Постанова
від 22.12.2020 по справі 640/8197/19
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8197/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Безименної Н.В.

Земляної Г.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-фарба Україна" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Дор-Фарба Україна (далі - позивач, ТОВ Дор-Фарба Україна ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2018 року № 0562615147 та № 0572615147;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 06 березня 2018 року № 45178-17;

- визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06 березня 2018 року про опис майна у податкову заставу № 45178-17.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ Дор-Фарба Україна за результатами фінансово-господарських операцій з контрагентами правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року даний адміністративний позов - задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що матеріалами справи не підтверджено реальність господарських операцій позивача з товариством з контрагентами, оскільки наявні відкриті кримінальні провадження, пояснення посадових осіб щодо непричетності до діяльності підприємств, невідповідність придбаного товару реалізованому, відсутні доказів транспортування товару.

Відповідачем заявлено клопотання про допущення процесуального правонаступництва шляхом заміни неналежного відповідача - ГУ ДФС у м. Києві на належного - ГУ ДПС у м. Києві.

Ознайомившись із заявленим клопотанням, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи із наступного.

Згідно статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві.

Таким чином, суд вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі, допустивши заміну Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечено проти її задоволення та зазначено про законність оскаржуваного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в акті перевірки позивача відповідачем встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 273 012,85 грн, в тому числі: листопад 2016 року у сумі 21961,66 грн, січень 2017 року - 35320,95 грн, квітень 2017 року - 11850,27 грн, травень 2017 року - 63575,61 грн, червень 2017 року - 140304,36 грн; порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на 19765,50 грн за 2016 рік

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним заниженням податку на прибуток та віднесенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ Трансток , ТОВ Скірос , ТОВ Артон Строй , ТОВ Бушерон Івре , ТОІ Фортес-Грін , ТОВ Голденстар Груп товарів.

На підставі акта від 28 грудня 2017 року № 207/26-15-14-07-02-10/39744818 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Дор-Фарба Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року, валютного за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2017 року (далі по тексту - акт перевірки) відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 січня 2018 року № 0562615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ Дор-Фарба Україна збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 341266,06 грн, в тому числі 273012,85 грн - за основним платежем, 68253,21 грн - за штрафними санкціями.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 січня 2018 року № 0572615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ Дор-Фарба Україна збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 24706,88 грн, в тому числі за основним платежем - 19765,50 грн., за штрафними санкціями - 4941,38 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

Відповідно до п.1.1. статті 1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об`єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 Кодексу об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.198.1. статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на день здійснення господарських операцій) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї ж статті визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Згідно статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно ч.1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону № 996, є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно статті 1 Закону № 996 господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 листопада 2016 року позивачем на підставі усного договору згідно рахунку - фактури від 01 листопада 2016 року № 1 придбано у ТОВ Трансток (код ЄДРПОУ 40864072) азотну кислоту та ємність для її зберігання на загальну суму 86 000,00 з ПДВ.

Відповідна видаткова накладна від 01 листопада 2016 року № 1 на загальну суму 86000,00 грн, у тому числі ПДВ - 14 333,33 грн, міститься в матеріалах справи.

Факт перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 01 листопада 2016 року № Р.

Вказану азотну кислоту та ємність для її зберігання реалізовано ФОП ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) 01 листопада 2016 року на загальну вартість 86 500,00 грн. з ПДВ.

Згідно матеріалів справи, у зв`язку із скрутним фінансовим станом TOB Дор-Фарба Україна між контрагентами було погоджено відтермінування оплати, що підтверджується листами TOB "Трансток" вих. 03-01/17 від 03 січня 2017 року, №10-10/17 від 10 жовтня 2017 року та №01-09/18 від 03 вересня 2018 року, а також листами від позивача за № 09/12-16 від 09 грудня 2016 року та № 01/09-17 від 01 вересня 2017 року, 22/08-18 від 22 серпня 2018 року, а згодом відповідно до договору відступлення права вимоги № 0106/19від 07 червня 2019 року, право вимоги зазначеної заборгованості на загальну суму 86 000,00 грн. за придбаний товар згідно видаткової накладної №1 від 01 листопада 2016 року було повністю відступлено на користь нового кредитора TOB НЖК БУД (код за ЄДРЕОУ 40668348).

30 листопада 2016 року позивачем було придбано у ТОВ Бушерон Івре (код ЄДРПОУ 38914896) контейнери ємкістю 1000 л б/в на суму 45 770,00 з ПДВ та реалізовано ТОВ САНКТ-АТАГАЙ (ІПН373122426526) на суму 46 000,09 грн. з ПДВ.

