Постанова

від 23.12.2020 по справі 520/10681/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 р. Справа № 520/10681/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Опта Ексима" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/10681/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Опта Ексима"

до Слобожанської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Опта Ексима" (далі -ТОВ Опта Ексима , позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA 807000/2020/001451/2 від 04.08.2020.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 відмовлено в задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне встановлення обставин у справі та застосування норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції, надання декларантом до митного органу повного пакету документів на підтвердження кількісних та вартісних показників, що дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Проте, рішення відповідача містить лише вказівки на наявність робіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення , в чому саме такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана. Також зазначає, що не надання позивачем висновку експерта щодо вартісних характеристик товару, не свідчить про правомірність рішення митного органу, оскільки позивачем під час митного оформлення надавалися документи, які містять інформацію про ціну на товар, повну ціну поставки товару, найменування товару, кількість, ціну, загальну суму до сплати.

Слобожанська митниця Держмитслужби (далі - відповідач) не надала відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 01.04.2020 на підставі контракту № 01/04/20 позивач придбав у NPP Power (Vietnam) CO. LTD свинцево-кислотні акумулятори Energy 24 АКБ у кількості 10 160 шт, вартістю 57 724,20 доларів США (а.с. 15-18).

З метою митного оформлення товару, позивачем до митного органу подано 03.08.2020 митну декларацію, в якій митна вартість імпортованих акумуляторів визначена за основним методом (а.с.11).

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією були подані: пакувальний лист б/н від 24.06.2020; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №ЕЕ020168 від 24.06.2020; коносамент (Bill of lading) №RLSODS2006676 від 29.06.2020; автотранспортна накладна (Road consignment note) №3200/1 від 30.07.2020; навантажувальний документ (Bordereau) Наряд №3200 від 24.07.2020; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №2010131253 від 08.07.2020; банківський платіжний документ, що стосується товару №23JBKLK4 від 22.04.2020; банківські платіжні документи, що стосується товарів №25JBKLK4 від 12.06.2020, №26JBKLK6 від 18.06.2020, №27JBKLK6 від 19.06.2020; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №2007193 від 31.07.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №3200 від 31.07.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Специф.№1 від 04.04.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №01/04/20 від 01.04.2020; договір про надання послуг митного брокера №27/02-18 від 27.02.2018; договір (контракт) про перевезення №НSVВ0102/19 від 01.02.2020; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається Ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №57700154 від 03.08.2020; інші некласифіковані документи - Тех. документація від 03.08.2020 (а.с. 15-53).

Під час виконання митних формальностей стосовно задекларованого товару, за результатами застосування АСАУР (СУР), а саме "по наступних товарах можливе заниження митної вартості відповідно до Митного Кодексу України, відповідачем направлено запит до декларанта " щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості".

За результатами аналізу та співставлення документів, аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що факти митних оформлень ідентичних товарів (наявність виробника, торгової марки тощо) в найближчих час до митного оформлення оцінюваних товарів відсутні. Рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів за фактами митних оформлень митницями України був вищим ніж заявлений.

Митним органом для підтвердження заявленої митної вартості запропоновано декларанту надати додаткові документи щодо митної вартості згідно ч.3 ст.53 МК України.

Декларантом на вимогу митного органу надано документ про оплату за транспортування та прайс-лист.

З підстав не надання декларантом всіх передбачених ст. 53 МК України документів, зокрема висновку експерта щодо вартісних характеристик, з ТОВ Опта Ексима була проведена консультація щодо наявного в митниці рівня митної вартості оцінюваного товару, а саме 4,925 доларів США за кг.

04.08.2020 Слобожанською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 807000/2020/001451/2 від 04.08.2020 (а.с. 7-8).

У графі 33 рішення, в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів, не може бути визначена за ціною договору, зазначено: подані декларантом документи місять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не надано: інформацію щодо угод на ідентичні та подібні товари, щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, відсутні дані щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, документи, які мали вплив на процес формування ціни товару, матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

04.08.2020 відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА807170/2020/00863 (а.с. 9-10).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є правомірним, оскільки позивачем до митного оформлення не надано всі необхідні документи, які підтверджують правомірність та обґрунтованість застосування ним першого методу визначення митної вартості товару.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч.ч. 2,3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч 2,3,5 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 МК України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі 826/8797/16, від 19.03.2019 по справі 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16.

Судовим розглядом встановлено, що рішення митного орагну прийнято з підстав невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також подані документи місять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, а також в зв`язку з ненаданням декларантом витребуваних додаткових документів, зокрема висновку експерта щодо вартісних характеристик.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, погодився з позицією відповідача щодо не надання декларантом всіх документів, передбачених ст. 53 МК України.

Проте, такі висновки суду першої інстанції зроблені без аналізу наданих позивачем до митного оформлення документів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 1.1 Контакту № 01/04/20 від 01.04.2020 позивачем придбано аккумулятори електричні, свинцеві, для систем безперебійного живлення в асортименті, за ціною та у кількості відповідно до Специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору. Вартість поставки становить 57 724,20 доларів США, згідно Специфікації № 1 від 01.04.2020 та інвойсу №ЕЕ020168.

Зазначена поставка була оплачена позивачем в повному обсязі на суму 57 724,20 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями від 22.04.2020, 12.06.2020, 18.06.2020,19.06.2020.

Отже, надані позивачем до митного оформлення документи містять інформацію про найменування товару, кількість, ціну, повну ціну поставки товару на зазначених в контракті умовах і не потребують визначення складових митної вартості.

Тобто, вказані документи містять відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за товар.

Відповідачем не зазначено, а судом першої інстанції не встановлено які саме документи декларанта, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не дозволяють встановити вартість товару за основним методом, та містять відомості, що ставляться під сумнів числові значення складових митної вартості.

При цьому, митним органом не наведено обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за поданими позивачем документами.

Водночас, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, прийшла до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Як встановлено судом, в рішенні про коригування митної вартості відсутні посилання на конкретні документи, що мають розбіжності або не містять всіх відомостей, підтверджуючих числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; з переліку ж витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути.

Висновок спеціалізованих експертних організацій про якісні та вартісні характеристики товарів не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару, відповідно, його неподання декларантом не може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Такий висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 23.03.2020 по справі № 826/15796/16.

Таким чином, відповідачем та судом першої інстанції залишено поза увагою документи, надані позивачем для митного оформлення товару, та не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України, не підтверджено належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору, з огляду на що наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів зазначає, що відповідач не довів правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів, у зв`язку з чим, рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям нового про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. ч.1,6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за наслідками судового розгляду, позов задоволено, судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача.

Судом встановлено, що ТОВ Опта Ексима понесено судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 4 898,32 грн та апеляційної скарги в розмірі 4 730,25 грн, згідно платіжних доручень № 1908 від 07.08.2020, № 1977 від 04.11.2020.

Проте, відповідно до п.п.1,2 п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання позову до сплати підлягав судовий збір у розмірі 2 102,00 грн, за подання апеляційної скарги - 3 153,00 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що витрати зі сплати судового збору в сумі 5 255,00 грн (2102,00 + 3 153,00) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

-ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Опта Ексима" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 по справі № 520/10681/2020 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю"Опта Ексима" задовольнити.

Скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA 807000/2020/001451/2 від 04.08.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43332958, вул. Короленка, 16 Б, м. Харків, 61003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Опта Ексима" (код ЄДРПОУ 40200172, вул. Шевченка, буд 193, м. Харків, 61033) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій