Рішення

від 23.12.2020 по справі 414/2668/20

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/2668/20

Провадження № 2-о/414/295/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участю секретаря судового засідання Білан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

встановив:

заявник ОСОБА_1 , звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кадіївка (в минулому Стаханов), яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, свого брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Теплогорськ Луганської області. З метою отримання свідоцтва про смерть заявник звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), але отримала відмову в реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки нею були пред`явлені документи, оформлені закладами, розташованими на території, непідконтрольній законній українській владі, що ставить під сумнів легітимність цих документів. Встановлення даного факту необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть та подальшого оформлення спадкових прав.

Заявник у судове засідання не з`явилася, в заяві просила суд розглядати справу за її відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, начальник Відділу ДРАЦС по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надала суду письмову заяву, в якій вказала, що проти заяви не заперечує та просить розглянути справу за відсутності представника заінтересованої особи.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази як окремо, так і в їх сукупності, суд робить наступні висновки.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Так, законодавством України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, встановлених законом, зміна імені, смерть відповідно до Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України, Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану від 01.07.2010 та інших актів законодавства. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1064 від 22.08.2007.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п. 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є:

- лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України № 545 від 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (лікарське свідоцтво про смерть);

- фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України № 545 від 08.08.2006, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (фельдшерська довідка про смерть);

- лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

- рішення суду про оголошення особи померлою;

- рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

- повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

- повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України № 1847/5 від 05.11.2014 Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року № 953/5 Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції було тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходяться на території Луганської області (Антрацитівського, Краснодонського, Лутугинського, Перевальського, Слов`яносербського, Свердловського, Станично-Луганського районів, міст Алчевськ, Антрацит, Брянка, Кіровськ, Красний Луч, Краснодон, Луганськ, Первомайськ, Ровеньки, Свердловськ, Стаханов). Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.

Відповідно до п.п. 13, 18 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31.03.1995 суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають відповідні органи, а є лише підставою для їх одержання.

Судом встановлено, що згідно з паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданого 25 грудня 1999 року Стахановським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Теплогорськ Луганської області (а.с. 6).

Заявник ОСОБА_1 , згідно з паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданого 22 вересня 1999 року Стахановським МВ УМВС України в Луганській області, народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Кадіївка (в минулому Стаханов) Луганської області та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 є сестрою ОСОБА_2 . Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданого 06 квітня 1953 року Ірмінським міськ. ЗАГС, свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_4 , виданого 04 вересня 1976 року Палацем одруження Ворошиловградської області в м. Кадіївка, свідоцтвом про народження НОМЕР_5 , виданого 21 грудня 1956 року міськ. ЗАГС м. Ірміно (а.с. 4-5, 8-10).

Заявник звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою про реєстрацію смерті на території України, проте листом за № 557/21.15-86 від 22.12.2020 їй було відмовлено у державній реєстрації смерті з тих підстав, що нею пред`явлений документ, оформлений закладом, розташованим на території, непідконтрольній законній українській владі, що ставить під сумнів легітимність цього документа, оскільки останній не відповідає встановленим законодавством вимогам (а.с. 15).

Відповідно до постанови Верховної Ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями №254-VIII від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей тимчасово, на строк, що закінчується через один рік з дня набрання чинності Законом України "Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей", запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (окремі райони Донецької та Луганської областей).

Відповідно до постанови Верховної Ради України Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування № 252-VIII від 17.03.2015 до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської областей, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови, що відповідає Мінському меморандуму від 19 вересня 2014 року.

Таким чином м. Кадіївка (в минулому Стаханов) Луганської області розташоване на тимчасово окупованій території України.

Заявником надано лікарське свідоцтво про смерть №832 від 26.11.2020, довідку про причину смерті №832 від 26.11.2020, які видана так званим Державним закладом Луганське республіканське бюро судово-медичної експертизи ЛНР Стахановське міське відділення , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 , яке видане 01 грудня 2020 року так званим Відділом запису актів громадянського стану Стахановського міського управління юстиції Міністерства юстиції ЛНР , відповідно до яких ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживав в АДРЕСА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Стаханов, причина смерті: гостра печінково-ниркова недостатність, жировий гепатоз (а.с. 12-14).

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки суд бере до уваги, що можливості збору доказів смерті особи на тимчасово окупованій території України є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

Неможливість отримати у м. Кадіївка (в минулому Стаханов) Луганської області необхідні документи для реєстрації факту смерті заявником виникла внаслідок розташування цього населеного пункту на тимчасово окупованій території України.

Факт, який просить встановити заявник, має для нього юридичне значення, оскільки необхідний для отримання свідоцтва про смерть.

За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 та встановити факт смерті брата заявника на тимчасово окупованій території України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319, 430 ЦПК України, суд,

вирішив:

заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання/перебування ВПО: АДРЕСА_3 ), заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код 42926923, місцезнаходження: Луганська область, м. Кремінна, вул. Слобожанська, 5), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити повністю.

Встановити факт того, що громадянин України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Теплогорськ Луганської області та мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кадіївка (в минулому Стаханов) Луганської області, причина смерті: гостра печінково-ниркова недостатність, жировий гепатоз.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Панчук