Постанова

від 23.12.2020 по справі 640/1020/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1020/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві (правонаступник ГУ ДФС у місті Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інвест Агро Трейд до Головного управління ДФС у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ГУ ДФС у м.Києві, ДФС України, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 03.01.2018 №1042710/40635087 та від 03.01.2019 №1042711/40635087, визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг Державної фіскальної служби України від 14.01.2018 №2862/40635087/2 та №2861/40635087/2, зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 13.12.2018 №2 та від 17.12.2018 №3 датою їх надходження - 27.12.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року позов задоволено повністю.

ГУ ДПС у м.Києві (правонаступник ГУ ДФС у м.Києві), не погоджуючись із вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення Комісії ГУ ДФС у м.Києві прийняте у зв`язку з ненаданням позивачем копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС України порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, при цьому, після зупинення реєстрації податкових накладних, позивачем було надано передбачені законодавством документи, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

ДФС України відзив на апеляційну скаргу не подавала. В суді першої інстанції її позиція обґрунтовувалась тим, що на пропозицію контролюючого органу надати пояснення і документи, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, позивачем надано копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Апелянтом заявлено клопотання про заміну первісного відповідача ГУ ДФС у м.Києві на ГУ ДПС у м.Києві, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано ГУ ДФС у м.Києві.

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача ГУ ДФС у м.Києві його правонаступником ГУ ДПС у м.Києві та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до його вступу, обов`язкові для ГУ ДПС у м.Києві в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для ГУ ДФС у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання п.201.10 ст.201 ПК України позивачем складено податкові накладні від 13.12.2018 №2 та від 17.12.2018 №3, які направлено засобами телекомунікаційного зв`язку до контролюючого органу з метою реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були доставлені та прийняті контролюючим органом, однак їх реєстрація була зупинена, у зв`язку з відповідністю податкових накладних підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями від 27.12.2018. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних (а.с.16-20 т.1).

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено до ДФС пояснення від 29.12.2018 вих.№2912-18/01 (а.с.20-24 т.1), до яких було додано 34 додатки, в тому числі первинні бухгалтерські документи на підтвердження наявності підстав для реєстрації податкових накладних.

Розглянувши подані позивачем документи і пояснення, Комісія ГУ ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла спірне рішення від 03.01.2019 №1042710/40635087 та №1042711/40635087, яким відмовила у реєстрації податкових накладних від 13.12.2018 №2 та від 17.12.2018 №3 у зв`язку з ненаданням платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити), розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків (а.с. 27-28 т.1).

За наслідком оскарження вказаного рішення в адміністративному порядку (а.с.29-48 т.1), рішеннями Комісії від 14.01.2019 №2862/40635087/2 та №2861/40635087/2 залишено скарги без задоволення (а.с.49-50 т.1).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної та відмову в задоволенні скарг, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що надані позивачем документи є достатньою підставою для реєстрації податкових накладних, а реальність господарської операції може бути перевірена контролюючим органом під час проведення перевірки платника податків, а оскаржувані рішення не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості актів індивідуальної дії.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Підпунктом 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окремими положеннями наведеного Порядку не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі п. 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція п. 201.16 ст. 201 ПК України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, визначалися листом ДФС України від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18.

Колегія суддів зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст. 117 Конституції України, а відтак, не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак, підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Враховуючи суперечливість нормативного регулювання, проаналізоване судом, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, колегія суддів доходить висновку щодо безпідставності зупинення реєстрації поданих позивачем податкових накладних, як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, адже у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної вказано критерій ризиковості, визначений виключно листом ДФС від 05 листопада 2018 року №4065/99-99-07-05-04-18, внаслідок чого відповідні рішення комісії про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не можна вважати правомірними.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 620/3556/18 та від 23 серпня 2019 року у справі № 540/2602/18, який в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

22 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, якою затверджені порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до вимог п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до пп. 4 п. 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відповідно до п. 22 Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення пропозицій членами комісії, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу, який підписується учасниками засідання.

Пунктом 21 цього Порядку передбачено, що комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).

Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення комісією регіонального рівня засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

Крім того, затверджена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документи, яких на думку контролюючого органу не вистачає, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки господарської операції мають бути надані, але відсутні.

В той же час, незважаючи на подання позивачем у передбаченому законодавством порядку відповідного повідомлення та письмових пояснень, разом із підтверджуючими документами, які в повній мірі доводять наявність підстав для подання та реєстрації податкових накладних, приймаючи оскаржувані рішення контролюючим органом не наведено жодних мотивів неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, комісією не було з`ясовано специфіку проведених господарських операцій та не визначено документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу і наявності підстав для здійснення відповідного коригування кількісних і вартісних показників. Оскаржуване рішення містить лише загальне твердження про ненадання платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), утому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків. В той же час, у вказаному рішенні не зазначено, які конкретно документи не були подані позивачем, в тому числі шляхом підкреслення таких документів у відповідному рішенні.

Всупереч визначеній у вказаних рішеннях підстав для їх прийняття, податковим органом не наведено жодного порушення норм матеріального права і не зазначено, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18 та від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а, яка в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів наявності підстав для прийняття оскаржуваних рішень, а саме не доведено, в чому саме виявилась недостатність поданих позивачем документів для прийняття рішення про реєстрацію складеної позивачем податкової накладної.

При цьому, апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішень комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 14.01.2018 №2862/40635087/2 та №2861/40635087/2, зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи, що позивачем подано всі документі, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо посилання апелянта на не оскарження дій контролюючого органу по зупиненню реєстрації податкової накладної, колегія суддів зазначає, що відповідна дія відбувається в автоматичному режимі за наслідками опрацювання кожної окремої податкової накладної, при цьому сформована за наслідками зупинення реєстрації ПН, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що самостійно зазначено ГУ ДПС у м.Києві в апеляційній скарзі, а тому такі дії не можуть бути предметом судового розгляду.

Позивачем подано клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, до якого було долучено договір про надання правової допомоги від 11.09.2020 та додаток №1 до вказаного договору. При цьому зазначено, що інші документи, а саме звіт про надані послуги, акт надання послуг, рахунок на оплату та докази сплати вартості наданої правничої допомоги будуть подані в порядку ч.7 ст.139 КАС України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, питання про відшкодування витрат на правничу допомогу буде вирішено судом після подання позивачем відповідних доказів в порядку ч.7 ст.139 та ст.252 КАС України шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Замінити відповідача Головне управління ДФС у м.Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м.Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 23 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма