer д.н.з. НОМЕР_2 ; згідно ТТН від 20 серпня 2018 року №ХК5П0150484, від 27 серпня 2018 року №ХК5П0153036 автомобілем MAN д.н.з. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_2 ), причіп Schwarzmuller д.н.з. НОМЕР_4 ; від 31 серпня 2018 року №ХК5П0154625 автомобілем Volvo д.н.з. НОМЕР_5 (водій ОСОБА_3 ).

При цьому, встановлено, що у перелічених ТТН місцем розвантаження Продукції зазначалось: бульв. Вентера, буд. 46, офіс 2.1, м. Запоріжжя, Запорізький р-н, Запорізька обл.

За результатами аналізу податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН за період з 01 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року, а саме від 31 серпня 2018 року №№ 25, 26, встановлено, що ТОВ ТД АСПО придбавало послуги по організації транспортних перевезень за маршрутом: Запорізька обл., м. Запоріжжя - с. Високогірне, вул. Мічуріна, 1Б, а/м: Renault д.н.з. НОМЕР_6 , DAF д.н.з. НОМЕР_7 , MAN д.н.з. НОМЕР_8 , Renault д.н.з. НОМЕР_9 , Volvo д.н.з. НОМЕР_5 , крихта із сухарів та за маршрутом: Запорізька обл. м. Мелітополь - с. Високогірне, вул. Мічуріна, 1Б, а/м: Renault д.н.з. НОМЕР_10 , Renault д.н.з. НОМЕР_11 , DAF д.н.з. НОМЕР_12 , MAN д.н.з. НОМЕР_13 , Renault д.н.з. НОМЕР_14 , Renault д.н.з. НОМЕР_6 , DAF д.н.з. НОМЕР_7 , MAN д.н.з. НОМЕР_3 , Renault д.н.з. НОМЕР_9 , Volvo д.н.з. НОМЕР_5 , крихта із сухарів у ПП Фітеко Груп на загальну суму 136514,67 грн., де вантажовідправником є ТДВ Запорізький хлібозавод №5 .

Згідно наданих до перевірки документів, зокрема щодо транспортування ПП Фідеко Груп Продукції ТДВ Запорізький хлібозавод №5 , інспекторами відповідача в акті від 05 липня 2019 року №590/10-36-14-13/00378164 вчинено запис про невідповідність у кількості та марці автомобілів, які перевозили товар, кількості та вартості перевезеного товару, відповідно до ТТН від 10 серпня 2018 року №ХК5П0141132, від 13 серпня 2018 року №ХК5П0146497, від 20 серпня 2018 року №ХК5П0150484, від 27 серпня 2018 року №ХК5П0153036, від 31 серпня 2018 року №ХК5П0154625 та ПН від 31 серпня 2018 року №№ 25, 26, виписаних ПП Фітеко Груп на адресу ТОВ ТД АСПО .

У відповідь на запит відповідача від 13 лютого 2019 року №4818/9/10-36-14-13 ГУ СЦ МВС України повідомлено (лист від 21 лютого 2019 року №31/8037), що автомобіль DAF д.н.з. НОМЕР_7 зареєстровано 13 січня 2016 року за гр. ОСОБА_4 (код НОМЕР_15 ), автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_16 зареєстровано 03 листопада 2016 року за гр. ОСОБА_5 (код НОМЕР_17 ), автомобіль Volvo д.н.з. НОМЕР_5 зареєстровано 15 жовтня 2016 року за гр. ОСОБА_3 (код НОМЕР_18 ).

Зокрема, причіп Kassbohrer д.н.з. НОМЕР_2 серед зареєстрованих номерів у базах даних не значиться.

У відповідь на службову записку відповідача від 14 лютого 2019 року №735/10-36-14-13 та від 01 квітня 2019 року №3013/7/10-36-21 ОУ ГУ ДФС у Миколаївській області направлено інформацію від 21 травня 2019 року №1758/7/14-29-21-11 з матеріалами відпрацювання перевізника ТОВ ТД АСПО - ПП Фітеко Груп , а саме пояснення гр. ОСОБА_6 , в яких ОСОБА_6 повідомив, що власником автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_7 та причіпу Kassbohrer д.н.з. НОМЕР_19 є його донька, ОСОБА_4 , однак фактично зазначений автомобіль та причіп перебуває його у користуванні.

Також, у своїх поясненнях від 15 травня 2019 року даний громадянин повідомляв і про те, що підприємство ТОВ ТД АСПО та перевізник ПП Фітеко Груп йому не відомі, а перевезення ТМЦ (крихти із сухарів) на склад за адресою: вул. Мічуріна, 1Б, с. Високогірне, Запорізький р-н, Запорізька обл. протягом 2017-2018 років ним не здійснювалось.

По контрагенту ПП Фітеко Груп встановлено, що останнє зареєстровано Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради 06 грудня 2016 року за №14151020000040480 та перебуває на обліку в ГУ ДФС у Львівській області з 06 грудня 2016 року за №130616233740. Свідоцтво платника ПДВ від 01 січня 2017 року №200301047.

Вид діяльності - вантажний автомобільний транспорт.

Директор (головний бухгалтер), засновник - ОСОБА_7 (код НОМЕР_20 ).

Згідно поданого до контролюючого органу Спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік від 27 лютого 2019 року №9310989257Ю у ПП Фітеко Груп на балансі рахуються основні засоби на загальну суму 2,5 тис. грн.

Згідно поданих до контролюючих органів Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форми №1ДФ), ПП Фітеко Груп за ІІІ квартал 2018 року від 18 жовтня 2018 року №9227440448, підприємство не нараховувало та не сплачувало дохід власникам вищевказаних транспортних засобів на здійснення послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом чи за оренду транспортних засобів.

Згідно з поданим до контролюючого органу Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за серпень 2018 року від 19 вересня 2018 року №9201307549 у ПП Фітеко Груп кількість штатних працівників становить - 1 особа.

Таким чином, вищенаведена інформація як окремо, так і у своїй сукупності, на думку перевіряючих відповідача, свідчила про нереальність здійснюваних ПП Фітеко Груп господарських операцій, зокрема на користь ТОВ ТД АСПО .

При цьому, відповідно до даних ЄДРПН інспекторами відповідача встановлено, що ТОВ ТД АСПО в подальшому не реалізовував придбаний у ТДВ Запорізький хлібозавод №5 товар, а саме крихту із сухарів, оскільки згідно зареєстрованих ПН за період з 01 серпня 2018 року по датку написання акту ТОВ ТД АСПО реалізовував наступний товар: європіддон; макуха соєва; макуха соєва високопротеїнова; м`який контейнер разовий 95*95*160, фартух. нижній тубус; олія соєва нерафінована; соєва оболонка гранульована; соя; транспортні послуги (перевезення макухи соєвої); шрот соєвий.

Крім того, згідно ІС Єдиний реєстр судових рішень було встановлено, що ТОВ ТД АСПО є учасником у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 липня 2018 року за №42018000000001759 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.

Як наслідок, в акті від 05 липня 2019 року №590/10-36-14-13/00378164 вказано на те, що ТДВ Запорізький хлібозавод №5 виписано податкові накладні та відображено в податковому і бухгалтерському обліку фінансово-господарські операції з підприємством з ознаками фіктивності - ТОВ ТД АСПО , без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування та несплати податків по ланцюгу постачання, в зв`язку з чим вказані дії призвели до втрат дохідної частини бюджету та дали змогу мінімізації податкових зобов`язань для СГД реального сектору економіки.

Надалі, на підставі висновків акту від 05 липня 2019 року №590/10-36-14-13/00378164, які заперечувались позивачем, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2019 року №0021731413, яким ТДВ Запорізький хлібозавод №5 зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 1536080,00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та, відповідно, винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Права контролюючих органів визначені статтею 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зокрема підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 даної статті передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, згідно її підпункту 78.1.4 пункту 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (пункт 78.7 статті 78 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8 статті 78 Податкового кодексу України).

