Постанова

від 14.12.2020 по справі 640/6356/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6356/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Пащенко К.С.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.

при секретарі Хмарській К.І.

за участю

представника відповідача: Павленка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Винтех до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Винтех (далі по тексту - позивач, ТОВ Винтех ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у місті Києві) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 28.03.2019 року (далі по тексту - оскаржувані ППР):

- № 00004271402, яким ТОВ Винтех збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 945 553,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 2 356 442,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 589 111,00 грн.;

- № 00004281402, яким ТОВ Винтех збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 298 784, 00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 865 856, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 432 928, 00 грн.;

- № 00004291402, яким ТОВ Винтех зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2018 року у сумі 322 733, 00 грн.;

- № 00004301402, яким ТОВ Винтех встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних та застосовано загальну суму штрафу 80 562,10 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ ДПС у місті Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції замінено відповідача по справі Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 29.01.2019 року № 80/26-15-14-02-05, від 29.01.2019 року № 81/26-15-14-02-05, від 29.01.2019 року № 154/26-15-14-06-03, від 29.01.2019 року № 959/26-15-14-09-01, від 29.01.2019 року № 196/26-15-14-06-03 посадовими особами контролюючого органу було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ Винтех , з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.05.2015 року по 30.09.2018 року, валютного - за період з 01.05.2015 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 16.12.2013 року по 30.09.2018 року, відповідно до затвердженого плану (переліку) питань документальної перевірки.

За результатами вказаної перевірки, податковим органом було складено акт від 27.02.2019 року № 143/25-15-14-02-05/39023025 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ Винтех податкового законодавства за період з 01.05.2015 року по 30.09.2018 року, валютного - за період з 01.05.2015 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 16.12.2013 року по 30.09.2018 року .

Так, зазначеною перевіркою було встановлено порушення ТОВ Винтех п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(с)БО № 11 Зобов`язання , п. 5 П(с)БО № 15 Дохід , ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , П(с)БО 16 Витрати , внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 2 356 442 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 1 871 342 грн., за три квартали 2018 року в сумі 485 100 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 904 005 грн., у тому числі за лютий 2017 року в сумі 64 грн., за березень 2017 року в сумі 7 170 грн., за квітень 2017 року в сумі 252 грн., за червень 2017 року в сумі 846 грн., за серпень 2017 року в сумі 2 694 грн., за листопад 2017 року в сумі 585 463 грн., за грудень 2017 року у сумі 14 918 грн., за червень 2018 року у сумі 81 094 грн., за липень 2018 року в сумі 211 504 грн., та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього в сумі 342 371 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань (лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року).

14.03.2019 року (за вих. № 14) ТОВ Винтех подало до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт ГУ ДФС у м. Києві від 27.02.2019 року № 143/26-15-14-02-05/39023025, у яких просило скасувати вказаний акт перевірки.

25.03.2019 року за вих. № 53472/10/26-15-14-02-05 ГУ ДФС у м. Києві висновки акта перевірки викладено у наступній редакції: Перевіркою встановлено порушення ТОВ Винтех п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5 П(с)БО № 11 Зобов`язання , п. 5 П(с)БО № 15 Дохід , ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , П(с)БО 16 Витрати , внаслідок чого занижено податок на прибуток всього в сумі 2 356 442 грн., у тому числі за 2017 рік в сумі 1 871 342 грн., за три квартали 2018 року в сумі 485 100 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 865 856 грн., у тому числі за лютий 2017 року в сумі 64 грн., за березень 2017 року в сумі 7 170 грн., за квітень 2017 року в сумі 252 грн., за червень 2017 року в сумі 846 грн., за серпень 2017 року в сумі 2 694 грн., за листопад 2017 року в сумі 585 463 грн., за грудень 2017 року у сумі 4 503 грн., за червень 2018 року у сумі 59 881 грн., за липень 2018 року в сумі 204 983 грн., та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього в сумі 322 733 грн.; п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригувань (лютий 2017 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року, серпень 2017 року, вересень 2017 року, жовтень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року) .

28.03.2019 року ГУ ДФС у м. Києві прийнято оскаржувані ППР № 00004271402, яким позивачу донараховано 2 356 442 грн. за платежем з податку на прибуток приватних підприємств та 589 111 грн. за штрафними санкціями, ППР № 00004281402, яким позивачу донараховано 865 856 грн. за платежем з податку на додану вартість та 432 928 грн. за штрафними санкціями, ППР № 00004291402, яким позивачу встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 322 733 грн., та ППР № 00004301402, яким встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого п. 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 159 445 грн. 42 коп.

Позивач, вважаючи оскаржувані ППР протиправними, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) та понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ Винтех з його контрагентом - ТОВ Вангард Груп , мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності ТОВ Винтех є: 46.51 оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 95.11 ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування; 46.66 оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням (основний); 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.02 консультування з питань інформатизації; 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування.

Для здійснення господарської діяльності між ТОВ Винтех та ТОВ Вангард Груп було укладено договір поставки від 01.11.2017 № 011117, відповідно до п. 1.1 якого покупець доручає, а постачальник зобов`язується виконати у відповідності до умов цього договору поставку обладнання та витратних матеріалів до оргтехніки, оргтехніку згідно рахунків-фактур.

Відповідно до пп. 1.1.1 договору поставки від 01.11.2017 № 011117 обладнання означає елементи, частини, вузли, блоки, програмне забезпечення, ліцензійне програмне забезпечення, апаратно-програмні комплекси, термінали, модулі, шлюзи і т.д., що постачаються згідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки від 01.11.2017 № 011117 розрахунок між покупцем і постачальником по даному договору проводиться у національній валюті України шляхом безготівкового платежу на підставі цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору поставки від 01.11.2017 № 011117 поставка обладнання проводиться на умовах СРТ Київ склад покупця.

На виконання договору поставки від 01.11.2017 № 011117 ТОВ Вангард Грпу було виписано ТОВ Винтех наступні рахунки фактури: № 203 від 20.11.2017, № 216 від 21.11.2017, № 205 від 22.11.2017, № 206 від 22.11.2017, № 217 від 23.11.2017, № 207 від 24.11.2017, № 214 від 24.11.2017, № 208 від 27.11.2017, № 209 від 27.11.2017, № 218 від 28.11.2017, № 210 від 29.11.2017, № 215 від 30.11.2017, № 220 від 18.12.2017, № 221 від 19.12.2017, № 222 від 20.12.2017, № 223 від 21.12.2017, № 224 від 22.12.2017, № 228 від 26.12.2017, № 229 від 27.12.2017, № 230 від 28.12.2017, № 233 від 29.12.2017, № 234 від 29.12.2017, № 3 від 04.01.2018, № 4 від 10.01.2018, № 5 від 17.01.2018, № 9 від 19.01.2018, № 10 від 29.01.2018, № 12 від 01.02.2018, № 13 від 06.02.2018, № 16 від 09.02.2018, № 17 від 12.02.2018, № 18 від 14.02.2018, № 19 від 16.02.2018, № 21 від 19.02.2018, № 22 від 21.02.2018, № 23 від 23.02.2018, № 24 від 01.03.2018, № 25 від 05.03.2018, № 27 від 12.03.2018, № 28 від 14.03.2018.

На підставі договору поставки від 01.11.2017 № 011117 ТОВ Вангард Груп поставило ТОВ Винтех товар, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 543 від 20.11.2017, № 553 від 21.11.2017, № 544 від 22.11.2017, № 545 від 22.11.2017, № 554 від 23.11.2017, № 546 від 24.11.2017, № 551 від 24.11.2017, № 547 від 27.11.2017, № 548 від 27.11.2017, № 555 від 28.11.2017, № 550 від 29.11.2017, № 552 від 30.11.2017, № 556 від 18.12.2017, № 557 від 19.12.2017, № 558 від 20.12.2017, № 559 від 21.12.2017, № 560 від 22.12.2017, № 561 від 26.12.2017, № 562 від 27.12.2017, № 563 від 28.12.2017, № 564 від 29.12.2017, № 565 від 29.12.2017, № 3 від 04.01.2018, № 4 від 10.01.2018, № 5 від 17.01.2018, № 7 від 19.01.2018, № 8 від 29.01.2018, № 10 від 01.02.2018, № 11 від 06.02.2018, № 12 від 09.02.2018, № 13 від 12.02.2018, № 14 від 14.02.2018, № 15 від 16.02.2018, № 17 від 19.02.2018, № 18 від 21.02.2018, № 19 від 23.02.2018, № 20 від 01.03.2018, № 21 від 05.03.2018, № 23 від 12.03.2018, № 24 від 14.03.2018.

На виконання п. 3.2 договору поставки від 01.11.2017 № 011117 доставка товару відбулася до складу ТОВ Винтех у м. Київ, що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: № 543 від 20.11.2017, № 553 від 21.11.2017, № 544 від 22.11.2017, № 545 від 22.11.2017, № 554 від 23.11.2017, № 546 від 24.11.2017, № 551 від 24.11.2017, № 551 від 24.11.2017, № 547 від 27.11.2017, № 548 від 27.11.2017, № 555 від 28.11.2017, № 550 від 29.11.2017, № 552 від 30.11.2017, № 556 від 18.12.2017, № 557 від 19.12.2017, № 558 від 20.12.2017, № 559 від 21.12.2017, № 560 від 22.12.2017, № 561 від 26.12.2017, № 562 від 27.12.2017, № 563 від 28.12.2017, № 564 від 29.12.2017, № 565 від 29.12.2017, № 3 від 04.01.2018, № 4 від 10.01.2018, № 5 від 17.01.2018, № 7 від 19.01.2018, № 8 від 29.01.2018, № 10 від 01.02.2018, № 11 від 06.02.2018, № 12 від 09.02.2018, № 13 від 12.02.2018, № 14 від 14.02.2018, № 15 від 16.02.2018, № 17 від 19.02.2018, № 18 від 21.02.2018, №19 від 23.02.2018, № 20 від 01.03.2018, № 21 від 05.03.2018, № 23 від 12.03.2018, № 24 від 14.03.2018.

У подальшому ТОВ Вангард Груп були складені податкові накладні на користь ТОВ Винтех .

Відповідно до п. 2.3 договору поставки від 01.11.2017 року № 011117 покупець здійснює оплату за договором на умовах відстрочки платежу терміном на 30 (тридцять) календарних днів від дати, вказаної в рахунках-фактурах. Можлива попередня оплата обладнання згідно домовленості сторін.

З метою виконання зобов`язань щодо оплати відвантаженого товару ТОВ Винтех перерахувало на користь ТОВ Вангард Груп грошові кошти відповідно до наступних платіжних доручень: № 489 від 19.12.2017, № 6 від 03.01.2018, № 8 від 04.01.2018, № 12 від 05.01.2018, № 14 від 09.01.2018, № 25 від 23.01.2018, № 27 від 02.02.2018, № 29 від 07.02.2018, № 21 від 16.01.2018, № 30 від 12.02.2018, № 41 від 22.02.2018, № 40 від 22.02.2018, № 42 від 22.02.2018, № 43 від 23.02.2018, № 50 від 02.03.2018, № 52 від 03.03.2018, № 63 від 07.03.2018, № 65 від 15.03.2018, № 66 від 16.03.2018, № 67 від 19.03.2018, № 69 від 21.03.2018, № 73 від 23.03.2018, № 74 від 23.03.2018, № 75 від 23.03.2018, № 78 від 03.04.2018, № 81 від 06.04.2018, № 80 від 06.04.2018, № 79 від 06.04.2018, № 103 від 23.04.2018, № 104 від 23.04.2018, № 105 від 23.04.2018, № 106 від 23.03.2018, № 115 від 25.04.2018, № 116 від 25.04.2018, № 117 від 25.04.2018, № 118 від 25.04.2018, № 207 від 02.07.2018, № 208 від 02.07.2018, № 209 від 02.07.2018, № 210 від 02.07.2018, № 242 від 27.07.2018, № 243 від 27.07.2018, № 244 від 27.07.2018, № 245 від 27.07.2018, № 246 від 27.07.2018, № 254 від 31.07.2018, № 255 від 31.07.2018, № 257 від 31.07.2018, № 256 від 31.07.2018.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01.11.2017 року між ТОВ Винтех (замовник) та ТОВ Вангард Груп (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 031117, відповідно до п. 1.1 якого замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги, перелік яких визначено в додатках до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору надання послуг № 031117 від 01.11.2017 року сторони погодились, що під наданням послуг на умовах цього договору слід розуміти виконання комплексу робіт з метою забезпечення якісної та безперебійної роботи обладнання замовника.

До договору про надання послуг № 031117 від 01.11.2017 року сторонами укладено додаток № 1 від 01.11.2017 Специфікація послуг , додаток № 2 від 01.11.2017 Перелік обладнання у відношенні якого надаються послуги , додаток № 3 від 01.11.2017 Об`єм послуг за програмою POLYCOM PREMIER .

На підтвердження надання послуг сторонами було складено та підписано акти № 308, № 313 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

У подальшому ТОВ Вангард Груп склало на користь Винтех податкову накладну № 86 від 30.11.2017 на загальну суму 94 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 800,00 грн., та податкову накладу № 4 від 29.12.2017 на загальну суму 94 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 800,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 490 від 19.12.2017, № 9 від 04.01.2018, № 22 від 16.01.2018 ТОВ Винтех сплачено на користь ТОВ Вангард Груп суму оплати за послуги згідно договору № 031117 від 01.11.2017 року.

01.11.2017 року між ТОВ Винтех (замовник) та ТОВ Вангард Груп (виконавець) було укладено договір про надання послуг № 041117, відповідно до п. 1.1 якого замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги зі встановлення, налаштування, технічної підтримки та обслуговування програмного забезпечення Замовника, перелік якого зазначено в додатках до договору.

До договору про надання послуг № 041117 від 01.11.2017 сторонами укладено додаток № 2 від 01.11.2017 Специфікація послуг , додаток № 3 від 01.11.2017 року Специфікація на замовлення послуг .

На підтвердження надання послуг сторонами було складено та підписано акти № 309, № 314 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

В подальшому ТОВ Вангард Груп склало на користь Винтех податкову накладну № 84 від 30.11.2017 на загальну суму 47 700,00 грн., в т.ч. ПДВ 7 950,00 грн., та податкову накладу № 5 від 29.12.2017 на загальну суму 91 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 15 300,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 491 від 19.12.2017, № 10 від 04.01.2018, № 21 від 16.01.2018 ТОВ Винтех сплачено на користь ТОВ Вангард Груп суму оплати за послуги згідно договору № 041117 від 01.11.2017 року.

У подальшому ТОВ Винтех реалізовано придбані у ТОВ Вангард Груп товари наступним суб`єктам господарської діяльності: ТОВ Українська Сервісна Компанія (договір поставки № 8 від 27.02.2017, рахунки-фактури № ВИН-001753 від 23.11.2017, № ВИН-001809 від 29.11.2017, № ВИН-001909 від 19.12.2017, № ВИН-001984 від 26.12.2017, № ВИН-001992 від 27.12.2017, № ВИН-001996 від 27.12.2017, видаткова накладна № ВИН-001501 від 06.12.2017, довіреність № 90 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Українська сервісна компанія , видаткова накладна № ВИН-001533 від 18.12.2017, довіреність № 89 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Українська Сервісна Компанія , видаткова накладна № ВИН-001541 від 19.12.2017, довіреність № 92 на отримання ТМЦ від мені ТОВ Українська Сервісна Компанія , видаткова накладна № ВИН-001620 від 26.12.2017, довіреність № 93 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Українська Сервісна Компанія , видаткова накладна № ВИН-001621 від 27.12.2017, довіреність № 94 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Українська Сервісна Компанія , видаткова накладна від 27.12.2017, довіреність № 95 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Українська Сервісна Компанія , виписки по рахунку від 15.12.2017, 27.12.2017, 03.01.2018, 11.01.2018); ТОВ Деком Україна (договір поставки № 26 від 07.03.2017, рахунки-фактури № ВИН-001490 від 18.10.2017, № ВИН-001856 від 15.12.2017, № ВИН-001862 від 18.12.2017, № ВИН-001943 від 20.12.2017, № ВИН-001944 від 20.12.2017, № ВИН-002012 від 29.12.2017, видаткова накладна № ВИН-001508 від 18.12.2017, довіреність № 202 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Деком Україна , видаткова накладна № ВИН-001509 від 18.12.2017, довіреність № 203 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Деком Україна , видаткова накладна № ВИН-001566 від 21.12.2017, довіреність № 215 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Деком Україна , видаткова накладна № ВИН-001567 від 21.12.2017, довіреність № 214 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Деком Україна , видаткова накладна № ВИН-001609 від 26.12.2017, довіреність № 225 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Деком Україна , видаткова накладна № ВИН-001637 від 29.12.2017, довіреність № 231 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Деком Україна , виписки по рахунку від 20.10.2017, 19.12.2017, 21.12.2017, 26.12.2017, 24.01.2018); ТОВ Дніпрозв`язокбуд (договір постачання № 42 від 16.03.2017, рахунки-фактури № ВИН-001855 від 14.12.2017, № ВИН-002017 від 21.12.2017, № ВИН-001991 від 27.12.2017, № ВИН-002002 від 28.12.2017, № ВИН-002005 від 28.12.2017, № ВИН-002006 від 28.12.2017, № ВИН-002015 від 29.12.2017, № ВИН-002016 від 29.12.2017, видаткова накладна № ВИН-001524 від 18.12.2017, довіреність № 151 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001619 від 27.12.2017, довіреність № 155 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001631 від 28.12.2017, довіреність № 156 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001632 від 28.12.2017, довіреність № 157 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001633 від 28.12.2017, довіреність № 158 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001642 від 29.12.2017, довіреність № 160 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001643 від 29.12.2017, довіреність № 161 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Дніпрозв`язокбуд , видаткова накладна № ВИН-001644 від 29.12.2017, довіреність № 163 на отримання ТМЦ від ТОВ Дніпрозв`язокбуд , виписки по рахункам від 23.01.2018, 29.01.2018); ТОВ ВС Технолоджі (договір поставки № 119 від 23.08.2017, рахунок-фактура № ВИН-001952 від 21.12.2017, видаткова накладна № ВИН-001570 від 21.12.2017, довіреність № 1342 на отримання ТМЦ від імені ТОВ ВС Технолоджі , виписки по рахунку від 22.12.2017, 28.12.2017); ТОВ Мегатрейд Дистрибюшн (договір поставки № 189 від 18.12.2017, рахунок-фактура № ВИН-001742 від 19.12.2017, видаткова накладна 3 ВИН-001557 від 20.12.2017, довіреність № 343 на отримання ТМЦ від ТОВ Мегатрейд Дистрибюшн , виписка по рахунку від 09.01.2018); ТОВ Гиом Україна (договір поставки № 196, рахунок-фактура № ВИН-001971 від 22.12.2017, видаткова накладна № ВИН-001608 від 22.12.2017, довіреність № 36 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Гиом Україна , виписка по рахунку від 28.12.2017); ТОВ Сіт Технологій (договір поставки № 27 від 09.03.2017, рахунки-фактури № ВИН-000593 від 28.03.2018, № ВИН-000569 від 26.03.2018, видаткова накладна № ВИН-000494 від 02.04.2018, довіреність № 619 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Світ Технологій , видаткова накладна № ВИН-000495 від 02.04.2018, довіреність № 643 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Світ Технологій ); ТОВ Мегапринт Сервіс (договір постачання № 68 від 05.05.2017, рахунок-фактура № ВИН-000719 від 18.04.2018, видаткова накладна № ВИН-000573 від 18.04.2018, довіреність № 194 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Мегапринт Сервіс ); ТОВ Глобал Інтегрейшн Груп (договір поставки № 105 від 09.08.2017, рахунок-фактура № ВИН-000715 від 18.04.2018, видаткова накладна № ВИН-000602 від 24.04.2018, довіреність № 109 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Глобал Інтегрейшн Груп ); ТОВ Одіком Сервіс (договір поставки № 74 від 29.05.2017, рахунок-фактура № ВИН-000602 від 29.03.2018, видаткова накладна № ВИН-000496 від 03.04.2018, довіреність № 26 на отримання ТМЦ від імені ТОВ Одіком Сервіс .

Також до матеріалів справи долучено докази, а саме: рахунки-фактури, видаткові накладні, договори поставки, виписки по рахункам, які підтверджують реалізацію придбаних у ТОВ Вангард Груп товарів наступним контрагентам: ТОВ С3 Холдинг , ТОВ Інфотел Ком`юнікейшнз , Приватному малому виробничо-комерційному підприємству АДМ , ТОВ Корпоративні Телекомунікації , ТОВ Візард Системні Технології , ТОВ Аванктом , ТОВ Скайвелл , ТОВ Ф-Прінт , ПМП Діадема , ТОВ ДС-Альтернатива , ТОВ Вайз Ай Ті , ТОВ Українські Інформсистеми , ТОВ Будівельна компанія Квадр , ТОВ Алтаюр .

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 ПК України встановлено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 пк України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 185.1. статті 185, пунктом 187.1. статті 187, пунктом 188.1. статті 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 201.1., 201.4., 201.6. статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Разом з тим, п. 200.1. статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до пункту 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу).

Отже, з аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку ), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

При цьому, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на момент здійснення спірних господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У свою чергу, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У відповідності до статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 року № К/9901/612/18 і № К/9901/630/18.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Платник податку не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 24.01.2018 рок в справі № 824/942/13.

Щодо посилань посадових осіб відповідача в акті перевірки на нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ Вангард Груп та ТОВ Винтех , оскільки у ТОВ Вангард Груп відсутні основні засоби, достатня кількість трудових ресурсів, відсутні джерела походження відвантаженої ТОВ Винтех продукції, відсутня фізична можливість доставки товару зі складу постачальника на склад покупця, є факт кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ Вангард Груп по ст. 205 Кримінального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Висновок відповідача щодо не підтвердження легального походження товару зроблений на підставі інформації про контрагента ТОВ Вангард Груп , який отримано з ІС Податковий блок . Проте, вказані доводи не заслуговують на увагу суду, оскільки вони самі по собі не спростовують реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Вангард Груп . Натомість, така інформація стосується виключно ТОВ Вангард Груп і не вказує на протиправні дії позивача.

Як вже вище зазначалося судом апеляційної інстанції, позивач як платник податку, не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Отже, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 808/1593/17 (адміністративне провадження № К/9901/48159/18).

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

У рішеннях від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , від 10.03.2010 у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у його постановах від 15.01.2019 у справі № 815/4561/16 (адміністративне провадження № К/9901/33072/18), від 05.02.2019 у справі № 805/4717/15-а (адміністративне провадження № К/9901/36631/18), від 19.03.2019 у справі № 815/3705/13-а (адміністративне провадження № К/9901/8551/18) тощо.

Щодо висновку контролюючого органу про відсутність у ТОВ Вангард Груп основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, то чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від наявності чи відсутності основних фондів або трудових ресурсів його контрагентів.

До того ж, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїх постановах від 07.08.2018 у справі № 808/760/16 (адміністративне провадження № К/9901/29091/18), від 16.10.2018 у справі № 2а-8599/12/1370 (адміністративне провадження № К/9901/781/17), від 06.11.2018 у справі № 826/19384/16 (адміністративне провадження № К/9901/36584/18).

Щодо висновків контролюючого органу про фізичну неможливість доставки товарів зі складу ТОВ Вангард Груп до складу ТОВ Винтех , колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, поставка товару здійснювалась відповідно до умов договору поставки постачальником (ТОВ Вангард Груп ) на склад покупця (ТОВ Винтех ).

Дослідження контролюючим органом фінансово-господарських правовідносин між перевізником (ТОВ Тех-Строй-Сервіс ) та позивачем ніяким чином не стосується відносин, що склалися між ТОВ Вангард Груп та ТОВ Винтех .

До того ж, ТОВ Винтех взагалі не перебувало у відносинах із перевізником, оскільки обов`язок поставки товару на склад покупця договором поставки покладено саме на постачальника.

У свою чергу, товарно-транспортна накладна не є обов`язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів проте є обов`язковою для договорів перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних, а також недоліки в їх заповненні, які фактично унеможливлюють встановлення основних параметрів щодо перевезення (часу, маси, дані щодо навантаження, розвантаження) ставить під сумнів фактичне переміщення таких товарів у просторі, а у разі наявності й інших доказів та встановлених обставин, наприклад щодо відсутності матеріальних, зокрема транспортних засобів, та трудових ресурсів у господарюючих суб`єктів для здійснення відповідної діяльності, в тому числі і транспортування товару, свідчить на користь висновку про відсутність реальних поставок товару, а відповідно і про безпідставність формування даних податкового обліку за такими операціями.

Аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд у своїй постанові від 20.11.2018 у справі № 826/4196/15 (адміністративне провадження № К/9901/49939/18).

Аналізуючи форму і зміст товарно-транспортних накладних, які надано позивачем на підтвердження перевезення товару зі складу постачальника (ТОВ Вангард Груп ) на склад покупця (ТОВ Винтех ), суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що критичні недоліки у оформленні накладних, які би фактично унеможливили встановлення параметрів перевезення, відсутні.

Щодо посилань посадових осіб відповідача на матеріали кримінального провадження № 32018100060000023 від 28.02.2018, фігурантом якого є ТОВ Вангард Груп , суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 року в справі № 2а/3264/11/1070, було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Тим більше, що з огляду на принцип індивідуальної юридичної відповідальності (стаття 61 Конституції України), ознака фіктивного підприємництва з боку контрагента не має правового значення для платника податків.

Тобто, в разі встановлення у визначеному правовими нормами порядку фіктивного підприємництва з боку контрагента відсутні підстави для визнання документів, що підтверджують оформлення господарських операцій з цим контрагентом недостовірними.

За змістом норм податкового законодавства, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів, робіт, послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на нормування податкового кредиту наступають лише у разі реального фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника додатків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксується дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

На підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів, у їх сукупності, колегія суддів зазначає, що факт отримання позивачем товарів та послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню, відповідно до вищевикладених висновків суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент . Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , §58, рішення від 10.02.2010 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 22.12.2020 року