Позивач зазначає, що у зв`язку із тимчасовим скрутним фінансовим станом TOB Дор-Фарба Україна між контрагентами було погоджено відтермінування оплати, що підтверджується листами TOB "Бушерон Івре" за вих. №31/01 від 31 січня 2017 року, №03/03 від 03 березня 2017 року та №29/12 від 29 грудня 2017 року, а також листом позивача за №01-02/17 від 22 лютого 2017 року, а згодом відповідно до договору відступлення права вимоги №27-12/18 від 27 грудня 2018 року, право вимоги зазначеної заборгованості на загальну суму 45 770,00 грн. за придбаний товар відповідно до видаткової накладної від 30 листопада 2016 року було повністю відступлено на користь нового кредитора TOB ОЛАРТ МЕДІА ГРУП (код за ЄДРПОУ 41519284).

У квітні та червні 2017 року позивачем придбано товари у TOB Скірос (код ЄДРПОУ 41069577) на загальну суму 894 687,71 коп., що підтверджується копіями рахунків фактур, видаткових накладних (а. с. 97-116). Дані товари реалізовано TOB Будтрейдпроект , TOB ВІНДЕКС-ТЕХНОДИЗАЙН , TOB Влас Плюс , ФО-П ОСОБА_1 , TOB САНКТ-АТАГАЙ на загальну вартість 1 102 054,48 з ПДВ.

Матеріали справи місять копію платіжного доручення № 198 від 17 липня 2017 року на суму 41 194,00 грн, № 199 від 17 липня 2017 року на суму 58 806,00 грн.

Між контрагентами було погоджено відтермінування оплати, що підтверджується листами TOB Скірос вих. № 01/12 від 01 грудня 2017 року, №01/01 від 10 січня 2018 року та листом позивача за № 27/12-01 від 27 грудня 2017 року, а згодом відповідно до договору відступлення права вимоги № 04-04 від 04 квітня 2018 року, право вимоги зазначеної заборгованості на загальну суму 794 687,76 грн за придбаний товар згідно видаткових накладних: № 1 від 04 квітня 2017 року, № 2 від 10 квітня 2017 року, №; від 11 квітня 2017 року, № 4 від 13 квітня 2017 року, № 12 від 16 червня 2017 року (частково на суму 18 587,60 грн.), № 13 від 16 червня 2017 року, № 14 від 16 червня 2017 року, № 15 від 21 червня 2017 року, № 16 від 23 червня 2017 року було повністю відступлено на користь нового кредитора TOB Голден Грейд (код за ЄДРПОУ 40364091).

У травні 2017 року позивачем придбано у TOB Артон Строй (код ЄДРПОУ 41224676) хімічну продукцію з тарами на загальну суму 137 460,65 коп. з ПДВ, що підтверджується копіями видаткових накладних від 16 травня 2017 року № 1, від 25 травня 2017 року № 2, та реалізовано її на користь TOB Влас Плюс (ІПН 325930726531) та TOB ВІНДЕКС-ТЕХНОХІМ (ІПН 393823826504) та TOB ВІНДЕКС- ТЕХНОДИЗАЙН (ІПН 335942026501).

Факт перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 16 травня 2017 року №Р1 та від 25 травня 2017 року № Р2.

У січні 2017 року позивачем було придбано непродовольчі товари матеріальної цінності у TOB Фортес-Грін (код ЄДРПОУ 39995646) на загальну суму 211 925,69 грн. з ПДВ та реалізовано в подальшому TOB Влас Плюс (ІПН 325930726531) та TOB Будтрейдпроект (ІПН 333415610063) на загальну суму 339 889,09 коп. з ПДВ.

У травні 2017 року позивачем було придбано товари матеріальної цінності у TOB Голденстарс Груп (код ЄДРПОУ 41063711) на загальну суму 256 566, 39 грн. з ПДВ, що підтверджується копіями рахунків фактур від 01 травня 2017 року № 5, №3 та видаткових накладних від 01 травня 2017 року № 5, № 3.

Факт перевезення придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 01 травня 2017 року № Р5, № Р3.

Вказані товари реалізовано TOB Влас Плюс (ІПН 325930726531) та TOB ВІНДЕКС-ТЕХНОДИЗАЙН (ІПН 335942026501) на загальну вартість 245 664,00 грн. з ПДВ.

Як зазначає позивач, через скрутне фінансове становище TOB Дор-Фарба Україна між контрагентами було погоджено відтермінування оплати, що підтверджується листом TOB "Голденстарс Груп" вих. № 01/06-17 від 01 червня 2017 року та листом від позивача за № 01/06-17 від 01 червня 2017 року, а згодом відповідно до договору відступлення права вимоги №04-04 від 04 квітня 2018 року, право вимоги зазначеної заборгованості на загальну суму 256 566,39 грн. за придбаний товар згідно з видатковими накладними №3 від 01 травня 2017 року, №5 від 01 травня 2017 року, №6 від 01 травня 2017 року повністю відступлено на користь нового кредитора TOB НЖК БУД (код за ЄДРПОУ 40668348).

Судом встановлено, що придбання позивачем у ТОВ Трансток , ТОВ Скірос , ТОВ Артон Строй , ТОВ Бушерон Івре , ТОВ Фортес-Грін , ТОВ Голденстар Груп товару та послуг безпосередньо пов`язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ Трансток , ТОВ Скірос , ТОВ Артон Строй , ТОВ Бушерон Івре , ТОВ Фортес-Грін , ТОВ Голденстар Груп - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що підставою для нарахування податкових зобов`язань стала інформація по кримінальному провадженню, учасниками якої є контрагенти позивача. Однак, апеляційний суд критично ставиться до такого посилання відповідача, з огляду на таке.

Так, під час розгляду справи відповідачем не надано суду жодних належних та достатніх доказів на підтвердження наявності вироку по контрагентам TOB Дор-Фарба Україна .

Між тим, відповідно до ч.6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, як на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, так і станом на час розгляду даної справи вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб будь-яких контрагентів TOB Дор-Фарба Україна - відсутні.

Відтак, посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, є безпідставним, оскільки останнє не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання даними контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Отже, висновок податкового органу про недостовірність документів, підписаних особою, що заперечує свою причетність до господарської діяльності товариства, за умови документального підтвердження реальності виконання господарських операцій, не може розглядатися як самостійна підстава для визнання податкової вигоди необґрунтованою.

При цьому, встановлення факту фіктивного підприємництва контрагента платника Податковий кодекс України не визначає як самостійну підставу для позбавлення права добросовісного платника на формування податкового кредиту та витрат.

Слід зазначити, що самі по собі заперечення керівником своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

При цьому, договори, укладені позивачем з розглядуваними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Стосовно невідповідності придбаного товару реалізованому, неподання звітності контрагентами позивача суд зазначає, що положеннями чинного законодавства на позивача не покладається обов`язок здійснення перевірки ведення, подання контрагентами податкової звітності. Крім того, у позивача відсутня можливість під час укладення договорів та здійснення господарських операцій з контрагентами перевірити джерела придбання товару, що є предметом укладених договорів.

Враховуючи викладене, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ Трансток , ТОВ Скірос , ТОВ Артон Строй , ТОВ Бушерон Івре , ТОВ Фортес-Грін , ТОВ Голденстар Груп , тому, висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість протиправним.

Щодо позовної вимоги про скасування податкової вимоги від 06 березня 2018 року № 45178-17 та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06 березня 2018 року про опис майна у податкову заставу № 45178-17, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України встановлює, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги є наявність у платника податкового боргу.

При цьому за пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Суд встановив, що оскаржувані податкова вимога та рішення прийняті у зв`язку із несплатою позивачем суми грошового зобов`язання, визначеної податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 31 січня 2018 року № 0562615147 та № 0572615147.

Згідно із підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

За правилами п.89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Відповідно до п.60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Таким чином, оскільки податкові повідомлення-рішення визнано судом протиправними та скасовано, то у позивача не існує перед відповідачем узгодженого податкового боргу. Відповідно, немає жодних підстав для винесення вимоги та опису майна у податкову заставу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на надані позивачем документи, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду, висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06 лютого 2018 року, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже усі наведені аргументи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2020 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Н.В. Безименна

Г.В. Земляна

Дата ухвалення рішення22.12.2020
Оприлюднено24.12.2020

Судовий реєстр по справі —640/8197/19

Ухвала від 12.04.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Аверкова В.В.

Ухвала від 30.03.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Аверкова В.В.

Ухвала від 29.03.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Рішення від 01.03.2021

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Аверкова В.В.

Постанова від 22.12.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Постанова від 22.12.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Ухвала від 26.10.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Ухвала від 26.10.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Файдюк Віталій Васильович

Ухвала від 07.08.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мєзєнцев Євген Ігорович

Ухвала від 09.06.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Мєзєнцев Євген Ігорович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні