Рішення

від 23.12.2020 по справі 408/2749/20-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 408/2749/19-ц

Провадження № 2/408/1756/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області,

в складі: головуючого- судді Булгакової Г.В.

при секретарі: Ришковій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Біловодська, Луганської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліпіцька Олена Григоріївна, до Великочернігівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, третя особа - Станично-Луганська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Ліпіцька О.Г. звернувся до суду з позовом до відповідача Великочернігівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, третя особа - Станично-Луганська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, до якої увійшов окрім іншого спадкового майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що відповідно до ст. 1261 ЦК України він є єдиним спадкоємцем першої черги за відсутності заповіту.

23 січня 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса Станично-Луганської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, в т.ч. на вказаний житловий будинок, проте нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний будинок, мотивуючи це виявленою під час технічної інвентаризації нерухомості наявністю самовільно зведених прибудов, що призвели до збільшення загальної площі будинку, а саме: прибудови а2 площею - 41,7 кв.м, прибудови а3 площею 5,2 кв.м та самовільного збудованого сараю Н площею - 39,3 кв. м.

Позивач вказує, що дійсно такі прибудови були самовільно зведені спадкодавцем. Однак за життя ОСОБА_3 не встигла ввести в експлуатацію самочинно збудовані зазначені вище прибудови, а позивач як ще не власник основного об`єкту нерухомості, до якого було здійснено прибудови, не має права ввести їх в експлуатацію. Тому склалися обставин, за яких власник вже не може ввести в експлуатацію прибудови, а позивач, як спадкоємець, ще не має належних на це прав. У зв`язку із цими розбіжностями, позивач не може набути право власності в звичайному нотаріальному порядку і потім ввести в експлуатацію вказані прибудови.

А тому, оскільки позивач ОСОБА_2 не може оформити спадкові права у позасудовому порядку, він вимушений звернутися до суду з наявним позовом, в якому просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на житловий будинок загальною площею - 89,6 кв.м. та житловою площею - 48,7 кв.м з належними господарськими та побутовими будівлями і спорудами : А-1 - житловий будинок, а2 - прибудова, а3 - прибудова, а4 - ганок, В-гараж, Г - погріб, Б - сарай, У - убиральня, Н - сарай, М - навіс, З- навіс, Е - душ, К - навіс, ж- злив яма, № 3 - колонка, № 4 - каналізація, № 5- водопровід, № 6 - ворота, №7 - огорожа.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, до суду надали заяву про розгляд справи без їх участі. Позов просили задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, надіславши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19 квітня 1969 року, виданого Великочернігівською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області, за актовим записом № 14.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 01 червня 2018 року, виданого Великочернігівською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області, слідує, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Велика Чернігівка Станично-Луганського району Луганської області, про що зроблено актовий запис № 13.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина в вигляді нерухомості, а саме:

- житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва на право приватної власності на домоволодіння, виданого на підставі рішення виконкому районної Ради народних депутатів від 17 лютого 1987 року (протокол № 42), зареєстрованого в реєстрі за № 201 від 20 лютого 1987 року;

- земельної ділянки площею 0,2336 га з кадастровим номером 4424881000:06:001:0260, що слідує з копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 січня 2020 року № 197319540 та копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛГ № 4160001430, виданого 01 жовтня 1993 року на підставі рішення Великочернігівської сільської ради народних депутатів від 28 вересня 1993 року № 47;

- земельної ділянки площею 6,4558 га, кадастровий номер № 4424881000:01:001:0121, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою - Луганська область, Станично-Луганський район, Великочернігівська сільська рада, земельна ділянка (пай) № НОМЕР_3 , що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 692709, виданого 13 листопада 2007 року на підставі розпорядження голови Станично-Луганської райдержадміністрації від 04 січня 2005 року №7;

- права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства ім.Леніна, с. Велика Чернігівка Станично-Луганського району Луганської області розміром в 1,8 умовних кадастрових гектарів, з них: пасовища - 1,44 та сіножаття 0,36, що підтверджується копією сертифікату на земельну частку (пай) серії ЛГ № 0161885, виданого на підставі рішення Станично-Луганської районної державної адміністрації від 20 березня 2000 року № 139;

Довідкою - характеристикою на об`єкт нерухомого майна КП Станично-Луганське районне бюро технічної інвентаризації від 26 червня 2019 року, підтверджується, що станом на 01 січня 2013 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі вищевказаного свідоцтва на право приватної власності на домоволодіння.

З копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 січня 2020 року № 197319540, вбачається, що земельна ділянка площею 0,2336 га, на якій розташований будинок, що належить ОСОБА_3 на праві власності має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

З довідки від 05 листопада 2018 року № 271, виданої виконавчим комітетом Великочернігівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області слідує, що ОСОБА_3 на день смерті була зареєстрована та мешкала за адресою - АДРЕСА_1 , на день смерті і на протязі 6 місяців після її смерті за вказаною адресою була зареєстрована її невістка ОСОБА_4 .

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №399/2018, наданої Станично-Луганською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звернувся позивач ОСОБА_1 та частково оформив на себе спадкове майно в вигляді: земельної ділянки площею 6,4558 га, кадастровий номер № 4424881000:01:001:0121, про що отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий №1-52; земельної ділянки площею 0,2336 га з кадастровим номером 4424881000:06:001:0260, про що отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий №1-53, та права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства ім.Леніна, с. Велика Чернігівка Станично-Луганського району Луганської області розміром в 1,8 умовних кадастрових гектарів, про що отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий №1-54.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно постанови нотаріуса від 23 січня 2020 року, позивачу ОСОБА_1 відмовлено, оскільки у наданих нотаріусу технічному паспорті та довідці-характеристиці на об`єкт нерухомого майна, складених КП Станично-Луганське районне бюро технічної інвентаризації , наявні самовільно зведені прибудови, що призвели до збільшення загальної площі, а саме: а2 прибудова площею - 41,7 кв.м, а3 прибудова площею 5,2 кв.м та Н - самовільно збудований сарай площею - 39,3 кв. м., при цьому жодного документа, який підтверджує право власності померлої ОСОБА_3 на житловий будинок із самовільно зведеними прибудовами, що призвели до збільшення площі, спадкоємцем нотаріусу надано не було.

А тому позивач не зміг отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинок.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З довідки - характеристики на об`єкт нерухомого майна КП Станично-Луганське районне бюро технічної інвентаризації від 21 червня 2019 року дійсно вбачається наявність у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , самовільно зведених прибудов, що призвели до збільшення загальної площі, а саме: а2 прибудова площею - 41,7 кв.м, а3 прибудова площею 5,2 кв.м та Н - самовільно збудований сарай площею - 39,3 кв.

Наявність самовільно зведених прибудов, що призвели до збільшення загальної площі, а саме: а2 прибудова площею - 41,7 кв.м, а3 прибудова площею 5,2 кв.м та Н - самовільно збудований сарай площею - 39,3 кв, також вбачається із технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який було виготовлено станом на 26 червня 2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст.1217 ЦК України.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 постанови від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 3 ст. 376 ЦК України статті встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, ст. 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30 березня 2012 року № 6 роз`яснено, що, вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Пунктом 14 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) передбачено, що суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було надано земельну ділянку у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу.

Відповідно до п. 16 вищевказаної постанови Пленуму позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28 січня 2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Таким чином, судом встановлено, що власником земельної ділянки площею 0,2336 га з кадастровим номером 4424881000:06:001:0260 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за вказаною адресою, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛГ № 4160001430 від 01 жовтня 1993 року, була спадкодавець.

Також судом встановлено, що позивачу не було відмовлено компетентним органом у сфері містобудування у прийнятті до експлуатації самочинних забудов у вказаному домоволодінні, і позивач не надав суду жодних об`єктивних доказів того, що самочинно збудовані спадкодавцем прибудови не порушують права інших осіб і відповідають будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам, а тому відсутні підстави для визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно в судовому порядку в даному випадку.

А відтак, відсутні підстави для оформлення на самочинно збудовані прибудови спадкових прав позивача в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , оскільки спадкодавець не набув у встановленому порядку права власності на неї, отже самочинна прибудова не входить до складу спадщини.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на самочинно збудовані прибудови.

Отже, враховуючи викладене та те, що відповідач не заперечив проти визнання позовних вимог, позивач вважається таким, що прийняв спадщину, а також те, що спадкодавець не набув у встановленому порядку права власності на самочинну прибудову, суд вважає за можливе частково задовольнити позов.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , до Великочернігівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, код за ЄДРПОУ 04337311, адреса місцезнаходження: Луганська область, Станично-Луганський район, с.Велика Чернігівка, вул. Робоча, буд. 1, третя особа - Станично-Луганська державна нотаріальна контора, адреса місцезнаходження: Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Москва-Донбас, буд.34, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законм - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними спорудами розташований за адресою АДРЕСА_1 , а саме: на житловий будинок загальною площею - 89,6 кв.м. та житловою площею - 48,7 кв.м з належними господарськими та побутовими будівлями і спорудами: А-1 - житловий будинок, а4 - ганок, В-гараж, Г - погріб, Б - сарай, У - убиральня, М - навіс, З- навіс, Е - душ, К - навіс, ж- злив яма, № 3 - колонка, № 4 - каналізація, № 5- водопровід, № 6 - ворота, №7 - огорожа.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г.В. Булгакова