Постанова

від 22.12.2020 по справі 580/20/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/20/20 Суддя першої інстанції: Гайдаш В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Костюк Л.О. та Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, яке проголошене о 10 год. 25 хв. та складене в поновному обсязі 18 березня 2020 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, за участю третіх осіб - Акціонерного товариства Черкаський приладобудівний завод та Дочірнього підприємства Зета Приватного акціонерного товариства Черкаський приладобудівний завод , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не врахування до страхового стажу періоду роботи з червня 2012 року по травень 2018 року в АТ Черкаський приладобудівний завод (код ЄДРПОУ 14309572) та з травня по липень 2019 року у ДП Зета ПАТ Черкаський приладобудівний завод (код ЄДРПОУ 41428365);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області врахувати до страхового стажу періоди роботи з червня 2012 року по травень 2018 року в АТ Черкаський приладобудівний завод (код ЄДРПОУ 14309572) та з травня по липень 2019 року у ДП Зета ПАТ Черкаський приладобудівний завод (код ЄДРПОУ 41428365).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року було задоволено. Також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 768 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1000 грн 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що обов`язково умовою для включення періоду роботи страхового стажу є сплата роботодавцем страхованих внесків. Натомість треті особи не сплачували страхових внесків із заробітної плати позивача. Також відповідач заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від інших учасників судового процесу не надходив.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року - без змін, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 у період з червня 2012 року по липень 2019 року перебував у трудових відносинах з АТ Черкаський приладобудівний завод та з ДП Зета ПАТ Черкаський приладобудівний завод .

Разом з тим, згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - Індивідуальні відомості про застраховану особу вказаний період не зарахований до страхового стажу позивача.

Представник ОСОБА_1 18 грудня 2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою, в якій просив врахувати до стажу позивача періоди роботи з червня 2012 року по травень 2018 року в АТ Черкаський приладобудівний завод та з травня по липень 2019 року у ДП Зета ПАТ Черкаський приладобудівний завод .

Листом від 21 грудня 2019 року № 108774/03 позивачу було повідомлено, що у вказаних підприємств наявна заборгованість зі сплати страхових внесків. Наявність такої заборгованості призводить до того, що періоди, за які не сплачено єдиний соціальний внесок, не включаються в страховий стаж для обчислення соціальних виплат та пенсій.

Не погоджуючись такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що всі місяці роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з червня 2012 року по травень 2018 року в АТ Черкаський приладобудівний завод та період роботи з травня по липень 2019 року у ДП Зета ПАТ Черкаський приладобудівний завод до страхового стажу за порушення, вчинене вказаними страхувальниками (роботодавцями), оскільки згідно із Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Під час розгляду і вирішення спору суд першої інстанції врахував позицію Верховного Суду, що викладена у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) та у постанові від 24 травня 2018 року у справі №12392/16-а.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Зазначені норми права передбачають, що на можливість зарахування певного періоду роботи до страхового стажу працівника пов`язується зі сплатою страхових внесків.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до ч.ч. 6, 10 ст. 30 вказаного Закону страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

У ч. 12 ст. 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування наголошено на тому, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Отже, обов`язок щодо обчислення та сплати страхових внесків покладається саме на страхувальників.

Страхувальниками, згідно зі ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , є роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За змістом ч. 5 ст. 9, ч. 1 ст. 12 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки податкових органів.

Завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що фактично право особи на зарахування періодів роботи до страхового стажу постановлено у залежність від виконання роботодавцем свого обов`язку з обчислення та сплати страхових внесків із її заробітної плати. Одночасно обов`язок з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску покладено на податкові органи.

Під час розгляду і вирішення справи колегія суддів виходить із того, що згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Положеннями ч. 1 ст. 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальне законодавство, зокрема закони України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування , реалізацію цього права пов`язує із наявністю в особи страхового стажу.

Враховуючи, що зарахування періодів роботи працівника до страхового стажу впливає на можливість користуватися соціальними правами, колегія суддів приходить до висновку про те, що визначення такого стажу не може ставитися у безумовну залежність від виконання роботодавцем свого обов`язку зі сплати страхових внесків та від вжиття податковими органами дієвих заходів контролю за справлянням відповідних внесків.

Верховний Суд також неодноразово вказував на те, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Така позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 414/736/17 та від 04 березня 2020 року у справі №415/2135/17.

Факт роботи ОСОБА_1 з червня 2012 року по травень 2018 року в АТ Черкаський приладобудівний завод (код ЄДРПОУ 14309572) та з травня по липень 2019 року у ДП Зета ПАТ Черкаський приладобудівний завод (код ЄДРПОУ 41428365) підтверджується записами у трудовій книжці, а також відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - Індивідуальні відомості про застраховану особу.

Згідно з абз.абз. 2, 4, 5 п. 2 ч. 3 ст. 21 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити, зокрема, відомості про страхувальника (платника), розмір страхового внеску за відповідний місяць та сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць.

Дослідивши відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , колегія суддів встановила, що у ній відображена інформація про АТ Черкаський приладобудівний завод (код ЄДРПОУ 14309572) та ДП Зета ПАТ Черкаський приладобудівний завод (код ЄДРПОУ 41428365) як страхувальників, а також про розмір страхового внеску за відповідні місяця у період з червня 2012 року по липень 2019 року. Натомість інформація про суми сплачених страхових внесків за відповідні місяці вказаного періоду - відсутні.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , адже він не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з червня 2012 року по травень 2018 року в АТ Черкаський приладобудівний завод та період роботи з травня по липень 2019 року у ДП Зета ПАТ Черкаський приладобудівний завод до страхового стажу за порушення, вчинене вказаними страхувальниками (роботодавцями).

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в апеляційній скарзі наголошує на тому, між ним та ОСОБА_1 відсутні правовідносини щодо виплати пенсії чи інших соціальних виплат.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних доводів, колегія суддів враховує, що відповідно до абз. 6 п. 2 ч. 3 ст. 21 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити, зокрема, відомості про страховий стаж.

За правилами п. 5 ч. 1 ст. 16 вказаного Закону застрахована особа має право звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як раніше зазначалося, ОСОБА_1 18 грудня 2019 року звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою, в якій просив врахувати до страхового стажу періоди роботи з червня 2012 року по травень 2018 року в АТ Черкаський приладобудівний завод та з травня по липень 2019 року у ДП Зета ПАТ Черкаський приладобудівний завод .

Листом від 21 грудня 2019 року № 108774/03 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

За таких обставин посилання в апеляційній скарзі на відсутність правовідносин між позивачем та відповідачем, як на підставу для відмови в задоволенні позову, є необґрунтованими.

Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що факт понесення витрат на правничу допомогу адвоката не підтверджений належними документами. Скаржник наголошує на тому, що до суду не надано детальний опис виконаної роботи.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, колегія суддів враховує, що у відповідності до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 користувався послугами адвоката Пропадущого А.В., що підтверджується копіями договору про надання правової допомоги від 12 вересня 2019 року № 030, додаткової угоди від 12 вересня 2019 року № 2, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СА № 1001940 від 30 грудня 2019 року.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач надав додаткову угоду від 12 вересня 2019 року № 2, в якій зазначено, що зміст послуги адвоката полягає у досудовій підготовці та судовому супроводі справи про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести зарахування до страхового (трудового) стажу неврахованих періодів. Вартість такої послуги складає 1000 грн 00 коп. У подальшому 10 березня 2020 року представник позивача подав до суду клопотання, в якому зазначив, що на складання позовної заяви витрат три години.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що адміністративний позов від імені ОСОБА_1 був поданий та підписаний його представником - адвокатом Пропадущим А.В. Також зазначений представник приймав участь у судовому засіданні 19 лютого та 10 березня 2020 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ч. 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг; значенням справи для сторони.

Отже, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не спростовують висновків суду першої інстанції, що викладені в рішенні суду від 10 березня 2020 року, та не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді Л.О. Костюк

В.В. Файдюк