Ухвала

від 18.12.2020 по справі 144/1370/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/1370/20

Провадження №11-сс/801/883/2020

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем судового засідання ОСОБА_5

з участю:

прокурора ОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7 , Шалагінова

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 наухвалу слідчогосудді Гайсинського районного судуВінницької областівід 03.12.2020року про арешт майна у кримінальному провадженні № 1202002020000263, внесеному до ЄРДР 20.10.2020 року за ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого Теплицького відділення поліції Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 та накладено арешт на належне ТОВ «Теплик-Агро» майно, а саме на: зерно кукурудзи вагою 33 960 кг, яке передане на відповідальне зберігання ТОВ «Теплик-Агро», знаходиться в приміщенні зернового току ТОВ «Теплик-Агро» в с.Метанівка по вул. Центральна-69А, шляхом заборони для ТОВ «Теплик Агро» розпоряджатися зазначеним майном будь-яким чином та використовувати його.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зазначений матеріальний об`єкт набув процесуального статусу речового доказу, відносно власників зазначених двох земельних ділянок ОСОБА_9 та ОСОБА_10 здійснюється судовий розгляд кримінальних проваджень по факту, зокрема, незаконного заволодіння даними земельними ділянками (ч. 4 ст. 358, ч.2 ст.190 КК України), які на даний час не розглянуті - тому є всі передбачені законом підстави для накладення арешту на зазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів в межах кримінального провадження № 1202002020000263 (витяг від 20.10.2020 р.) за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 197-1, ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, шляхом заборони для ТОВ «Теплик Агро» розпоряджатися зазначеним майном будь-яким чином та використовувати його.

В апеляційній скарзі представник власника майна ТОВ «Теплик Агро», ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, а саме кукурудзи вагою 33960 кг, відмовити.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на помилковість висновків слідчого судді з приводу наявності підстав для арешту вказаного майна, оскільки не надано жодного доказу вчинення злочинів, а своє клопотання мотивує тим, що 20.10.2020 на полі за межами с. Мищарівка, де розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 0523783900:01:000:0176 та 0523783900:01:000:0178, не було вчинено жодного кримінального правопорушення, в тому числі, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 та ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Право власності за цими земельним ділянками закріплено за ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Витяги додані до матеріалів справи самими власниками разом із заявами по суті спору, в яких вони висловили свою правову позицію з вказаного питання, відповідно до якої ніякого самозахвату належними їм земельними ділянками ТОВ "Теплик-Агро" вчинено не було, як і не було вчинено крадіжки належної їм, в силу ст. ст. 133, 316-324 ЦК України, кукурудзи.

Щодо відсутністю договору оренди між власниками земельних ділянок та ТОВ "Теплик-Агро", то останні діяли відповідно до принципу свободи, відповідно до якого "дозволено все, що не заборонено законом".

Заслухавши доповідь судді, адвокатів, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, міркування прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 , дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Втручання у мирне володіння майном повинно здійснюватися виключно відповідно до закону і переслідувати легітимну мету. Має бути забезпечений баланс між інтересами держави та інтересами особи володільця майна.

Згідно матеріалів провадження 23.10.2020 слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на зерно кукурудзи у кримінальному провадженні №1202002020000263 за ч.2 ст.197-1, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185 КК України, яке вилучено 22.10.2020 в ході обшуку автомобілів, відповідно до вимог п.1, 2 ч.2 ст.170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді від 03.12.2020 арешт на належне ТОВ «Теплик-Агро» майно, а саме зерно кукурудзи вагою 33 960 кг накладено за п.2 ч.2 ст.170 КПК України з метою забезпечення збереження речового доказу.

Однак частина 3 ст. 170 КПК визначає, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Зокрема, приписи ч. 5 ст. 132 КПК України є застосовними до вирішення проблемних питань ідентифікації власника майна, оскільки саме на ініціатора клопотання в силу дії ст.ст. 22, 26 КПК України покладається обов`язок подання доказів та доведення їх переконливості, в тому числі щодо доведення належності майна саме певній особі.

А тому слідчим, прокурором, мали б бути надані докази власника кукурудзи та факту незаконно викрадення її у цього власника.

Як убачається з витягу з реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за №1202002020000263:

- 20.10.2020 року за заявою жителя с. Мала Мочулка Теплицького району ОСОБА_12 , що ТОВ «Теплие-Агро» з весни 2020 року в с.Мишарівка земельні паї на які накладено арешт та 20.10.2020 збирало на ній урожай кукурудзи внесено відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 197-1 КК України;

-21.102020 за заявою в.о. сільського голови Маломочульської сільської ради, що невідомі особи вчинили замах на крадіжку кукурудзи, яка вирощується на арештованій земельній ділянці внесено відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

При цьому клопотання слідчого про арешт зерна кукурудзи мотивовано тим, що вилучена кукурудза ймовірно зібрана з земельних ділянок з кадастровими номерами 0523783900:01:000:0176 та 0523783900:01:000:0178, на які раніше накладено арешт та тим, що вилучене зерно кукурудзи постановою слідчого визнано речовим доказом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Право власності за вказаними особами на зазначені земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (а.с. 37-38).

Тобто земельні ділянки з кадастровими номерами 0523783900:01:000:0176 та 0523783900:01:000:0178, мають законних власників, якими є громадяни ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та вирок суду, яким вони б були визнані винними у заволодінні цими ділянками відсутній. Жодного доказу на підтвердження скоєння кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 197-1 КК України слідством надано не було.

ОСОБА_10 та ОСОБА_11 надали ці ділянки в користування ТОВ «Теплик Агро» які посіяли кукурдзу та зібрали вражай. Ці обставини підтверджуються заявами, згідно який зареєстровано кримінальні провадження, всіма учасниками справи. Невиконання власниками земельних ділянок рішення слідчого судді про накладення арешту на земельні ділянки в частині заборони її використання не є її самовільним заняттям.

При цьому в самій постанові про визнання кукурудзи речовим доказом від 22.10.2020 (а.с. 12-13) зазначено, що кукурудза ймовірно зібрана на земельних ділянках на які судом тимчасово накладено арешт, що за змістом диспозиції ч.3 ст.185 не є крадіжкою.

Таким чином, орган досудового розслідування встановивши, що саме ТОВ «Теплик Агро» з дозволу власників земельної ділянки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 посіяло, виростило та зібрало врожай кукурудзи, безпідставно визнав її речовим доказом, як предмет крадіжки, безспірно встановивши, що подія злочину крадіжка, відсутня.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Незважаючи на ці обставини та вимогу зазначеного вище закону, слідчий суддя встановивши, згідно змісту оскаржуваного рішенням, що власником кукурудзи є саме ТОВ «Теплик Агро», наклав арешт на майно власника, у справі про викрадення цього майна, хоча останнє не вибувало з володіння власника, заборонивши власнику ним розпоряджатись, чим порушив вимоги ст. 41 Конституції України.

Згідно з ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи, що слідчим та прокурором необхідність арешту кукурудзи не доведе в задоволенні клопотання слід було б відмовити.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням апелянта про відсутність правових підстав для арешту зазначеного майна і вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою в задоволення клопотання слідчого про арешт майна необхідно відмовити.

Крім того, частиною 1 ст.167КПК України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно матеріалів провадження, автомобілі з кукурудзою були тимчасово вилучили під час огляду місця події ще 20.10.2020, про що свідчить протокол огляду місця події (а.с. 39-40).

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту лише на автомобілі, які ухвалою слідчого судді і були арештовані, а тому згідно п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 169 КПК кукурудза мала б бути повернута особі у якої вона була вилучена згідно вимог ч.3 ст. 169 КПК України. Однак, в порушення цих норм закону, слідчий 22.10.2020 повторно оглянув автомобілі на підставі ухвали слідчого судді та знову вилучив кукурудзу, яка вже і так була вилучена при першому огляді 20.10.2020, та в подальшому - 23.10.2020 звернувся із клопотанням про арешт вже кукурудзи, яка знаходилась в автомобілях.

За таких обставин Суд вважає слушними зауваження адвоката, що слідчий звернувшись 23.10.2020 із клопотанням про накладення арешту на кукурудзу, яку вилучив з автомобілями ще 20.10.2020 під час огляду місця події, порушив визначені законом строки звернення з клопотанням про її арешт.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Теплик-Агро» - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Гайсинського районного судуВінницької областівід 03.12.2020року про арешт майна у кримінальному провадженні № 1202002020000263, внесеному до ЄРДР 20.10.2020 року за ч. 2 ст. 197-1, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, - скасувати.

Відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого Теплицького відділення поліції Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, належне ТОВ «Теплик-Агро», а саме на: зерно кукурудзи вагою 33 960 кг, яке передане на відповідальне зберігання ТОВ «Теплик-Агро», знаходиться в приміщенні зернового току ТОВ «Теплик-Агро» в с.Метанівка по вул. Центральна-69А.

Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4