Згідно приписів статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до положень пунктів 86.1, 86.7 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Як зазначено в пункті 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вже вказувалося раніше, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2019 року №0021731413 винесено на підставі висновків акту від 05 липня 2019 року №590/10-36-14-13/00378164 у зв`язку з виявленими податкової перевіркою ТДВ Запорізький хлібозавод №5 порушеннями вимог податкового законодавства України у перевіряємий період, а саме висновки інспекторів податкового органу обумовлювались нереальністю господарських операцій позивача за відповідним договором поставки, укладеними з ТОВ ТД АСПО .

Власне, на користь такого висновку інспекторів відповідача, відповідно до змісту акту від 05 липня 2019 року №590/10-36-14-13/00378164 та відзиву на адміністративний позов, свідчили вище викладені обставини щодо відсутності у контрагента ТОВ ТД АСПО - ПП Фітеко Груп , яким здійснювалось перевезення придбаного у ТДВ Запорізький хлібозавод №5 товару, необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів для провадження відповідної діяльності, а також суперечливі відомості по ТТН, складених на виконання договору поставки від 01 лютого 2018 року №18/18, відсутність відомостей щодо реалізації придбаного ТОВ ТД АСПО у ТДВ Запорізький хлібозавод №5 товару, та зокрема фігурування ТОВ ТД АСПО у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 липня 2018 року за №42018000000001759 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України.

Однак, суд звертає увагу на наступне.

Згідно висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 26 квітня 2016 року №К/800/49498/14 у справі №810/5891/13, господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією з яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року по справі №21-1359а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України аналізуючи відповідні норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" серед іншого зазначила, що первинний документ згідно з наведеним визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний, заперечуючи проти доводів суб`єкта владних повноважень, в свою чергу навести переконливі докази в обґрунтування реальності вчиненої господарської операції.

В листі від 21 листопада 2016 року №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Верховний Суд у постановах від 20 березня 2018 року по справі №804/939/16 та від 26 лютого 2019 року по справі №826/9534/1 вказує на лише інформативний характер податкової інформації, наявної в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів по ланцюгах постачання, яка не є належним доказом в розумінні процесуального закону, а також щодо індивідуального характеру відповідальності, за якої порушення вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності певним постачальником товару у ланцюгу постачання товару не може бути підставою для висновку про порушення покупцем такого товару вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, а тому такий платник податку не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до постанови від 27 березня 2012 року №21-737во10, предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27 березня 2018 року №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Згідно правової позиції колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28 липня 2015 року №803/2406/14, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справах "Булвес" АД проти Болгарії" (рішення від 22 січня 2009 року за заявою №3991/03), "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" (рішення від 18 березня 2010 року за заявою №6689/03), "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (рішення від 23 липня 2002 року за заявою №36985/97), "Полторацький проти України" (рішення від 29 квітня 2003 року за заявою №38812/97) вказав на правило "індивідуальної юридичної відповідальності", за яким платник податків не повинен нести відповідальність за порушення допущені його контрагентами, зокрема щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов`язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Тобто, вирішення податкових спорів із урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків цілковито узгоджується із наведеною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, наведені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 44.1 вказаної статті, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За частиною першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року №К/9901/2030/17, №821/589/17 фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, за наведеного, до обов`язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування.

В свою чергу, фактичне здійснення господарської операції повинно викликати зміни в структурі активів, зобов`язань та власному капіталі підприємства, а отже може слугувати її підтвердженням.

У постанові від 30 серпня 2019 року Київ №К/9901/7254/18, №804/17176/14 Верховний Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2019 року №К/9901/28979/18, №813/1066/16 серед іншого вказав, що під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника за господарською операцією суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а повинен оцінити всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

За змістом мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року №К/9901/3191/18, 826/2747/13-а для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Так, суд зважаючи на подані позивачем докази, звертає увагу на те, що останні містять документи в підтвердження оплати його контрагентом придбаного ним товару, який за своєю специфікою безпосередньо пов`язаний із господарською діяльністю позивача та реалізація якого відповідає діловій меті цього підприємства.

Зокрема, в самому акті перевірки від 05 липня 2019 року №590/10-36-14-13/00378164 зазначено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку та згідно банківських виписок встановлено отримання ТДВ Запорізький хлібозавод №5 коштів від ТОВ ТД АСПО у серпні 2018 року на загальну суму 1843296,00 грн., у т.ч. ПДВ 307216,00 грн.

Разом з тим, щодо товарно-транспортних накладних, складених на виконання договору поставки від 01 лютого 2018 року №18/18 та які аналізувались перевіряючими відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо відмінності адреси доставки товару, який придбавався ТОВ ТД АСПО у ТДВ Запорізький хлібозавод №5 .

В акті перевірки від 05 липня 2019 року №590/10-36-14-13/00378164 вказано, що згідно ТТН від 10 серпня 2018 року №ХК5П0141132, від 13 серпня 2018 року №ХК5П0146497, від 20 серпня 2018 року №ХК5П0150484, від 27 серпня 2018 року №ХК5П0153036, від 31 серпня 2018 року №ХК5П0154625 та ПН від 31 серпня 2018 року №№ 25, 26, виписаних ПП Фітеко Груп на адресу ТОВ ТД АСПО , доставка товару здійснювалась на адресу останнього, а саме: бульв. Вентера, буд. 46, офіс 2.1, м. Запоріжжя, Запорізький р-н, Запорізька обл.

Однак, позивачем в якості додатків надано суду завірену копію договору оренди нежилого приміщення від 01 вересня 2017 року №КС-АС-010917, укладеного ТОВ Компанія Система (ЄДРПОУ 32687324) (орендодавець) з ТОВ ТД АСПО (орендар), а також акт приймання-передачі до вказаного договору, предметом яких було нежиле приміщення (складські приміщення площею 300 кв. м) за адресою: вул. Мічуріна, 1Б, с. Високогірне, Запорізький р-н, Запорізька обл., що надавалось Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю.

Власне, вказана адреса відповідає адресі, зазначеній у договорі поставки від 01 лютого 2018 року №18/18, який укладався між позивачем та ТОВ ТД АСПО .

Водночас, саме за вказаною адресою, згідно договору на переробку олійних культур від 01 жовтня 2017 року №ПТТ-АС-011017, укладеного між ТОВ ТД АСПО (замовник) та ТОВ Промтехагроторг (ЄДРПОУ 39396874) (виконавець), передбачалось приймання давальницької сировини, яку Виконавець зобов`язувався обробити, збагатити або переробити у готову продукцію за плату на користь Замовника.

Крім того, факт оренди ТОВ ТД АСПО складських приміщень у ТОВ Компанія Система підтверджується актом перевірки від 05 липня 2019 року №590/10-36-14-13/00378164.

Щодо неточностей у ТТН відносно державних номерних знаків автомобілів та причепу, якими здійснювалось перевезення товару за договором поставки від 01 лютого 2018 року №18/18, суд вбачає допущення описок, оскільки останні очевидно свідчать про невірне написання реєстраційних номерів окремих транспортних засобів всупереч затвердженому наразі формату.

Відтак, наведені помилки в ТТН стосовно адреси доставки продукції позивача не можуть свідчити на користь висновку про нереальність господарських операцій з його контрагентом.

Щодо пояснень гр. ОСОБА_6 про свою непричетність до здійснення перевезень ТМЦ (крихти із сухарів) на склад за адресою: вул. Мічуріна, 1Б, с. Високогірне, Запорізький р-н, Запорізька обл. протягом 2017-2018 років та необізнаність відносно ТОВ ТД АСПО та перевізника ПП Фітеко Груп , суд зауважує, що відповідні пояснення відсутні в матеріалах справи, а отже останні не можуть братися судом до уваги у якості належних доказів відповідно статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, спростовується твердження відповідача про невідповідність кількості та марці автомобілів, які перевозили товар за договором поставки поставки від 01 лютого 2018 року №18/18 , кількості та вартості фактичного перевезеного товару.

Щодо відсутності факту подальшої реалізації придбаного ТОВ ТД АСПО у ТДВ Запорізький хлібозавод №5 товару, позивачем зазначено, що відповідна продукція (крихта із сухарів), з описом технології її виготовлення, використовувалась ТОВ ТД АСПО у якості добавки при виробництві макухи соєвої.

Зокрема, позивачем у якості додатків надано суду копію затвердженого на ТДВ Запорізький хлібозавод №5 Зміни №5 ТУ У 15.4-32687324-001:2009 Макуха соєва кормова , де технічні умови зокрема передбачають використання продукції позивача.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції суду касаційної інстанції, податкова інформація, яку було використано відповідачем в ході податкової перевірки позивача та яка зокрема стала підставою для висновків про виявлені даною перевіркою порушення вимог податкового законодавства саме позивачем, не є імперативною ознакою протиправності діяльності суб`єкта господарювання та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності його господарських операцій.

Зокрема, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та з урахуванням того, що під час розгляду справи відповідач не навів обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями позивача, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності ТДВ Запорізький хлібозавод №5 , збитковості здійснених операцій, або інших переконливих обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, у тому числі на користь висновку про відсутність факту виконання умов договору поставки від 01 лютого 2018 року №18/18 (перевезення та подальша реалізація продукції), а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави, суд зазначає, що позивачем правомірно відображено у податковому обліку відповідні дані за господарськими операціями з ТОВ ТД АСПО в охоплений перевіркою період.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд приймає до уваги та враховує правові позиції суду касаційної інстанції, на які міститься посилання у відзиві відповідача на позов, однак зауважує, що останні також вказують на те, що саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень за правилами адміністративного судочинства покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, зокрема обов`язок доводити факт нездійснення господарської операції за наявності формально складених первинних документів та фактичного руху готівкових коштів за такими господарськими операціями.

На думку суду, при розгляді даної адміністративної справи відповідач не виконав покладений на нього обов`язок та не довів належними і допустимими доказами правомірності прийнятого ним та оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, а отже наявні підстави для визнання заявлених позовних вимог такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до платіжного доручення від 02 серпня 2019 року №4272 про сплату судового збору в сумі 19210,00 грн., а також поданого в якості додатку до позовної заяви попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 19210,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18150,00 грн.

Положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Нормами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Водночас, розмір витрат на оплату послуг адвоката, згідно частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11 травня 2018 року по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).

В матеріалах справи наявна копія договору від 18 вересня 2017 №5-АП про надання правової допомоги, укладеного між ТДВ Запорізький хлібозавод №5 та Адвокатським об`єднанням "Калниш, Носова і партнери" (ЄДРПОУ: 41554397), предметом якого було забезпечення позивача адвокатом з відповідною кваліфікацією для надання правничої допомоги позивачу.

Але, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази на користь фактичного понесення позивачем відповідних витрат на правничу допомогу стосовно його представництва по даній адміністративній справі АО "Калниш, Носова і партнери", зокрема адвокатом Носовою Поліною Ігорівною (свідоцтво від 30 серпня 2017 року №ЗП001384) за довіреністю позивача від 24 червня 2019 року №б/н - відсутні акти приймання-передачі, платіжні доручення, банківські виписки, тощо.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи.

Керуючись статтями 2, 12, 77, 139, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю Запорізький хлібозавод №5 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 26 липня 2019 року №0021731413.

3. Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю Запорізький хлібозавод №5 (ЄДРПОУ: 05465672, ІПН: 054656708242, адреса: 04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 11, літера Б, р/р: НОМЕР_21 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , МФО: 380805) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ: 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а) судові витрати в сумі 19210,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко